Рішення

від 19.05.2015 по справі 297/507/15-ц

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/507/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., при секретарі Боротей А.Е., з участю представників позивача за довіреністю ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дийдянської сільської ради Берегівського району, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, про визнання незаконними та скасування рішень Дийдянської сільської ради №10 від 01.12.2014 року, №14 від 27.01.2015 року, №15 від 27.01.2015 року,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, звернувся в суд із позовом до Дийдянської сільської ради Берегівського району про визнання незаконним та скасування рішення Дийдянської сільської ради №15 від 27.01.2015 року, який згодом збільшив, а саме просив також визнати незаконним та скасувати рішення Дийдянської сільської ради №10 від 01.12.2014 року, та №14 від 27.01.2015 року зазначивши, що 17.11.2014 року він звернувся до Дийдянської сільської ради із заявою про надання земельної ділянки біля відпрацьованого піщаного кар'єру площею приблизно 0,007 га, яка знаходиться на території Дийдянської сільської ради, для садівництва. 07.12.2014 року позивач отримав рішення №10 від 01.12.2014 року 40-ої сесії Дийдянської сільської ради VІ скликання, згідно якого сесія сільської ради розглянувши його заяву вирішила не задовольняти її, оскільки земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі, де забороняється садівництво.

У зв'язку із відмовою в наданні земельної ділянки, 08.12.014 року позивач знову подав до Дийдянської сільської ради заяву, в якій просив надати ту ж саму земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва та рішенням №14 від 27.01.2015 року Дийдянської сільської ради був наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0070 га ОСОБА_4, мешканцю с. Дийда, для спортивного рибальства, а іншим рішенням №15 від 27.01.2015 року Дийдянської сільської ради розглянувши заяву ОСОБА_3 було вирішено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 вже надано мешканцю с. Дийда, однак вказане рішення жодним чином не було обґрунтоване сесією сільської ради, зокрема без посилання на норми закону.

Як зазначає позивач, відповідачем при розгляді його заяви та заяви ОСОБА_4 були порушені норми земельного законодавства, зокрема ст.ст. 61,118,121 ЗК України. Рішення сільської ради суперечать закону, тому на цих підставах позивач просив визнати незаконним та скасувати вищезазначені рішення Дийдянської сільської ради.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав з підстав наведених в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача адвокат Пуканич Е.В. в судовому засіданні збільшені позовні вимоги не визнав та пояснив, що 17.11.2014 ОСОБА_3 дійсно звернувся до Дийдянської сільської ради із заявою, в якій просив надати земельну ділянку біля відпрацьованого піщаного кар'єру, однак при цьому не вказав точної адреси земельної ділянки. 08.12.2014 року ОСОБА_3 знову звернувся до сільської ради із заявою про надання йому земельної ділянки, однак не вказав якої форми власності та для якої мети, тобто обидві заяви позивача не відповідали вимогам ст.ст. 118,121 ЗК України. Крім того, ОСОБА_4 звернувся до Дийдянської сільської ради із заявою на кілька днів раніше аніж позивач і тому сесія сільської ради в порядку черговості скоріше розглянула заяву ОСОБА_4, а в же після цього заяву позивача. При цьому, заява ОСОБА_4 була оформлена належним чином. У зв'язку з тим, що Дийдянською сільською радою було прийнято рішення про надання дозволу на оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4, тому наступним рішенням сесія сільської ради розглянувши заяву ОСОБА_3 роз'яснила останньому, що земельна ділянка, яку він просив надати, вже надана іншій особі. Представник також зазначив, що Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачено визначеної форми рішення органу місцевого самоврядування, тому прийняте 27.01.2015 року рішення №15, яким було відмовлено в заяві ОСОБА_3 носить роз'яснювальний характер. При цьому, представник вважав, що рішення Дийдянської сільської ради відповідають вимогам закону та нормам земельного законодавства, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений.

Заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

17 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернувся до сільського голови с. Дийда із заявою , в якій просив надати земельну ділянку біля відпрацьованого піщаного кар'єру для садівництва орієнтовно площею 0,007 га, біля участка 107 між 113 участком та 106 участком (а.с. 8).

Рішенням №10 від 01.12.2010 року 40-ої сесії VІ скликання Дийдянської сільської ради "Про земельні ділянки" було вирішено не задовольняти заяву ОСОБА_3, оскільки дана земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі, де забороняється вести садівництво (а.с. 7).

Стаття 60 ЗК України передбачає, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Згідно ст. 61 ч. 2 ЗК України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Верховний Суд України в постанові від 17 грудня 2014 року №6-193цс14 висловив свою правову позицію, а саме, що згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року N 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, у тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50 - 54 Закону України "Про землеустрій".

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року N 486.

Отже, з цього слідує, що при розгляді заяви ОСОБА_3 від 17.11.2014 року сесія Дийдянської сільської ради не маючи проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги, однак виходячи з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, передбачених Земельним та Водним кодексами, законно відмовила ОСОБА_3 у його заяві.

Крім того, з наданого позивачем плану розташування земельної ділянки відносно прибережної захисної смуги водойми, розробленого МПП "Зеніт", вбачається, що між земельною ділянкою, яку позивач ОСОБА_3 просив надати для садівництва, та водоймищем відстань коливається від 8 до 12 метрів (а.с. 61).

У зв'язку з вищенаведеним суд вважає, що підстав для визнання незаконним та скасування рішення Дийдянської сільради №10 від 01.12.2014 року не має та в цій частині позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.

03 грудня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до сільського голови с. Дийда із заявою, в якій просив дати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,0070 га, для спортивного рибальства між дачними ділянками за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 63).

08 грудня 2014 року ОСОБА_3 знову звернувся до сільського голови с. Дийда із заявою, в якій просив надати земельну ділянку біля відпрацьованого піщаного кар'єру площею 0,007 га, біля участка 107 між 113 участком та 106 участком для індивідуального дачного будівництва (а.с. 9).

Рішенням №14 42-ої сесії VІ скликання Дийдянської сільської ради від 27.01.2015 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" розглянувши заяву ОСОБА_4, сесія сільської ради вирішила дати дозвіл на оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0070 га ОСОБА_4, мешканцю АДРЕСА_1, за адресою АДРЕСА_2, для спортивного рибальства (а.с. 41).

Іншим рішенням №15 42-ої сесії VІ скликання Дийдянської сільської ради від 27.01.2015 року "Про земельну ділянку" сесія сільської ради розглянувши заяву ОСОБА_3 вирішила, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 надано мешканцю с. Дийда (а.с. 31).

Згідно до ч. 6, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 121 ч. 1 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.

Таким чином, із вищевказаного вичерпного переліку вбачається, що безоплатне надання земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для спортивного рибальства законом не передбачено.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Крім того, відповідно до ч. 10 цієї статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частинами 10, 11 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Так, Дийдянська сільська рада на заяву ОСОБА_4 про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для спортивного рибальства, 27.01.2015 року прийняла рішення №14 про надання такого дозволу, в порушення ст.ст. 59, 118, 121 ЗК України.

В подальшому, Дийдянська сільська рада 27.01.2015 року прийняла наступне своє рішення №15, яким із посиланням на те, що земельна ділянка, яку просив надати позивач ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва, надана мешканцю с. Дийда.

При цьому, земельна ділянка не була надана мешканцю с. Дийда, оскільки надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ще не означає передачу земельної ділянки у власність громадянину.

Крім того, в рішенні №15 від 27.01.2015 року Дийдянської сільської ради відсутня мотивована відмова у наданні земельної ділянки ОСОБА_3, наприклад неналежне оформлення заяви останнього, або ж посилання на норми Земельного законодавства, якими передбачено залишення клопотання без розгляду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення Дийдянської сільської ради №14 та №15 від 27.01.2015 року були прийняті з порушенням норм земельного законодавства та є такими, що порушують права позивача ОСОБА_3, у зв'язку з чим вказані рішення слід визнати незаконними та скасувати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, 360-7 ЦПК України, ст.ст. 12, 59, 60, 61, 118-120 Земельного кодексу України,

рішив:

Збільшений позов задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати рішення Дийдянської сільської ради № 14 від 27.01.2015 року та рішення Дийдянської сільської ради №15 від 27.01.2015 року.

В задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування рішення Дийдянської сільської ради №10 від 01.12.2014 року - відмовити.

Стягнути з Дийдянської сільської ради в користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Вжитий захід забезпечення позову, згідно ухвали про забезпечення позову від 04 березня 2015 року, яким було заборонено Дийдянській сільській раді Берегівського району Закарпатської області (90234, Закарпатська область, Берегівський район, вул. Спортивна, 1, код ЄДРПОУ 04348958) вчиняти будь-які дії щодо передання земельної ділянки в с. Дийда вул. Дачна між ділянками 106-107-113 у приватну власність, застосовувати до набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Гал Л. Л.