Постанова

від 21.04.2015 по справі 804/4851/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 р. Справа № 804/4851/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

при секретарі судового засідання Тоноян А.К.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія СЕЛКО" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

07.04.15р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія СЕЛКО" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві в якому позивач, просить:

- визнати протиправними дії Державно податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві щодо невнесення показників податкової звітності з податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками, наданих ТОВ «Компанія СЕЛКО» (код ЄДРПОУ 39092942) за періоди: листопад, грудень 2014р.;

- визнати звітні податкові декларації ТОВ «Компанія СЕЛКО» (код ЄДРПОУ 39092942) з податку на додану вартість, за листопад, грудень 2014 року з додатками, такими, що подані у момент фактичного її отримання, тобто: 22 грудня 2014 року та 20 січня 2015року;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві відобразити показники податкових декларацій з ПДВ, додатків №5 до них - розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), реєстрів виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Компанія СЕЛКО» (код ЄДРПОУ 39092942) за періоди: листопад, грудень 2014р., в кратці особового рахунку;

- зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві внести показники податкових декларацій з податку на додану вартість, додатків №5 до них - розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), реєстрів виданих та отриманих податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕЛКО» (код ЄДРПОУ39092942) за періоди: листопад, грудень 2014р., в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», автоматизованих інформаційних систем АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі на рівні ДПІ України», АІС «Податковий Блок» та інших податкових базах суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за листопад, грудень 2014р.;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві, в порядку ч.1 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України, подати звіт про виконання судового рішення та встановити строк його виконання;

- стягнути судовий збір на користь ТОВ «Компанія СЕЛКО» (код ЄДРПОУ 39092942) з Державного бюджету України.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ним було подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві податкові декларації з ПДВ за листопад, грудень 2014р. Декларації було подано засобами електронного зв'язку в електронній формі. Так, в квитанціях №2 зазначено щодо декларація з ПДВ за листопад 2014р. «Документ доставлено до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві, код органу 2650, 22.12.14р. Пакет прийнято», щодо декларації з ПДВ за грудень 2014р., у квитанції №2 зазначено: «Документ доставлено до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві, код органу 2650, 20.01.15р. Пакет прийнято». Натомість дані податкової звітності, які були направлені позивачем та прийняті податковим органом, не внесено до податкових баз, наслідком чого стало зменшення розміру податкового кредиту в автоматизованих базах даних Державної фіскальної служби України. Позивач вважає, такі дії податкового органу протиправними та з метою захисту своїх порушених прав звернувся до суду.

Ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.04.15р.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

21.04.2014р. позивач подав до суду клопотання, в якому просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі, розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Враховуючи клопотання позивача, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного:

Згідно зі ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи - позивача.

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду саме за місцем останнього свого знаходження (юридичної адреси).

Також, відповідно роздруківки з ЄДР, яка міститься в матеріалах справи та статуту позивача, відомості про юридичну особу підтверджені, місцезнаходження ТОВ «КОМПАНІЯ СЕЛКО»: Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 11А, оф.110.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, ч. 3 ст. 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Судом встановлено, що ТОВ «КОМПАНІЯ СЕЛКО» засобами електронного зв'язку в електронній формі подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві податкові декларації з ПДВ за листопад, грудень 2014р.

Квитанції податкового органу № 2, свідчать про те, що декларації з додатками подано позивачем: за листопад 2014р. - 22.12.2014р. з відміткою «Документ доставлено до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві, код органу 2650, Пакет прийнято», реєстраційний номер 9074015214, за грудень 2014р.- 20.01.15р., з відміткою «Документ доставлено до ДПІ у Голосіївського районі ГУ ДФС у м.Києві, код органу 2650, Пакет прийнято» реєстраційний номер 9078653856.

Однак, податковий орган не визнав зазначеної вище податкової звітності в зв'язку із станом платника податків, через що дані податкової звітності не були внесені до податкових баз та виникла розбіжність у показниках позивача з його контрагентами. Позивач не погодився з такими діями податкового органу та звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, слід зазначити наступне:

Згідно норм пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

В розумінні норми 46.1 ст. 46 ПК України «податкова декларація, розрахунок» (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу).

Зокрема, п. 48.1 і 48.3 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Крім того, за приписами п. 48.4 ст. 48 зазначеного Кодексу, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Також податкова декларація повинна бути підписана, зокрема, керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником (абз. 1 пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України).

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку (абз. 2 пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України).

Нормами п. 49.1 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

В силу норм п. 49.8 ст. 49 цього Кодексу прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби (абз. 1 п. 49.9 ст. 49 ПК України).

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою (пп. 49.9.1); у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (пп. 49.9.2)(абз. 2 п. 49.9 ст. 49 ПК України).

При цьому згідно із п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови - у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

В силу підпункту 49.12.2 п. 49.12 ст. 49 ПК України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу, тобто в адміністративному або судовому порядку.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповідності до встановлених податковим законодавством строк і формах направлялися до податкового органу податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період листопад, грудень 2014 року і додатки до неї, в тому числі реєстр виданих та отриманих податкових накладний за відповідний звітний період, що відповідають вимогам пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Невідповідність будь-яких даних позивача у податкові звітності з даним реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період відповідачем не доведена.

Відповідно до абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За змістом абзацу п'ятого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток №1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що підставою для відмови податкового органу визнати податкову звітність як податкову декларацію є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом державної податкової служби.

Однак у ході вирішення спору відповідних недоліків у спірних деклараціях судом виявлено не було.

З огляду на вищенаведене, та з урахуванням наявних матеріалів справи, судом вбачається, що позивач діяв у відповідності з вимогами чинного законодавства при оформленні та поданні податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період листопад 2014р. (прийнято 22.12.14р.) та грудень 2014р. (прийнято 20 січня 2015р.) і додатків до них.

Таким чином, законних підстав для не прийняття податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю " КОМПАНІЯ СЕЛКО " та не внесення задекларованих показників у автоматизовану систему «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших податкових систем у податкового органу не було.

Крім того, обов'язок платника податків подавати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Відповідно до п. 8 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013р. № 765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 217/24994, супроводження єдиного технологічного процесу автоматизованої обробки інформації щодо обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, здійснюється територіальними органами Міндоходів, відповідно до функціональних повноважень.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008р. № 266, (який втратив чинність на підставі наказу № 165 від 14.06.2013р.).

У відповідності до п.4.9 наказу ДПС України від 14.06.2012 року №516 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України» (далі - Методичні рекомендації) за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності, зазначених у пункті 4.7 Методичних рекомендацій, інспектори, що здійснюють приймання такої звітності, реєструють датою її фактичного отримання ОДПС.

Згідно з пунктами 5.1 та 5.4 Методичних рекомендацій обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом приймання та обробки податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків на паперових (електронних) носіях, несуть відповідальність підрозділи, що приймають податкову звітність.

Враховуючи наведене, невнесення відповідачем до електронних базах даних показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача згідно поданої ним податкової звітності, порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані підприємством у декларації з податку на додану вартість, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси підприємства, оскільки, така невідповідність може мати негативні наслідки, як то: погіршення ділової репутації, як належного платника податків, відмова контрагентів від подальших господарських відносин з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії податкового органу стосовно не внесення показників податкових декларацій з податку на додану вартість, додатків №5 до них - розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), реєстрів виданих та отриманих податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СЕЛКО» за періоди: листопад, грудень 2014р., до електронних баз даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», автоматизованих інформаційних систем АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі на рівні ДПІ України», АІС «Податковий Блок» та інших податкових базах суми податкового кредиту та податкових зобов'язань за листопад, грудень 2014р., є протиправними, оскільки, відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже, спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків в даному випадку повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві відновити показники податкової звітності «КОМПАНІЯ СЕЛКО» (код ЄДРПОУ 39092942) за листопад, грудень 2014 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», автоматизованих інформаційних систем АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі на рівні ДПІ України», АІС «Податковий Блок» та інших податкових базах суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, які ТОВ «КОМПАНІЯ СЕЛКО» (код ЄДРПОУ 39092942) включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2014 року.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 163, п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України, у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної інстанцій зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним встановити судовий контроль за виконанням Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління ДФС у м. Києві судового рішення по справі №804/4851/15 та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївсьокму районі головного управління ДФС у м. Києві надати звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з моменту набрання чинності рішенням по справі №804/4851/15.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Присудити з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ СЕЛКО" судовий збір в сумі 146,16 грн.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія СЕЛКО" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Державно податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві щодо невнесення показників податкової звітності з податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками, наданих ТОВ «Компанія СЕЛКО» (код ЄДРПОУ 39092942) за періоди: листопад, грудень 2014р.;

Визнати звітні податкові декларації ТОВ «Компанія СЕЛКО» (код ЄДРПОУ 39092942) з податку на додану вартість, за листопад, грудень 2014 року з додатками, такими, що подані у момент фактичного її отримання, тобто: 22 грудня 2014 року та 20 січня 2015року;

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві відобразити показники податкових декларацій з ПДВ, додатків №5 до них - розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), реєстрів виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Компанія СЕЛКО» (код ЄДРПОУ 39092942) за періоди: листопад, грудень 2014р., в кратці особового рахунку;

Зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві внести показники податкових декларацій з податку на додану вартість, додатків №5 до них - розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), реєстрів виданих та отриманих податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕЛКО» (код ЄДРПОУ 39092942) за періоди: листопад, грудень 2014р., в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», автоматизованих інформаційних систем АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі на рівні ДПІ України», АІС «Податковий Блок» та інших податкових базах суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за листопад, грудень 2014р.;

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві, в порядку ч.1 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України, подати звіт про виконання судового рішення та встановити строк його виконання;

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія СЕЛКО " (код ЄДРПОУ 39092942) судовий збір в сумі 146,16 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук