Ухвала

від 29.11.2016 по справі 804/4851/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

29.11.2016 № К/800/43339/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Голубєвої Г.К., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕЛКО» на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2015 у справі №804/4851/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕЛКО» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕЛКО» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило наступне:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо невнесення показників податкової звітності з податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕЛКО» за листопад, грудень 2014 року;

- визнати звітні податкові декларації з податку на додану вартість, за листопад, грудень 2014 року такими, що подані у момент фактичного її отримання, тобто 22.12.2014 та 20.01.2015;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві відобразити показники податкових декларацій з ПДВ, додатків №5 до них - розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), реєстрів виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Компанія СЕЛКО» за періоди: листопад, грудень 2014 року, в кратці особового рахунку;

- зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві внести показники податкових декларацій з податку на додану вартість, додатків №5 до них - розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), реєстрів виданих та отриманих податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕЛКО» за періоди: листопад, грудень 2014 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», автоматизованих інформаційних систем АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі на рівні ДПІ України», АІС «Податковий Блок» та інших податкових базах суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за листопад, грудень 2014 року;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві, в порядку ч.1 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України, подати звіт про виконання судового рішення та встановити строк його виконання.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2015 у даній справі скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач засобами електронного зв'язку в електронній формі подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві податкові декларації з ПДВ за листопад, грудень 2014 року.

Згідно квитанцій податкового органу за №2 декларацію з додатками за листопад 2014 року прийнято 22.12.2014 з відміткою «Документ доставлено до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві, код органу 2650, Пакет прийнято», реєстраційний номер 9074015214, а декларацію з додатками за грудень 2014 року - 20.01.2015 з відміткою «Документ доставлено до ДПІ у Голосіївського районі ГУ ДФС у м.Києві, код органу 2650, Пакет прийнято» реєстраційний номер 9078653856.

При цьому, будь-які рішення податкового про відмову у прийнятті податкової звітності позивача відповідачем не приймались.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу не було законних підстав для неприйняття податкової звітності позивача та невнесення задекларованих показників у автоматизовану систему «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших податкових систем.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

В силу вимог пункту 49.8 статті 49 цього Кодексу прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог статті 49 Податкового кодексу України посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби (п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України).

Згідно п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови - у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

В силу приписів підпункту 49.12.2 п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу, тобто в адміністративному або судовому порядку.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки під час судового розгляду судом апеляційної інстанції не було встановлено наявності факту неприйняття податкової звітності позивача з ПДВ за листопад, грудень 2014 року, що також підтверджується матеріалами справи, а також беручи до уваги неподання позивачем будь-яких належних та допустимих доказів існування його порушеного або оспорюваного права неприйняттям податкової звітності, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність відмовити в позові в цій частині позовних вимог.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Розміщена в електронних базах даних інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України 09 грудня 2014 року справа №21-511а14, від 03 листопада 2015 року справа №21-99а15 та від 17 листопада 2015 року справа №21-4133а15.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, повно встановивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надавши їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин, дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для відмови у позові, що є підставою відповідно до статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення ухваленого рішення суду апеляційної інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕЛКО» відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2015 залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.В.Борисенко Г.К.Голубєва