Постанова

від 20.05.2015 по справі 815/1850/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1850/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «О-ТД» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2014 року № 0003802202 та визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «О-ТД» (надалі по тексту - позивач або ТОВ «О-ТД») звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 року № 0003802202 та визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «О-ТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ в податковій декларації за березень 2014 року, за результатами якої складно акт від 04.11.2014 року № 5432/15-52-22-02/39069824/104.

Позивач позовні вимоги, в цілому, обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 04.11.2014 року № 5432/15-52-22-02/39069824/104 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «О-ТД», код ЄДРПОУ 39069824), з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування від'ємного значення з податку на додану вартість в податковій декларації за березень 2014 року», відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.12.2014 року № 0003802202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 900 000 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення. Крім того, позивач посилається на те, що відповідачем до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не були виконані необхідні умови, передбачені п. 79.2 ст. 79 ПК України, що свідчить про її незаконність та про відсутність правових наслідків такої перевірки для позивача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях, зокрема, зазначивши, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Щодо податку на додану вартість дії державної податкової служби спрямовані на запобігання необґрунтованому заниженню сум податкових зобов'язань з цього податку, безпідставному одержанню сум бюджетного відшкодування з ПДВ, тобто прийняття передбачених законом заходів до суб'єктів господарювання, які намагаються штучно створювати у податковому обліку з податку на додану вартість від'ємні різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з метою безпідставного одержання коштів з державного бюджету або створювати таки умови для вигодонабувача, виконуючи посередницьку функцію між ним та вигодоформуючим суб'єктом.

Судом встановлено, що в період з 22.10.2014 року по 28.10.2014 року на підставі службового посвідчення серії 00 № 112156, посадовою особою відповідача згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року № 2755-УІ та відповідно до наказу ДПІ у Малиновському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 21.10.2014 року № 1544 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «О-ТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування від'ємного значення з податку на додану вартість в податковій декларації за березень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 04.11.2014 року № 5432/15-52-22-02/39069824/104 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «О-ТД», код ЄДРПОУ 39069824), з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування від'ємного значення з податку на додану вартість в податковій декларації за березень 2014 року», відповідно до висновку якого, перевіркою встановлено, що в порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України позивачем завищено задекларовану у ряд. 19 (від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) по деклараціях з ПДВ за березень 2014 року в сумі 5 900 000 грн., в тому числі: за березень 2014 року в сумі 5 900 000 грн. (а.с. 16-35).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 року № 0003802202, яким позивачу яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 900 000 грн. (а.с. 37).

Не погодившись з діями відповідача щодо проведення вищезазначеної перевірки та висновками акту перевірки, прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «О-ТД» оскаржило їх в судовому порядку, вимагаючи визнання протиправними та скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке, зокрема, полягає у поновленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, адміністративний суд виходить з того, що він не уповноважений вирішувати питання про скасування акту перевірки, складеного суб'єктом владних повноважень, але при вирішенні спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень суд повинен з'ясувати усі обставини по справі, зокрема, підстави та порядок проведення перевірки, дослідити вчинені відповідачем дії та їх відповідність закону, перевірити порядок прийняття акту тощо. Згідно вимог ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та ст. 9 КАС України, якою передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України.

Щодо порядку проведення документальної невиїзної перевірки, судом встановлено наступне.

Згідно із п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст.79 ПК України встановлено, що позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як зазначає позивач, дану перевірку було розпочато 22.10.2014 року та закінчено 28.10.2014 року, наказ № 1544 від 21.10.2014 року та повідомлення від 21.10.2014 року № 240 згідно штампу на конверті були надіслані позивачу 22.10.2014 року, тобто в день її початку, а позивач отримав їх по пошті лише 21.11.2014 року. З урахуванням зазначеного, позивач стверджує, що вказані обставини у своїй сукупності свідчать про факт позбавлення останнього права знати про проведення перевірки, позбавлення можливості ознайомитись з підставами її проведення, в разі наявності, оскаржити дії податкової інспекції щодо призначення та проведення перевірки, а також позбавлення можливості надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Разом з тим, суд не погоджується з даними твердження позивача, з огляду на наступне.

Згідно листа Одеської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 24.04.2015 року № 07-81-973, який надійшов у відповідь на запит суду, судом встановлено, що рекомендований лист з повідомлення про вручення №6509802768046 від 21.10.2014 року на ім'я: TOB «О-ТД» на адресу: вул. Генерала Цветаева, буд. 3/5, м. Одеса, 65007, надійшов 23.10.2014 року до відділення поштового зв'язку Одеса - 7, в цей день доставлялось згідно зазначеної адреси, але через відсутність уповноваженої особи були залишено повідомлення про надходження поштового відправлення черговому вахтеру, повторно повідомлення залишено 26.10.2014 року.

Рекомендований лист з повідомлення про вручення №6509802768046 був вручений 21.11.2014 року за довіреністю уповноваженій особі на одержання пошти ОСОБА_1.

Тобто з викладеного вбачається, що 23.10.2014 року, та повторно 26.10.2014 року працівником поштового відділення залишались повідомлення про надходження на адресу ТОВ «О-ТД» поштового відправлення, разом з тим, уповноважена особа TOB «О-ТД» не з'являлась до поштового відділення для отримання зазначеної кореспонденції, що в свою чергу свідчить про те, що позивач навмисно ухилявся від отримання поштової кореспонденції від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «О-ТД».

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 900 000 грн. стали висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у перевіряємий період на загальну суму 5 900 000 грн. по господарських операціях з ТОВ «Дарвикон-М» з огляду на те, що операції не підтверджуються у зв'язку з відсутністю майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, контрагентів які могли б надати підприємству в оренду складське приміщення для зберігання ТМЦ, невідповідність задекларованих сум по сплаті ПДВ митним органам, даним фактурної вартості імпортованого товару, невідповідність номенклатури імпортованого товару по номенклатурі реалізованого товару від контрагента ТОВ «Дарвикон-М», які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, а отже вказаний контрагент не мав можливості поставити для ТОВ «О-ТД» товар в березні 2014 року, що являється доказом про відсутність реальності господарських операцій.

Вказані вище обставини, як вбачається з акту перевірки, були встановлені, окрім іншого, на підставі акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дарвикон-М», код ЄДРПОУ 37811672, щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період лютий, березень 2014 року» від 13.06.2013 року № 3418/15-53-22-3/37811672, відповідно до якого, зокрема, встановлено, що по підприємству ТОВ «Дарвикон-М» встановлено штучне формування податкового кредиту третім особам (Покупцям) та сприяння в отриманні податкової вигоди у вигляді заниження сплати суми податку на додану вартість, що підлягала б сплаті до бюджету (можливі втрати бюджету) у відповідному періоді, а саме лютий, березень 2014 року.

З огляду на предмет спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, здійснюваних між ТОВ «О-ТД» та ТОВ «Дарвикон-М», що є підставою для формування витрат, виникнення права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та одержання сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочину за укладеними угодами.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В ході проведення перевірки даних податкової звітності та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що ТОВ «О-ТД» в березні 2014 року сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Дарвинкон-М» на загальну суму 5 900 000 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «О-ТД» (Покупець) та ТОВ «Дарвинкон-М» (Продавець) було укладено договір № 2014-1 від 03.03.2014 року, відповідно до предмету якого (п. 1 договору), Продавець зобов'язується передати (поставити) Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, що передбачені дійсним Договором (а.с. 71-72).

Підпунктом 3.1 п. 3 договору встановлено, що поставка товарів здійснюється силами Продавця. Підпунктом 4.1. п. 4 договору встановлено, що якість товарів повинна відповідати стандартам України. Підпунктом 5.2 п. 5 договору встановлено, що оплата проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, або готівкою в касі підприємства.

В підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій між ТОВ «О-ТД» та ТОВ «Дарвинкон-М», позивачем було надано до перевірки та до суду вищезазначений договір, податкові та видаткові накладні, договір відповідального зберігання, акт прийому-передачі до вказаного договору зберігання та довіреність на отримання ТМЦ за договором відповідального зберігання (а.с. 55-60, 71-89).

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

У відповідності до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до поставки операції передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів».

Також Постановою Верховного суду України від 21.10.2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено, що дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», яке визначено п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Як встановлено судом, порушення, що викладені в акті перевірки, були встановлені, окрім іншого, також на підставі отриманої від ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області податкової інформації, а саме акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дарвикон-М», код ЄДРПОУ 37811672, щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період лютий, березень 2014 року» від 13.06.2013 року № 3418/15-53-22-3/37811672, відповідно до якого, зокрема, встановлено, що по підприємству ТОВ «Дарвикон-М» встановлено штучне формування податкового кредиту третім особам (Покупцям) та сприяння в отриманні податкової вигоди у вигляді заниження сплати суми податку на додану вартість, що підлягала б сплаті до бюджету (можливі втрати бюджету) у відповідному періоді, а саме лютий, березень 2014 року.

Також в акті перевірки встановлено, що операції не підтверджуються у зв'язку з відсутністю майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, контрагентів які могли б надати підприємству в оренду складське приміщення для зберігання ТМЦ, невідповідність задекларованих сум по сплаті ПДВ митним органам, даним фактурної вартості імпортованого товару, невідповідність номенклатури імпортованого товару по номенклатурі реалізованого товару від контрагента ТОВ «Дарвикон-М», які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Таким чином, за результатом аналізу інформації стосовно ТОВ «Дарвикон-М», яке було постачальником послуг ТОВ «О-ТД» відповідачем встановлено, що вказаний контрагент не мав можливості поставити для ТОВ «О-ТД» товар в березні 2014 року, що являється доказом про відсутність реальності господарських операцій.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час проведення перевірки та розгляду справи в суді представниками позивача не надано доказів руху активів у процесі здійснення вищезазначених господарських операцій. Не спростовані твердження відповідача щодо відсутності можливостей ТОВ «Дарвикон-М» для вчинення господарських операцій, за якими виписані податкові накладні, надані позивачем.

При цьому на пропозицію суду, представником позивача не було надано жодних доказів, які б свідчили про те, що саме ТОВ «Дарвикон-М» постачав товар згідно умов вищезазначеного договору, котрий був покупцем використаний в діяльності, що приносить дохід, що є необхідною ознакою витрат та належною підставою для віднесення сум податку, сплаченого у ціні придбаних послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

Також, на пропозицію суду, представник позивача не зміг надати докази на підтвердження оплати отриманого від ТОВ «Дарвинкон-М» товару; докази транспортування вказаного товару; докази подальшої реалізації, отриманого від ТОВ «Дарвинкон-М» товару або використання його у власній господарській діяльності; сертифікати якості товару, докази щодо складського обліку та бухгалтерського обліку отриманого товару; докази руху активів у процесі здійснення вищезазначених господарських операцій.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача щодо того, що надані позивачем договір, податкові та видаткові накладні є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у ціні виконаних робіт. Так, як вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне постачання товару вищезазначеним контрагентом, на підставі яких сформований податковий кредит, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування, та не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позивачем, враховуючи наявні первинні документи, не доведений факт отримання товару саме від ТОВ «Дарвинкон-М».

Суд вважає необхідним зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Суд погоджується з висновками за актом перевірки та доходить аналогічного висновку, що дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Очевидним також вбачається факт, що ТОВ «О-ТД» укладена угода з контрагентом, яка не була спрямована на реальне настання правових наслідків. В судовому засіданні представником позивача на пропозицію суду не наданого жодного переконливого доказу, який би спростував такий висновок.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає, що ТОВ «О-ТД» не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що постачання товару за договором № 2014-1 від 03.03.2014 року здійснювалось саме контрагентом ТОВ «Дарвинкон-М». При цьому в ході перевірки встановлена відсутність фактичного підтвердження взаємовідносин ТОВ «О-ТД» з вищевказаним підприємством, як при укладенні самого договору так і при здійсненні безпосередньо господарських операцій за ним.

Суд також зазначає, що надані представниками позивача докази на підтвердження факту зберігання товару не спростовують фактичних обставин встановлених при розгляді даної справи та не підтверджують факт постачання товару саме контрагентом позивача - ТОВ «Дарвинкон-М».

Вирішуючи спір, суд також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б спростували висновки за актом перевірки про наявність ознак того, що операції за вищезазначеним договором поставки на адресу позивача товару контрагентом ТОВ «Дарвинкон-М» здійснювалось з метою надання податкової вигоди.

Договірні відносини позивача з контрагентом не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект від результатів підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності вказаних підприємств є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Несплата ТОВ «О-ТД» податків у встановленому законодавством України порядку руйнує систему оподаткування, що створена в інтересах держави та формування дохідної частини Державного бюджету України, що суперечить моральним засадам суспільства. Наявним вбачається намір позивача одержати економічний ефект за рахунок формування податкового кредиту за угодою, яка не була спрямована на реальне настання правових наслідків, з ціллю заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Такі дії підприємства призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України, оскільки не сплачені підприємством ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ є дохідною частиною бюджету та власністю держави.

Провадження ТОВ «О-ТД» своєї діяльності призвело до штучного завищення податкового кредиту та витрат.

На підставі встановлених фактів та досліджених доказів, керуючись нормами діючого законодавства та внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що TOB «Дарвинкон-М» не мало реальної можливості здійснювати господарські операції щодо постачання товару за вищезазначеним договором поставки, тобто не здійснювало господарську діяльність, а штучно формувало податкову вигоду позивачу.

При відсутності реального здійснення господарських операцій TOB «Дарвинкон-М», видало податкові накладні позивачу в порушення вимог ПК України, який надає право видавати такі накладні лише при здійсненні господарської операції.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. При цьому звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів суд оцінює обраний спосіб ухилення від відповідальності за встановлені порушення.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з позивача решту суми судового збору пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «О-ТД» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2014 року № 0003802202 та визнання протиправними дій - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «О-ТД» (код ЄДРПОУ 39069824, адреса: 65007, м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 3/5) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4 384,80 гривень (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 19 травня 2015 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 20 травня 2015 року.

Суддя С.О. Cтефанов

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «О-ТД» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2014 року № 0003802202 та визнання протиправними дій - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «О-ТД» (код ЄДРПОУ 39069824, адреса: 65007, м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 3/5) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4 384,80 гривень (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

20 травня 2015 року.