Ухвала

від 01.10.2015 по справі 815/1850/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1850/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Яковлева Ю.В.,

Єщенка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "О-ТД" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "О-ТД" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

27.03.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю "О-ТД", яке в подальшому змінило свою назву на ТОВ "Аргумент бізнес груп", звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2014р. № 0003802202 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 5 900 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позапланова невиїзна перевірка проведена з порушенням вимог ст.ст.75,79 ПК України. Доводи ДПІ про нереальність господарської операції з ТОВ «Дарвикон-М» у березні 2014р. щодо покупки товару позивач вважає неправомірними, оскільки отримав товар та передав його на зберігання, що підтверджується первинними документами.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати судове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачаються з матеріалів справи наступні обставини.

В ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "О-ТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування від'ємного значення з ПДВ за березень 2014р., за результатами якої 04.11.2014р. складений акт № 5432/15-52-22-02/39069824/104, встановлено порушення позивачем п.198.1 - п.198.3 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення сум ПДВ у декларації з ПДВ за березень 2014р.(р.19) на суму 5 900 000 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов внаслідок непідтвердження реальності господарської операції по поставці товару від ТОВ "Дарвикон-М" у березні 2014р. на загальну суму 35 400 000 грн., в т.ч. ПДВ на суму 5 900 000грн.

За висновками акту перевірки 05.12.2014р. ДПІ винесла податкове повідомлення-рішення № 0003802202 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014р. на 5 900 000 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з позицією ДПІ про нереальність господарської операції позивача з ТОВ "Дарвикон-М". Суд першої інстанції також зазначив, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача здійснено ДПІ з дотриманням вимог ст.79 ПК України, в зв'язку з чим є непідтвердженими доводи позивача про протиправність дій податкового органу при призначення та проведенні перевірки.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст.77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст.79 ПК України встановлено, що позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що дану перевірку розпочато 22.10.2014 року та закінчено 28.10.2014 року, наказ № 1544 від 21.10.2014 року та повідомлення від 21.10.2014 року № 240 надіслані позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 21.10.2014 року, тобто за день до її початку, що підтверджується листом Одеської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 24.04.2015 року № 07-81-973.

Цим же листом підтверджується, що 23.10.2014 року рекомендований лист з повідомленням надійшов до відділення поштового зв'язку Одеса - 7, в цей день доставлялось за адресою ТОВ "О-ТД", але через відсутність уповноваженої особи були залишено повідомлення про надходження поштового відправлення черговому вахтеру, повторно повідомлення залишено 26.10.2014 року. Рекомендований лист з повідомленням про вручення №6509802768046 був вручений уповноваженій особі на одержання пошти лише 21.11.2014 року.

Враховуючи, що нормами ПК України не встановлені обмеження щодо строку направлення та одержання платником податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки та не визначено, що таке вручення має відбутися до початку проведення перевірки, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність у податкового органу підстав для проведення перевірки ТОВ «О-ТД».

Судова колегія також враховує, що саме небажання позивача отримати рекомендований лист від ДПІ, незважаючи на неодноразові повідомлення відділення поштового зв'язку під час проведення перевірки, а не неправомірні дії ДПІ, стало наслідком отримання позивачем копії наказу та повідомлення про проведення перевірки лише 21.11.2014 року.

Доводи позивача, що внаслідок несвоєчасного отримання повідомлення та наказу про проведення перевірки він був позбавлений можливості оскаржити дії податкової інспекції щодо призначення та проведення перевірки, а також позбавлення можливості надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, не спростовують висновків суду, оскільки, починаючи з 21.11.2014р., позивачем не оскаржений наказ ДПІ про проведення перевірки. Крім того, надані ТОВ "О-ТД" в ході розгляду справи судом першої інстанції первинні документи не підтверджують реальності операції по покупці позивачем товарів від ТОВ "Дарвикон-М".

Так, порядок формування та нарахування податкового кредиту у періоді, що перевірявся, визначався ст.198 ПК України, відповідно до якої не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами (розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку), а також суми витрат на придбання або виготовлення товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем формально дотримані вимоги податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по господарській операції з ТОВ "Дарвикон-М".

При цьому, колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що докладно зазначено судом першої інстанції.

За обставинами справи між ТОВ «О-ТД» (Покупець) та ТОВ «Дарвинкон-М» (Продавець) було укладено договір № 2014-1 від 03.03.2014 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати (поставити) Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, що передбачені дійсним Договором (а.с. 71-72).

Підпунктом 3.1 п. 3 договору встановлено, що поставка товарів здійснюється силами Продавця. Підпунктом 4.1. п. 4 договору встановлено, що якість товарів повинна відповідати стандартам України. Підпунктом 5.2 п. 5 договору встановлено, що оплата проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, або готівкою в касі підприємства.

Підтверджуючи реальність здійсненої господарської операцій між ТОВ «О-ТД» та ТОВ «Дарвинкон-М», позивачем надано до суду вищезазначений договір, податкові та видаткові накладні від 31.03.2014р. на загальну суму 35 400 000 грн., в т.ч. ПДВ на суму 5 900 000грн.

Згідно податкової декларації з ПДВ ТОВ "О-ТД" за березень 2014р. вказана сума ПДВ включена до податкового кредиту звітного періоду та увійшла до складу відємного значення з ПДВ (т.1 а.с.152-155).

На підтвердження отримання на склад товару позивачем наданий договір від 25.03.2014р. № 5 відповідального зберігання, укладеного з ПП "Крайман Шугарт Компані", відповідно до якого останній зберігає на складі підприємства товар, куплений позивачем у ТОВ "Дарвикон-М". На підтвердження виконання цього договору позивач надав акт прийому-передачі товару на зберігання та довіреність на отримання ТМЦ за договором відповідального зберігання (а.с. 55-60, 71-89).

При цьому судова колегія враховує, що до цього вказаний товар за документами зберігався на цьому ж складі, зокрема на підставі договору відповідального зберігання, укладеного ПП "Крайман Шугарт Компані" з ТОВ "Дарвикон-М" 27.12.2013р.(а.с.88-89).

Згідно договорів відповідального зберігання адреса місця зберігання - м.Сімферополь.

З наведеного вбачається, що при здійсненні господарської операцій між позивачем та ТОВ "Дарвикон-М" товар нікуди не переміщувався, а залишався на складі ПП "Крайман Шугарт Компані".

З пояснень представника позивача вбачається, що з дати здійснення господарської операції з ТОВ "Дарвикон-М" та передачі товару для зберігання на склад, тобто з березня 2014р., до цього часу товар позивачем будь-яким чином не використовувався та оплата за нього не проводилась.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Позивач не надав переконливих доказів необхідності покупки значного обсягу промислового товару побутового призначення на суму 35 400 000 грн., в т.ч. ПДВ на суму 5 900 000грн. без мети його використання у власній господарській діяльності більше року з часу покупки. Не надано пояснень щодо необхідно придбання товару, який знаходиться на окупованій території, та доказів неможливості транспортування товару за місцем розташування позивача або його реалізації за місцем зберігання.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що дії з оформлення господарської операції по поставці товару без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів».

При цьому судова колегія враховує дефектність діяльності як контрагента-постачальника - ТОВ "Дарвикон-М", так і контрагента з надання послуг по зберіганню товару - ПП "Крайман Шугарт Компані". За даними податкового органу ТОВ "Дарвикон-М" не знаходиться за місцем реєстрації, в нього відсутні умови для здійснення господарської діяльності, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Відносно ПП "Крайман Шугарт Компані" слід зазначити, що серед видів діяльності цього підприємства відсутнє надання послуг, в т.ч. послуг із зберігання товару. З договорів відповідального зберігання, укладених цим підприємством з ТОВ "Дарвикон-М", а потім із ТОВ "О-ТД", а також з акту передачі товару на зберігання, неможливо встановити конкретне місце зберігання товару, адресу складського приміщення та правові підстави для розпорядження складським приміщенням саме ПП "Крайман Шугарт Компані".

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, передбаченого ПК України, є обов'язковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарська операція не мала реального характеру через її безтоварність або була вчинена без мети використання в господарській діяльності платника податків.

Враховуючи відсутність достатніх даних про те, що придбаний позивачем товар був придбаний у ТОВ "Дарвикон-М" та використаний у власній господарській діяльності, віднесення відображених по цій господарські операції сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відтак, судом першої інстанції правильно відмовлено у позові щодо скасування ППР від 05.12.2014р. № 0003802202.

Підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "О-ТД" - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.В.Яковлев

Суддя: О.В.Єщенко