Ухвала

від 07.05.2015 по справі п/811/4220/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2015 рокусправа № П/811/4220/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року

у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 30 жовтня 2014 року №0003041105

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем не наведено доказів, що договір поставки, сторонами яких є ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Зет-Груп" був укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди. Крім того, відповідачем не доведено факт того, що дана юридична особа створена з відома або за участі позивача з метою ухилення від сплати податків, порушення економічних інтересів держави.

Не погодившись з постановою суду, податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що ФОП ОСОБА_1 відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Учасники процесу в судове засіданні не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) ФОП ОСОБА_1 щодо здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Зет-Груп" за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 р., за результатами якої складено акт №148/1700/НОМЕР_1 від 14.10.2014 року (а.с.9-13). Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в частині завищення суми податкового кредиту по ПДВ на суму 8 333,33 грн. за лютий 2014 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0003041105 від 30.10.2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 333,33 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 2 083,33 грн. (а.с.14-15).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно матеріалів справи, перевіркою встановлено, що позивачем за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р. було сформовано податковий кредит на суму 8 333,33 грн. за рахунок контрагента-продавця ТОВ "Зет-Груп". При цьому, враховуючи дані акту неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Зет-Груп" від 19.05.14 р. №1416/26-55-22-10/35390596, складеного ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, податковий орган дійшов висновку, що позивачем було відображено в податковому обліку правовідносини із зазначеним контрагентом без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до завищення суми податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 8 333,33 грн.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідності до ч.1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, платник податків не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних. Відповідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно матеріалів справи позивачем у лютому 2014 року відображено в податковому обліку та віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ правовідносини з придбання у ТОВ "Зет-Груп" запчастин на загальну суму 50 000 грн., в т.ч. ПДВ - 8 333,34 грн..

28.02.2014 р. між ТОВ "Зет-Груп" (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №55 (а.с.16), на підставі якого ТОВ "Зет-Груп" поставило до ФОП ОСОБА_1 запчастини на загальну суму 50 000 грн., в т.ч. ПДВ 8 333,34 грн., що підтверджено рахунком-фактурою №47 від 28.02.2014 р. (а.с.17), видатковою накладною №47 від 28.02.2014 р. (а.с.18).

Отримані від ТОВ "Зет-Груп" запчастини позивачем використано у власній господарській діяльності, що підтверджено актом №14 від 04.03.2014 р. (запчастини установлено на вантажні автомобілі MAN (а.с.84), що належать позивачу (а.с.77-83)).

Отже, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ "Зет-Груп" вбачається, що позивачем крім декларування податкового кредиту з податку на додану вартість було дотримано всіх обов'язкових вимог закону, безпосередньо пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

При цьому, податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб'єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди.

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011 року, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що податковим органом безпідставно збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8 333,33 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 2 083,33 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0003041105 від 30.10.2014 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. п.1 ч.1 ст.198, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко