Постанова

від 13.05.2015 по справі 813/3417/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 876/5969/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

представників сторін Водолазського І.Д., Найди К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» (далі - ТзОВ «Балтом Україна») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000102200 від 20.01.2014 року.

Вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог податкового законодавства і підлягає до скасування, оскільки прийняте на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях. Вважає, що господарські операції із контрагентом - ТзОВ «Продстайл» підтверджені належно складеними первинними документами: видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними. Зазначає також, що акт перевірки контрагента позивача не може бути підставою для висновків про безпідставність формування ТзОВ «Балтом Україна» податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 року позов задоволений.

ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування фактичних обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що під час перевірки, результати якої оскаржуються, встановлено, що в контрагента позивача - ТзОВ «Продстайл» немає власних виробничих потужностей та трудових ресурсів, що, відповідно, виключає можливість виконання зобов'язань, вказаних у договорах з ТзОВ «Балтом Україна». Вказує, що документи, на підставі яких сформовані дані податкового обліку за спірними господарськими операціями, не можуть беззаперечно підтверджувати право позивача на формування податкового кредиту, оскільки складені із порушеннями, а докази, які б вказували на фактичне надання послуг саме контрагентом позивача - ТзОВ «Продстайл», та докази, які підтверджують рух товару від продавця до покупця, відсутні.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу. Додатково суду пояснив, що ні під час перевірки, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції ТзОВ «Балтом Україна» не було надано документів, які б свідчили про поставку товару саме від ТзОВ «Продстайл», а документи, надані представником позивача в суді апеляційної інстанції не можна брати до уваги, оскільки вони подані із запізненням та не свідчать про реальність операцій.

Представник позивача в суді апеляційної інстанції заперечила проти задоволення апеляційної скарги, суду пояснила, що надані документи не вимагались раніше, а тому подані лише під час апеляційного розгляду справи. Крім того, пояснила, що первинні документи, надані позивачем, в повній мірі свідчать про реальність господарських операцій із ТзОВ «Продстайл» щодо поставки бітумної емульсії у липні 2013 року.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області проведена невиїзна позапланова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ "Продстайл" за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року, за результатами якої складений акт №345/2211/35382784 від 26 листопада 2013 року.

Актом встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст188, п. 198.1, п.198.2, п.198.3 п. 198.6 статті 198., п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме, встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 183370,50 грн.у зв'язку з відсутністю реальної можливості поставок товарів ( робіт, послуг ) від ТзОВ «Продстайл»

На підставі акта перевірки ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області винесене податкове повідомлення-рішення №0000102200 від 20 січня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 275 055 грн. (за основним платежем - 183370 грн. та за штрафними санкціями - 91685 грн.).

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що понесені позивачем витрати по взаєморозрахунках із ТзОВ "Продстайл" підтверджуються документально, на ствердження реальності здійснення господарських операцій надані необхідні, належним чином складені первинні документи, які свідчать про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість коштів по взаєморозрахунках з ТзОВ "Продстайл". Оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області прийняте відповідачем без урахування вимог податкового законодавства і базується на припущенні про відсутність у ТзОВ "Продстайл" адміністративно - господарських можливостей здійснювати господарську діяльність, зробленому податковим органом на підставі акта перевірки ТзОВ "Продстайл" ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, який не може слугувати доказом у даній справі, так як не стосується відносин, які досліджуються.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, вважає їх такими, що зроблені поверхнево, без належного з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, і вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, виходячи з наступного.

Статтею 198 ПК України визначені правила формування податкового кредиту.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

При цьому, Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником, як умову для формування податкового кредиту платника податку.

Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88. Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТзОВ «Балтом Україна», як покупцем, та ТзОВ «Продстайл», як продавцем, 26 березня 2013 року укладений договір купівлі-продажу №038 ( далі - Договір ), за яким продавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Товар.

На ствердження виконання договору та реальності його позивачем надані податкові накладні №26 від 31.07.2013 року, №11 від 16.07.2013 року, №12 від 16.07.2013 року, №29 від 31.07.2013 року, №28 від 31.07.2013 року, №25 від 31.07.2013 року, які відображають господарські операції з ТзОВ «Продстайл» в бухгалтерському, податковому обліку позивача за липень 2013 року; видаткові накладні; платіжні доручення про оплату товару; товаро-транспортні накладні; копія Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору продавець відвантажує товар на адресу покупця, а найменування, одиниці виміру, ціна та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення, визначаються у рахунках-фактурах, видаткових накладних на кожну поставку.

Із зазначених умов Договору випливає, що поставка товару здійснювалась продавцем на адресу покупця, а факт отримання товару має стверджуватися рахунками-фактурами та видатковими накладними на кожну поставку.

Натомість, з матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що всупереч вимогам пункту 1.2 Договору рахунки-фактури продавцем не складались. Видаткові накладні, надані позивачем на ствердження здійснення операцій купівлі-продажу бітуму, копії яких містяться в матеріалах справи ( а.с.92-94 ), суд апеляційної інстанції не може прийняти як доказ реальності руху товару від ТзОВ «Продстайл» до ТзОВ «Балтом Україна», оскільки вони є оформлені всупереч вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність» та Положенню №88, так як не містять прізвища та посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення і не дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а такий реквізит є обов'язковим для первинного документу.

Крім того, як вбачається із цих документів, вони складались у місті Києві ( за адресою продавця ), а не за адресою покупця, куди мав бути доставлений товар згідно Договору. Місце складання первинного документа безпосередньо пов'язане із місцем закінчення господарської операції, оскільки його фіксація повинна засвідчити момент виконання такої господарської операції.

Таким чином, первинні документи ( видаткові накладні ) є оформлені неналежно і суперечать умовам Договору, а тому не можуть достовірно підтверджувати рух товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця, що виключає реальність господарських операцій за договором купівлі - продажу бітуму між ТзОВ «Балтом Україна» та ТзОВ «Продстайл».

Аналізуючи далі умови укладеного Договору та відповідність їх оформленим документам, апеляційний суд вказує на наступне.

Відповідно до п.1.3. Договору купівлі-продажу №038 від 26 березня 2013 року, поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця або покупця, або третіх осіб по взаємній домовленості сторін.

В матеріалах справи знаходиться копія договору №08/07/13_1 на перевезення вантажу від 08 липня 2013 року, укладеного ТзОВ «Продстайл» із ТзОВ «Бітунова Україна» ( далі - договір перевезення ), відповідно до якого ТзОВ «Бітунова Україна» зобов'язувалась доставити автомобільним транспортом ввірений йому ТзОВ «Продстайл» вантаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а ТзОВ «Продстайл» у свою чергу зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену за рахунками плату .

Зі змісту договору перевезення всупереч п.1.3 Договору не вбачається взаємної домовленості сторін Договору щодо поставки товару автомобільним транспортом ТзОВ «Бітунова Україна», оскільки він підписаний лише ТзОВ «Продстайл» без погодження ТзОВ «Балтом Україна».

Крім того, умови договору перевезення суперечать оформленим видатковим накладним ( а.с.92-94 ) та наданим в суді апеляційної інстанції представником позивача актам приймання - передачі ( а.с.179-183 ), оскільки договором перевезення передбачена доставка товару ( бітумної емульсії ) у пункт призначення для видачі уповноваженій на отримання вантажу особі, а згідно видаткових накладних, актів приймання - передачі товару від 16.07.13 та 31.07.13 приймання товару відбувалося за місцем знаходження продавця у місті Києві.

Про присутність перевізника - ТзОВ «Бітунова Україна» свідчать копії товаро-транспортних накладних ( а.с.129-134 ), які містять печатки ТзОВ «Продстайл», ТзОВ «Бітунова Україна» та ТзОВ «Балтом Україна» та інформацію про те, що пунктом розвантаження товару - бітумної емульсії є відрізок дороги Київ - Житомир, що знову ж таки суперечить видатковим накладним ( а.с.92-94 ) та актам приймання - передачі щодо місця отримання товару.

З наведеного вбачається, що надані позивачем первинні документи містять відомості, які є неповні та суперечливі за змістом, не містять необхідних реквізитів, що відповідно, позбавляє ТзОВ «Балтом Україна» підстав на отримання податкової вигоди на їх основі.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням відсутності ТзОВ «Продстайл» за юридичною адресою та відсутністю у підприємства необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. З акту перевірки судом встановлено, що згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ, основним та єдиним видом діяльності, яким фактично займалось ТзОВ «Продстайл» є надання фінансових послуг, що повністю суперечить характеру послуг, що надавались контрагентом позивачу згідно Договору купівлі-продажу бітуму.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.03.11 року ( №24068062) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких встановлена судом.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача є недоведеними, а відповідач, як суб'єкт вданих повноважень, на якого покладається обов'язок доведення правомірності своїх дій у разі заперечення позову, довів, що висновки акту перевірки ТзОВ «Балтом Україна» ґрунтуються на належним чином досліджених обставинах реальності господарських операцій позивача із ТзОВ «Продстайл» та ретельному аналізі відповідності відображення господарських операцій первинним документам.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення винесене правомірно, а позовні вимоги ТзОВ «Балтом Україна» не підлягають до задоволення.

Судом першої інстанції обставини, які мають значення для справи, з'ясовані неповно, а висновки суду щодо обставин, які встановлені, не відповідають їм, тому відповідно до ст.202 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає до скасування.

Відповідно до частини 2 статті 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що слід прийняти нову постанову про відмову позивачу у задоволенні позову.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі № 813/3417/14 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич