Ухвала

від 06.08.2015 по справі 813/3417/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" серпня 2015 р. м. Київ К/800/23718/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Веденяпіна О.А.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна»»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015

у справі № 813/3417/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна»

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Балтом Україна») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 №0000102200.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2013 року у сумі 183370,50 грн., оскільки позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Торгова фірма «Прайс», їх вид, обсяг, якість та проведення розрахунків.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції погодився із твердженням відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, тому винесене податкове повідомлення-рішення є правомірним та обґрунтованим.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу .

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ «Балтом Україна» (покупець) та ТОВ «Продстайл» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 26.03.2013 №038 про те, що продавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п.1.2. даного договору, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.1, п. 2 договору купівлі-продажу від 26.03.2013 №038, найменування, одиниці виміру, ціна та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткову співвідношення, визначаються у рахунках-фактурах, видаткових накладних на кожну поставку.

На виконання умов вищезазначеного договору, ТОВ «Продстайл» поставило ТОВ «Балтом Україна» на протязі липня 2013 року бітум (бітумну емульсію та бітум нафтовий дорожній), що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Долучені до матеріалів справи, податкові накладні вказують на відображення господарських операцій з ТОВ «Продстайл» в бухгалтерському, податковому обліку позивача в період за липень 2013 року.

Відповідно до п.1.3 договору купівлі-продажу від 26.03.2013 №038, поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця або покупця, або третіх осіб по взаємній домовленості сторін. На виконання умов договору, ТОВ «Гіродстайл» уклав договір №08/07/13_1 на перевезення вантажу від 08.07.2013 з ТОВ «Бітунова Україна», відповідно до якого ТОВ «Бітунова Україна» зобов'язувалась доставити автомобільним транспортом ввірений йому ТОВ «Продстайл» вантаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а ТОВ «Продстайл» у свою чергу зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену за рахунками плату.

Відповідно до договору №08/07/13_1 на перевезення вантажу від 08.07.2013, ТОВ «Бітунова Україна» 16.07.2013 та 31.07.2013 поставило бітум (бітумну емульсію та бітум нафтовий дорожній) ТОВ «Балтом Україна» до ділянки ремонту дороги, а саме Київ-Житомир (М06), що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Ремонт дороги Київ-Житомир (М06), ТОВ «Балтом Україна» виконувало на підставі контракту субпідряду на виконання ремонту автодороги М06 Київ-Чоп в Україні, контракт км 14+080 - км 128+000 від 01.03.2012, укладеного між Тодити Конструционі Дженералі С.п.А. та ТОВ «Балтом Україна». Відтак, транспортування бітуму (бітумну емульсію та бітум нафтовий дорожній) ТОВ «Балтом Україна» відбувалось на підставі договору №08/07/13_1 на перевезення вантажу від 08.07.2013, укладеного між ТОВ «Продстайл» та ТОВ «Бітунова Україна». Позивач зазначає, що, оскільки, на момент поставки у розпорядженні ТОВ «Продстайл» та ТОВ «Балтом Україна» не перебувало спеціальних машин для транспортування бітуму, відтак було укладено договір із третьою особою (ТОВ «Бітунова Україна») для транспортування товару за договором купівлі-продажу від 26.03.2013 №038.

Суд апеляційної інстанції не спростував встановлених судом першої інстанції в результаті дослідження та оцінки доказів в їх сукупності - первинних документів, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, обставин щодо виконання поставки бітум, та помилково оцінив як такі, що не підтверджують господарські операції, акти приймання передачі, видаткові накладні, через не зазначення в них прізвища особи, яка їх підписала, крім того суд апеляційної інстанції в обґрунтування відмови у позові послався на невідповідність місця поставки та місця складання видаткових накладних та актів приймання передачі.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зі змісту цієї норми випливає, що наявність особистого підпису особи на первинних документах є достатнім. Також у первинних документах дозволено замість підпису вказувати інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, у разі якщо первинні документи мають дефекти щодо інформації про фізичних осіб, якими підписано первинні документи, суди не можуть їх не брати до уваги у разі якщо зазначена у первинних документах інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб'єктів господарювання, адже саме підприємство, яке наділено цивільною правоздатністю та дієздатністю з моменту створення, здійснює господарські операції у межах господарської діяльності.

Щодо зазначення у первинних документах місця складання «місто Київ», що розцінено судом, як порушення вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , то як свідчать матеріали справи ТОВ «Бітунова Україна» 16.07.2013 та 31.07.2013 поставило бітум (бітумну емульсію та бітум нафтовий дорожній) ТОВ «Балтом Україна» до ділянки ремонту дороги, а саме Київ-Житомир (М06).

Згідно вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при наведенні інформації про місце складання первинного документа зазначається населений пункт, у якому його складено. Якщо первинний документ оформляється за межами населеного пункту, в місці, в якому здійснено господарську операцію, слід зазначати відповідну адміністративно-територіальну одиницю. У разі оформлення первинним документом господарської операції, здійсненої за межами України, також зазначається назва країни.

«Місце складання» в контексті наведеної норми - визначається, як місце оформлення документу, саме адресу за якою здійснювалось таке оформлення. При цьому, зазначена норма законодавства не містить імперативного припису щодо визначення, що місцем складання документу має бути адреса покупця, або продавця товару.

Оскільки, згідно матеріалів справи пунктом розвантаження товару - бітумної емульсії є відрізок дороги Київ-Житомир, а отже зазначення у первинних документах місця складання «місто Київ» узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Таким чином, в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником, які складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , ст. 44 , ст. 201 Податкового кодексу України , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223 , 226, 230 , 232 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2014.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)О.А. Веденяпін (підпис)С.Е. Острович