Постанова

від 23.02.2015 по справі 826/17111/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2015 року 13:15 № 826/17111/13-а (вх.18629)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Жукова Д.О.,

представника відповідача - Сірика Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» (далі - позивач, ТОВ «Олімп») до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2013 року №0004402220, яким збільшено позивачу суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 299 013,00 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 70 376,00 грн. та №0004302220, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 395 219,00 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 94 637,00 грн., від 25.10.2013 року №0005312220, яким збільшено суму грошових зобов'язань за платежем податок на прибуток на загальну суму 119 129,00 грн., з яких за основним платежем - 96056,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 073 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 р., у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.10.2014 р. касаційну скаргу ТОВ «Олімп» задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає висновки щодо заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, викладених в акті перевірки такими, що не відповідають всім обставинам та нормам чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки, протиправними та такими, підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки правочини позивача із контрагентами, здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Олімп» зареєстроване 01.06.2000 р. Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією за №10671200000000719, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 30973577.

ТОВ «Олімп» взято на податковий облік з 14.06.2000 р. за №04442 та перебуває на обліку у ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі направлення від 21.06.2013 р. №1279, згідно п.п. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 20.06.2013 р. №55 та постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України Борисенка В.М. від 04.06.2013 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Олімп» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Скс -Буд», ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Камтес» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт від 08.07.2013 р. №252/22-221-30973577.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.139.1.9., п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 491 275,00 грн.;

пп.7.2.3 п.7.2, п. 7.4.1 п. 7.4, п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, всього на суму 419 118,00грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняті податкові повідомлення - рішення від 19.07.2013 р. №0004402220, яким збільшено позивачу суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 299 013,00 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 70 376,00 грн. та №0004302220, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 395 219,00 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 94 637,00 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги, рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві №74 від 29.07.2013 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0004402220 та №0004302220 від 19.07.2013 р. та збільшено суму грошових зобов'язань по податковому повідомленню-рішенню від 19.07.2013 р. №0004302220 у розмірі 96 056 грн. податку на прибуток та 23 073 грн. штрафних санкцій, а скаргу директора ТОВ «Олімп» - залишено без задоволення.

В подальшому, позивачем подано повторну скаргу про скасування податкових повідомлень-рішень №0004402220 та №0004302220 від 19.07.2013 р. та неправомірність донарахування Головним управлінням Міндоходів у місті Києві податку на прибуток згідно рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві №74 від 29.07.2013 р.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 17.10.2013 р. №1345716/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення від 19.07.2013 р. залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач не погоджується з рішеннями, прийнятими податковим органом, вважає, що вони прийняті з порушенням положень податкового законодавства та підлягають скасуванню в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

До набуття чинності Податковим кодексом України, (чинний з 01.01.2011 р.) спірні правовідносини регулювалися Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими документами, зазначеними підпунктом 7.2.6, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні положення викладені у Податковому кодексу України.

Зокрема, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Також, відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно п.п. 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення також містяться у п.п.139.1.9., п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Таким чином, з аналізу викладених норм вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Основними видами діяльності ТОВ «Олімп», відповідно до ліцензії, є: будівництво житлових і нежитлових будівель; електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; діяльність у сфері архітектури.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Олімп» (Підрядник) та ТОВ «Екотех-Сму» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду від 23.11.2010 р. № 23/11-10 на здійснення будівельно-монтажних робіт на об'єкті: готельний комплекс по вул. Київська, 81/2 в с. Софіївська Борщагівка. Згідно умов цього Договору, субпідрядником на об'єкті здійснено перелік робіт: встановлено насоси, вентилі, засуви, затвори, клапани, крани, унітази, трапи, сталеві радіатори, клапани герморегулюючих кранів, прокладено трубопроводи водопостачання, каналізації, ізоляція трубопроводів, прокладено захисну труб, проведено демонтаж трубопроводів, унітазів.

Між ТОВ «Олімп» (Підрядник) та ТОВ «Асс Буд Груп» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду від 07.04.2011 р. №7/04-11 на здійснення будівельно-монтажних на об'єкти - житлові будинки з підземними гаражами і об'єктами соціально-побутової сфери в кварталі, обмеженим вул. Полтавською, Дмитрівською, Річною, Златоусівською, В. Чорновола в Шевченківському районі м. Києва. Секція №1, 4. За вищезазначеним Договором субпідрядником було прокладено трубопроводи водопостачання каналізації та встановлено радіатори.

Між ТОВ «Олімп» (Підрядник) та ТОВ «Камтес» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №1/06-12 від 01.06.2012 р. на здійснення будівельно-монтажних робіт на об'єкті - житлові будинки з підземними гаражами і об'єктами соціально-побутової сфери в кварталі, обмеженим вул. Полтавською, Дмитрівською, Річною, Златоусівською, В.Чорновола в Шевченківському районі м. Києва. За вищезазначеним договором Субпідрядником було прокладено трубопроводи водопостачання, виготовлено вузли внутрішніх трубопроводів, проведено гідравлічне випробування трубопроводів, здійснена ізоляція труб, встановлено компресори, встановлено пожежні шланги, кафи, проведено фарбування труб та інші роботи.

Між ТОВ «Олімп» та ТОВ «Сагуаро» укладено договір субпідряду №02/07-6 від 02.07.2010 р. на здійснення будівельно-монтажних робіт на об'єкті житловий будинок на проспекті Червонозоряному, 4/А в Голосіївському районі міста Києва.

Між ТОВ «Олімп» та ТОВ «Сагуаро» укладено договір субпідряду №15/06-5 від 15.06.2010 р. на здійснення будівельно-монтажних робіт на об'єкті - житлові будинки з підземними гаражами і об'єктами соціально-побутової сфери в кварталі, обмеженим вул. Полтавською, Дмитрівською, Річною, Златоусівською, В. Чорновола в Шевченківському районі м. Києва. Секція №1.

Між ТОВ «Олімп» та ТОВ «Сагуаро» укладено договір субпідряду №20/05-4 від 20.10.2010 р. на здійснення будівельно-монтажних робіт на об'єкті - готельний комплекс по вул. Київська, 81/2 в с Софіївська Борщагівка.

Між ТОВ «Олімп» та ТОВ «Сагуаро» укладено договір субпідряду №18/03-1 від 18.03.2010 р. на здійснення будівельно-монтажних робіт на об'єкті - адміністративні приміщення по вул. Комсомольській, 55 Б, м. Чернігів.

Між ТОВ «Олімп» та ТОВ «Сагуаро» укладено договір субпідряду №1/02-2 від 01.02.2010 р. на здійснення будівельно-монтажних робіт на об'єкті - вул. Радужна, 15, м. Київ.

Між ТОВ «Олімп» та ТОВ «Сагуаро» укладено договір субпідряду №12/01-10 від 12.01.2010 р. на здійснення будівельно-монтажних робіт на об'єкті - монолітно-каркасний житловий будинок №4 житлового комплексу на перетині вулиць Оноре де Бальзака, М. Цвєтаєвої, К. Данькевича, ж/м Троєщина у Деснянському районі м. Києва.

За вищезазначеними договорами ТОВ «Сугаро» на об'єктах здійснило наступні роботи: виготовлено монтажні вузли, труби, прокладено по стінам та каналам будівель труби, встановлено клапани, здійснено монтаж гофротруб, прокладено кабеля, прокладено трубопроводи опалення, пофарбовано труби, прокладено трубопроводи каналізації, здійснено демонтаж світильників, вимикачів, розеток, встановлено грати, демонтовано дверні коробки, вивезено сміття, проведено гідравлічне випробування трубопроводів, здійснено ізоляцію трубопроводів, встановлено умивальники та унітази, встановлено лічильники, фільтри для очистки води, встановлено пожежні крани, пожежні шкафи та інші роботи.

В підтвердження виконання умов договору між сторонами підписані акти виконання робіт, довідки про вартість виконаних робіт та податкові накладні, які долучені до матеріалів справи. В підтвердження здійснення оплати за отримані послуги позивачем додано до матеріалів справи виписки по рахунку.

В Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі згідно платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно довідок з ЄДРПОУ, основним видом діяльності ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Камтес» є будівництво будівель.

На момент виникнення спірних правовідносин у ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Камтес» були наявні ліцензії серії АВ №458671, видана 13.02.2009 р., серії АГ №577991, видана 03.06.2011 р., серії АВ №557110, видана 21.09.2010 р., серії АВ №588950, видана 11.10.2011 р., згідно з якими господарська діяльність підприємств, пов'язана із створенням об'єктів архітектури. Відповідно до додатків до ліцензій, до переліку робіт входять, зокрема, будівельні та монтажні роботи; монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання; електропостачання, електрообладнання і електроосвітлення; захист конструкцій, устаткування та мереж; гідроізоляційний тощо.

Таким чином, Вбачається, що усі операції, які були здійснено ТОВ «Олмп» з ТОВ «Екотех-Сму», ТОВ»Асс Буд Груп», ТОВ «Камтес», ТОВ «Сагуаро» були підтверджені належним чином складеними податковими накладним, виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Камтес» повністю відповідає господарській меті підприємств, що спрямована виключно з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Разом з тим, висновок податкового органу про наявність ознак фіктивності та про безтоварність господарських операцій з контрагентами, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що перевірку проведено на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України Борисенка В.М. від 04.06.2013 р., винесеної за розглядом матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012250000000012 від 21.11.2012 р., за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.2 ст.366, ч.3 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.212 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та інші не встановлені особи домовились між собою, шляхом підробки від імені підприємств, які здійснюють фіктивну діяльність та використання таких підроблених документів, сприяти службовим особам суб'єктів господарської діяльності різної форми власності і ухиленні ними від сплати податків, а також цим же шляхом сприяти службовим особам державних підприємств у заволодінні ними державних коштів. Для функціонування злочинної схеми, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та інші не встановлені особи, з метою прикриття незаконної та забороненої діяльності створили та придбали суб'єкти підприємницької діяльності серед яких контрагенти позивача ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Камтес», печатки яких вилучені в ході проведення обшуків у офісному приміщенні за адресою здійснення незаконної діяльності чим вчинили фіктивне підприємництво.

За таких обставин, за допомогою вищевказаних фіктивних підприємств ОСОБА_6., ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та інші не встановлені особи, протягом 2009-2012 років здійснювали виготовлення завідомо підроблених документів та сприяли службовим особам інших підприємств в ухиленні від сплати податків та заволодінні чужим майном, а також здійснювали прикриття цієї незаконної і забороненої діяльності.

ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві проведено перевірку ТОВ "Екотех-СМУ" (код ЄДРПОУ 37044787) та складено акт №11/22-221-31044787 від 10.06.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході досудового розслідування відповідно до пояснень свідка ОСОБА_12, який по документах являвся засновником ТОВ «Асс Буд Груп», фактично підприємство фінансово-господарської діяльності не здійснювало.

Відповідно до пояснень ОСОБА_13, який був засновником та директором ТОВ «Сагуаро» жодного відношення до діяльності та реєстрації даного товариства не має, первинні бухгалтерські документи не складав та не підписував.

З викладеного вище, податковим органом в ході проведення перевірки зроблено висновок про фіктивність створення та діяльності юридичних осіб ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Камтес» та відсутність реального здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому, аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

На підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг (виконання робіт) позивачу з боку ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Камтес» документально підтверджується.

Суд зазначає також, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та формування валових витрат, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі.

Водночас, слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, що вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Частиною 4 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.ст. 203, 205 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Камтес» не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по вищезазначеним договорам або доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем суду не надані.

За результатом системного аналізу наданих позивачем копій договорів та доданих до них документів, актів надання послуг, довідок, по взаємовідносинам з контрагентами, судом встановлено, що договори містять всі істотні умови, тобто є укладеними.

Між тим, головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в ньому не були відображені.

Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Так, в ході судового розгляду, судом встановлено, що первинні документи, пов'язані з документальною перевіркою були вилучені у позивача старшим оперуповноваженим з особливо важливих справ Управління податкової міліції ДПС у м. Києві 01.04.2013 р. в межах кримінального провадження №32012250000000013, що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів.

Постановою старшого слідчого з ОВС слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міндоходів України від 07.11.2013 р. закрито кримінальне провадження в частині за фактом фіктивного підприємництва яке полягало у створенні та придбанні ряду підприємств, в тому числі, ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Камтес», підроблення документів, службвого підроблення та пособництва в ухиленні від сплати податків у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 205, 358, 366, 212 КК України.

Також, згідно вказаної постанови, вилучені під час слідчих дій документи, речі, предмети підлягають поверненню.

Однак, на час розгляду справи вилучені первинні документи позивача повернуті не були.

В ході розгляду даної справи, з метою з'ясування всіх обставин у справі, на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.10.2014 року, судом вживались заходи щодо витребування вищезазначених документів від територіальних органів Державної фіскальної служби, однак документи надані до суду не були.

Листом Головного управління Державна фіскальна служба у м. Києві від 17.02.2015 р. повідомлено про те, що кримінальне провадження №32012250000000013 в ході досудового слідства об'єднано з кримінальним провадженням №32012105000000004.

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі відносно посадових осіб товариства, який набрав законної сили. Матеріали справи таких відомостей не містять.

Таким чином, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не доведено, що зміст зазначених вище правочинів не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначено позивачу податкові зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах його господарської діяльності, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.07.2013 року №0004402220, яким збільшено позивачу суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 299 013,00 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 70 376,00 грн., №0004302220 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 395 219,00 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 94 637,00 грн. та від 25.10.2013 року №0005312220, яким збільшено суму грошових зобов'язань за платежем податок на прибуток на загальну суму 119 129,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних рішень, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Натомість, позивачем доведено протиправність прийнятих відносно нього податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.07.2013 року №0004302220, №0004402220, від 25.10.2013 року №0005312220.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» (код ЄДРПОУ 30973577) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1722 (одна тисяча двадцять дві) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 02.03.2015 р.

Суддя В.П. Шулежко