Постанова

від 15.07.2015 по справі 826/17111/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17111/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2013 р. № 0004402220 і №0004302220, від 25.10.2013 р. № 0005312220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2014 року зазначені судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» ( далі - ТОВ «Олімп» ) є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Олімп» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Скс -Буд», ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Камтес» за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р., за результатами якої складено акт від 08.07.2013 р. № 252/22-221-30973577.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 491 275,00 грн. та до завищення податкового кредиту з ПДВ на 419 118,00 грн.

Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що господарські операції між ТОВ «Олімп» і ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Камтес» у період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р. не мають реального характеру та є фіктивними.

На підставі акту перевірки від 08.07.2013 р. № 252/22-221-30973577 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 19.07.2013р.:

1) № 0004402220, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з ПДВ на 299 013,00 грн. та нараховані штрафні ( фінансові ) санкції у розмірі 70 376,00 грн.;

2) № 0004302220, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на 395 219,00 грн. та суму штрафних ( фінансових ) санкцій у розмірі 94 637,00 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному досудовому порядку.

За результатами розгляду первинної скарги, рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.07.2013 р. № 74 податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 р. № 0004402220 було залишено без змін, а суму грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 19.07.2013 р. №0004302220 було збільшено на 96 056,00 грн. за основним платежем та на 23 073,00 грн. - за штрафними санкціями.

У подальшому позивачем подано скаргу про скасування податкових повідомлень-рішень №0004402220 та №0004302220 від 19.07.2013 р. та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.07.2013 р. №74, яка рішенням Міндоходів України від 17.10.2013 р. № 1345716/99-99-10-01-15 залишена без задоволення.

Крім того, на підставі акту перевірки від 08.07.2013 р. № 252/22-221-30973577 відповідачем також було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 р. № 0005312220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 119 129,00 грн., з яких 96056,00 грн. - за основним платежем і 23073,00 грн. за штрафними (фінансовими ) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні господарські операції між позивачем і ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Камтес» є реальними і підтверджуються відповідними первинними документами, а кримінальне провадження № 32012250000000013 було закрито постановою слідчого ОВС СУ КР ГСУ ФР Міндоходів України від 07.11.2013 р.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України «Про податок на додану вартість» ( далі - Закон № 168/97-ВР ), «Про оподаткування прибутку підприємств» ( далі - Закон № 334/94-ВР ), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011 р., нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 138.2 ст. 138 ПК України закріплено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Аналогічні правові норми закріплені у ст. 7 Закону № 168/97-ВР та ст.5 Закону № 334/94-ВР, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин у період з 01.01.2010 р. по 01.01.2011 року.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

Водночас, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності одночасної сукупності наступних обставин: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

При цьому, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Таким чином, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та необхідною правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що спірні показники податкової звітності ТОВ «Олімп» за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р. були сформовані позивачем на підставі господарських операцій з ТОВ «Сагуаро» за договорами субпідряду від 02.07.2010 р. № 02/07-6, від 15.06.2010 р. № 15/06-5, від 20.10.2010 р. № 20/05-4, від 18.03.2010 р. № 18/03-1, від 01.02.2010 р. № 1/02-2, від 12.01.2010 р. № 12/01-10, з ТОВ «Асс Буд Груп» за договором субпідряду від 07.04.2011 р. № 7/04-11, з ТОВ «Екотех-СМУ» за договором субпідряду від 23.11.2010 р. № 23/11-10, з ТОВ «Камтес» за договором субпідряду від 01.06.2012 р. № 1/06-12.

Реальність фінансово-господарських операцій між позивачем і вказаними контрагентами, на його думку підтверджується, податковими накладними / Т. 1 а.с. 103-123, Т. 3 а.с. 215-235 /, довідками про вартість виконаних будівельних робіт / Т. 3 а.с. 209-214 / та виписками по рахунку /Т.1 а.с. 134-139 /.

Проте, судова колегія відзначає, що у вказаних довідках про вартість виконаних будівельних робіт не зазначено посади, імена, прізвища та по батькові осіб, які підписали ці довідки, що фактично унеможливлює здійснення їх ідентифікації, а в довідках за липень і червень 2012 року / Т. 3 а.с. 213-214 /, окрім зазначених обов'язкових реквізитів, також відсутня дата їх складання. Виписки по рахункам не завірені печаткою відповідної банківської установи і також не містять імен, прізвищ і по батькові осіб, які їх підписали.

Водночас, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у позивача було витребувано оригінали або належним чином завірені копії первинних документів, складених за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Камтес» за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р., однак жодних документів ТОВ «Олімп» суду не надало.

Доводи товариства про те, що такі документи були в нього вилучені в рамках кримінального провадження № 32012250000000013, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки у постанові слідчого про закриття кримінального провадження від 07.11.2013 р., зокрема, зазначено про повернення вилучених під час проведення слідчих дій документів їх власникам / Т. 1 а.с. 202 /.

При цьому, позивачем не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що наразі первинна документація, складена за результатами правовідносин між ТОВ «Олімп» і ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Камтес», перебуває в органах слідства та/або була загублена під час здійснення досудового розслідування, а тому твердження представника позивача про те, що товариству не були повернуті такі документи і що вірогідно вони загублені, видаються голослівними і до уваги судовою колегією не приймаються.

Більш того, з матеріалів справи також вбачається, що особи, від імені яких підписані податкові накладні, видані ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Сагуаро», а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, заперечують свою участь у діяльності цих товариств.

При цьому, колегія суддів вважає, що податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності товариства, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правовий підхід викладено в постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11.

Крім того, колегія суддів зазначає й те, що з матеріалів справи неможливо встановити економічну доцільність операцій між ТОВ «Олімп» і ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Камтес» у спірний період часу, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та використання ним отриманих результатів у його господарській діяльності.

Так, зокрема, колегією суддів було досліджено наявні у справі первинні документи по операціям між позивачем і третіми особами ( ТОВ «МЖК-1», ТОВ «Будівельні матеріали», ТОВ «Українська будівельно-інвестиційна компанія «Укрбудінвест», ПАТ «Облтеплокоммуненерго», ТОВ «Рамстал Україна», АТ «Альцест», ТОВ «Епіцентр К», ПП «ОККО-БІЗНЕС» та ін. ), а саме: довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт / Т. 2 а.с. 29-243 /, видаткові накладні, банківські виписки і накладні на відпуск товарів / Т. 4 а.с. 26-47 /. Однак, зв'язок між операціями з цими контрагентами і спірними операціями позивача із вказаних первинних документів не вбачається.

Колегія суддів також враховує й те, що постановою слідчого ОВС СУ КР ГСУ ФР Міндоходів України від 07.11.2013 р. було закрито кримінальне провадження № 32012250000000013, однак, самі по собі такі обставини, за відсутності жодних інших доказів, не є достатньою підставою для визнання реальними спірних фінансово-господарських операцій, а рішення суду, відповідно до ст. 159 КАС України, повинно бути законними, обґрунтованими і в жодному разі не може засновуватися на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для визнання реальності господарських операцій між ТОВ «Олімп» і ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Камтес» за відповідними договорами субпідряду, а отже, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, що передбачені Конституцією і законодавством України, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема ст. 7 Закону № 168/97-ВР та ст. 5 Закону № 334/94-ВР, які були чинними, зокрема у період з 01.01.2010 р. по 01.01.2011 року, та ст.ст. 139, 198 ПК України.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були неповно та неправильно встановлені обставини справи, порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 15.07.2015 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.