Постанова

від 13.05.2015 по справі 910/21594/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 910/21594/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г., суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Енсо-Центр" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 у справі№910/21594/14 Господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Монблан 12" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енсо-Центр" простягнення суми

за участю

- позивача:Стольберг Р.Ф. (довіреність від 01.10.2014р.),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд із даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Монблан 12 (далі - позивач), просило стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсо-Центр" (далі - відповідач) 44 182,40 грн. основного боргу, 2 822, 73 грн. пені, 445, 69 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх обов'язків в частині оплати постановленого позивачем товару, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, що стало також підставою для нарахування позивачем відповідачу трьох відсотків річних та пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін судові рішення, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судами повно встановлено всі обставини справи, а судові рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судам попередніх інстанцій, на виконання умов Договору поставки від 26.05.2014, укладеного між сторонами, позивач поставив відповідачу товар - сардину морожену у тушках, на загальну суму 114 182,40 грн., що підтверджується видатковою накладною від 27.05.2014 № МН-0000010, товар було прийнято відповідачем за довіреністю. Факт отримання товару відповідачем не заперечується. Відповідач розрахувався за поставлений товар частково в сумі 70 000 грн., оплата здійснювалась платіжним дорученням від 04.06.2014 № 160 в сумі 30 000 грн., платіжним дорученням від 06.06.2014 № 164 в сумі 30 000 грн. та платіжним дорученням від 03.07.2014 № 187 в сумі 10 000 грн., оскільки останній належним чином зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, тому за ним утворився борг в розмірі 44 182,40 грн., який позивач і намагається стягнути.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що дана поставка товару була позадоговірною та сторони досягнуто згоди щодо відтермінування здійснення остаточного розрахунку до 01.02.2015, а оскільки відповідач доказів повної оплати товару в строки передбачені договором суду не надав (а саме до 03.06.2014), позовні вимоги є обґрунтованими.

Заперечуючи проти таких висновків судів відповідач у касаційній скарзі посилався на наявність між ним та позивачем усної домовленості про те, що 27.05.2014 було здійснено пробну поставку замороженої риби для визначення можливості реалізації переробленої продукції через мережу продовольчих магазинів, і саме у зв'язку із такою усною домовленістю оплата за поставлений товар була здійснена частково - в сумі 70 000 грн.

Відповідно ж до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна доводити ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції.

Із доводів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається, що відповідачем наводились належні та допустимі докази на підтвердження його доводів про наявність вказаної усної домовленості, а відтак і позадоговірної поставки продукції.

Таким чином судом касаційної інстанції не встановлено, що судами порушено норми процесуального права щодо повного з'ясування усіх обставин справи.

Крім того, у касаційній скарзі відповідач як на підставу для скасування судових рішень посилається на те, що ним та позивачем у договірних відносинах не узгоджено ціни поставки та вартості товару, а отже не узгоджено істотної умови договору.

Згідно із положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2).

Приписами статті 691 цього Кодексу, що встановлює загальні положення про купівлю-продаж, передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У свою чергу статтею 632 наведеного Кодексу визначено, що якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ч.4).

Із приписів наведених норм права не вбачається, що ціна договору чи вартість товару є істотною умовою договору поставки, а тому доводи, викладені у касаційній скарзі у цій частині, не ґрунтуються на положеннях вказаних норм права, а відтак є безпідставними.

Також безпідставним є посилання відповідача на порушення судами приписів статті 180 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до положень цієї статті при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Із приписів цієї норми не вбачається, що ціна обов'язково має зазначатись у договорі, а із доводів відповідача та встановлених судами обставин справи вбачається, що ціна та вартість поставленої продукції була узгоджена, що уможливило здійснити відповідачем частковий розрахунок за таку продукцію, та що уможливлює визначення розміру заборгованості для її стягнення.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судових рішень.

Враховуючи вищевикладене безпідставними є доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо стягнення пені та трьох процентів річних.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів статі 111 7 частини 2 Господарського процесуального кодексу України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсо-Центр" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 у справі Господарського суду міста Києва №910/21594/14, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський