Постанова

від 13.05.2015 по справі 924/836/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 924/836/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г. суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузаступника прокурора Рівненської області на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 у справі№924/836/14 Господарського суду Хмельницької області за позовомзаступника прокурора міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до 1. Управління торгівлі виконавчого комітету Хмельницької міської ради 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 третя особаКомунальне підприємство по організації роботи міського пасажирського транспорту про визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового сервітуту та зобов'язання звільнити земельну ділянку

за участю

- відповідача-2:ОСОБА_5 (довіреність від 13.1.2015р.) - прокурора:Суходольський С.М. (посвідчення № 020273 від 05.09.2013р.),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради (далі - позивач), заступник прокурора міста Хмельницького (далі - прокурор) просив визнати недійсним договір про встановлення особистого сорокового сервітуту для розміщення тимчасової споруди №87 від 28.12.2012, укладеного між Управлінням торгівлі виконавчого комітету Хмельницької міської ради (далі - відповідач-1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - відповідач-2), також просив зобов'язати відповідача-2 звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, транспортна зупинка "ІНФОРМАЦІЯ_1" шляхом знесення тимчасової споруди павільйону під магазин для торгівлі продовольчими товарами площею 30 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, договір земельного сервітут був укладений з порушенням вимог законодавства, тому повинен бути визнаний недійсним.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Виноградова В.В., судді Заверуха С.В., Гладюк Ю.В.) позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дужич С.П., судді Юрчук М.І., Крейбух О.Г.) це рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким в позові відмовленою.

У касаційній скарзі заступник прокурора Рівненської області просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 вказує на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.02.2012 згідно п.п.4,6 рішення Хмельницької міської ради №23 "Про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Хмельницького" відповідачу-1 було надано повноваження на укладення договорів особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, строк якого дорівнює строку дії паспорта прив'язки тимчасової споруди і становить 3 роки, а розмір плати за договором встановлюється на рівні розміру орендної плати за землю для даної земельної ділянки.

12 квітня 2012 року листом №118 Комунальне підприємство по організації роботи міського пасажирського транспорту звернулося до Хмельницького міського голови про надання дозволу на облаштування зупинки "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 (напрямок руху з центру міста) загальною площею 50 м 2 , з них: павільйон для очікування пасажирами громадського транспорту площею 20 м 2 , торгівельний павільйон площею 30 м 2 , з погодженням встановлення управлінням архітектури та містобудування, повідомивши, що облаштування зупинки буде здійснюватися за рахунок залучення інвесторів.

08 та 12 червня 2012 року, управлінням ЖКГ Хмельницької міської ради та управлінням ДАІ Управління МВС України в Хмельницькій області було виготовлено технічні умови на розробку проектно-кошторисної документації на влаштування зупинки для очікування пасажирами громадського транспорту по АДРЕСА_1 (зупинка "ІНФОРМАЦІЯ_1" напрямок руху з центру міста).

26 липня 2012 року рішенням виконкому Хмельницької міської ради №662 було надано дозвіл Комунальному підприємству по організації роботи міського пасажирського транспорту на влаштування зупинки для очікування пасажирами громадського транспорту з встановленням торговельного павільйону для продажу продовольчих товарів загальною площею 50 м 2 , де площа зупинки 20 м 2 , по АДРЕСА_1, зупинка "ІНФОРМАЦІЯ_1".

05 листопада 2012 року між Комунальним підприємством по організації роботи міського пасажирського транспорту (далі - третя особа) та відповідачем-2 було укладено Договір на облаштування зупинки громадського транспорту, згідно умов якого КП по організації роботи міського пасажирського транспорту надає відповідачу-2 дозвіл на встановлення павільйону та приміщення на зупинці міського громадського транспорту "ІНФОРМАЦІЯ_1" строком на 5 років, що розташована на АДРЕСА_1 площею 50 м 2 , відповідно до рішення виконкому Хмельницької міської ради №662 від 26.07.2012, за умови укладення відповідачем-2 з відповідачем-1 договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми.

Відповідно п.1.5 Договору після його підписання відповідач-2 своїми силами знімає старий павільйон не більш ніж за 5 днів до встановлення нового павільйону, вирішує з управлінням архітектури та містобудування, відділом земельних ресурсів, управлінням торгівлі питання щодо розташування кіосків інших підприємців, які знаходяться на транспортній зупинці, організовує та фінансує встановлення об'єкту, обладнує прилеглу територію відповідно АПЗ та проектної документації.

Пунктами 1.9, 1.10 Договору передбачено, що по закінченню його дії, розірвання чи припинення відповідач-2 в 10-денний термін передає об'єкт на баланс КП по організації роботи міського пасажирського транспорту за актом прийому-передачі, який підписується сторонами. Співпраця між сторонами є безоплатною.

У пункті 3.1 договору встановлено, зокрема, що відповідач-2 має право самостійно здійснювати власну підприємницьку діяльність згідно вимог чинного законодавства України та обладнувати приміщення на власний розсуд. Також, відповідач-2 зобов'язується, зокрема: отримати дозвіл на виконання планових земельних робіт та провести облаштування зупинки очікування пасажирами громадського транспорту, об'єкт вводиться в експлуатацію після підписання відповідного акту; самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний та капітальний ремонт об'єкта протягом терміну дії Договору; за власний рахунок нести всі витрати з експлуатації об'єкта; не здійснювати без письмової згоди КП по організації роботи міського пасажирського транспорту перебудову, добудову та перепланування об'єкта.

19 листопада 2012 року управлінням архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради було видано відповідачу-2 паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності - павільйону площею 30 м 2 по АДРЕСА_1 (транспортна зупинка "ІНФОРМАЦІЯ_1").

28 грудня 2012 року відповідач-2 звернувся до управляння торгівлі виконкому Хмельницької міської ради із заявою про укладення Договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (павільйону) по АДРЕСА_1 (транспортна зупинка "ІНФОРМАЦІЯ_1").

29 грудня 2012 року, між відповідачем-1, як власником, що діє на підставі рішення Хмельницької міської ради №23 "Про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Хмельницького" від 29 лютого 2012 року та на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №662 "Про надання дозволу комунальному підприємству по організації роботи міського транспорту на влаштування зупинки для очікування пасажирами громадського транспорту з встановленням торговельного павільйону для продажу продовольчих товарів по АДРЕСА_1, зупинка "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 26 липня 2012 року, та відповідачем-2, як сервітуарієм, було укладено оспорений у даній справі Договір №87 про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди, предметом якого є особистий сервітут строком, встановлений виключно сервітуарію до 19 листопада 2015 року на територію, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності тимчасова споруда павільйон під магазин для торгівлі продовольчими товарами площею 30,0 м 2 , розташування та межі якого зазначено в паспорті прив'язки тимчасової споруди, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п.3.1, 3.4 Договору за користування особистим строковим сервітутом сервітуарій сплачує власнику річну плату в розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до витягу з технічної документації про її нормативну грошову оцінку №2472/1-24 від 27 листопада 2012 року, виданого управлінням Держкомзему у м. Хмельницькому, на 2012 рік, становить 35 520,00 грн., а місячний розмір плати складає - 355,20 грн.

У розділі 4 Договору визначено, що власник має право вимагати від сервітуарія використання особистого строкового сервітуту виключно з метою, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі; вимагати від сервітуарія своєчасного внесення плати за користування особистим сервітутом; утримувати в належному стані територію, закріплену за тимчасовою спорудою; здійснювати перевірки дотримання сервітуарієм умов договору; змінювати розмір плати, встановленої в договорі, у випадках, передбачених чинним законодавством України та даним договором.

Відповідно до п.4.1.7 Договору передбачений особистий строковий сервітут не позбавляє власника прав володіння, користування або розпорядження об'єктом даного договору та закріпленою за тимчасовою спорудою сервітуарія територією для утримання її у належному стані.

27 січня 2014 року листом №12-027612-10 виконком Хмельницької міської ради повідомив заступника прокурора м. Хмельницького про те, що станом на 31 грудня 2012 року право власності на об'єкти нерухомого майна для розміщення тимчасової споруди біля зупинки "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1, а також на об'єкти, які межують з даною спорудою, не зареєстровано, а земельна ділянка під розміщення тимчасової споруди біля зупинки "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 у власність, оренду та користування не надавалась.

24 червня 2014 року актом обстеження земельної ділянки №4/37, комісією у складі державного інспектора сільського господарства в Хмельницькій області, головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель, за участю заступника прокурора м. Хмельницького було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 (тр. Зупинка "ІНФОРМАЦІЯ_1") встановлено металевий павільйон для провадження підприємницької діяльності площею 30 м 2 на земельній ділянці площею 0,0030 га.

У зв'язку із наведеним прокурор і звернувся у суд з даним позовом.

Суд першої інстанції своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що у даному випадку сторони договором встановлення особистого сервітуту оформили відносини оренди земельної ділянки, оскаржуваний правочин не відповідає вимогам законодавства щодо надання в користування земельної ділянки, а відповідачу-2 було надано в користування земельну ділянку за відсутності відповідного рішення власника землі.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, виходив з того, що прокурором не наведено в чому саме порушені інтереси держави; договір встановлення сервітуту був укладений на підставі відповідних рішень Хмельницької міської ради, її виконкому та договору на облаштування зупинки громадського транспорту, які прокурором не оскаржувались; доводи прокурора про приховання сторонами фактичного укладення договору оренди суд визнав не обґрунтованими; відповідачами не міг бути укладений договір оренди землі, оскільки павільйон, що розташований на ній, є частиною транспортної зупинки громадського транспорту і потреби відповідача-2 не могли бути задоволені у інший спосіб.

Однак із висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна із наступних підстав.

Положеннями статті 55 1 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що якщо на земельну ділянку поширюються права сервітуту, то має проводитись встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються такі права, і технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються ці права, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) копії документів, що є підставою для виникнення прав сервітуту.

Як прокурором так і судами вказані обставини враховані не були.

Крім того, відповідно до приписів статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно статті 404 цього кодексу право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Із встановлених судами обставин справи не вбачається, що здійснення підприємницької діяльності відповідачем-2 шляхом розміщення тимчасової споруди не могло бути задоволено іншим способом ніж розміщення її на спірній земельній ділянці, виділеній для розміщення зупинки громадського транспорту, як цього вимагають наведені приписи статті 401 Цивільного кодексу України, відповідачі цих обставин у встановленому порядку не довели.

Таким чином залишилась недоведеною неможливість розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в іншому місці.

Згідно із положеннями статті 235 частини другої Цивільного кодексу України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до приписів статті Закону України " Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Оскільки із встановлених судами обставин справи вбачається, що оформивши спірний договір про розміщення на земельній ділянці тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності сторони фактично насправді вчинили правочин про оренду земельної ділянки, тому суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції у цій частині, таким чином відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до приписів статті 116 Земельного кодексу України особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За приписами статті 134 цього кодексу земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обставин, передбачених частиною другою цієї статті судами не встановлено.

Положеннями статті 215 частини першої Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 203 цього Кодексу особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України слід погодитись із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання вказаного договору недійсним оскільки відповідач-1 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення спірного договору, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, земельну ділянку надано в користування за відсутності відповідного рішення уповноваженого на це органу, яким, як вбачається із приписів статті 116 Земельного кодексу України, є орган місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд невірно застосував норми права та прийняв незаконне рішення, яке не може бути залишене в силі, і встановлених судом першої інстанції обставин справи не спростував, а оскільки не вбачається що суд першої інстанції припустився таких порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, його рішення належить залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.6, ст.111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 скасувати, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2014 у справі №924/836/14, залишити в силі.

Стягнути з Управління торгівлі виконавчого комітету Хмельницької міської ради користь спеціального фонду Державного бюджету України (рахунок №31211254700007, банк - ГУ ДКСУ у м. Києві, одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код банку - 820019, код за ЄДРПОУ - 38004897) судовий збір за розгляд касаційної скарги в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь спеціального фонду Державного бюджету України (рахунок №31211254700007, банк - ГУ ДКСУ у м. Києві, одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код банку - 820019, код за ЄДРПОУ - 38004897) судовий збір за розгляд касаційної скарги в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський