Рішення

від 19.05.2015 по справі 915/432/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Справа № 915/432/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, вул. Чкалова, 20, а/с 34, м. Миколаїв, 54017

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Югенергострой", вул. Енгельса, 27, с. Красне, Березанський район, Миколаївська область, 57412

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 комунара", вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв, 54001

про стягнення заборгованості за Договором № 61/908 від 27.06.2013 року у сумі 7 819, 28 грн., у тому числі: 7 221, 50 грн. - основного боргу; 381, 33 грн. - пені та 216, 45 грн. - штрафу.

за участю представників сторін:

від позивача: Ревенко Олексій Володимирович, довіреність № 1 від 05.01.2015 року;

від відповідача: представник не з'явився;

від третьої особи: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Югенергострой" про стягнення заборгованості за Договором № 61/908 від 27.06.2013 року у сумі 7 819, 28 грн., у тому числі: 7 221, 50 грн. - основного боргу; 381, 33 грн. - пені та 216, 45 грн. - штрафу.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.03.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні 21.04.2015 року. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 комунара". Відстрочено позивачу Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області сплату судового збору.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 19.05.2015 року.

В судовому засіданні 19.05.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

21.04.2015 року до господарського суду Миколаївської області від позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, керуючись ст. 22 ГПК України, просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Югенергострой" на користь позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області заборгованість за Договором № 61/908 від 27.06.2013 року з орендної плати у сумі 7 402, 12 грн., у тому числі: 7 221, 50 грн. - основного боргу; 75, 04 грн. - пені та 105, 58 грн. - штрафу (арк. 41).

В судовому засіданні 19.05.2015 року представник позивача подану заяву підтримав та просив суд прийняти її до розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що підставою для зменшення розміру позовних вимог є здійснення перерахунку розміру штрафних санкцій. Судом встановлено, що подана заява відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права. Враховуючи вищевикладене, заява прийнята судом до розгляду. Позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

Між Державним підприємством «Суднобудівний завод ім. 61 комунара», як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югенергострой», як Орендарем, укладено Договір № 61/908 від 27.06.2013 року, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - частину металевої повнозбірної будівлі "Термінал-3", площею 829, 44 кв.м., розміщене за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, що перебуває на балансі Орендодавця.

На виконання умов договору майно на підставі акту прийому-передачі було передано в оренду.

Умовами п. 3.6 Договору сторони погодили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Орендодавцю у співвідношенні 30 % до 70 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

У зв'язку із закінченням строку дії договору майно повернуто орендодавцеві на підставі акту приймання-передачі.

Відповідач належним чином не виконував зобов'язання зі сплати орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість перед державним бюджетом за період з березня 2014 року по серпень 2014 року в сумі 7 221, 50 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань зі сплати орендних платежів, позивачем нараховано відповідачу 75, 04 грн. - пені та 105, 58 грн. - штрафу.

Із посиланням на вищевикладене та приписи ст. 121 Конституції України, ст. 16, 549, 610, 612, 629 ЦК України, ст. 286 ГК України, ст. 18, 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та на умови Договору представник позивача просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач та третя особа в судове засідання 19.05.2015 року повноважних представників не направили.

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 21.04.2015 року, направлена на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Югенергострой", вул. Енгельса, 27, с. Красне, Березанський район, Миколаївська область, 57412, повернута до суду поштовою установою із відміткою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" (арк. 53-56).

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 21.04.2015 року надіслана на правильну адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві та у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. 18).

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 21.04.2015 року, направлена на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 комунара", вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв, 54001, отримана підприємством, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. 50).

18.05.2015 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара", на адресу господарського суду надійшла заява, в якій третя особа просила суд позов задовольнити, а справу розглянути за відсутності представника третьої особи (арк. 57). Клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи судом задоволено.

При цьому, судом також враховано наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судового засідання.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між Державним підприємством «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югенергострой» (орендар) укладено Договір № 61/908 від 27.06.2013 року (арк. 8-10).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - частину металевої повнозбірної будівлі "Термінал-3", інв. №348 - 9 прольотів, (далі - Майно) площею 829, 44 кв.м., згідно с планом розміщення орендованого приміщення (додаток 1 до договору оренди), розміщене за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, що перебуває на балансі Орендодавця, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31 грудня 2012 року і становить за незалежною оцінкою 417 049, 84 грн. без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення виробничої діяльності, а саме виробництва комплектних трансформаторних підстанцій, здійснення ремонту масляних трансформаторів та виготовлення інших металевих конструкцій.

Даний договір підписано сторонами та скріплено печатками.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (травень 2013 року) 3 656, 48 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят шість гривень 48 копійок).

Відповідно до п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщуються на веб-сайті Фонду державного майна України.

Відповідно до п. 3.4 Договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та Орендодавцю у співвідношенні 30 % до 70 % щомісяця не пізніше 15 числа відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 3.11 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Орендодавцю.

Відповідно до п. 5.4 Договору орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету і Орендодавцю (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає Орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Відповідно до п. 5.10 Договору орендар зобов'язується щомісячно до 15 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України).

Відповідно до п. 10.1 Договору договір укладено строком на 1 рік, що діє з 27.06.2013 року до 26.06.2014 року включно.

Відповідно до п. 10.2. Договору умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов'язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 10.4 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за згодою сторін, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, яких є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу суб'єкту, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

Відповідно до п. 10.6 Договору чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, що є предметом Договору № 61/908 від 27.06.2013 року, про що між сторонами було підписано Акт приймання-передачі (арк. 12).

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічне положення закріплено в п. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У зв'язку із закінченням 26.06.2014 року строку дії договору оренди, передбаченим п. 10.1 Договору, договір оренди припинив свою дію.

31.08.2014 року орендар повернув, а орендодавець прийняв державне нерухоме майно, що є предметом Договору № 61/908 від 27.06.2013 року, про що між сторонами було підписано Акт приймання-передачі основних засобів від 31.08.2014 року (арк. 13).

Однак, відповідачем ТзОВ "Югенергострой" неналежним чином виконувались взяті на себе за договором зобов'язання щодо сплати орендних платежів. Так, відповідачем не проведено оплату орендної плати до державного бюджету за оренду майном за період з березня 2014 року по серпень 2014 року включно. Заборгованість відповідача перед позивачем за період з березня 2014 року по серпень 2014 року включно становить 7 221, 50 грн., що підтверджується детальним розрахунком суми заборгованості з орендної плати, який міститься у матеріалах справи (арк. 14).

25.09.2014 року за вих. № 07/1133 позивачем направлено на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість за договором оренди (арк. 16), яка була отримана відповідачем 02.10.2014 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. 17). Доказів направлення відповідачем відповіді на претензію суду не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, умовами п. 3.6 Договору передбачено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та Орендодавцю у співвідношенні 30 % до 70 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, а відповідно до п. 3.11 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати за період з березня 2014 року по серпень 2014 року в сумі 7 221, 50 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 75,04 грн. - пені та 105, 58 грн. - штрафу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі № 5002-2/5109-2010 від 07.11.11 року).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному п. 3.6 Договору свіввідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Позивачем здійснено нарахування пені за прострочення платежів з орендної плати за період з 16.04.2014 року по 26.06.2014 року в сумі 75, 04 грн. Перевіривши за допомогою Бази "Законодавство" розрахунок розміру пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу (простроченої орендної плати в кожному місяці) за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем правильно відповідно до умов договору. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 42). Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення пені в сумі 75, 04 грн., яка є підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, то судом враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного Суду України від 27.04.12 року про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13.12.11 року у справі № 06/5026/1052/2011).

Відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання у формі пені та штрафу прямо передбачена ст. 231 ГК України.

Відповідно до п. 3.8 Договору у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Позивачем заявлено до стягнення штраф в розмірі 105, 58 грн. (3 % від суми боргу), оскільки відповідачем порушено виконання зобов'язання, зокрема, відповідачем не проведено оплату з орендних платежів, строк заборгованості становить загалом не менш, ніж три місяці.

Судом встановлено, що позивачем нараховано штраф за порушення зобов'язання в частині сплати орендної плати за період з березня 2014 року по травень 2014 року включно.

Судом перевірено та встановлено, що розрахунок штрафу в сумі 105, 58 грн. здійснено позивачем арифметично правильно та з урахуванням умов договору та положень норм чинного законодавства. Отже, вимога про стягнення штрафу в сумі 105, 58 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.03.2015 року відстрочено позивачу Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області сплату судового збору.

Станом на 19.05.2015 року позивачем судовий збір за розгляд вимоги майнового характеру в розмірі 1 827 грн. не сплачено.

Відповідно до п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 44-49 ГПК України, судовий збір в сумі 1 827 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Югенергострой», вул. Енгельса, 27, с. Красне, Березанський район, Миколаївська область, 57412 (код ЄДРПОУ 34815255) на користь позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, а/с № 34, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 20917284) на р/р 31113094700002, в ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, одержувач: УК у м. Миколаєві 22080300, код ЄДРПОУ 37992781) заборгованість за Договором № 61/908 від 27.06.2013 року:

- 7 221, 50 грн. (сім тисяч двісті двадцять одна грн. 50 коп.) - основного боргу;

- 75, 04 грн. (сімдесят п'ять грн. 04 коп.) - пені.

- 105, 58 грн. (сто п'ять грн. 58 коп. ) - штрафу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Югенергострой», вул. Енгельса, 27, с. Красне, Березанський район, Миколаївська область, 57412 (код ЄДРПОУ 34815255) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980):

- 1 827, 00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 21.05.2015 року

Суддя Е.М. Олейняш