Постанова

від 19.05.2015 по справі 910/2161/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа№ 910/2161/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Чорної Л.В.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Шалашова В.І.

від відповідача - Прокопенко Т.Ю.

розглянувши Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів

апеляційну скаргу фізичних осіб на ліквідацію в особі

Публічного акціонерного товариства

"Комерційний банк "Актив-Банк"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 16.03.2015 року

у справі № 910/2161/15-г (суддя: Бондарчук В.В.)

за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів

фізичних осіб на ліквідацію в особі

Публічного акціонерного товариства

"Комерційний банк "Актив-Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фінансова компанія "АРБІМАРКЕТ"

про визнання правочину недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 р. апеляційну прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 28.04.2015 року представник позивача не з'явився. Розгляд справи відкладено на 19.05.2015 року.

Позивач належним чином не обґрунтував, яким чином рішення з господарського спору може вплинути на права та обов'язки МПП «Беркут» щодо однієї з сторін. Тому, в задоволенні клопотання про залучення у якості третьої особи колегія суддів відхиляє.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 27.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Актив-банк" (далі-банк) та Малим приватним підприємством "БЕРКУТ" (далі-позичальник) укладено кредитний договір № 1127/01 (відновлювальна лінія, юридична особа), умовами якого передбачено, що банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію і надає йому кредити, заборгованість за якими не перевищує 8000000,00 грн. для рефінансування заборгованості перед ВАТ "КБ "Експобанк", оплати зовнішніх та внутрішніх контрактів та поповнення обігових коштів, зі сплатою 18,0 % річних.

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Також, між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" та Малим приватним підприємством "БЕРКУТ" укладено ряд додаткових угод до кредитного договору № 1127/01 (відновлювальна лінія, юридична особа) від 27.11.2007 р., а саме: від 20.05.2008 р., від 17.10.2008 р., від 31.12.2008 р., від 31.12.2008 р., від 30.01.2009 р., від 01.07.2009 р., від 05.11.2009 р., від 04.12.2009 р., від 29.01.2010 р., від 12.08.2010 р. та від 30.09.2010 р.

Так, 01.09.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-банк" (далі-первісний кредитор), в особі Тимчасово виконуючого обов'язки голови правління Калужського Олександра Анатолійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АРБІМАРКЕТ" (далі-новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні, умовами якого передбачено, що первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену договором, відступає, а новий кредитор набуває права грошових вимог первісного кредитора в розмірі та в обсязі визначеному договором за наступним кредитним договором, договором, що забезпечує зобов'язання боржника за кредитним договором, рішенням господарського суду міста Києва, а саме:

1.1. Кредитним договором №1127/01 від 27.11.2007 року, з усіма наступними змінами та доповненнями, що укладений між Первісним кредитором та Малим приватним підприємством "Беркут" (вул. С.Кибальчича, б, 19, кв. 107, м. Київ, ідентифікаційний номер 19031196) (надалі - Боржник).

1.1.2 Договором іпотеки між Первісним кредитором та Боржником від 07 листопада 2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мудрою О.M., внесено в реєстр за № 841, згідно якого в іпотеку Первісному кредитору передано нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2: лабораторний корпус № 50 (літ. Ж), загальною площею 2 017,70 м.кв.; склад "Кнудсон" №67 (літ. И), загальною площею 160, 6 м.кв., склад "Кнудсон" № 67а (літ. К), загальною площею 160,6 кв.м.; склад газових балонів № 73 (літ. Л), загальною площею 17,20 кв.м.

1.1.3. Рішенням господарського суду міста Києва № 33/477 від 07.02.2011 року (далі - Рішення) про стягнення з Боржника на користь Первісного кредитора суми основної заборгованості за кредитом в розмірі 8000000,00 грн. (вісім мільйонів гривень), заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.11.2010 року по 18.11.2010 року у розмірі 59178,08 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч сто сімдесят вісім грн.. 08 коп.), прострочену заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року у розмірі 200 547,93 грн. (двісті тисяч п'ятсот сорок сім гривень 93 коп.), пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами у розмірі 2831,36 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять одна гривня 36 коп.), витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень) та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання Рішення господарським судом міста Києва від 14.04.2011 р. року було видано наказ № 33/477 на підставі якого підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 05.08.2011 року було відкрито виконавче провадження №28779144.

Відповідно до п. 2.1. договору, первісний кредитор та новий кредитор домовились, що вартість відступленого права вимоги за кредитним договором складає 1000000, 00 грн., та повинна бути сплачена новим кредитором відповідно до п. 2.2. даного договору.

Даний договір вважається укладеним з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 8.1. договору).

01.09.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИНОНІМ" (далі-поручитель) укладено договір поруки, умовами якого передбачено, що поручитель з метою забезпечення повного виконання основного зобов'язання поручається перед банком за своєчасне і повне виконання боржником основного зобов'язання за договором, що встановлює основне зобов'язання.

Відповідно до п. 3.1. договору, порукою за даним договором забезпечується виконання основного зобов'язання боржника перед банком, що обумовлене в укладеному між ними, зокрема договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 року, за яким відступлені права вимоги за Кредитним договором №1127/01 від 27.11.07, з усіма змінами та доповненнями до нього, а саме, сплатити банку вартість відступленого права вимоги у розмірі 1000000,00 грн. (один мільйон гривень) у день укладення Договору, що встановлює основне зобов'язання.

Порука за даним договором набуває сили з моменту підписання даного договору сторонами і діє протягом 1 (одного) місяця від дня настання кінцевого строку повного виконання основного зобов'язання. Порука припиняється з припиненням основного зобов'язання, а також якщо банк протягом 1 (одного) місяця від дня настання кінцевого строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (п. 11.2. та 11.3. договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджував, що в силу п. 1-4, 7-8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочин, укладений між позивачем та відповідачем 01.09.2014 р., є нікчемним. Крім того, правочин вчинений з порушенням обмежень, встановлених Національним банком України, а також підписаний особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Згідно ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Сторони погодили всі істотні умови про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 р.

Так, 02.09.2014 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від № 79 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК", згідно з яким з 03.09.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "АКТИВ-БАНК". Тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" запроваджено строком на 3 місяці з 03.09.2014 по 03.12.2014 (рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.12.2014 р. № 134 продовжено строк тимчасової адміністрації до 30.12.2014 р. включно). Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Шевченка Олександра Володимировича.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі-Закон) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст. 38 Закону встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження позивача про неналежне виконання відповідачем умов п. 2.2 договору щодо сплати вартості відступленого права спростовується тим, що кошти за договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні 01.09.2014 р. в сумі 1000000, 00 грн. були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "СИНОНІМ", що підтверджується банківською випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНОНІМ" та повідомленням позивача від 02.09.2014 р.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до постанови Національного банку України від 12.06.2014 р. № 349/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк" Актив-Банк" до категорії проблемних", були установлені обмеження в діяльності банку, а саме, не передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам ПАТ КБ "Актив-Банк", третім особам майно та активи банку без погодження з НБУ, проте такого погодження здійснено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ч. 1 ст. 239 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства", до виключної компетенції наглядової ради належать, зокрема прийняття рішення про відсторонення голови або члена виконавчого органу від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого органу;

Договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 р. підписаний зі сторони позивача тимчасово виконуючим обов'язки голови правління Калужським Олександром Анатолійовичем, який діяв на підставі статуту та рішення Спостережної ради від 01.09.2014 р.

Так, згідно п.п. 8 п. 6.4.4 статуту Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" та п. 5.2 Положення про правління Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк", голова правління призначається на посаду і відкликається Спостережною Радою Банку.

Калужський О.А. призначений тимчасово виконуючим обов'язки голови правління банку рішенням Спостережної Ради Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" від 01.09.2014 р., яке є чинним та прийнятим в межах повноважень Спостережної Ради.

Посилання позивача на те, що не було повідомлено Національний банк України про зміну тимчасово виконуючого обов'язки голови правління не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до п. 3.1 Глави 3 Розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.09.2011 р. № 306, банки зобов'язані протягом трьох робочих днів із дня настання змін електронною поштою або факсом повідомити Національний банк про зміну голови правління (ради директорів), головного бухгалтера, їх заступників, членів правління (ради директорів), керівника підрозділу внутрішнього аудиту, працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу, та осіб, що виконують їх обов'язки, номерів їх телефонів, факсу.

Отже, обов'язок повідомити НБУ про зміну голови покладається на банк протягом 3 робочих днів, при цьому, рішення про призначення тимчасово виконуючим обов'язки голови правління банку було прийняте 01.09.2014 р., а 02.09.2014 р. у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Актив-Банк" було запроваджено тимчасову адміністрацію.

Неповідомлення самим же позивачем Національного банку України про призначення тимчасово виконуючого обов'язки Голови правління протягом 3 робочих днів, починаючи із 01.09.2014 р., не впливає на обсяг повноважень та компетенції такого викопуючого обов'язки.

Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

З урахуванням наведеного вище, з 02.09.2014 р. призупинилися всі повноваження органів управління банку, а тому вимоги законодавства щодо повідомлення НБУ про зміну тимчасово виконуючого обов'язки голови правління порушені не були.

Отже, тимчасово виконуючий обов'язки голови правління Калужський О.А. мав необхідний обсяг цивільної дієздатності під час укладення оспорюваного правочину.

ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК» в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до постанови Національного банку України від 12.06.2014 р. № 349/БТ «Про віднесення Публічного акціонерною товариства «Комерційний банк «АКТИВ-БАПК» до категорії проблемних» було заборонено ПАТ «КБ «АКТИВ-БАПК» здійснювати відчуження активів у він ляді права вимоги.

Як слідує із тексту постанови Правління Національною банку України від 12.06.2014 р. № 349/БТ, для ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК» не було встановлено жодної заборони або обмежень на відчужений прав вимоги за кредитними договорами.

В абзаці 4 п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача, які не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2015 року у справі №910/2161/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/2161/15-г повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.В. Чорна

Повний текст постанови складено 19.05.2015 року.