Рішення

від 28.09.2015 по справі 910/2161/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2015Справа №910/2161/15-г

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в особі Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет"

третя особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Мале приватне підприємство "Беркут"

про визнання правочину недійсним

за участю представників:

від позивача:Шалашова В.І.- представник за довіреністю № 315 від 01.07.2015 р. від відповідача:Прокопенко Т.Ю.- представник за довіреністю б/н від 01.04.2015 р. від третьої особи:Мошук М.В.- директор згідно наказу № 1 від 02.11.1992 р. Романчук О.А.- представник за довіреністю б/н від 27.08.20156 р.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року до господарського суду м. Києва звернулась Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" (далі - ПАТ "КБ "Актив-Банк") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" (далі - ТОВ "ФК "Арбімаркет") про визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний договір не відповідає вимогам, передбаченим ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вчинений з порушенням обмежень, встановлених Національним банком України, а також підписаний особою, яка не мала на це повноважень.

Посилаючись на ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", позивач просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобовязанні від 01.09.2014 р., укладений між ПАТ "КБ "Актив-банк" та ТОВ "ФК "Арбімаркет".

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2015 р. у справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 р., у задоволенні позову ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року вищевказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.07.2015 р. справу прийнято до провадження суддею Головіною К.І.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.09.2015 р. залучено до розгляду у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Мале приватне підприємство "Беркут" (далі - МПП "Беркут").

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вказав, що спірний договір відповідає нормам діючого законодавства та був підписаний уповноваженою на те особою, отже, підстав для визнання договору недійсним немає. Просив відмовити у позові.

Представники третьої особи - МПП "Беркут" вважали, що позов підлягає задоволенню, з підстав визначених позивачем.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні у справі докази та врахувавши вказівки Вищого господарського суду України по даній справі, викладені в постанові від 21.07.2015 року, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за таких підстав.

27.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Актив-банк" (банк) та Малим приватним підприємством "Беркут" (позичальник) був укладений кредитний договір № 1127/01 (відновлювальна лінія, юридична особа) (далі - кредитний договір), відповідно до якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію і надає йому кредити, заборгованість за якими не перевищує 8 000 000, 00 грн. для рефінансування заборгованості перед ВАТ "КБ "Експобанк", оплати зовнішніх та внутрішніх контрактів та поповнення обігових коштів, зі сплатою 18, 0 % річних.

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 5.8 кредитного договору).

У подальшому до кредитного договору були внесені зміни шляхом укладення додаткових угод до нього, якими змінено розмір процентів річних за користування кредитом та графік погашення кредитних платежів.

Також судом встановлено, що 01.09.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-банк" (первісний кредитор), в особі тимчасово виконуючого обов'язки голови правління ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні (далі - договір відступлення), відповідно до якого первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену договором, відступає, а новий кредитор набуває права грошових вимог первісного кредитора в розмірі та в обсязі визначеному договором за кредитним договором, договором, що забезпечує зобов'язання боржника за кредитним договором, рішенням господарського суду міста Києва, а саме:

- кредитним договором № 1127/01 від 27.11.2007 року, з усіма наступними змінами та доповненнями, що укладений між ПАТ "Комерційний банк "Актив-банк" та Малим приватним підприємством "Беркут" (надалі - боржник);

- договором іпотеки між ПАТ "Комерційний банк "Актив-банк" та МПП "Беркут" від 07 листопада 2007 року, відповідно до якого в іпотеку первісному кредитору передано нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2: лабораторний корпус № 50 (літ. Ж), загальною площею 2 017,70 м.кв.; склад "Кнудсон" №67 (літ. И), загальною площею 160, 6 м.кв., склад "Кнудсон" № 67а (літ. К), загальною площею 160,6 кв.м.; склад газових балонів № 73 (літ. Л), загальною площею 17,20 кв.м.;

- рішенням господарського суду міста Києва у справі № 33/477 від 07.02.2011 року (далі - рішення) про стягнення з МПП "Беркут" на користь ПАТ "Комерційний банк "Актив-банк" суми основної заборгованості за кредитом в розмірі 8 000 000,00 грн., заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.11.2010 року по 18.11.2010 року у розмірі 59 178,08 грн., прострочену заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року у розмірі 200 547,93 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами у розмірі 2 831,36 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн. та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва було видано наказ № 33/477 від 14.04.2011 р., на підставі якого підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 05.08.2011 року відкрито виконавче провадження № 28779144.

Відповідно до п. 2.1 договору відступлення, первісний кредитор та новий кредитор домовились, що вартість відступленого права вимоги за кредитним договором складає 1000 000, 00 грн., яка повинна бути сплачена новим кредитором відповідно до п. 2.2 даного договору.

Згідно з п. 2.2 договору відступлення новий кредитор повинен виконати своє зобов'язання щодо сплати вартості відступленого права шляхом перерахування суми, зазначеної у п. 2.1 договору, у розмірі 100 % вартості відступленого права вимоги у день укладення цього договору.

Відповідно до п. 3.3 договору відступлення первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору усі документи (оригінали), що пов'язані з кредитним договором, договором іпотеки, судовою справою та виконавчим провадженням, листування, що міститься у первісного кредитора.

Згідно з п. 3.4.1 договору відступлення первісний кредитор зобов'язаний на протязі двох робочих днів з дня укладення цього договору передати новому кредитору документи, перелічені в п. 3.3 договору (з підпунктами). Сторони узгодили, що передача документів згідно з п. 3.4.1 договору оформлюється шляхом підписання сторонами актів прийому-передачі документів уповноваженими представниками нового кредитора та первісного кредитора в момент фактичної передачі зазначених документів.

Даний договір вважається укладеним з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 8.1 договору).

У забезпечення виконання умов договору про відступлення права вимоги, 01.09.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Синонім" (поручитель) був укладений договір поруки (далі - договір поруки), відповідно до якого поручитель з метою забезпечення виконання основного зобов'язання (договору про відступлення права вимоги) поручається перед банком за своєчасне і повне виконання боржником основного зобов'язання.

Відповідно до п. 3.1 цього договору порукою за даним договором забезпечується виконання основного зобов'язання боржника перед банком, що обумовлене в укладеному між ними, зокрема, договорі про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 року, за яким відступлені права вимоги за кредитним договором № 1127/01 від 27.11.07, з усіма змінами та доповненнями до нього, а саме - сплати банку вартості відступленого права вимоги у розмірі 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень) у день укладення договору, що встановлює основне зобов'язання.

Порука за даним договором набуває сили з моменту підписання даного договору сторонами і діє протягом 1 (одного) місяця від дня настання кінцевого строку повного виконання основного зобов'язання. Порука припиняється з припиненням основного зобов'язання, а також якщо банк протягом 1 (одного) місяця від дня настання кінцевого строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (п.п. 11.2, 11.3 договору).

У судовому засіданні встановлено, що з метою виконання умов договору про відступлення права вимоги та на виконання договору поруки, поручитель - ТОВ "Синонім" перерахував на розрахунковий рахунок позивача вартість відступленого права вимоги у розмірі 1 000 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 02.09.2014 р.

Представник ПАТ "КБ "Актив-банк" у судовому засіданні вказував, що договір відступлення права є нікчемним в силу ч. 3 ст. 38 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому просив задовольнити позов.

Перевіряючи доводи позивача щодо нікчемності правочинів, суд встановив наступне.

21.08.2014 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 79 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Комерційний банк "Актив-банк". Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на 3 місяці з 03.09.2014 р. по 03.12.2014 р., строки якої були продовжені до 30.12.2014 р. (рішення Фонду № 134 від 03.12.2014 р.).

Постановою Правління Національного банку України від 23.12.2014 р. № 838 у ПАТ "КБ "Актив-банк" було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації позивача, в зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 24.12.2014 р. № 158 про початок здійснення процедури ліквідації банку, та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію.

За результатами перевірки укладеного договору відступлення позивач встановив, що виконання спірного договору може призвести до погіршення фінансового стану банку через виведення його активів, на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як визначено ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції на час укладення договору) правочини неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Разом з тим, обставин про настання вищевказаних підстав для нікчемності позивач суду не навів, так само, як не надав доказів на підтвердження вказаних обставин, з яких би вбачалось, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможний, при тому, що він самостійно визначає свою діяльність та контрагентів для укладення правочинів, або банк укладав правочини з іншими кредиторами, умови яких передбачають гірші умови відступлення права вимоги, ніж ті, що розглядаються у даному випадку, які саме переваги надавались відповідачу у спірному договорі.

Позивач посилався на занижену вартість проданого права, яка визначена сторонами в договорі, яка в свою чергу, має бути або вищою, на 20 % у порівнянні із звичайною вартістю такого майнового права. Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, передбачених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Разом з тим, матеріали справи не містять, а позивачем суду не надано доказів, того, що вартість переданого позивачем права грошової вимоги за спірним договором є заниженою у порівнянні з фактичною заборгованістю за кредитним договором та договором іпотеки, за якими передавалось право вимоги.

Також суд зазначає, що відповідно до глави 2 Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 № 23 (далі - Положення), банк з метою формування резерву за активами здійснює оцінку ризиків таких активів, починаючи з дати визнання їх в обліку до дати припинення такого визнання. Банк з метою розрахунку резервів класифікує активи за такими категоріями якості: I (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним; II - помірний ризик; III - значний ризик; IV - високий ризик; V (найнижча) - реалізований ризик. Заборгованість за активами/наданими фінансовими зобов'язаннями, віднесеними до V категорії, є безнадійною. Банк самостійно встановлює порядок визначення показника ризику активу в межах діапазонів, визначених для відповідних категорій якості активів, у тому числі з урахуванням кредитної історії боржника, а також іншої інформації, що забезпечує об'єктивну оцінку подій та обставин, які можуть свідчити про наявність ризиків погашення боргу боржником із перевищенням строків, передбачених умовами договору, або невиконанням договірних умов. Банк класифікує не вище V категорії якості актив, за яким більше ніж 50 відсотків боргу прострочено понад 90 днів.

З урахуванням вимог вищенаведеного Положення заборгованість за кредитним договором (договором іпотеки), який є предметом спірного договору від 01.09.2014 р., тривалий час класифікується банком як проблемна з найнижчим (реалізованим) ризиком та є безнадійною.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не надано доказів, які свідчать про те, що передане право грошової вимоги за договором про відступлення права вимоги від 01.09.2014 р. було відчужене за ціною нижчою або вищою від звичайних відповідно до ч. 3 п. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому у матеріалах справи відсутні докази того, що банк прийняв від відповідача майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна (ч. 4 п. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), оскільки за спірним договором банку виплачувались саме грошові кошти у сумі 1 000 000,00 грн., а не передавалось майно, як вважає позивач.

Щодо тверджень ПАТ "КБ "Актив-Банк", що правочин був укладений з пов'язаною особою банку, а тому такий правочин є нікчемним відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд зазначає наступне.

Економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначаються Законом України "Про банки і банківську діяльність". Відповідно до ст. 52 Закону для цілей цього Закону пов'язаними особами банку є: 1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку; 3) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; 4) керівники та контролери споріднених осіб банку; 5) керівники та контролери афілійованих осіб банку; 6) афілійовані особи банку; 7) споріднені особи банку; 8) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1 - 5 цієї частини; 9) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами.

Позивач не довів суду, що банк уклав правочин з пов'язаною особою банку, яким чином ця особа вплинула на умови укладення спірного договору, а, отже, суд вважає, що ознак пов'язаності між ТОВ "ФК "Арбімаркет" та ПАТ "КБ "Актив-Банк" немає.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладення договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Як встановлено судом, договір відступлення права вимоги укладався між позивачем і відповідачем за взаємної згоди та за відсутності законодавчих заборон на укладення таких угод, у відповідності до принципу свободи договору, а у подальшому був прийнятий до виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права та сплачує вартість відступленого права.

Дослідивши договір відступлення права вимоги від 01.09.2014 р., суд встановив, що він містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом: предмет, строки та порядок виконання зобов'язань, порядок розрахунків та підстави заміни кредитора у зобов'язанні, обсяг прав, які переходять новому кредитору, що узгоджується з вимогами Цивільного кодексу України. У подальшому зазначений договір був скріплений підписами сторін і печатками підприємств.

Також позивач зазначає, що спірний договір є недійсним, оскільки був підписаний зі сторони первісного кредитора - ПАТ "Комерційний банк "Актив-банк" особою, яка не мала права його підписувати.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про відступлення права вимоги від імені ПАТ "Комерційний банк "Актив-банк" підписаний ОСОБА_5, який на час укладення зазначеного правочину був тимчасово виконуючим обов'язки голови правління банку.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У судовому засіданні встановлено, що 01.09.2014 р. рішенням спостережної ради ПАТ "КБ "Актив-Банк" ОСОБА_5 був призначений тимчасово виконуючим обов'язки голови правління ПАТ "КБ "Актив-Банк", який з 01.09.2014 р. приступив до виконання своїх обов'язків згідно з відповідним наказом.

Пунктом 10 частини 2 ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції наглядової ради належить обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого органу.

В свою чергу, спостережна рада може прийняти рішення з будь-якого питання, яке не належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, тому рішення спостережної ради від 01.09.2014 р. про призначення ОСОБА_5 тимчасово виконуючим обов'язки голови правління ПАТ "КБ "Актив-Банк" є чинним та прийнято в межах повноважень спостережної ради, передбачених законодавством.

Вказані обставини встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/20567/14 від 30.03.2015 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015 р.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи викладене, є безпідставним посилання банку про те, що ОСОБА_5 не надавались повноваження голови правління ПАТ "КБ "Актив-Банк".

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.2 глави 3 розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011 р. № 306, уповноважений орган банку в разі зміни голови правління банку (або виконуючого його обов'язки більше одного місяця) має подати до Національного банку (територіального управління Національного банку) за місцезнаходженням банку засвідчені підписом уповноваженої особи банку та відбитком печатки банку копію протоколу (протоколів) уповноваженого органу банку та/або копію наказу про звільнення попереднього голови правління і про призначення нових осіб на" ці посади, а також відомості про кандидатів на ці посади згідно з вимогами, визначеними в пункті 3.8 глави 3 розділу ІІІ цього Положення, для їх погодження.

Таким чином, відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України, які регулюють діяльність банків, погодження Національного банку кандидатів на посаду виконуючого обов'язки голови правління вимагається виключно, якщо особа виконує обов'язки голови правління більше одного місяця. У іншому випадку таке погодження не вимагається.

Неповідомлення самим же банком Національного банку України про призначення тимчасово виконуючого обов'язки голови правління протягом 3 робочих днів, починаючи із 01.09.2014 р., не впливає на обсяг повноважень та компетенції такого виконуючого обов'язки.

Як вже зазначалось, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.08.2014 р. прийнято рішення № 79 про запровадження з 03.09.2014 р. у ПАТ "КБ "Актив-Банк" тимчасової адміністрації.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку. Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Таким чином, повноваження тимчасово виконуючого обов'язки голови правління ОСОБА_5, як і всіх інших органів управління ПАТ "КБ "Актив-Банк", припинилися з 03.09.2014 р., тобто з моменту запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду, а тому погодження кандидатури ОСОБА_5 в якості виконуючого обов'язки голови правління ПАТ "КБ "Актив-Банк" Національним банком України стало неактуальним.

Також є безпідставним твердження позивача про те, що укладення договору відступлення права вимоги є таким, що здійснено з порушенням обмежень встановлених Національним банком України та потребувало погодження останнім.

Банк, укладаючи спірний договір відступлення права вимоги, не здійснював активних операцій з інсайдерами або пов'язаними особами, не надавав порук, або інших зобов'язань, не передавав майно в забезпечення, не здійснював продаж будівель і споруд, не відкривав поточні рахунки фізичним особам, не здійснював перерахування коштів на рахунки фізичних осіб або інші дії, щодо яких встановлено обмеження постановою Національного банку України від 12.06.2014 р. № 349/БТ.

Цією ж постановою НБУ не встановлено будь-якої заборони або обмежень на відчуження прав вимоги банком за кредитними договорами.

Так само суд відхиляє посилання ПАТ "КБ "Актив-Банк" на відкриття кримінального провадження за фактом укладення ОСОБА_5 договору застави майнових прав від 01.09.2014 р., оскільки ця обставина не має значення для вирішення цього спору, а договір застави майнових прав не є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, а також встановлені обставини у справі, суд вважає, що позивачем не доведено та не надано суду належних доказів, які свідчать про наявність підстав для визнання договору відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 р. недійсним, а тому у позові необхідно відмовити.

За правилами ст. 49 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Відповідно до п. 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується та відноситься за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32 - 35, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Відмовити задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" про визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 р. недійсним.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 28 вересня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 5 жовтня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.