Постанова

від 19.05.2015 по справі 911/4920/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа№ 911/4920/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Корсакової Г.В.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Атаманчук Н.С.,

від відповідача: Странніков А.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМЕКСПРЕС" на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2015р. у справі №911/4920/14 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПІВДЕНКОМБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМЕКСПРЕС"

про стягнення 502801,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відповідача про стягнення 502801,36 грн. заборгованості за Договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №48К-21С від 19.11.2013 року, з яких 35772,15 грн. заборгованості по простроченим процентам, 4691,43 грн. заборгованості по поточним процентам, 460948,27 грн. заборгованості по поверненню кредитних коштів та 1389,51 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва №911/4920/14 від 13.01.2015р. позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 35772,15 грн. заборгованості по простроченим процентам, 4691,43 грн. заборгованості по поточним процентам, 460948,27 грн. заборгованості по поверненню кредитних коштів та 1389,51 грн. пені.

Рішення мотивовано тим, що Позивачем доведено факт існування заборгованості Відповідача за кредитним договором в сумі 501411,85 грн., в тому числі: 35772,15 грн. заборгованість по простроченим процентам, 4691,43 грн. заборгованість по поточним процентам, 460948,27 грн. заборгованість по поверненню кредитних коштів, а отже вимога про їх стягнення є обґрунтованою, відповідачем не запереченою та не спростованою, і підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом невірно застосовано норми матеріального права, а висновки викладені в рішенні не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015р. відновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу у справі №911/4920/14 до провадження колегією суддів, розгляд скарги призначено на 18.03.2015р.

19.02.2015р. Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення господарського суду без змін. 12.03.2015р. Відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 18.03.2015р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 31.03.2015р.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015р. справу №911/4920/14 за апеляційною скаргою Відповідача передано на розгляд колегії суддів у складі: Власова Ю.Л. (головуючий), Корсакової Г.В., Станіка С.Р.

31.03.2014р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду відкладено розгляд справи на 28.04.2015р. У судовому засіданні 28.04.2015р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 19.05.2015р.

В судовому засіданні 19.05.2015р. розглянуто клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі та залишено без задоволення з підстав його необґрунтованості.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

19.11.2013р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 48К-21С, за умовами якого Позивач відкрив Відповідачу відновлювальну кредитну лінію та в її межах зобов'язався надавати кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування - 485000,00 грн.; кінцевий строк дії кредитної лінії - до 12.11.2014р. (включно); ціль використання коштів - поповнення обігових коштів; процентна ставка - 22,9%. Під терміном "відновлювальна кредитна лінія" розуміється кредитна лінія, при якій ліміт кредитування визначається у вигляді максимальної суми кредитних коштів, що може знаходитися у користуванні Позичальника на будь-яку дату протягом дії цього Договору. У разі часткового або повного повернення Кредиту Позичальник може повторно отримати Кредит в межах зазначеного ліміту протягом строку дії кредитної лінії. Кредит надається Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п.1.2.1. договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії виконання Відповідачем зобов'язань за цим договором забезпечується, в тому числі, заставою майнових прав на грошові кошти, що розміщені в Київській філії Позивача клієнтом Бройде Ігорем Анатолійовичем згідно договору банківського вкладу №4293Д-21Ф «Стандарт» від 11.11.2013р. у розмірі 500000,00 грн. Строк розміщення депозитного вкладу до 16.11.2014р. включно. Процентна ставка за депозитом - 20,9% річних.

Згідно з п.2.1. договору для обліку строкової заборгованості Відповідача за кредитом Позивач відкриває Відповідачу позичковий рахунок № 2062.6.011876.001 в Київській філії ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК". Видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами на цілі, визначені п. 1.1 договору, шляхом зарахування на поточний рахунок №2600.5.011876.002 в Немішаєвському відділенні Київській філії ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК", на підставі письмової заяви Відповідача.

Відповідно до п.2.3. договору моментом (днем) повернення траншу кредиту вважається день зарахування на позичковий рахунок Позивача, зазначений в п. 2.1 договору, грошових коштів на суму траншу кредиту.

Згідно з п.2.4 договору термін користування Відповідачем кожним траншем кредиту не може перевищувати кінцевого строку дії кредитної лінії.

Відповідно до п.2.5 договору Позивач нараховує проценти за фактичними залишками кредитної заборгованості Відповідача перед Позивачем.

Згідно з п.2.6. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, за період з першого по останнє число поточного місяця, а також у день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії. Якщо останнє число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування процентів здійснюється напередодні.

Відповідно до п.2.7. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за методом "факт/360" (фактична кількість днів користування кредитом у місяці та 360 днів у році). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії.

Згідно з п.2.8 договору сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, по 5 число місяця (включно), наступного за звітним, а також в день повернення кредиту в повній сумі, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії, на рахунок № 2068.2.011876.001 в Київській філії ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК".

Відповідно до п.3.3.4-3.3.5 договору Відповідач зобов'язаний сплачувати Позивачу проценти та комісії на умовах договору та повернути Позивачу в повному обсязі суму отриманих кредитних коштів в строк, визначений п.1.1 договору.

Згідно з п.4.2 договору у разі прострочення Відповідачем строків оплати процентів та комісій, визначених цих договором, а також прострочення строків повернення кредитних коштів, невиконання Відповідачем умов, встановлених підпунктом 3.3.5 договору, Позивач має право стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені за договором не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. При розрахунку пені враховується день виникнення простроченої заборгованості та не враховується день повернення заборгованості Відповідачем.

Відповідно до п.8.3. договору договір набуває чинність з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

На виконання умов договору Позивач виконав свої зобов'язання за договором в частині надання кредиту, згідно письмових заявок Відповідача у повному обсязі, однак, Відповідач в порушення умов договору, у встановлений строк до 12.11.2014р. кредитні кошти не повернув, внаслідок чого має заборгованість в сумі 460948,27 грн., проценти за користування кредитом не сплатив.

19.11.2013р. між Позивачем та фізичною особою-підприємцем Бройде Ігорем Анатолійовичем був укладений договір застави майнових прав на депозитний вклад №483-21С за умовами якого договір застави забезпечує вимоги Позивача, що витікають з договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №48К-21С від 19.11.2013р., укладеного між Позивачем і Відповідачем. Відповідно до договору застави Позивач має право у випадку невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майнових прав, наданих в заставу на умовах договору застави.

Відповідно до п.1.2. договору в забезпечення виконання зобов'язання, вказаних у п.1.1 цього договору, фізична особа-підприємець Бройде Ігор Анатолійович передав в заставу Позивачу майнові права на депозитний вклад, що розміщений на рахунку, відкритому у Позивача. Депозитний вклад розміщений на підставі договору банківського вкладу «Стандарт».

Згідно з п.2.1.6. договору в разі невиконання та/або неналежного виконання умов кредитного та/або цього договору Позивач отримає право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на заставлене право переважно перед іншими кредиторами фізичної особи-підприємця Бройде Ігоря Анатолійовича.

Відповідно до п.5.4. договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється Позивачем у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про заставу», а саме шляхом відступлення фізичною особою-підприємцем Бройде Ігорем Анатолійовичем Позивачу права вимоги, що випливає із заставленого майна. У разі настання обставин, передбачених цим договором та відповідно до яких у Позивача з'являється безумовне право на звернення стягнення за цим договором, сторони домовились, що право вимоги, що є предметом застави за цим договором, автоматично переходить до Позивача з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про заставу». При цьому уступка права вимоги за основним договором здійснюється на підставі цього договору, і не потребує укладення сторонами будь-яких додаткових угод.

26.05.2014р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №37 про запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці до 25.08.2014р. та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у Позивача.

26.09.2014р. рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №101 «Про початок ліквідації ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато ліквідацію Позивача відповідно до плану врегулювання з 26.09.2014р., призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Позивача строком на 1 рік з 26.09.2014р.

20.10.2014р. Позивач направив на адресу Відповідача претензію №09/4045, в якій просив сплатити заборгованість в сумі 460948,27 грн., прострочену заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 35772,15 грн., поточну заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 4691,43 грн., заборгованість по сплаті пені в сумі 1389,51 грн. протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги. Зазначену вимогу Відповідач отримав 22.10.2014р.

07.11.2014р. Відповідач направив на адресу Позивача лист-відповідь, в якому пропонував припинити зобов'язання Відповідача перед Позивачем в частині сплати грошових коштів в сумі 502801,36 грн. за рахунок предмета застави.

13.11.2014р. Позивач направив на адресу Відповідача лист, в якому повідомив про неможливість прийняття пропозиції останнього щодо задоволення вимог Позивача за рахунок предмета застави.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст.576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст.1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про заставу» при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст.51 Закону України «Про заставу» при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодержатель має право: незалежно від настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов'язання вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого права, якщо заставодавець порушив обов'язки, передбачені статтею 50 цього Закону; вступати у справу як третя особа в судовому спорі, в якому розглядається позов про заставлене право; в разі порушення заставодавцем обов'язків, передбачених статтею 50 цього Закону, самостійно вживати всіх заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, в 2013р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії, з кінцевим строком дії кредитної лінії до 12.11.2014р. (включно), з визначенням процентної ставки та строків сплати процентів.

На виконання умов договору Позивач виконав свої зобов'язання за договором в частині надання кредиту, згідно письмових заявок Відповідача у повному обсязі, однак, Відповідач в порушення умов договору, у встановлений строк до 12.11.2014р. кредитні кошти не повернув, внаслідок чого має заборгованість в сумі 460948,27 грн., проценти за користування кредитом не сплатив. Доказів на спростування зазначених обставин Відповідачем місцевому суду, як і апеляційному суду не надано.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що Позивачем доведено факт наявності заборгованості Відповідача в сумі 460948,27 грн. в зв'язку з неповернення кредитних коштів, а також 35772,15 грн. заборгованості по простроченим процентам, 4691,43 грн. заборгованості по поточним процентам.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п.4.2 договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії у разі прострочення Відповідачем строків оплати процентів та комісій, визначених цих договором, а також прострочення строків повернення кредитних коштів, невиконання Відповідачем умов, встановлених підпунктом 3.3.5 договору, Позивач має право стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені за договором не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. При розрахунку пені враховується день виникнення простроченої заборгованості та не враховується день повернення заборгованості Відповідачем.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів в сумі 1389,51 грн.

Судом не приймаються до уваги доводи Відповідача щодо відсутності заборгованості перед Позивачем внаслідок задоволення останнім своїх вимог за кредитним договором шляхом переведення на нього майнових прав Бройди І.А., відповідно до п.5.4. договору застави майнових прав на депозитний вклад №483-21С від 19.11.13р.

Як встановлено судом в забезпечення виконання зобов'язань Відповідача за кредитним договором між Позивачем та Бройде І.А. був укладений договір застави майнових прав на депозитний вклад. Відповідно до п.5.4. цього договору звернення стягнення на предмет застави здійснюється Позивачем у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про заставу», а саме шляхом відступлення фізичною особою-підприємцем Бройде І.А. Позивачу права вимоги, що випливає із заставленого майна. У разі настання обставин, передбачених цим договором та відповідно до яких у Позивача з'являється безумовне право на звернення стягнення за цим договором, сторони домовились, що право вимоги, що є предметом застави за цим договором, автоматично переходить до Позивача з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про заставу». При цьому уступка права вимоги за основним договором здійснюється на підставі цього договору, і не потребує укладення сторонами будь-яких додаткових угод.

Відповідач вважає, що внаслідок цієї умови договору до Позивача автоматично перейшло право вимоги на депозитний вклад, внаслідок чого останній задовольнив свої вимоги за кредитним договором, тому спірна заборгованість Відповідача відсутня.

Апеляційний суд не погоджується з таким доводом, оскільки звернення стягнення на предмет застави є правом, а не обов'язком Позивача, при цьому п.5.4. договору застави визначає процедуру звернення стягнення на заставлене майно, у разі виявлення Позивачем бажання реалізувати це право. Тому не можна говорити про автоматичне звернення стягнення на заставлене майно та перехід до Позивача права вимоги незалежно від його бажання реалізувати своє право на звернення стягнення на заставлене майно.

Не можна погодитись також з доводом Відповідача, що уступка права вимоги на депозитний вклад відбулась в порядку норм Цивільного кодексу України, а не в порядку звернення стягнення на заставлене майно, оскільки сторонами не укладався договір уступки права вимоги на депозитний вклад, а п.5.4. договору застави, на який посилається Відповідач, визначає процедуру звернення стягнення на заставлене майно, шляхом уступки права вимоги.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМЕКСПРЕС" на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2015р. у справі №911/4920/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2015р. у справі №911/4920/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20.05.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді Г.В. Корсакова

С.Р. Станік