Постанова

від 22.07.2015 по справі 911/4920/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 911/4920/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Губенко Н.М., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекспрес" на рішення та постановуГосподарського суду Київської області від 13.01.2015 Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі№ 911/4920/14 Господарського суду Київської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекспрес" простягнення 502801,36 грн. за участю представників сторін:

позивача: Орел С.С., дов. від 30.06.2015 № 73

відповідача: Странніков А.В., дов. від 30.01.2015 б/н

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекспрес" про стягнення 502801,36 грн. заборгованості за Договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 48К-21С від 19.11.2013, з яких: 35772,15 грн. заборгованості по простроченим процентам, 4691,43 грн. заборгованості по поточним процентам, 460948,27 грн. заборгованості по кредиту та 1389,51 грн. пені

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2015 у справі № 911/4920/14 (суддя Карпечкин Т.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Корсакової Г.В., Станіка С.Р.), позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекспрес" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" 35772,15 грн. заборгованості по простроченим процентам, 4691,43 грн. заборгованості по поточним процентам, 460948,27 грн. заборгованості по поверненню кредитних коштів та 1389,51 грн. пені.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекспрес" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 та рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2015 у справі № 911/4920/14, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин положення ст. 606 Цивільного кодексу України та не врахували, що у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором позивач набув право на звернення стягнення на предмет застави, у зв'язку із чим на підставі п. 5.4 договору застави зобов'язання сторін припинилися.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 19.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімекспрес" був укладений договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 48К-21С (далі - договір), відповідно до умов якого позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію та в її межах зобов'язався надавати кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування - 485000,00 грн.; кінцевий строк дії кредитної лінії - до 12.11.2014 (включно); ціль використання коштів - поповнення обігових коштів; процентна ставка - 22,9%. Під терміном "відновлювальна кредитна лінія" розуміється кредитна лінія, при якій ліміт кредитування визначається у вигляді максимальної суми кредитних коштів, що може знаходитися у користуванні Позичальника на будь-яку дату протягом дії цього Договору. У разі часткового або повного повернення Кредиту Позичальник може повторно отримати Кредит в межах зазначеного ліміту протягом строку дії кредитної лінії. Кредит надається Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Як передбачено до п. 1.2.1 договору, виконання відповідачем зобов'язань за цим договором забезпечується, в тому числі, заставою майнових прав на грошові кошти, що розміщені в Київській філії ПАТ КБ "Південкомбанк" клієнтом ОСОБА_6 згідно договору банківського вкладу № 4293Д-21Ф "Стандарт" від 11.11.2013 у розмірі 500000,00 грн. Строк розміщення депозитного вкладу до 16.11.2014 включно. Процентна ставка за депозитом - 20,9% річних.

Згідно із п. 2.5 договору позивач нараховує проценти за фактичними залишками кредитної заборгованості відповідача перед позивачем.

Пунктом 2.6 договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, за період з першого по останнє число поточного місяця, а також у день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії. Якщо останнє число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування процентів здійснюється напередодні.

Відповідно до п. 2.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за методом "факт/360" (фактична кількість днів користування кредитом у місяці та 360 днів у році). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії.

Згідно із п. 2.8 договору сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, по 5 число місяця (включно), наступного за звітним, а також в день повернення кредиту в повній сумі, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії, на рахунок № 2068.2.011876.001 в Київській філії ПАТ "КБ "Південкомбанк".

Як передбачено п. 4.2 договору, у разі прострочення відповідачем строків оплати процентів та комісій, визначених цих договором, а також прострочення строків повернення кредитних коштів, невиконання відповідачем умов, встановлених підпунктом 3.3.5 договору, позивач має право стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені за договором не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. При розрахунку пені враховується день виникнення простроченої заборгованості та не враховується день повернення заборгованості відповідачем.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач згідно письмових заявок відповідача виконав свої зобов'язання за договором в частині надання кредиту у повному обсязі, однак відповідач в порушення умов договору у встановлений строк до 12.11.2014 кредитні кошти у сумі 460948,27 грн. не повернув та не сплатив проценти за користування кредитом.

19.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 був укладений договір застави майнових прав на депозитний вклад №483-21С, згідно із умовами якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 в забезпечення виконання зобов'язань за договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 48К-21С від 19.11.2013 передав в заставу позивачу майнові права на депозитний вклад, що розміщений на рахунку, відкритому у позивача (п. 1.2 договору застави).

Як визначено п. 2.1.6 договору застави, в разі невиконання та/або неналежного виконання умов кредитного та/або цього договору позивач отримає право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на заставлене право переважно перед іншими кредиторами фізичної особи-підприємця ОСОБА_6.

Пунктом 5.4 договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється позивачем у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про заставу", а саме шляхом відступлення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 позивачу права вимоги, що випливає із заставленого майна. У разі настання обставин, передбачених цим договором та відповідно до яких у позивача з'являється безумовне право на звернення стягнення за цим договором, сторони домовились, що право вимоги, що є предметом застави за цим договором, автоматично переходить до позивача з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про заставу". При цьому уступка права вимоги за основним договором здійснюється на підставі цього договору, і не потребує укладення сторонами будь-яких додаткових угод.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 26.05.2014 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 37 про запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці до 25.08.2014 та призначено уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "КБ "Південкомбанк".

26.09.2014 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 101 "Про початок ліквідації ПАТ "КБ "Південкомбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" розпочато ліквідацію банку відповідно до плану врегулювання з 26.09.2014, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію позивача строком на 1 рік з 26.09.2014.

20.10.2014 позивач направив відповідачу претензію № 09/4045, в якій просив сплатити заборгованість в сумі 460948,27 грн., прострочену заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 35772,15 грн., поточну заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 4691,43 грн. та пеню в сумі 1389,51 грн. протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги. Зазначену вимогу Відповідач отримав 22.10.2014.

У відповідь на вказану вимогу, 07.11.2014 відповідач листом запропонував припинити його зобов'язання перед позивачем в частині сплати грошових коштів в сумі 502801,36 грн. за рахунок предмета застави.

13.11.2014 позивач направив на адресу відповідача лист, в якому повідомив про неможливість прийняття пропозиції останнього щодо задоволення вимог Позивача за рахунок предмета застави.

Невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором стало підставою звернення позивача з вказаним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекспрес" заборгованості за Договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 48К-21С від 19.11.2013 у розмірі 502801,36 грн., з яких: 35772,15 грн. заборгованості по простроченим процентам, 4691,43 грн. заборгованості по поточним процентам, 460948,27 грн. заборгованості по кредиту та 1389,51 грн. пені.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 23 Закону України "Про заставу" встановлено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Врахувавши вищенаведені вимоги законодавства та встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором і наявності заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом у сумі 501411,85 грн., перевіривши наданий позивачем розрахунок пені і відповідність його умовам кредитного договору і вимогам законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольнили позов.

При цьому, відхиляючи заперечення відповідача щодо відсутності заборгованості перед позивачем внаслідок задоволення останнім своїх вимог за кредитним договором шляхом переведення на нього майнових прав на депозитний вклад згідно із договором застави, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з того, що звернення стягнення на предмет застави є правом, а не обов'язком позивача, і п. 5.4 договору застави визначено процедуру звернення стягнення на заставлене майно, у разі виявлення позивачем бажання реалізувати це право.

Вказаний висновок судів попередніх інстанцій відповідають встановленим фактичним обставинам справи і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2015 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі № 911/4920/14.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекспрес" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі № 911/4920/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Л. Іванова

Судді Т. Барицька

Н. Губенко