Постанова

від 18.05.2015 по справі 910/1863/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. Справа№ 910/1863/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників:

від прокуратури - Чепурна Т.М., старший прокурор прокуратури Дарницького району міста Києва, посвідчення № 023716 від 19.12.2013;

від позивача - Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - представник не прибув;

від позивача - Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - представник не прибув;

від відповідача - Ярмоленко С.М. - директор товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд",

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 у справі № 910/1863/15-г (суддя Ващенко Т.М.) за позовом Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" про стягнення 70 408,30 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права користування орендованим майном.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" 70 408,30 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2015 у справі № 910/1863/15-г позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 70 408,30 грн. неустойки.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем зобов'язань в частині повернення орендодавцю орендованого приміщення після припинення дії договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 у справі № 910/1863/15-г скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається, зокрема, на відсутність прострочення повернення приміщення з боку відповідача та на те, що неустойка повинна нараховуватись за правилами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем, до початку розгляду спору по суті судом 1-їінстанції, подавалася зустрічна позовна заява, предметом якої були вимоги про визнання права користування орендованим майном.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2015 у справі № 910/1863/15-г зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" повернуто на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 у справі № 910/1863/15-г зазначену ухвалу суду скасовано.

При цьому, відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХII Господарського процесуального кодексу України", якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, зокрема, неправомірно відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Отже, розглядаючи апеляційну скаргу на рішення, суд апеляційної інстанції усуває вказане порушення суду першої інстанції та розглядає вимоги за зустрічним позовом.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 18.05.2015 підтримав вимоги за апеляційною скаргою та за зустрічним позовом.

Представник прокуратури в судовому засіданні 18.05.2015 заперечив проти апеляційної скарги та проти задоволення зустрічного позову.

Позивачі не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від першого позивача будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні до суду не надійшло.

Разом з тим, від другого позивача - Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника прибути в судове засідання через перебування на лікарняному.

Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання дійшла висновку про його відхилення, з огляду на наступне.

На підтвердження обставин викладених у клопотанні позивачем не надано жодних доказів.

Крім цього, неможливість прибуття одного представника в судове засідання не перешкоджає на уповноваження іншого.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребовував.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, з наступних підстав.

Між комунальним підприємством "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної у м. Києві ради (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" (Орендар) 18.10.2010 укладено договір № 1893/1 оренди нерухомого майна.

Згідно п. 1.1 договору Орендодавець на підставі рішення № 129 від 25.06.2007 та виданого у встановленому порядку розпорядження № 395-Р від 20.08.2010 Дніпровської районної у м. Києві ради передав в оренду нерухому майно (будівлі, споруди, приміщення), а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 7/4 у м. Києві (СШ № 137).

Цільове призначення об'єкта оренди: для розміщення складу технічних матеріалів (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом оренди є нерухомого майно (будівля, споруда) загальною площею 39,30 кв.м (прибудова). Устаткування, інвентар, інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток № 1).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва і знаходиться на балансі Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - Балансоутримувач).

Відповідно до п. 3.4 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору об'єкт оренди повертається Орендарем Орендодавцю та Балансоутримувачу.

Згідно п. 6.2 договору у разі закінчення строку дії цього Договору, при його розірванні або припиненні (у т.ч. достроковому) Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням зносу за період строку дії цього Договору.

Відповідно до п. 6.5 Договору об'єкт оренди вважається фактично переданим Орендодавцю з моменту підписання акта приймання-передачі, після чого припиняються нарахування орендної плати та інших платежів, зазначених у цьому договорі.

Згідно п. 8.1 Договору, в редакції додаткового договору б/н від 25.01.2012, цей Договір діє до 31.03.2012 включно.

На виконання умов договору приміщення було передане відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна б/н від 18.10.2010.

Згодом, враховуючи закінчення строку дії договору оренди Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" про виселення з нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 7/4.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.13. у справі № 910/19487/13 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.14.) позов задоволено повністю та вирішено виселити товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" з нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 7/4.

При цьому, вказаним рішенням встановлено, що нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 7/4 передано до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, закріплено на праві господарського відання за Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, а відповідач без правових підстав займає приміщення за вказаною вище адресою, оскільки договір № 1893/1 оренди нерухомого майна від 18.10.10. є припиненим з 31.03.2012 року, у зв'язку із закінченням строку його дії.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, рішення у справі № 910/19487/13 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їй суперечити.

Отже, обставини припинення договору з 31.03.2012 року, у зв'язку із закінченням строку його дії є преюдиціальними та не підлягають повторному доведенню під час розгляду даної справи № 910/1863/15-г.

Оскільки, відповідачем зазначене рішення суду виконано не було, тобто займане приміщення не звільнено, прокурор звернувся до суду з даним позовом про стягнення неустойки за період з квітня 2012 року по грудень 2014 року у розмірі 70 408,30 грн.

Судом першої інстанції зазначені вимоги задоволено повністю.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Положеннями ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

У даному випадку, рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2013 у справі № 910/19487/13 встановлено факт припинення договору з 31.03.2012 року, у зв'язку із закінченням строку його дії та зобов'язано відповідача звільнити орендоване приміщення.

Відповідачем рішення суду виконано не було, приміщення за актом не повернуто.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У разі не виконання обов'язку з повернення об'єкту оренди за актом, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання такого зобов'язання.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановлене нормою ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі.

Оскільки, відповідачем не було виконано рішення суду про звільнення орендованого приміщення, вимога прокурора про стягнення з відповідача неустойки за період з квітня 2012 року по грудень 2014 року у розмірі 70 408,30 грн. на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України підлягає задоволенню.

Доводи апелянта про те, що зазначена неустойка повинна нараховуватись за правилами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (за період 6 місяців), відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Нарахування неустойки за правилами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України відбувається лише у випадку, коли зазначена санкція застосовується до боржника за невиконання грошового зобов'язання.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті (п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).

У даному випадку, нарахування неустойки здійснюється за невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого приміщення після закінчення терміну дії договору.

Зазначене зобов'язання відповідача не є грошовим.

Право на застосування зазначеної санкції за неповернення орендованого майна передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі (п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Враховуючи наведене, підстави для нарахування неустойки за правилами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме обмеження періоду нарахування 6 місяцями, відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в сумі 70 408,30 грн.

Стосовно вимог за зустрічним позовом слід зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2015 у справі № 910/1863/15-г зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" повернуто на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 у справі № 910/1863/15-г зазначену ухвалу суду скасовано.

При цьому, суд апеляційної інстанції, з огляду на положення п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХII Господарського процесуального кодексу України" (згідно якого, якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, зокрема, неправомірно відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції), не передав справу для розгляду зустрічного позову до місцевого господарського суду.

Отже, розглядаючи апеляційну скаргу на рішення, суд апеляційної інстанції усуває відповідне порушення допущене судом першої інстанції та розглядає вимоги за зустрічним позовом.

Предметом зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" є вимоги про визнання права користування орендованим майном.

Колегія суддів, розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви, дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд", з наступних підстав.

Як вже було зазначено, обставини припинення договору з 31.03.2012 року, у зв'язку із закінченням строку його дії були встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2013 у справі № 910/19487/13 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014), а тому в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальними та не підлягають повторному доведенню під час розгляду даної справи № 910/1863/15-г.

Отже, враховуючи припинення договору з 31.03.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" з цієї дати не є користувачем орендованого приміщення.

Крім того, вказаним рішенням відповідача було зобов'язано звільнити приміщення.

При цьому, ухвалення рішення про задоволення зустрічного позову та визнання на даний час права користування орендованим майном суперечитиме рішенню у справі №910/19487/13, яке набрало законної сили та підлягає безумовному виконанню.

За таких обставин, доводи апелянта, покладені в основу зустрічного позову відхиляються, вимоги про визнання права користування орендованим майном визнаються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі обставини справи за первісним позовом, проте неправомірність повернення зустрічної позовної заяви призвела до того, що вимоги за нею не були розглянуті судом першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні лише в зазначеній вище частині. Щодо розгляду позовних вимог за первісним позовом рішення залишається без змін.

Отже, вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі, у задоволенні зустрічних вимог судом відмовляється.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Крім цього, на відповідача покладається судовий збір, сплачений за подання зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 у справі № 910/1863/15-г змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" про стягнення 70 408,30 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" (02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, б. 7/4; ідентифікаційний код 33884354) на корить Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, проспект Миру, б. 6-А; ідентифікаційний код 37397216) 70 408 (сімдесят тисяч чотириста вісім) грн. 30 коп. неустойки.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" (02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, б. 7/4; ідентифікаційний код 33884354) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. У задоволенні вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" за зустрічним позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права користування орендованим майном відмовити.

5. Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд".».

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи № 910/1863/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

С.І. Буравльов