Ухвала

від 12.05.2015 по справі 819/2864/14-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 876/1054/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання - Корнієнко О.А.,

за участю:

представника позивача - Слюсарчин О.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області до Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод" про відшкодування витрат по виплаті та доставці пенсій,-

В С Т А Н О В И Л А:

УПФ України в Монастириському районі Тернопільської області звернулося з позовом до ДП "Ковалівський спиртовий завод" про відшкодування витрат по виплаті та доставці пенсій в сумі 7963,10 грн., які виникли в період з липня 2008р. по червень 2009 р..

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року, позовну заяву управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі до Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод" про відшкодування витрат по виплаті та доставці пенсій в сумі 7963,10 грн., що виникли за період з липня 2008 р. по червень 2009 р. - залишено без розгляду.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції неповністю та поверхнево з'ясовано обставини, які мають значення для справи, грубо порушено норми процесуального права, що в наслідку призвело до не вирішення заявленої вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач має зобов'язання щодо відшкодування Управлінню Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"3" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період з липня 2008 року по червень 2009 року в сумі 7963,10 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно пункту 6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за №64/8663, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Однак, незважаючи на зазначену норму, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що граничний строк звернення до суду щодо стягнення заборгованості за період з липня 2008 року по червень 2009 року є 25 липня 2009 року. Проте, для стягнення заборгованості за червень 2009 року граничний строк звернення до суду є 25 червня 2010 року.

Також, суд не взяв до уваги того, що 10 липня 2009 року Господарським судом Тернопільської області відносно відповідача було порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. З цього моменту відповідач знаходився в особливому правовому режимі, який регламентується нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а вимоги всіх кредиторів розглядалися в межах процедури банкрутства в порядку, встановленому зазначеним Законом.

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК України.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03 жовтня 2014 року у справі №15/Б-1176 було припинено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод». Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2014 року дану ухвалу - залишено без змін.

Враховуючи вимоги ст. 96 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до цього боржника не могли застосовуватись процедури санації чи ліквідації. Єдиним можливим виходом з банкрутства була мирова угода, яка так і не була укладена. Тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про необхідність припинення справи про банкрутство, згідно п. 1-1 ч.І ст. 80 ГПК України. При цьому, своєчасне заявления кредиторських вимог апелянтом і їх визнання господарським судом не давало правових підстав для стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку, а тому спонукало УПФ для звернення з позовом до адміністративного суду після припинення справи про банкрутство.

Отже, вказана заборгованість не може вважатися погашеною відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" також не містить підстав для її списання.

Враховуючи, що в апелянта не було правових підстав для звернення до адміністративного суду з питань стягнення вказаної заборгованості до припинення провадження у справі про банкрутство, колегія суддів констатує, що причина пропущення строку звернення до суду була поважною, а відтак суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Таким чином, оскаржувана ухвала про залишення позовної заяви без розгляду підлягає скасуванню, оскільки суттєво обмежує доступ сторони по справі до захисту її прав та інтересів в суді, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду, як це передбачено п.3 ч.1 ст.199 КАС України.

Керуючись ст. 155, ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.204, п.6 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області - задоволити.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №819/2864/14-а - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті позовних вимог.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлено 18.05.2015 року