Постанова

від 14.05.2015 по справі 813/5645/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 року № 813/5645/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивача Рісної Ю.Б., відповідача Ортинської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна дорожна транспортна група» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна дорожна транспортна група» (далі - ТзОВ «Західна дорожна транспортна група») звернулося до суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.12.2012 року № 0001762301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 307 251 грн, у тому числі: за основним платежем - 245801 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 61 450 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами ПП «Калісто», ТОВ «Креміньтрансбіт», ТОВ «Байкара» та ТОВ «ТД «Геліос-Трейд» та ФОП ОСОБА_3 фактично відбувались, у позивача наявні всі підтверджуючі документи, пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував. Крім того, зазначає, що ним належним чином оформлено здійснення господарської операції з виконання підрядних робіт на користь ДП «Львівський облавтодор» на підставі Акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року по формі КБ-2В. Вказує на те, що податкове повідомлення-рішення від 25.12.2012 року № 0001762301 прийнято на підставі висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 11.12.2012 р. № 490/22-20/35487941, яким встановлено порушення підприємством п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п.198.1 п.198.2 п.198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 2 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями) у сумі 245 801,00 грн. При цьому Дрогобицькою ОДПІ встановлено, що частина порушень мали місце у липні - листопаді 2010 року, тобто протягом строку, коли Податковий кодекс України не діяв, що виключає можливість порушення його вимог. Стверджує, що під час перевірки ревізору були надані усі документи, які засвідчують реальність вчинення всіх господарських операцій. Придбані товари були використані підприємством у своїй господарській діяльності, підтвердженням чого є усі належним чином оформленні первинні документи. На момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» та усі його контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зазначає, що суми з податку на додану вартість, підтверджені такими первинними документами як договори, акти прийому-передачі виконаних робіт, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік», відтак формування підприємством податкового кредиту за господарськими операціями з вищевказаними контрагентами є правомірним. Заперечує заниження податкового зобов'язання з виконання підрядних робіт на користь ДП «Львівський облавтодор», декларування якого відбулося у грудні 2012 року відповідно до вимог податкового законодавства. Вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення необґрунтованим та таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представник позивача Рісна Ю.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) в порядку процесуального правонаступництва Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію ДПС у Львівській області замінено на Дрогобицьку об'єднануї державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ).

Представник відповідача Ортинська Н.М. в судовому засіданні позову не визнала та надала суду пояснення, зміст яких відповідає письмовим запереченням та полягає в наступному. Дрогобицькою ОДПІ проведено планову виїзну ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.10 року по 30.09.12. року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 року по 30.09.12. року про що 11.12.2012 року складено акт № 490/22-20/35487941. Вказаним актом встановлено безпідставне завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 180318 грн та заниження податкового зобов'язання з виконання підрядних робіт на користь ДП «Львівський облавтодор» у вересні 2012 року на суму 65483 грн. Зазначені у акті перевірки порушення, які зумовили донарахування позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, полягають у тому, що фінансово-господарські відносини позивача з контрагентами - ПП «Калісто», ТОВ «Креміньтрансбіт», ТОВ «Байкара», ТОВ «ТД «Геліос-Трейд» та ФОП ОСОБА_3 не мали реального товарного характеру, оскільки позивачем не підтверджено фактичне здійснення цих господарських операцій. Окрім того, позивачем безпідставно не віднесено до складу податкових зобов'язань суми ПДВ з вартості виконаних підрядних робіт на користь ДП «Львівський облавтодор» у вересні 2012 року. Вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 25.12.2012 року № 0001762301 законним. Просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач - ТзОВ «Західна дорожна транспортна група», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа 31.10.2007 за кодом ЄДРПОУ 35487941 та перебуває на податковому обліку в Дрогобицькій ОДПІ з 01.11.2007 року за № 7922.

ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» є платником ПДВ відповідно виданого Дрогобицькою ОДПІ Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.12.2007 року № 100085171.

Дрогобицькою ОДПІ проведено планову виїзну ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.10 року по 30.09.12. року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 року по 30.09.12 року.

Результати перевірки оформлені актом від 11.12.2012 року № 490/22-20/35487941 (т. 1, а.с. 13-55).

Як слідує з акту перевірки від 11.12.2012 року № 490/22-20/35487941, податковим органом встановлено порушення норм податкового законодавства, зокрема, абз. «б» п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п.198.1 п.198.2 п.198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 2 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями).

На підставі вказаного акту Дрогобицькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.12.2012 року № 0001762301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 307 251 грн, у тому числі: за основним платежем - 245801 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 61 450 грн.

Позивач податкове повідомлення-рішення від 25.12.2012 року № 0001762301 в адміністративному порядку не оскаржував.

Підставою для прийняття цього податкового повідомлення - рішення стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту коштів на загальну суму 180318 грн за господарським операціями по придбанню ТМЦ (у тому числі: ПП «Калісто» - 43516 грн, ТОВ «Креміньтрансбіт» - 85423 грн, ТОВ «Байкара» - 34705 грн, ТОВ «ТД «Геліос-Трейд» - 15876 грн та ФОП ОСОБА_3 - 798 грн), а також не відображення в декларації з ПДВ за вересень 2012 року суми ПДВ 65483 грн (заниження податкового зобов'язання з виконаних для ДП «Львівський облавтодор» робіт згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року на суму 392 897 грн).

Даючи оцінку оскарженому податковому повідомленню-рішенню, суд зазначає наступне.

Щодо включення ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 180318 грн за господарським операціями по придбанню ТМЦ у ПП «Калісто», ТОВ «Креміньтрансбіт», ТОВ «Байкара» та ТОВ «ТД «Геліос-Трейд».

Предметом господарської операції з ПП «Калісто» була поставка товару - бітуму нафтового дорожнього, на підтвердження якої позивачем представлено видаткові накладні від 28.07.2010 р. № 118 на суму 131 912,10 грн (т. 1, а.с. 56) та від 04.08.2010 р. № 252 на суму 129 184 грн (т. 1, а.с. 60), а також відповідні їм податкові накладні від 28.07.2010 р. № 222 (т. 1, а.с. 57) та від 04.08.2010 р. № 251 (т. 1, а.с. 61).

Транспортування товару здійснювалось перевізником ТОВ «Славтрансгруп» згідно ТТН СКД № 667 та № 689 (т. 1, а.с. 58, 62).

Здійснення оплати за поставлений товар у повному обсязі підтверджується банківською випискою Львівської філії АТ «Брокбізнесбанк» (т. 1, а.с. 64).

Предметом господарської операції з ТОВ «Креміньтрансбіт» була поставка товару - бітуму нафтового дорожнього в'язкого БНД, на підтвердження якої позивачем представлено видаткові накладні від 02.10.2010 р. № 423 на суму 127 792,00 грн (т. 1, а.с. 65), від 04.10.2010 р. № 424 на суму 116 424,00 грн (т. 1, а.с. 69), від 08.10.2010 р. № 425 на суму 123 088,00 грн (т. 1, а.с. 73), від 12.10.2010 р. № 427 на суму 145 236,00 грн (т. 1, а.с. 77), від 16.10.2010 р. № 428 на суму 142 786,00 грн (т. 1, а.с. 81) та відповідні їм податкові накладні від 02.10.2010 р. № 179 (т. 1, а.с. 67), від 04.10.2010 р. № 180 (т. 1, а.с. 71), від 08.10.2010 р. № 181 (т. 1, а.с. 75), від 12.10.2010 р. № 183 (т. 1, а.с. 79), від 16.10.2010 р. № 184 (т. 1, а.с. 84).

Транспортування товару здійснювалось перевізником ТОВ «Славтрансгруп» на підставі договору № 10/06-10 від 10.06.2010 року (т. 1, а.с. 87) та згідно ТТН СКД № 781, 783, 881, 837, 847 (т. 1, а.с. 66, 70, 74, 78, 83).

ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» повністю розрахувалось за поставлений товар (бітум нафтовий) перед ТОВ «Креміньтрансбіт». Як зазначено в акті перевірки від 11.12.2012 року № 490/22-20/35487941, розрахунок проведено грошовими коштами 01.10.2010 року на суму 261 096 грн (т. 1, а.с. 33).

Предметом господарської операції з ТОВ «Байкара», як вказано у договорі № 26/04Б від 26.04.2011 р., укладеному з ТОВ «Західна дорожна транспортна група», була поставки нафтопродуктів (бітуму БНД 60/90) (т. 1, а.с. 91-92).

Товар був поставлений згідно з видаткової накладної від 16.08.2011 р. № РН-000734 на суму 208 230,17 грн (т.1, а.с. 88) та відповідної податкової накладної від 16.08.2011 р. № 99 (т. 1, а.с. 90).

Транспортування товару здійснювалось перевізником ТОВ «Укрмагістраль» згідно ТТН від 16.08.2011 р (т. 1, а.с. 89).

Оплата ТОВ «Західна дорожна транспортна група» за поставлений товар у повному обсязі підтверджується банківською випискою Львівської філії АТ «Брокбізнесбанк» (т. 1, а.с. 93). Окрім цього, як відображено в акті перевірки від 11.12.2012 року № 490/22-20/35487941, розрахунок позивача з вказаним контрагентом проведено грошовими коштами на суму 424 373,28 грн (т. 1, а.с. 34).

Предметом господарської операції з ТОВ «ТД «Геліос Трейд» була поставка товару асфальтобетону дрібнозернистого у кількості 99,3 тн згідно з видатковою накладною № РН-0001348 від 08.08.2011 р. на суму 95255,32 грн та відповідною податковою накладною від 08.08.2011 року № 571 (т. 1, а.с. 94-95).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_4, який з 01.04.2008 року по 22.10.2014 року обіймав посаду директора ТзОВ «Західна дорожна транспортна група», доставка асфальтобетону здійснювалась контрагентом безпосередньо на об'єкт виконання робіт «Поточний ремонт автомобільної дороги Нижанковичі-Самбір-Дрогобич-Стрий км 86+247 - 107+925» (т. 2, а.с. 28-29). Згодом вказані роботи були здані по акту приймання виконаних підрядних робіт на користь ДП «Львівський облавтодор».

ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» представила документи, що підтверджують якість поставленого товару, а саме: сертифікати відповідності та паспорти (т. 1, а.с. 186-195).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_4, отримання товару від контрагентів від імені ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» проводилось особисто ним як директором.

До матеріалів справи долучено витяг з Єдиного ліцензійного реєстру, який підтверджує видачу ліцензії ТОВ «Славтрансгруп» на здійснення вантажних перевезень (т. 1, а.с. 154).

На момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти ПП «Калісто», ТОВ «Креміньтрансбіт», ТОВ «Байкара» та ТОВ «ТД «Геліос-Трейд» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

Позивачем представлено податкову звітність за охоплений перевіркою період, з якої видно, що витрати на транспортування товару включені до складу валових витрат ТзОВ «Західна дорожна транспортна група», а суми ПДВ - до складу податкового кредиту з ПДВ (т. 1, а.с. 171-179).

На підтвердження використання підприємством у господарській діяльності поставленого від вказаних контрагентів товару, позивач надав видаткові накладні про подальшу реалізацію цього товару своїм клієнтам - третім особам, акти приймання виконаних підрядних робіт з використанням поставленого контрагентами товару, а також довіреності на отримання товару та акти списання (т. 1, а.с. 196-233).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» з ПП «Калісто», ТОВ «Креміньтрансбіт», ТОВ «Байкара» та ТОВ «ТД «Геліос-Трейд» по придбанню ТМЦ та використання їх в господарській діяльності позивача.

Як зазначено в акті перевірки від 11.12.2012 року № 490/22-20/35487941 та підтверджено первинними документами, дослідженими судом, взаємовідносини ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» з ПП «Калісто» та ТОВ «Креміньтрансбіт» мали місце протягом липня-жовтня 2010 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Таким чином, на момент виникнення правовідносин позивача з ПП «Калісто» та ТОВ «Креміньтрансбіт», вони регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР ), зокрема правилами податкового обліку, встановленими статтею 7 цього Закону.

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг.

За приписами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 цієї ж статті 7 , право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз положень підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, який є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 цього Закону.

Як зазначено в акті перевірки від 11.12.2012 року № 490/22-20/35487941 та підтверджено первинними документами, дослідженими судом, взаємовідносини ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» з ТОВ «Байкара» та ТОВ «ТД «Геліос-Трейд», мали місце у 2011 року, тобто після набрання чинності Податковим кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порівняльний аналіз наведених вище норм Закону № 168/97-ВР та Податкового кодексу свідчить про однаковий підхід законодавця до порядку та підстав формування платником податків податкового кредиту.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» та ПП «Калісто», ТОВ «Креміньтрансбіт», ТОВ «Байкара» та ТОВ «ТД «Геліос-Трейд» відбулися господарські операції, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що дає підстави стверджувати про правомірність відображення позивачем виписані контрагентами податкові накладні у податковому обліку і правомірність формування податковий кредит з ПДВ.

Отримані позивачем від контрагентів податкові накладні містять всі необхідні реквізити, визначені Законом № 168/97-ВР та Податковим кодексом.

З приводу доводів відповідача на певні недоліки при оформленні товарно-транспортної документації, то суд звертає увагу на те, що у проаналізованих нормах податкового законодавства в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту, товарно-транспортна накладна не міститься.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. Тому недоліки в заповненні товарно-транспортних накладних, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської операції тощо.

Крім того, згідно зі статтею 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 р. № 493/92 нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснюється Міністерством юстиції України.

Спільний Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» N 488/346, 29.12.1995 року, яким затверджено форму товарно-транспортних накладних 1-ТН, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не може бути обов'язковим для застосування господарюючими суб'єктами.

Судом не беруться до уваги доводи Дрогобицької ОДПІ про нереальність взаємовідносин ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» та ТОВ «Креміньтрансбіт» з посиланням на висновки податкового органу про порушення ТОВ «Креміньтрансбіт» вимог законодавства щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, викладені у довідці ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №329/15-2/37015929 від 22.03.2011 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Креміньтрансбіт» (код ЄДРПОУ 37015929) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, які формують податкові зобов'язання та податковий кредит за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року», з огляду на таке.

Відповідно до положень пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 (далі за текстом - Порядок №1232) та нормами Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (далі - Наказ №236).

Пунктом 2 Порядку №1232 передбачено, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Згідно вимог пункту 3.2 Наказу №236 з метою спрощення процедури проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання (особливо тих, які віднесені до категорії великих платників податків) за наявності інформації, зазначеної у запиті органу ДПС - ініціатора, та її документального підтвердження, орган ДПС - виконавець протягом трьох робочих днів проводить на їх підставі зустрічну звірку та складає Довідку про результати проведення зустрічної звірки відповідно до підпункту 4.6 пункту 4 Методичних рекомендацій.

Додатком №3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджено зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

Висновки, викладені в довідці № 329/15-2/37015929 від 22.03.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Креміньтрансбіт», ДПІ у м. Сімферополі, зроблені без перевірки первинних документів, якими оформлялись господарські відносини ТОВ «Креміньтрансбіт» з платниками податків, які формують податкові зобов'язання та податковий кредит за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання не здійснювалось.

Виходячи з положень пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу , Порядку № 1232 та Наказу № 236, зустрічна звірка може бути проведена податковим органом в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, позаяк за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, відсутність у розпорядженні податкового органу первинних документів бухгалтерського обліку унеможливлює формування будь-яких інших висновків у довідці, окрім висновку про неможливість проведення такої зустрічної звірки, яка в свою чергу повинна оформлятись відповідним актом.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними в установленому порядку правочинів позивача, а в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ПП «Калісто», ТОВ «Креміньтрансбіт», ТОВ «Байкара» та ТОВ «ТД «Геліос-Трейд» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності таких юридичних осіб.

Стосовно покликань відповідача на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.02.2013 року щодо посадових осіб ТзОВ «Байкара» суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок чи постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Проте фінансово-господарські правовідносини між позивачем та ТзОВ «Байкара» у цій кримінальній справі не досліджувалися, що підтверджується відсутністю відомостей про це у вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.02.2013 року.

Натомість, цим же вироком встановлено факт виконання ТзОВ «Байкара» своїх зобов'язань перед ДП «Кіровоградський облавтодор» щодо поставки бітуму, що, в свою чергу спростовує твердження податкового органу про технічну неможливість здійснення будь-яких господарських операцій вказаним контрагентом.

Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що ТзОВ «Байкара» створене з метою здійснення фіктивного підприємництва, податковим органом до суду не надано, узгодженості дій позивача та його контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, відповідачем не доведено.

Сама ж по собі фіктивність реєстрації контрагента не може бути свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій.

Відтак висновки податкового органу про відсутність господарських операцій позивача з ПП «Калісто», ТОВ «Креміньтрансбіт», ТОВ «Байкара» та ТОВ «ТД «Геліос-Трейд» не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Щодо включення ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» до складу податкового кредиту суми ПДВ 798 грн на підставі податкової накладної, виписаної ФОП ОСОБА_3

Як встановлено судом, ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» на підставі договору поставки № 5311/10 від 12.11.2010 року (т. 1, а.с. 183-185) придбало у ФОП ОСОБА_3 ТМЦ (пісок) на загальну суму 35697,00 грн, в т.ч. ПДВ 5949,00 грн згідно видаткової накладної від 15.11.2010 року (т. 1, а.с. 181).

Як слідує з видаткової накладної від 15.11.2010 року, вартість піску становить 3987,50 грн (в т.ч. ПДВ - 798,00 грн ), а вартість транспортних послуг - 25760,00 грн (т. 1, а.с. 181).

Висновок податкового органу про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту на суму 798,00 грн (ПДВ тільки вартості піску) ґрунтується на тому, що в системі АІС при декларуванні ФОП ОСОБА_3 своїх податкових зобов'язань з ПДВ на суму 798,00 грн встановлено розбіжності (т. 1, а.с. 40).

Водночас, у акті перевірки від 11.12.2012 року № 490/22-20/35487941 відсутні посилання на норми чинного законодавства, які були при цьому порушені ТзОВ «Західна дорожна транспортна група».

Представник відповідача в судовому засіданні посилався на постанову Львівського окружного адміністративного суду по справі №2а-9481/12/1370 від 25 березня 2013 року, якою ФОП ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі висновків податкового органу, викладених у акті перевірки від 28.08.2012 року, відповідно до яких встановлено відсутність придбання ФОП ОСОБА_3 ТМЦ у ТзОВ «ВТ-Техбуд».

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, встановлення судом відсутності факту придбання ФОП ОСОБА_3 ТМЦ у ТзОВ «ВТ-Техбуд» не свідчить про відсутність поставки ФОП ОСОБА_3 піску ТзОВ «Західна дорожна транспортна група».

Позивачем представлено суду належним чином оформлену податкову накладну № 671 від 15.11.2010 року, на підставі якої він сформував податковий кредит з ПДВ на суму 5949,50 грн, тобто на всю суму ПДВ по господарській операції з ФОП ОСОБА_3 (включаючи як вартість піску, так і транспортні витрати).

Як відображено в акті перевірки від 11.12.2012 року № 490/22-20/35487941 та підтверджено первинними документами, господарська операція між ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» та ФОП ОСОБА_3 мала місце у листопаді 2010 року, тому вказані правовідносини регулюються Законом № 168/97-ВР, зокрема правилами податкового обліку, встановленими статтею 7 цього Закону, а не нормами Податкового кодексу.

В силу положень статті 7 Закону № 168/97-ВР, аналіз норм якої наведений по тексту постанови вище, суд дійшов висновку про правомірність включення ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» до складу податкового кредиту суми ПДВ 798 грн на підставі податкової накладної, виписаної ФОП ОСОБА_3

Щодо не відображення ТОВ «Західна дорожна транспортна група» в декларації з ПДВ за вересень 2012 року суми ПДВ 65483 грн (заниження податкового зобов'язання з виконаних для ДП «Львівський облавтодор» робіт згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року на суму 392 897 грн).

Судом встановлено, що між ТОВ «Західна дорожна транспортна група» та ДП «Львівський облавтодор» 14 жовтня 2008 року було укладено договір № 14/10 на виконання робіт з капітального, поточного ремонтів та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування Львівської області, предметом якого було виконання робіт з капітального, поточного ремонтів та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування Львівської області (т. 1, а.с. 155-159).

На виконання цього договору ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» на користь філії «Дрогобицький райавтодор» ДП «Львівський облавтодор» виконано роботи з поточного ремонту та експлуатаційного утримання а/д загального користування місцевого значення Турка-Трускавець-Дрогобич-Пісочне на загальну суму 392897,00 грн.

Виконання таких робіт сторонами оформлено Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року форми КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за грудень 2012 року форми КБ-3 (т.1, а.с. 160-170).

31.12.2012 року ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» виписано податкову накладну на суму ПДВ 65484,00 грн. та сформовано відповідні податкові зобов'язання з ПДВ ( т. 1, а.с. 171-180).

ДП «Львівський облавтодор» листом від 28.11.2014 року (т.2, а.с. 43) підтвердило, що у вересні 2012 року між сторонами не оформлялось будь-яких актів приймання виконаних будівельних робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання а/д загального користування місцевого значення Турка-Трускавець-Дрогобич-Пісочне на замовлення філії «Дрогобицький райавтодор» на загальну суму 392897,00 грн., оскільки такий акт був оформлений після закінчення виконання всього обсягу робіт у грудні 2012 року.

Статтею 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.

Однак обома сторонами спірних відносин заперечується факт складання чи оформлення будь-яких інших актів виконаних підрядних робіт, окрім акту за грудень 2012 року, копія якого міститься у матеріалах справи.

Натомість, як відображено в акті перевірки від 11.12.2012 року № 490/22-20/35487941 та підтверджено допитаною в якості свідка головним державним податковим ревізором-інспектором Галин М.І., підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання за вересень 2012 року на суму 392 897 грн став акт приймання виконаних будівельних робіт, який не був підписаний ДП «Львівський облавтодор».

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). При цьому п. 1 розділу ІІІ Порядку передбачено, що додатками до акту перевірки є завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, у випадку їх отримання.

Пунктом 85.4. ст. 85 Податкового кодексу передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Всупереч викладеному, податковим органом не надано суду єдиного належного та допустимого доказу існування первинного документа - Акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року, адже таким єдиним належним і допустимим доказом є власне такий Акт. Податковим органом у встановлений законом спосіб також не зафіксовано жодної відмови замовника від прийняття виконаних позивачем робіт згідно вимог ст. 882 ЦК України.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про правомірність декларування позивачем своїх податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 65484,00 грн. у грудні 2012 року на підставі виписаної податкової накладної № 11 від 31.12.2012 року згідно акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за грудень 2012 року, оскільки відповідачем не доведено факту здійснення та завершення даної господарської операції між ТОВ «ЗДТГ» та ДП «Львівський облавтодор» у вересні 2012 року.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законодавством України не пов'язано право покупця на податковий кредит з виконанням продавцем своїх податкових зобовязань. Несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 31.01.2011р., якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, таке рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що взаємовідносини ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» з ПП «Калісто», ТОВ «Креміньтрансбіт» та ФОП ОСОБА_3 мали місце у 2010 році, тобто до набрання чинності Податковим кодексом і регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість».

Проте акт перевірки від 11.12.2012 року № 490/22-20/35487941 не містить висновків про порушення ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» вимог Закону № 168/97-ВР.

Вказане зумовило твердження позивача про те, що підприємство не порушувало і не могло порушити норми Податкового кодексу.

У зв'язку з цим суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Проте зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

Зокрема відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти місять тотожні склади правопорушення. При цьому кваліфікація дій порушника повинна відбуватися з посиланнями на норми того нормативного акта, який був чинним на момент вчинення відповідних дій.

Оскільки Податковий кодекс не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цим кодексом, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року, був прийнятий Закон України від 7 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (надалі - Закон 3609-VI), який набрав чинності з 06 серпня 2011 року.

Вказаним законом підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

З дати набрання чинності Законом 3609-VI штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XIX ПК України.

За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом.

Виходячи з викладеного, починаючи з 6 серпня 2011 року до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом, застосовуються санкції в розмірі, що встановлений нормами Податкового кодексу.

Ураховуючи те, що судом не встановлено порушення норм Закону № 168/97-ВР та Податкового кодексу, у контролюючого органу відсутні підстави для застосування до ТзОВ «Західна дорожна транспортна група» штрафних санкцій, визначених Податковим кодексом.

Встановлені судом фактичні обставини, підтверджені письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, свідчать про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту по податку на додану вартість коштів по взаєморозрахунках зі своїми контрагентами.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 25.12.2012 року № 0001762301.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржене податкове повідомлення - рішення Дрогобицької ОДПІ від 25.12.2012 року № 0001762301, суд дійшов переконання, що воно прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому його слід визнати протиправним і скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 487 грн 20 к., сплаченого за платіжним дорученням № 120 від 11 серпня 2014 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 25 грудня 2012 року № 0001762301.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна дорожна транспортна група» 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 к. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.