Ухвала

від 30.05.2016 по справі 813/5645/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2016 року м. Київ К/800/47971/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна дорожна транспортна група»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 року

у справі № 813/5645/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна дорожна транспортна група»

до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна дорожна транспортна група» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року у справі № 813/5645/14 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 25.12.2012 року № 0001762301.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна дорожна транспортна група» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року, відповідачем складено акт від 11.12.2012 року № 490/22-20/35487941, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 245 801, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2012 року № 0001762301, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 307 251, 00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо непідтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Калісто», ТОВ «Креміньтрансбіт», ТОВ «Байкара», ТОВ «Геліос-Трейд».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується реальне виконання договірних зобов'язань позивача з його контрагентами.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ПП «Калісто», ТОВ «Креміньтрансбіт», ТОВ «Байкара», ТОВ «Геліос-Трейд».

На підтвердження виконання договірних зобов'язань з вказаними контрагентами позивачем надано договори, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 180 318, 00 грн. за господарським операціями по придбанню нафтопродуктів (бітуму) у ПП «Калісто», ТОВ «Креміньтрансбіт», ТОВ «Байкара» та ТОВ «Геліос-Трейд».

На виконання умов договору ПП «Калісто» у липні-серпні 2010 року позивачу поставлено нафтопродукти - бітум нафтовий дорожній.

Згідно із інформацією з центральної бази даних ДПС України ПП «Калісто» - стан платника - 8 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», свідоцтво платника ПДВ анульовано 05.05.2011 року, остання податкова звітність подана платником за вересень 2010 року.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що до перевірки не представлено сертифікатів якості, паспортів відповідності на товар, документів на транспортування.

Згідно із інформацією з центральної бази даних ДПС України підприємство зареєстроване у м. Ялта, однак згідно наданих позивачем копій видаткових накладних, адресою ПП «Калісто» є м. Харків.

Згідно наданих копій товарно-транспортних накладних товар відвантажувався з м. Кременчука Полтавської області. В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності виробничих потужностей у ПП «Калісто» у м. Кременчуці.

На виконання умов договору від ТОВ «Креміньтрансбіт» поставлено позивачу нафтопродукти - бітум нафтовий дорожній в'язкий.

Згідно із інформацією з центральної бази даних ДПС України ТОВ «Креміньтрансбіт», м. Сімферополь, стан платника - 8 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», свідоцтво платника ПДВ анульовано 15.02.2011 року, остання податкова звітність подана платником за грудень 2010 року.

До перевірки не надано сертифікатів якості, паспортів відповідності на товар, документів на транспортування.

Згідно із актом «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Креміньтрансбіт» юридична адреса ТОВ «Креміньтрансбіт» м. Сімферополь. Згідно копій видаткових накладних, адресою ТОВ «Креміньтрансбіт» є м. Кременчук. Згідно копії товарно-транспортної накладної від 04.10.2010 року та видаткової накладної № 424 від 04.10.2010 року відвантаження бітуму нафтового дорожнього в'язкого відбувалося з м. Лисичанська. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази наявності виробничих потужностей ТОВ «Креміньтрансбіт» у м. Кременчуці чи у м. Лисичанську, звідки могло б відбуватися відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

У серпні 2011 року на виконання умов договору ТОВ «Байкара» поставлено позивачу нафтопродукти - бітум нафтовий.

Згідно із інформацією з центральної бази даних ДПС України ТОВ «Байкара» м.Сімферополь стан платника - 8 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», свідоцтво платника ПДВ анульовано 15.02.2011 року, остання податкова звітність подана платником за грудень 2010 року. До перевірки не представлено сертифікатів якості, паспортів відповідності на товар, документів на транспортування.

На виконання умов договору у серпні 2011 року ТОВ «Геліос-трейд» поставлено позивачу асфальтобетон у кількості 99,3 тонн.

При цьому суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що кількість придбаного асфальтобетону вагою 99,3 тонн унеможливлює одноразову поставку. Відповідно транспортування такої кількості асфальтобетону повинно відбуватися в кілька етапів з випискою окремих видаткових та податкових накладних на кожну поставку, що свідчить про нереальність господарської операції.

Вірним є висновок суду апеляційної інстанції щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість 797, 50 грн. на підставі податкової накладної, виписаної ФОП ОСОБА_4, оскільки перевіркою останнього встановлено відсутність придбання піску у ТОВ «ВТ-Техбуд» на суму 4 785,00 грн., в тому числі ПДВ 797, 50 грн., що унеможливлює його подальшу реалізацію позивачу.

Щодо невідображення ТОВ «Західна дорожна транспортна група» в декларації з ПДВ за вересень 2012 року суми ПДВ 65 483, 00 грн. (заниження податкового зобов'язання з виконаних для ДП «Львівський облавтодор» робіт, згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року, на суму 392 897, 00 грн., то судами встановлено наступне.

Так, між ТОВ «Західна дорожна транспортна група» та ДП «Львівський облавтодор» було укладено договір на виконання робіт з капітального, поточного ремонтів та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування Львівської області.

При цьому акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року на суму 392 897, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 65 483, 00 грн., не підписаний замовником - філією «Дрогобицький райавтодор» ДП «Львівський облавтодор», не відображено суму ПДВ 65 483, 00 грн. в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2012 року, не відображено суму ПДВ 65 483, 00 грн. в декларації з ПДВ за вересень 2012 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано доказів перевірки якості та кількості, зберігання придбаного товару. Відсутні акти приймання нафтопродуктів, обов'язок складення яких при перевезенні автомобільним транспортом визначено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155.

Вірним є висновок суду апеляційної інстанції, що відсутність у позивача належним чином оформлених товарно-супровідних документів свідчить про непідтвердження факту транспортування нафтопродуктів - бітуму від ПП «Калісто», ТОВ «Креміньтрансбіт» та ТОВ «Байкара.

Крім того, вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.02.2013 № 1601/11172/2012 засновника та посадових осіб ПП «Байкара» визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 205, 366 КК України (фіктивне підприємництво).

Отже, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження виконання договірних зобов'язань з ПП «Калісто», ТОВ «Креміньтрансбіт», ТОВ «Байкара» та ТОВ «Геліос-Трейд», колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту по операціях із вказаними контрагентами.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна дорожна транспортна група» відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 року у справі № 813/5645/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук