Постанова

від 17.08.2009 по справі 18/17-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/17-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2009 р.                                                           Справа № 18/17-09  

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Кравець Т.В., судді-доповідача Гончар Т. В. , судді Пуль О.А.

при секретарі Горбачової О.А.

за участю представників сторін:

позивача –  Сущенко Н.В., довіреність ВМВ № 008759 від 19.11.2008 р.;

відповідача – не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера”, м. Дніпропетровськ  (вх. № 1425С/2-5) на рішення Господарського суду Сумської області від 09.04.2009 року по справі № 18/17-09          

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера”, м. Дніпропетровськ

до Закритого акціонерного товариства “Міжрайагропостач”, м. Конотоп Сумської області

про стягнення  34847,40 грн., -

встановила:

В січні 2009 р.   ТОВ “Агросфера” звернулось до суду з позовом про стягнення на його користь із ЗАТ “Міжрайагропостач” заборгованість на загальну суму 34847,40 грн., в тому числі: 7242,81 грн. основного боргу, 23648,90 грн. індексації, 1569,20 грн. пені, 2386,49 грн. відсотків по товарному кредиту, посилаючись на те,  що відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлені засоби захисту рослин за Договором купівлі-продажу № 737-К від 11.04.2008 р.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.04.2009 р. по справі № 18/17-09 (суддя Лиховид Б.І.) позов було задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1569,20 грн. пені, 2386,49 грн. відсотків нарахованих за користування товарним кредитом, 111,98 грн. витрат по держмиту,  37,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження у справі в частині стягнення 7242,81 грн. основної суми боргу припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України з посиланням на відсутність предмету спору у зв'язку з погашенням суми основного боргу;  в частині стягнення 23648,90 грн. індексації –відмовлено, посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено зміни ціни товару внаслідок зміни офіційного курсу іноземної валюти.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати  в частині  відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення  суми індексації в розмірі 23648,90 грн., прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ “Агросфера” та стягнути із ЗАТ “Міжрайагропостач” на його користь суму індексації у розмірі 23648,90 грн., в іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача. Вважає рішення таким, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та із неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.           

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення, посилаючись на обґрунтованість і законність рішення, прийнятого з урахуванням всіх обставин справи та з додержанням норм законодавства України. Вважає, що  у договорі купівлі-продажу № 737-К від 11.04.2008 р. та Специфікаціях, що є його невід'ємними частинами договору, ціни встановлені не у гривнях, що суперечить вимогам законодавства України. До того ж п. 4.6. зазначеного договору суперечить вимогам законодавства, оскільки ґрунтується на встановленні і застосуванні ціни проданих засобів захисту рослин не у національній  грошовій одиниці, посилаючись при цьому на п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. № 1998 “Про удосконалення порядку формування цін”, яким встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці.  

В судове засідання 11.08.2009 р. відповідач не прибув.

15.06.2009 р. від відповідача на адресу суду надійшла телеграма з клопотанням про розгляд справи без участі його представника.

Представник позивача не заперечував проти задоволення зазначеного клопотання, вважає, що розгляд справи можливий без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що неприбуття  представника відповідача в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе задовольнити зазначене клопотання і розглянути справу без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних  підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 11.04.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу товару № 737-К, за яким позивач зобов'язувався передати у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти товар на загальну суму 269492,97 грн. та сплатити його вартість на умовах договору.

П. 3.1 договору передбачено, що конкретний асортимент, кількість, ціна, термін поставки кожної партії товару наведені у специфікаціях до договору.

Умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються  у специфікаціях до договору (п. 4.1 договору).

Факт передачі позивачем товару та його отримання відповідачем підтверджується відповідними видатковими накладними, довіреностями та рахунками на оплату товару (в справі).

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач частково виконав умови договору та перерахував на рахунок позивача суму в розмірі 262250,16 грн., що підтверджено банківськими виписками, які маються в матеріалах справи. Станом на 18.12.2008 р. має  заборгованість за договором в сумі 7242,81 грн.

Відповідачем було погашено заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості за договором № 737-К від 11.04.2008 року в розмірі 7242 грн. 81 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 217 від 24.12.2008 р. (т. 1 а.с. 109).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, стосовно того, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 724,81 грн. боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, рішення сторонами в цій частині не оскаржується, тому залишається без змін.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1569 грн. 20 коп. та 2386 грн. 49 коп. відсотків нарахованих за прострочену заборгованість по товарному кредиту, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7.1 договору  № 737-К від 11.04.2008 року, у випадку порушення термінів оплати вартості товару, згідно умов договору, покупець сплачує продавцю штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1569,20 грн., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскаржуване рішення в цій частині залишається без змін.

Згідно п. 7.2 вказаного договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості  за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення  простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються  проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Враховуючи викладене, оскільки нарахування відсотків передбачено умовами договору, позовні вимоги в частині стягнення 2386,49 грн. відсотків нарахованих за прострочену заборгованість по товарному кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскаржуване рішення в цій частині залишається без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 23648,90 грн. проіндексованої суми платежу, місцевий суд виходив з того, що чинним законодавством не передбачено зміни ціни товару внаслідок зміни офіційного курсу іноземної валюти.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням виходячи з наступного.

В пункті  4.6 Договору купівлі-продажу № 737-К від 11.04.2008 р. сторони передбачили, що оплата  товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях, а у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше ніж 2% від його офіційного курсу встановленому НБУ на момент підписання договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Проіндексована сума платежу встановлюється як (А1/А0) х СП = ПСП, де   А1 –офіційний курс долара США  на дату платежу; А0 –офіційний курс долара США на дату підписання договору, СП –сума поточного платежу; ПСП –проіндексована сума платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, однією із підстав виконання цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 вказаного вище кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 631 зазначеного вище кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.  Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, якщо відповідач прострочив виконання зобов'язання і не здійснив оплату товару у встановлений у договорі термін, позивач вправі вимагати оплату товару і після спливу терміну платежу, визначеного договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Ч. 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до п. 3.2. Договору купівлі-продажу № 737-К від 11.04.2008 р. “Загальна сума Договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною”.

Специфікації підписані в рамках зазначеного  договору передбачають асортимент, кількість, умови оплати товару, а також вартість товару, як у іноземній валюті (Долар США) так і у грошовій одиниці України  - гривні (по курсу на дату підписання Договору).

Ч. 2 ст. 694 ЦК України  передбачено, що товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 3 ст. 691 вказаного кодексу встановлено, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Враховуючи, що факт зміни ціни на товар передбачений ч. 3 ст. 691 ЦК України, п. 4.6 договору купівлі-продажу від 11.04.2008 р. сторони передбачили спосіб її перегляду та визначили показники які зумовлюють зміну ціни на товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Фактично нарахована позивачем індексація за своєю правовою природою є сумою основного боргу та зменшенню на вимогу відповідача не підлягає.

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що умови індексації суми боргу визначені сторонами в укладеному між ними договорі, який, в силу вимог  ч. 1 ст. 629 ЦК України, є обов'язковим  для виконання сторонами,  колегія суддів прийшла до висновку, що нарахована позивачем індексація не суперечить умовам договору та не порушує норми діючого законодавства, в т.ч. п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. № 1998 “Про удосконалення порядку формування цін”, оскільки сторони обумовили обов'язок відповідача провести розрахунок в національній валюті України, визначивши спосіб перегляду ціни виходячи із співвідношення іноземної валюти - Долара США до національної валюти України - гривни, при цьому, сторонами не передбачена можливість використання іноземної валюти як засобу платежу.

Отже, висновок місцевого суду стосовно того, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 23648,90 грн. проіндексованої суми платежу не підлягають задоволенню - не правомірний.

Твердження ж відповідача не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать умовам договору купівлі-продажу № 737-К від 11.04.2008 р., правам позивача та положенням діючого законодавства, роблячи акцент на тому, що ціни в даному договорі встановлені не у гривнях, оскільки ціни в договорі визначені саме в гривнях, а ціна яка вказана у іноземній валюті –це еквівалент. Крім того, видаткові документи та розрахунки до вказаного договору заповнювались та здійснювались відповідно до діючого законодавства –в  національній грошовій одиниці –гривні. До того ж п. 4.6 цього передбачено, що “оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях.”

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи  оскаржуване рішення допустив помилки в застосуванні норм матеріального права, через що це рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 236478,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102,  п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера”, м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 09.04.2009 р. по справі № 18/17-09 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення  23648,90 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути із Закритого акціонерного товариства “Міжрайагропостач” (41600, Сумська область, Конотопський район, м. Конотоп, вул. Генерала Тхора, 59, код 21120582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1,  код  31320991) 23648,90 грн.  індексації, 348,47 грн. державного мита за подання позовної заяви, 118,24 грн.  державного мита за подання апеляційної скарги та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення Господарського суду Сумської області від 09.04.2009 р. залишити без змін.

Господарського суду Сумської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

         Головуючий суддя                                                            Кравець Т.В.  

                                 Судді                                                                    Гончар Т. В.  

                                                                                                               Пуль О.А.  

Повний текст підписаний 17.08.2009 р.