Рішення

від 18.08.2009 по справі 39/85-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/85-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.09р.

Справа № 39/85-09

За позовом  Івано-Франківського національного технічний університет нафти і газу, м. Івано-Франківськ   

до  Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", Дніпропетровськ, в особі Івано-Франківської філії  Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", м. Івано-Франківськ

Третя особа: Регіональне відділення фонду державного майна в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ,    

про розірвання договору оренди нерухомого майна

Суддя  Ліпинський О.В.

Представники:

    від позивача: Протас В.В. дов. від 25.06.2008р. № 67-32-38

    від відповідача: не з'явився

    від третьої особи: не з'явився     

СУТЬ СПОРУ:

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (надалі Позивач) звернувся з позовом до Закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” в особі Івано-Франківської філії КБ „Приватбанк” (надалі Відповідач) про розірвання укладеного між сторонами договору оренди б/н від 15.11.2002 року.

30.06.2009 року Позивач подав заяву в порядку ст. 22 ГПК України, згідно якої просить суд визнати недійсним укладений між сторонами договір оренди б/н від 15.11.2002 року, та зобов'язати Відповідача повернути на користь Позивача об'єкт оренди за спірним договором.

Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що спірний договір укладено з порушенням вимог  ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, зокрема, без дозволу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (надалі Третя особа).

Третя особа, в своїх письмових поясненнях наданих суду зазначає про невідповідність спірного договору вимогам Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 року, а також ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, що є підставою для визнання угоди недійсною в порядку ст. 48 ЦК УРСР.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, повноваженого представника в судові засідання не направив.

Згідно ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.08.2009, за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст.. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -   

в с т а н о в и в:

15.11.2002 року між сторонами у справі укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності,  відповідно до умов якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 36 кв.м., розміщені за адресою: м. Івано-Франківськ, вул.. Карпатська, 15, на першому поверсі будівлі, для розміщення філії банку.

 Обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо визнання недійсним зазначеного вище договору оренди, Позивач стверджує, що відповідно до вимог ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” для укладення спірного договору оренди від 15.11.2002 він мав отримати від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області відповідний дозвіл, чого не було зроблено.

Виходячи з наведеного, Позивач стверджує про невідповідність спірного договору вимогам законодавства, діючого на час його укладення, що відповідно до ст. 48 ЦК УРСР є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

За змістом абз. 3 ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями щодо нерухомого майна площею до 200 кв.м. є підприємства, при цьому зміст зазначеної норми передбачає необхідність отримання від Фонду державного майна України дозволу на передачу в оренду лише нерухомого майна, площа якого перевищує 200 кв.м.

Як вище встановлено судом, площа орендованого нерухомого майна за спірним договором оренди становить 36 кв.м., а отже, відповідно до вимог  абз. 3 ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”,  позивач мав право на передачу цього майна в оренду самостійно, без дозволу органів, зазначених в абзаці другому та третьому наведеної статті Закону.  

Враховуючи вищевикладене, з наведених в обґрунтування позовних вимог обставин, суд не убачає підстав для визнання недійсним укладеного між сторонами договору оренди б/н від 15.11.2002, в зв'язку з чим заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо наведених Третьою особою обставин невідповідності спірного договору вимогам п. 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 року, та ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, то за умов відсутності відповідного клопотання заінтересованої сторони, поданого в порядку ч. 2 ст. 83 ГПК України, у суду відсутнє процесуальне право виходити за межі позовних вимог, та приймати наведені обставини в якості підстав для задоволення позову.

При цьому суд зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області не позбавлено права самостійно звернутися до суду з позовною вимогою про визнання недійсним спірного договору оренди з інших ніж заявлені в позові підстав, в тому числі й з тих, що наведені в його письмових поясненнях по справі.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального  кодексу України, господарський суд, -        

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовів відмовити.

Суддя

 О.В. Ліпинський

Рішення підписано 18.08.2009