Постанова

від 03.03.2010 по справі 39/85-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2010 р. № 39/85-09

Вищий господарський суд У країни у складі колегії судд ів:

головуючого Губенко Н.М.

суддів Барицької Т.Л.

Мирошниченка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційн у скаргу

Івано-Франківського національно - технічного уні верситету нафти і газу

на рішення

від

та на постанову

від господарського суду Дніп ропетровської області

18.08.2009

Дніпропетровського апеляц ійного господарського суду

03.11.2009

у справі № 39/85-09

за позовом Івано-Франківського наці онально - технічного універс итету нафти і газу

до

третя особа Закритого акціонерного т овариства комерційного банк у "ПриватБанк"

Регіональне відділення Фо нду державного майна України в Івано-Франківській област і

про визнання недійсним догов ору

у судовому засіданні взял и участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'яви вся;

- відповідача

- третьої особи Вінник А.М.;

повідомлений, але не з'явивс я.

ВСТАНОВИВ:

26.05.2009 Івано-Франківський н аціонально-технічний універ ситет нафти і газу (надалі поз ивач) звернувся до господарс ького суду Дніпропетровсько ї області з позовом до Закрит ого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбан к" в особі Івано-Франківської філії КБ "Приватбанк" (надалі відповідач) про розірвання у кладеного між сторонами дого вору оренди б/н від 15.11.2002.

30.06.2009 позивач подав заяву в по рядку ст. 22 ГПК України, з гідно з якою просив суд визна ти недійсним укладений між с торонами договір оренди б/н в ід 15.11.2002 року та зобов' язати ві дповідача повернути позивач у об' єкт оренди за спірним д оговором (а.с.35).

Позовні вимоги, обґрунтова ні тим, що спірний договір укл адено з порушенням вимог ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема, без дозвол у Регіонального відділення Ф онду державного майна Україн и по Івано-Франківській обла сті (надалі третя особа).

Третя особа, в своїх письмов их поясненнях наданих суду з азначила про невідповідніст ь спірного договору вимогам Методики розрахунку і порядк у використання плати за орен ду державного майна, затверд женої постановою КМУ № 786 ві д 04.10.1995, а також ст. 9 Закону України "Про оренду державно го та комунального майна", що є підставою для визнання у годи недійсною в порядку ст. 48 ЦК УРСР (а.с.16-17).

Рішенням господарського с уду Дніпропетровської облас ті від 18.08.2009 у справі № 39/85-09 (суддя Л іпинський О.В.) у задоволенні п озовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровсь кого апеляційного господарс ького суду від 03.11.2009 у справі № 39/ 85-09 (колегія суддів у складі: М ороз В.Ф. - головуючий судд я, судді Головко В.Г., Стрелець Т.Г.) апеляційну скаргу Івано- Франківського національно - технічного університету наф ти і газу залишено без задово лення, рішення господарськог о суду Дніпропетровської обл асті від 18.08.2009 у справі № 39/85-09 зали шено без змін.

Не погоджуючись з наведени ми судовими рішеннями, Івано -Франківський національно-те хнічний університет нафти і газу звернувся до Вищого гос подарського суду України з к асаційною скаргою, в якій про сить скасувати рішення госпо дарського суду Дніпропетров ської області від 18.08.2009 та поста нову Дніпропетровського апе ляційного господарського су ду від 03.11.2009 у справі № 39/85-09.

Обґрунтовуючи підстави зв ернення з касаційною скаргою , скаржник посилається на неп равильне застосування судам и першої та апеляційної інст анцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового пр оцесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином п овідомлено про час і місце ро згляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріала ми та обставинами справи на п редмет надання їм місцевим т а апеляційним господарським и судами належної юридичної оцінки та повноти встановлен ня обставин справи, дотриман ня норм матеріального та про цесуального права, колегія с уддів Вищого господарського суду України дійшла висновк у, що касаційна скарга Івано-Ф ранківського національно - т ехнічного університету нафт и і газу не підлягає задоволе нню з наступних підстав.

Як встановлено судами поп ередніх інстанцій та вбачаєт ься з матеріалів справи, 15.11.2002 м іж сторонами у справі укладе но договір оренди індивідуал ьно визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, відп овідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийня в в строкове платне користув ання нежитлове приміщення пл ощею 36 кв.м., розміщене за адр есою: АДРЕСА_1, на першому п оверсі будівлі, для розміщен ня філії банку.

Відмовляючи в позові Івано -Франківському національно-т ехнічному університету нафт и і газу місцевий господарсь кий суд виходив з того, що з на ведених в обґрунтування позо вних вимог обставин, суд не вб ачає підстав для визнання не дійсним укладеного між сторо нами договору оренди б/н від 15 .11.2002. При цьому, суд першої інста нції вказав на те, що відповід но до вимог абзацу третього с татті 5 Закону України "Про оре нду державного та комунально го майна" позивач мав право на передачу нежитлового приміщ ення площею 36 кв.м. в оренду сам остійно, без дозволу органів , зазначених в абзаці другому та третьому наведеної статт і Закону.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду п ершої інстанції.

Вищий господарський суд по годжується з даними висновка ми судів попередніх судових інстанцій та не вбачає підст ав для скасування або зміни р ішення господарського суду Д ніпропетровської області та постанови Дніпропетровсько го апеляційного господарськ ого суду, виходячи з наступно го.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР не дійсною є та угода, що не відпо відає вимогам закону.

Аналогічні норми містятьс я і в ЦК України від 2003 року, а са ме, в ст. 215, яка передбачає, що пі дставою недійсності правочи ну є недодержання в момент вч инення правочину стороною (с торонами) вимог, які встановл ені, зокрема, в п.п. 1, 2 ст. 203 ЦК Укр аїни, відповідно до яких: зміс т правочину не може суперечи ти цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам сус пільства; особа, яка вчиняє пр авочин, повинна мати необхід ний обсяг цивільної дієздатн ості.

Відповідно до ст. 5 Зак ону України "Про оренду держа вного та комунального майна" , в редакції, чинній на час укл адення договору, орендодавця ми, зокрема, є підприємства - щ одо окремого індивідуально в изначеного майна та нерухомо го майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне пі дприємство, а з дозволу орган ів, зазначених в абзацах друг ому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підро зділів підприємств (філій, це хів, дільниць) та нерухомого м айна, що перевищує площу 200 кв. м .

Судами попередніх і нстанцій встановлено, що від повідно до спірного договору оренди індивідуально визнач еного (нерухомого або іншого ) майна від 15.11.2002 позивачем пере дано нежитлове приміщення площею 36 кв.м., тому врахов уючи положення ст. 5 Закону Укр аїни "Про оренду державного т а комунального майна", позива ч мав право на передачу нежит лового приміщення в оренду с амостійно, без дозволу Фонду державного майна України.

Враховуючи викладене, від мовляючи в задоволенні позов них вимог, суди попередніх ін станцій правильно встановил и та виходили з того, що сторон ами при укладенні договору о ренди індивідуально визначе ного (нерухомого або іншого) м айна від 15.11.2002 не були порушені вимоги ст. 48 ЦК УРСР, а тому від сутні будь-які правові підст ави для визнання вказаного д оговору недійсним.

Посилання скаржника на нев ідповідність спірного догов ору вимогам пункту 2 Методики розрахунку і порядку викори стання плати за оренду держа вного майна не може бути прий няте до уваги судом касаційн ої інстанції, оскільки як вст ановлено судами попередніх і нстанцій невідповідність сп ірного договору положенням п ункту 2 Методики не були визна чені позивачем як підстава д ля визнання недійсним догово ру при поданні позову, в той ча с як відповідно до приписів ч астини 4 ст. 22 ГПК України позив ач має право змінити підстав у або предмет позову до прийн яття рішення по справі.

Згідно із статтею 1117 ГПК Ук раїни, переглядаючи у касаці йному порядку судові рішення , касаційна інстанція на пі дставі встановлених фактичн их обставин справи перевіряє застосування судом першої ч и апеляційної інстанції норм матеріального і процесуальн ого права; касаційна інста нція не має права встановлюв ати або вважати доведеними о бставини, що не були встановл ені у рішенні або постанові г осподарського суду чи відхил ені ним, вирішувати питання п ро достовірність того чи інш ого доказу, про перевагу одни х доказів над іншими, збирати нові докази або додатково пе ревіряти докази.

Відповідно до ст. 11110 ГПК Укра їни встановлено, що підстава ми для скасування або зміни р ішення місцевого чи апеляцій ного господарського суду є п орушення або неправильне зас тосування норм матеріальног о чи процесуального права.

Отже, з урахуванням меж пе регляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вв ажає, що під час розгляду спра ви фактичні її обставини бул и встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного і об' єктивного дослідження поданих доказів; висновки су дів попередніх інстанцій від повідають цим обставинам, юр идична оцінка надана їм з вір ним застосуванням норм матер іального та процесуального п рава, що свідчить про відсутн ість підстав для скасування або зміни оскаржуваних судов их рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Гос подарського процесуального кодексу України, Вищий госпо дарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Івано-Фр анківського національно - те хнічного університету нафти і газу залишити без задоволе ння, рішення господарського суду Дніпропетровської обла сті від 18.08.2009 та постанову Дніпр опетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 у справі № 39/85-09 залишити без змін .

Головуючий суддя Н.М. ГУ БЕНКО

Судді Т.Л. БАРИ ЦЬКА

С.В. М ИРОШНИЧЕНКО