Рішення

від 31.10.2011 по справі 2-6582/11

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.10.2011 Справа №2-6582/11

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого Грицака Р.М.

за участю секретаря Кунець Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційного банку В«ПриватбанкВ»до ОСОБА_2 про стягнення коштів та звернення стягнення на заставне майно, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційного банку В«ПриватбанкВ» , Державного підприємства В«Інформаційний центрВ» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними, зобов'язання прийняти кошти з розстрочкою платежів та виключення з реєстру обтяження рухомого майна запис про заставу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство комерційний банк В«Приват БанкВ»звернувся в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення коштів та звернення стягнення на заставне майно, посилаючись на те, що 28.04.2007 року між сторонами укладено кредитний договір №ТЕMLAN02007035, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10434,26 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 12,00 % на суму залишку з кінцевим терміном повернення 27.04.2014 року. Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань між сторонами 28.04.2007 року було укладено договір застави рухомого майна, згідно якого відповідач надав в заставу автомобіль В« DAEWOOВ»модель Матіz 0.8, рік випуску 2006, тип ТЗ легковий комбі-В, номер кузова/шасі XWB4А11ВD7А089784, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 У порушення норм закону та умов кредитного договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 29.08.2011 року утворилась заборгованість в сумі 7378,76 доларів США, тому просять позов задовольнити та в рахунок погашення боргу звернути стягнення на заставне майно.

Відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк В«Приват БанкВ»про визнання кредитного договору та договору застави недійсними, зобов'язання прийняти кошти з розстрочкою платежів та виключення з реєстру обтяження рухомого майна запис про заставу. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня, а надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії, що передбачено ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України В«Про систему валютного регулювання і валютного контролюВ» . Тому вважає, що позивач, надавши їй кредит у іноземній валюті та таким чином здійснивши валютну операцію без отримання індивідуальної ліцензії однією із сторін договору, порушив законодавство України. Крім того, вважає, що умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США є несправедливими, оскільки вони є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України банк покладає виключно на Позичальника за кредитним Договором та споживача кредитних послуг, тому кредитний договір має бути в цілому на вимогу споживача визнаним недійсним.

Також, вказує, що у договорі зазначено що кредит надається шляхом надання готівкою через касу, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки кошти в доларах США нею готівкою через касу не отримувались, тому вказаний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Оскільки в момент вчинення правочину він не відповідав вимогам ч.ч. 3-6 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки його зміст суперечив цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, та не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, вважає даний договір недійсним з моменту його вчинення. Крім того, у зв'язку зі недійсністю договору просить визнати недійсним договір застави рухомого майна, та зобов'язати відповідача прийняти від неї кошти у розмірі 19348 грн. 00 коп. з розстрочкою платежів на 36 місяців. Також, просить суд зобов'язати державне підприємство В«Інформаційний центрВ»Міністерства юстиції України виключити із реєстру обтяження рухомого майна запис про заставу та заборону відчуження рухомого майна, яке було передано у заставу за договором застави рухомого майна від 28 квітня 2007 року транспортного засобу автомобіля В« DAEWOOВ»модель Матіz 0.8, рік випуску 2006, тип ТЗ легковий комбі-В, номер кузова/шасі XWB4А11ВD7А089784, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Представник позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк В«ПриватБанкВ»в судовому засіданні позов підтримав та з мотивів, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити. Позов ОСОБА_2 не визнав, просить суд відмовити у його задоволенні, подавши суду письмові заперечення, в яких зазначає, що доводи позивача про те, що договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків є необґрунтованими, оскільки сторонами було досягнуто та дотримано всіх істотних умов кредитного договору, він був укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Позивач надав кредитні кошти відповідачу, а відповідач сплачує проценти за користування кредитом у відповідності до п.1.1. договору з В« 3В»по В« 10В»число кожного місяця. Крім того, пояснив, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України В«Про банки і банківську діяльністьВ»Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 ст. 47 цього Закону надає дозвіл Національний банк України. Згідно п. 2.3. глави 2 В«Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операційВ» , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України. Дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2 та ч. 4 статті 47 зазначеного Закону України, що діє на даний момент, видано ПАТ КБ В«Приват БанкВ»за номером 22-3 від 21.09.2009 року (до перейменування діяла банківська ліцензія № 22 від 04.01.2001р. та дозвіл за номером 22-2 від 29.07.2003 року). У додатку 1, 2 до дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта. Також просить суд застосувати позовну давність у зв'язку з пропущенням ОСОБА_2 строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ПАТ КБ В«Приват БанкВ»не визнала з підстав його недійсності, зустрічну позовну заяву підтримала з підстав, викладених у ній.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ПАТ КБ В«Приват БанкВ»підлягає до задоволення, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно п. 1.1 кредитного договору №ТЕMLAN02007035 від 28.04.2007 року, укладеного між ВАТ КБ В«ПриватБанкВ»та ОСОБА_2, банк надав відповідачу кошти в сумі 7955 доларів США на наступні цілі: купівля автомобіля, а також 2479,26 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених договором, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту з кінцевим терміном повернення 27.04.2014 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості повинно здійснюватись у наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з В« 3В»по В« 10В»число кожного місяця Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 152,28 доларів США для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, відсоткам, винагороди, комісії.

Згідно п.4.1. кредитного договору №ТЕMLAN02007035 від 28.04.2007 року, відповідач за порушення термінів оплати відсотків зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1 грн. за кожний день прострочення виконання даного зобов'язання.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороті або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

В силу ст. 1046 ЦК України, яка застосовується до відносин за кредитним договором (ч. 2 ст. 1054 ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сторонами підтверджено, що позивачем повністю виконано умови вказаного кредитного договору, зазначена у договорі сума - 10434,26 доларів США доларів США видана відповідачу ОСОБА_4, яка у відповідності з умовами договору частково виконувала обов'язок по поверненню кредиту та відсотків за користування грошовими коштами.

Водночас у порушення норм закону та умов кредитного договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 29.08.2011 року утворилась заборгованість в сумі 7378,76 доларів США, з яких заборгованість по кредиту - 6326,91 доларів США, прострочені відсотки - 791,44 доларів США, пеня - 160,15 доларів США, комісія - 100,26 доларів США.

В силу ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чер гової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що зали шилася, та сплати належних йому процентів.

В забезпечення виконання зобов'язань між сторонами 28.04.2007 року було укладено договір застави рухомого майна №ТЕMLAN02007035, згідно якого відповідач надав в заставу автомобіль марки В« DAEWOOВ»модель Матіz 0.8, рік випуску 2006, тип ТЗ легковий комбі-В, номер кузова/шасі XWB4А11ВD7А089784, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2

Згідно витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 12.04.2010 року зареєстроване звернення стягнення на підставі договору застави автотранспорту №ТЕMLAN02007035 від 28.04.2007 року.

Згідно п. 15.7.3 договору застави, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення заставодавцем зобов'язання, передбачених умовами кредитного договору.

Відповідно до змісту ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України В«Про заставуВ» , заставодержатель набуває право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

В зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань перед позивачем за Кредитним договором, забезпеченого Договором застави, у позивача виникає право на звернення стягнення на предмет застави за цим Договором.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 на підтвердження своїх доводів вказує, що банк не мав права видавати кредит в іноземній валюті, оскільки, відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня та за приписами ст. 35 Закону України В«Про Національний банк УкраїниВ»гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів, тобто національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України.

Однак, з такими твердженнями суд не може погодитись виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України В«Про банки і банківську діяльністьВ»банк має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Частинами 1 та 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України В«Про систему валютного регулювання і валютного контролюВ»(надалі Декрет) встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Частиною 6 цієї статті визначено, що порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

У відповідності до п. 5.3. В«Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операційВ» , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року N 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93р.

Національним банком України 04.01.2001року ВАТ КБ В«ПриватБанкВ»була видана банківська ліцензія № 22 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність" та 29.07.2003 року виданий дозвіл № 22-2. Згідно з додатком до дозволу Національного банку України № 22-1 банк має право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України. Дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2 та ч. 4 статті 47 зазначеного Закону України, що діє на даний момент, видано ПАТ КБ В«Приват БанкВ»за номером 22-3 від 21.09.2009 року.

Відповідно до п. 1.5 В«Положення про Порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежуВ» , затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку.

Тому суд приходить до переконання, що здійснення ПАТ КБ В«Приват БанкВ»кредитних операцій у валюті, зокрема, надання кредитів у іноземній валюті, не суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки у позивача наявна відповідна генеральна ліцензія та дозвіл Національного банку України.

Щодо доводів позивача про те, що вона не мала права брати на себе та виконувати зобов'язання за кредитним договором з розрахунками в іноземній валюті, оскільки це суперечить положенням ст.ст. 192, 193, 533 Цивільного кодексу України, то суд також вважає їх необґрунтованими оскільки, погашення клієнтом банку кредитного зобов'язання в іноземній валюті не вимагає отримання ним чи іншим учасником операції індивідуальної ліцензії Національного банку з огляду на те, що така операція не є тією операцію, що передбачає використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Оскільки у даному випадку відбувається погашення саме грошового зобов'язання, предметом яких є валютні цінності, надані в кредит. Погашення зобов'язань, предметом яких є валютні цінності як наводилось вище відрізняються Декретом від операцій пов'язаних з використанням іноземної валюти як засобу платежу, тому відсутність у частині 4 статті 5 Декрету вимог щодо ліцензування Національним Банком операцій з погашення зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, виключає підстави вимагати індивідуальної ліцензії Національного банку для погашення кредиту, виданого в іноземній валюті.

Також, в судовому засіданні встановлено, що на момент укладення кредитного договору відповідач-позивач ОСОБА_2 в повному обсязі володіла необхідною інформацією щодо кредитних умов, форми забезпечення кредиту, типу відсоткової ставки, строку, варіантів повернення кредиту тощо, сторонами було досягнуто та дотримано всіх істотних умов кредитного договору, він був укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Позивач надав кредитні кошти відповідачу, а відповідач сплачує проценти за користування кредитом.

Таким чином, встановлено, що договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, тому доводи позивача про недійсність договору у зв'язку з його фіктивністю спростовано доказами, здобутими в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України, позивач повинен довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 57-60 ЦПК України зазначені ним обставини, а такі безспірні докази позову ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.

Оскільки суд не вбачає підстав визнання кредитного договору недійсним, тому і в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору застави рухомого майна, зобов'язання відповідача прийняти від неї кошти у розмірі 19348 грн. 00 коп. з розстрочкою платежів на 36 місяців та зобов'язання державне підприємство В«Інформаційний центрВ»Міністерства юстиції України виключити із реєстру обтяження рухомого майна запис про заставу та заборону відчуження рухомого майна слід відмовити.

Враховуючи викладене, вимоги позивача ПАТ КБ В«ПриватБанкВ»про звернення стягнення на предмет застави у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору ґрунтуються на вимогах закону, умовах укладених договорів та фактичних обставинах справи, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 25 Закону України В«Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяженьВ»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначають спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст.26 цього закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Згідно п. 24 договору застави рухомого майна №ТЕMLAN02007035 від 28.07.2007 року, звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється з додержанням встановленого чинним законодавством порядку шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ В«ПриватБанкВ»слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційного банку В«ПриватбанкВ»заборгованість за кредитним договором TEMLA№02007035 від 28.04.2007 року 7378,76 доларів США, що еквівалентно 58513 грн. 57 коп. та 705 грн. 14 коп. судових витрат, звернувши стягнення на предмет застави автомобіль DAEWOO, Matiz номер кузова/шасі XWB4A11BD7A089784, реєстраційний номер НОМЕР_1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст. 10, 60, 88, 213, 215, 294 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 552, 575, 589, 590, 591, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст. 20 Закону України В«Про заставуВ» , ст. 24-26 Закону України В«Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяженьВ» , -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційного банку В«ПриватбанкВ»задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційного банку В«ПриватбанкВ»заборгованість за кредитним договором TEMLA№02007035 від 28.04.2007 року 7378,76 доларів США, що еквівалентно 58513 грн. 57 коп. та 705 грн. 14 коп. судових витрат, звернувши стягнення на предмет застави автомобіль DAEWOO, Matiz номер кузова/шасі XWB4A11BD7A089784, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційного банку В«ПриватбанкВ» , Державного підприємства В«Інформаційний центрВ» про визнання кредитного договору № TEMLAN02007035 від 28.04.2007 року та договору застави № TEMLAN02007035 від 28.04.2007 року недійсними, зобов'язання ПАТ КБ В«ПриватбанкВ»прийняти кошти з розстрочкою платежів та зобов'язання Державне підприємство В«Інформаційний центрВ» виключити з реєстру обтяження рухомого майна запис про заставу автомобіля - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяОСОБА_5