Рішення

від 19.02.2014 по справі 2-6582/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/8156/13

Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2014 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого - Суворова В.О.

суддів - Черевко П.М.

- Артеменко І.А.

при секретарі -Добряк Н.І.

за участю: ОСОБА_3 . та її представника ОСОБА_4, представника ОСОБА_5-ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 -ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 серпня 2013 року по справі за заявою прокурора Київського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-Перший Приморський відділ реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції про визнання шлюбу недійсним, анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу №49 від 09 лютого 1994 р., визнання недійсним Свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, яке видано Відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Київської районної ради народних депутатів м. Одеси від 15 лютого 1995 року серії НОМЕР_1 визнання недійсним розірвання шлюбу ,

ВСТАНОВИЛА:

24 листопада 2000 року прокурор в інтересах ОСОБА_5 звернувся з заявою в порядку ст. 118 ЦПК України в редакції 1963 р., яку доповнив у жовтні 2010 р. (а.с.131 т.2). Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що підпис в книзі записів актів громадського стану від 09 лютого 1994 р. виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою, що підтверджується висновком експерта від 23 липня 1994 р., а також паспортом ОСОБА_5, відповідно до якого він не перебував в час укладення шлюбу на території України, а також , що на час реєстрації шлюбу ОСОБА_5 знаходився в іншому шлюбі, а саме з вересня 1991 р. перебував у шлюбі з ОСОБА_8

Відповідачка у суді першої інстанції позов не визнала, вказуючи, що реєстрація шлюбу між сторонами відбулася в відповідності до закону, відповідала їх внутрішній волі.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 21 вересня 2001 р. позов задоволено (а.с. 70 т.1).

Відповідачка подала заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (а.с.3 т.2). Ухвалою від 20 березня 2009 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2001 р. скасовано, справа призначена до слухання (т.2 а.с.70).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2010 року, в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційна скарга ОСОБА_5 задоволена. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2010 р. та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2010 року скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням суду першої інстанції від 29 серпня 2013 року у задоволенні позову прокурора Київського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа Перший Приморський відділ РАЦС Одеського міського управління юстиції про визнання шлюбу недійсним, визнання розірвання шлюбу недійсним - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення, яким просить задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні вимог позивача виходив з того, що позивач не довів , що підпис в актовому записі про укладення шлюбу №49 від 09 лютого 1994 р. від імені ОСОБА_5 виконаний іншою особою, а також не доведені обставини, на які посилається прокурор, як на підставу задоволення своєї заяви. В відповідності до ст. 46 КпШС України шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на час розгляду справи відпали обставини , які були перешкодою для його укладання.

Судова колегія вважає, що неможливо погодитися з рішенням суду з наступних підстав.

Відповідно до пункту першого частини 1 ст. 17 КпШС України в редакції , яка діяла на час виникнення спірних правовідношень, не допускається укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі.

Відповідно до ст. 45 КпШС України шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15 - 17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб). Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку.

Згідно з частиною першою ст. 46 КпШС України шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на час розгляду судом справи відпали ті обставини, які в силу закону були перешкодою до його укладення. Шлюб вважається дійсним з моменту, коли відпали ці обставини.

Відповідно до п. 8 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" (який був діючим на час виникнення спірних правовідношень) при розгляді справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що на підставі ст. 45 КпШС відповідний позов може бути задоволено незалежно від часу реєстрації шлюбу, якщо буде встановлено, що вона мала місце за відсутності взаємної згоди осіб, які одружувалися, зокрема: коли хтось із них у той момент не розумів значення своїх дій або не міг керувати ними; якщо ці особи (або одна з них) не мали наміру створити сім'ю (укладали фіктивний шлюб); якщо вони (хтось із них) не досягли шлюбного віку і його не було знижено в установленому законом порядку (крім випадків вагітності дружини або народження дитини), а також якщо шлюб було зареєстровано між особами, з яких хоча б одна перебувала в іншому шлюбі, або між родичами по прямій висхідній чи низхідній лінії, між повнорідними й неповнорідними братами та сестрами, між усиновителями й усиновленими або між особами, з яких хоча б одна на час реєстрації шлюбу була визнана судом недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоумства.

Судова колегія розглядаючи справу звертає увагу, що позивач просить визнати шлюб недійсним з двох підстав : це те, що ОСОБА_5 не підписував акт про укладення шлюбу від 09 лютого 1994 р., тому він не є дійсним, а також , що ОСОБА_5 на час укладення шлюбу з відповідачкою вже знаходився у іншому шлюбі.

Судовою колегією встановлено, що 20 серпня 1990 р. ОСОБА_5 звернувся до начальника міського ОВІР з заявою про подачу документів для виїзду у Західний Берлін разом з дружиною. Мотивуючи свою заяву ОСОБА_5 вказує, що він проживає з дружиною чотири роки, але без шлюбу (т.1 а.с.21) .

Відповідно до паспорту ОСОБА_5 він виїхав до Федеративної Республіки Німеччини у 1991 році (т.1 а.с.5-8). З 06 лютого 1991 р. знаходиться в Німеччині на правовому положенні: Безстроковий вид на мешкання .

17 січня 1991 р. ОСОБА_9 уклав шлюб з ОСОБА_10 в ЗАГСі Шпандау у м. Берлін, який було розірвано 04 листопада 2004 р. районним судом Темпельгоф-Кройцберг (а.с.14 т.1, а.с.16 т.2). Тобто, судовою колегією на підставі документальних доказів, переклад яких було виконано Німецькою групою Генерального агентства по туризму в Одеській області Консульським відділом Посольства України в Німеччині в м. Берлін та зареєстрованим перекладачем з української та на українську мову у судових та нотаріальних справах м. Берлін, який засвідчив вірність переводу, було достовірно встановлено, що ОСОБА_9 з 17 січня 1991 року по 04 листопада 2004 р. знаходився у шлюбі.

Згідно акту про укладення шлюбу №49 від 09 лютого 1994 р. ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_11, яка взяла прізвище чоловіка. У вказаному акті напроти прізвища ОСОБА_5 стоїть підпис (т.1 а.с.12). У лютому було видано свідоцтво про шлюб (т.1 а.с.13).

У вересні 1994 р. (тобто через 6 місяців після укладення шлюбу ) ОСОБА_12.(ОСОБА_12) звернулася з позовом про розірвання шлюбу. Обґрунтовуючи свої вимоги ,посилається на те , що з чоловіком постійно виникали сварки (т.2 а.с.160) . Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 вересня 1994 р. шлюб було розірвано, у зв'язку з чим був виконаний запис про розірвання шлюбу від 15 лютого 1995 р. (а.с.18 т.1). 15 лютого 1995 р. відповідачка отримала свідоцтво про розірвання шлюбу (т.2 а.с.63).

20 липня 2000 року на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 квітня 1994 р. заступник прокурора подав протест.

Постановою президії Одеського обласного суду від 02 серпня 2000 р. протест прокуратури задоволено, рішення скасоване, справа направлена на новий розгляд у той же суд іншим суддею. В постанові зазначено, що відповідач не був сповіщений належним чином про час та місце слухання справи, не прийняті міри для повного та всебічного розгляду справи, ОСОБА_5 є інвалідом дитинства, в 1991 р. виїхав на лікування у Німеччину, в Одесу повернувся на невеликий час в 1995 та 1998 р. Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним (т.2 а.с.160-161). При цьому судова колегія звертає увагу, що запис про розірвання шлюбу при ухваленні постанови Президії Одеського обласного суду від 02 серпня 2000р. не анулювався.

Згідно зі ст. 44 Кодексу про шлюб та сім'ю в редакції 1969 року шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Відповідно до п. 76 Наказу Мінюста УРСР від 29.12.1984 року № 22/5 "Про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні" (який діяв на час реєстрації розлучення між сторонами) шлюб припиняється з часу реєстрації розлучення в книзі записів актів про розірвання шлюбу, тобто датою припинення шлюбу є не дата постановлення рішення суду про розірвання шлюбу, а дата реєстрації розлучення в органі реєстрації актів громадянського стану хоча б одним з подружжя.

Таким чином , судова колегія приходить до висновку, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 було розірвано 15 лютого 1995 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25 липня 2002 р. провадження по справі за позовом ОСОБА_12.(ОСОБА_12) до ОСОБА_5 закрито на підставі ст. 227 ЦПК України в редакції 1963 р. Суд постановляючи вказану ухвалу вказав, що існує рішення суду від 21 вересня 2001 року , яким шлюб між сторонами визнано недійсним (а.с.167 т.2).

Даних про те, чи перетинав ОСОБА_5 у 1994 р. кордон Державна Прикордонна Служба України надати не може (т.2 а.с.238).

Заява ОСОБА_5 про реєстрацію шлюбу не збереглася (а.с.17 т.3).

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 23 червня 1999 року підпис в запису актів про укладення шлюбу №49 від 09 лютого 1994 року , що розташована в графі 13. Підписи вступаючих у шлюб (дошлюбні прізвища), на оборотній стороні бланку справа від запису ОСОБА_5 виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою (т.1 а.с.11).

Згідно до висновку експерта від 24 серпня 2001 року (мовою оригіналу): установить выполнена ли подпись от имени ОСОБА_13 на ксерокопии записи акта о заключении брака №49 от 09 февраля 1994 г. ОСОБА_14 или другим лицом и не исполнена ли исследуемая подпись ОСОБА_14 с подражанием подлинной подписи ОСОБА_13 , а так же выполнена ли подпись от имени ОСОБА_13 на в указанном выше документе с умышленным искажением не представляется возможным (а.с.4 т.2).

13 березня 2013 року експерт надав висновок, відповідно до якого зображення підпису від імені ОСОБА_5 у наданих на експертизу копіях запису акту про укладення шлюбу №49 від 09 лютого 1994 р. визнані непридатними для почеркознавчого дослідження, у тому числі для вирішення питання , чи виконаний підпис , що послугував оригіналом для вказаних зображень самим ОСОБА_5, або іншою особою (т.3 а.с. 55).

Під час розгляду справи судовою колегією встановлено, що заява , яка була виконана від імені ОСОБА_5 про укладення шлюбу , знищена у зв'язку з закінченням терміну зберігання, а тому дослідити її немає можливості.

З урахуванням того, що матеріали про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12.) знищені , неможливо виконати рекомендації викладені в ухвалі колегії суддів судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (т.2 а.с.209) щодо дослідження чи дотримана процедура укладення та реєстрації шлюбу між вказаними особами.

Судова колегія звертає увагу, що визнання шлюбу недійсним з тих підстав, що сторона не підписувала акт про реєстрацію шлюбу законодавством не передбачено.

Судова колегія встановила, що прокурор звертаючись до суду, просив визнати шлюб недійсним також з підстави, що ОСОБА_5 на час укладення шлюбу з ОСОБА_12 (ОСОБА_12.) знаходився в шлюбі з ОСОБА_10 Вказану обставину з урахуванням позивних вимог прокурора, судова колегія оцінює як самостійну підставу для визнання шлюбу недійсним.

Судова колегія вважає достовірно встановленим, що на час реєстрації шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12.), ОСОБА_5 вже знаходився в іншому шлюбі, а саме з ОСОБА_10 , з якою 17 січня 1991 р. уклав шлюб в ЗАГС Шпандау у м. Берлін, та знаходився у шлюбі до 04 листопада 2004 р.

Тому в відповідності до ст. 17, 45 КпШС України вказаний шлюб підлягає визнанню недійсним.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення посилається на те, що в відповідності до ст. 46 КпШС України шлюб не можна визнати недійсним, якщо на час розгляду судом справи відпали ті обставини, які в силу закону були перешкодою для його укладання. А тому з урахуванням того, що шлюб було розірвано з відповідачкою , відсутні підстави для задоволення позову.

Але з вказаним висновком судова колегія не погоджується з наступних підстав. Перешкодою для укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12.) була та обставина, що ОСОБА_5 вже знаходився в іншому шлюбі. На час розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 (ОСОБА_12.), а також отримання відповідачкою свідоцтва про розірвання шлюбу, ОСОБА_5 також перебував у шлюбі. Тому судова колегія приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування ч.1 ст. 46 КпШС України.

Відповідно до ст. 49 КпШС України визнання шлюбу недійсним тягне за собою припинення всіх прав і обов'язків, що виникли раніше і передбачені законом для осіб, які перебувають у шлюбі. До відносин щодо майна, нажитого за час недійсного шлюбу, застосовуються правила Цивільного кодексу України.

Прокурор в своїй заяві просить анулювати актовий запис про реєстрацію шлюбу за №49 від 09 лютого 1994 р. та визнати недійсним Свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, яке видано Відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Київської районної ради народних депутатів м. Одеси від 15 лютого 1995 року серії НОМЕР_2. У зв'язку з тим, що судова колегія прийшла до висновку, що шлюб є недійсним , судова колегія приходить до висновку про припинення всіх прав і обов'язків, які виникли з його укладенням. На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку, що вказані вимоги підлягають задоволенню.

Вимоги прокурора про визнання недійсним розірвання шлюбу не підлягають задоволенню, оскільки Постановою Президії Одеського обласного суду від 02 серпня 2000 рішення Київського районного суду від 10 вересня 1994 р. про розірвання шлюбу було скасовано.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виносячи рішення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права , що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. п. 1,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 -задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 серпня 2013 року - скасувати.

Ухвалити по справі рішення, яким заяву прокурора Київського району міста Одеси в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Визнати шлюб, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 09 лютого 1994 року відділом РАГСУ Жовтневого райвиконкому м. Одеси недійсним, анулювати актовий запис про реєстрацію шлюбу №49 від 09 лютого 1994 р., визнати недійсним Свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, яке видано Відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Київської районної ради народних депутатів м. Одеси від 15 лютого 1995 року серії НОМЕР_1 анулювати актовий запис №127 від 15 лютого 1995 р. про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_7.

У задоволенні заяви прокурора Київського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_5 про визнання недійсним розірвання шлюбу відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

П.М. Черевко

І.А. Артеменко