Рішення

від 18.08.2009 по справі 12/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

18.08.2009                                                                                             Справа  № 12/65

за позовом приватного підприємства „Україна - Корк”, м. Івано –Франківськ

до відповідача закритого акціонерного товариства „Скілур”, м. Ужгород

про стягнення  суми 43 112,60 грн. –основного боргу; 6 018,13 грн. –збитків  внаслідок невиконання зобов'язань (пені) та 2 531,18 грн. –10 % річних за користування чужими коштами.                                                                                                                                             Суддя    Тисянчин  В. М.

                     Представники:

Від позивача –Максимів В.М., (представник за дорученням від 17.08.2009 року)

Від відповідача – не з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним підприємством „Україна - Корк”,               м. Івано –Франківськ до закритого акціонерного товариства „Скілур”,                      м. Ужгород про стягнення суми 43 112,60 грн. –основного боргу; 6 018,13 грн. –збитків  внаслідок невиконання зобов'язань (пені) та 2 531,18 грн. –10 % річних за користування чужими коштами.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені                 ст. ст. 22, 28 ГПК України.

Клопотання про  технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки органу держстатистики про включення до ЄДРПОУ не подав (чим не виконав ухвалу суду від 23.07.2009 року), свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Позаяк, 10.08.2009 року уповноважений представник за довіреністю Нечаєв В. В. ознайомився з матеріалами справи та додатково отримав копію позовної заяви (а/с 31), а явку уповноважених представників сторін у судове засіданні ухвалою суду визнано на власний розсуд (не обов'язковою).   

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

продовження рішення Господарського суду        Закарпатської області по справі    № 12/65

                                                                                                       від 18.08.2009 року                     

Повідомлення № 14582032 підтверджує завчасне вручення відповідачу 27.07.2009 року ухвали від 23.07.2009 року про порушення провадження у справі, де вказано про  місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист  (п.4            ст. 129 Конституції України).

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні, проте письмовим клопотанням від 17.08.2009 року просить відкласти розгляд справи „у зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці юрисконсульта”, тоді як довіреність № 08/09від 04.08.2009 року (а/с 27) надає можливість представництва у суді гр. гр. Нечаєву та Ільницькому.

Втім, невиконання ухвали суду відповідачем, надання йому копії позовної заяви судом, особисте ознайомлення з матеріалами справи представником відповідача, завчасне його повідомлення про час і місце слухання справи, неподання суду доказу на час слухання справи про перебування у відпустці свого представника містить ознаки зволікання у розгляді справи, недотримання обов'язків визначених ч. 2 ст. 22 ГПК України, що зобов'язує суд відхилити у задоволенні клопотання відповідача.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 43 112,60 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору поставки № 005 від 19.09.2008 року, товар (коркову пробку), підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-  видатковою накладною № РН –0000001 від 11.11. 2008 року;

-  товарно –транспортною накладною № 0003439 від 11.11.2008 року;

-  довіреністю ТУР № 003405 від 11.11.2008 року;

-  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

          Заявлені вимоги позивача (претензія № 05/06 від 05.06.2008 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються

         продовження рішення Господарського суду                               Закарпатської області по справі    № 12/65

                                                                                                                від 18.08.2009 року                     

Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товару (коркової пробки) (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару (коркової пробки) є  безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Між тим, за  договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність, зобов'язується  передати  у встановлений   строк (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму                  (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 5.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 6 018,13 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2              ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідачу нарахований борг по відсотках за користування чужими коштами в сумі 2 531,18 грн. При оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову у відповідності ст. ст. 193, 198 ГК України,               ст. ст. 530, 547, 610 – 612, 627-629 ЦК України судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню (п. 5.2 договору).

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини,

продовження рішення Господарського суду        Закарпатської області по справі    № 12/65

від 18.08.2009 року                     

суспільно –державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися  колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

Позаяк, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити  повністю.

продовження рішення Господарського суду        Закарпатської області по справі    № 12/65

від 18.08.2009 року                     

   2.  Стягнути з закритого акціонерного товариства „Скілур” (м. Ужгород,   вул. Собранецька, 60; код 31962854) на користь приватного підприємства „Україна - Корк” (м. Івано –Франківськ, вул. Хриплинська, 39;                        код 33662295) суму 43 112,60 (сорок три тисячі сто дванадцять грн. 60 коп.) –основного боргу; 6 018,13 (шість тисяч вісімнадцять грн. 13 коп.) –збитків внаслідок невиконання зобов'язань (пені); 2 531,18 (дві тисячі п'ятсот тридцять одну грн. 18 коп.) –10 % річних за користування чужими коштами та 516,62 (п'ятсот шістнадцять грн. 62 коп.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 315 (триста п'ятнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.  Повернути з державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 516,62 грн. (платіжне доручення № 23 від 08.07.2009 року) та зайво сплачену суму витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в розмірі 315 грн. (платіжне доручення № 24 від 08.07.2009 року) приватному підприємству „Україна –Корк” (м. Івано –Франківськ, вул. Хриплинська, 39; п/р 26006002654001 в ІФФ АТ „Укрінбанк”; МФО 336202; код 33662295).

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

      Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.