Постанова

від 27.04.2015 по справі 804/4391/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 р. Справа № 804/4391/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняПанченко Я.І. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Сагайдак А.В. Товста Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТЕЙНЛЕС» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000311501, №0000321501 від 03.03.2015р., -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МК СТЕЙНЛЕС» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «В1» від 03.03.2015р. за №0000311501 про застосування до позивача зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 331059,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 82764,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «В4» від 03.03.2015р. за №0000321501 про застосування до позивача суми зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість - 1684,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті податковою інспекцією на підставі акту перевірки від 22.01.2015р. №60/15-1/37986740 за висновками якого було встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за жовтень 2014р. в сумі 331059,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення за жовтень 2014р. в сумі 1684,00 грн. через те, що, на думку податкового органу, при придбанні позивачем ТМЦ у вересні 2014р. за ВМД від 02.09.2014р., від 25.09.2014р. у підприємств - "MS Stainless GmbH" , JIL LIMITED", "METLINE EUROPE", які в подальшому були продані ТОВ "СІНТЕЗ РЕСУРС», позивач не отримав розумний економічний ефект внаслідок чого позивачем одержано збитків на суму 47221,77 грн. Позивач не погоджується з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає, що вони є протиправними, складені в результаті неналежної оцінки бухгалтерських та податкових документів, невірного застосування норм податкового законодавства України та підлягають скасуванню з тих підстав, що отримання товару та сплата ПДВ позивачем підтверджується ВМД, суму сплаченого ПДВ відображено в податковій декларації за вересень 2014р., при цьому, в податковому обліку не відображались збитки, що підтверджується декларацією з податку на прибуток. Отже, позивач вважає, що при встановленні збитковості господарської діяльності позивача податковою інспекцією не було проаналізовано умови правочинів позивача, які внаслідок порівняння даних декларації з податку на прибуток та даних бухгалтерського обліку позивача - з позитивними результатами. Що стосується посилань перевіряючого про порушення позивачем вимог п.18 наказу Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014р. № 10 «Порядку заповнення податкової накладної» та порушення заповнення обов'язкових реквізитів у розрахунках коригування кількісних і вартісних показників від 03.09.2014р. №3 до податкової накладної від 03.09.2014р. №2, у розрахунку від 25.09.2014р. № 10 до податкової накладної від 05.07.2013р. №1, то позивач вказує на те, що такі твердження відповідача не відповідають дійсності, так як всі податкові накладні та розрахунки коригування до них були підписані уповноваженими особами та їх оформлення належним чином підтверджується тим, що зазначені податкові накладні були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. За викладеного, позивач вважає, що ним підтверджено правомірність сплаченого при імпорті товару ПДВ, який обчислений відповідно до вимог податкового законодавства та який включається до складу податкового кредиту платника податку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях на позов просив у задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що за результатами аналізу ціноутворення протягом вересня 2014р. встановлено відхилення між ціною придбання згідно з ВМД та ціною реалізації товару згідно з податковими накладними та при порівнянні ціни реалізації товару покупцям з митною вартістю товарів та встановлено, що позивачем здійснено реалізацію імпортованого товару на митній території України за ціною нижчою за ту, яку суб'єкт господарювання декларував при ввезенні та митному оформленні. З огляду на викладене, продаж позивачем товару за цінами, нижчими від митної вартості, одержання внаслідок таких операцій збитків на значні суми, призводять до виникнення формальних підстав для відшкодування з бюджету ПДВ не є економічно виправданим. Також позивачем при формуванні розрахунків коригування до податкових накладних заповнені недостовірні дані щодо посадових осіб підприємства, які уповноважені на їх підписання в порушення п.18 наказу Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014р. № 10 «Порядку заповнення податкової накладної». З огляду на викладені порушення представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 27.04.2015р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МК СТЕЙНЛЕС» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 10.01.2012р. за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, буд.62, перебуває на обліку у ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копіями довідки статистики від 12.01.2012р., копією виписки з ЄДРПОУ від 10.01.2012р., копією свідоцтва платника ПДВ та відомостями, наведеними в акті перевірки від 22.01.2015р., які не оспорюються сторонами (а.с.16-17, 215-217 том 1).

Як видно із довідки статистики від 12.01.2012р., до видів господарської діяльності позивача за КВЕД-2010 відносяться: оптова торгівля металами та металевими рудами; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами(а.с.217 том 1).

У період з 29.12.2014р. по 16.01.2015р. податковою інспекцією згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідно до п.200.11 ст.200 ПК України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 331059 грн. відображеного по податковій декларації, поданій за жовтень 2014р. (вх.№9067435232 від 19.11.2014р.) за результатами якої було складено акт №60/15-1/37986740 від 22.01.2015р. за висновками якого встановлені наступні порушення, а саме:

- в порушення ст.42 Господарського кодексу, п.п.14.1.36 та п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.200.1 та п.200.4 ст.200 ПК України, п.18 наказу Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014р. № 10 «Порядку заповнення податкової накладної» ТОВ «МКС» неправомірно завищено суму бюджетного відшкодування, заявлену по декларації з ПДВ за жовтень 2014р. в сумі 331059 грн. та завищено залишок від'ємного значення, яки й після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за жовтень 2014р. в сумі 1684 грн. (а.с.14-30 том 1).

На підставі вищевказаного акту, податковим органом 03.03.2015р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- за формою «В1» №0000311501 за яким за порушення п.200.1 та п.200.4 ст.200 ПК України позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за жовтень 2014р. у розмірі 331059 грн. та за штрафними санкціями 82764,75 грн. (а.с.31 том 1);

- за формою «В4» №0000321501 за яким за порушення п.200.1 та п.200.4 ст.200 ПК України позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за жовтень 2014р. у сумі 1684 грн. (а.с.33 том 1).

Позивач оспорює вищевказані податкові повідомлення-рішення та просить їх визнати протиправними і скасувати посилаючись на те, що вони складені в результаті неналежної оцінки бухгалтерських та податкових документів, невірного застосування норм податкового законодавства України, збитки не відображались позивачем у податковому обліку позивачем у податковій декларації з податку на прибуток та при встановленні збитковості господарської діяльності позивача не було проаналізовано умови правочинів, які, внаслідок порівняння даних декларації з податку на прибуток та даних бухгалтерського обліку на підприємстві - з позитивними результатами.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що у перевіряємому періоду позивач мав взаємовідносини з такими контрагентами - "MS Stainless GmbH" , JIL LIMITED", "METLINE EUROPE" з приводу придбання ТМЦ (металопродукції з нержавіючої сталі) отримання якої було підтверджено відповідними копіями договорів, вантажно-митними деклараціями та в подальшому вказаний товар був позивачем реалізований на території України контрагентам позивача - ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» та ПАТ «ДНІПРОАЗОТ», що також підтверджено як відповідними копіями договорів, так і податковими накладними, видатковими накладними, специфікаціями, довіреністю та товарно-транспортними накладними, які були досліджені як перевіряючими у ході перевірки, так і надані до суду (а.с.79-205 том 1).

Між тим, податковим органом за результатами перевірки було зроблено висновок про те, що у ході аналізу ціноутворення протягом вересня 2014р. при порівнянні ціни реалізації товару покупцям з митною вартістю товару було встановлено, що позивач здійснював реалізацію імпортованих товарів (листи гарячекатані н/ж) на митній території України за ціною нижчою за ту, яку суб'єкт господарювання декларував при ввезенні та митному оформленні в сумі 47221,77 грн. при постачанні товарів у вересні 2014р. покупцю ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС», що не обумовлено економічними причинами (цілями ділового характеру/ділової мети) та призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ у вересні 2014р., призвело до заниження суми бюджетного відшкодування, заявленої по декларації за жовтень 2014р. в сумі 331059 грн. та до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за жовтень 2014р. в сумі 1684 грн. внаслідок порушення позивачем п.18 наказу Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014р. №10 «Порядку заповнення податкової накладної», а саме: позивачем при заповненні розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 03.09.2014р. №3 до податкової накладної від 03.09.2014р. №2 з боку ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» зазначено підпис особи Допсукова Н.Ю. без будь-яких документів, що посвідчують повноваження даної особи, а також при заповненні розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 25.09.2014р. №10 до податкової накладної від 05.07.2013р. №1 з боку ТОВ «СИНТЕЗ РЕСУРС» зазначено підпис особи Климків Т.Я. без надання документів, що посвідчують повноваження даної особи з урахуванням того, що посадовими особами ПАТ «Дніпроазот» є директор Сідоров С.Л.,головний бухгалтер Саламаха В.М., посадовими особами ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» є директор - Раєвський О.Ю., головний бухгалтер Солошенко О.П.. (а.с.26-29 том 1).

Однак, така позиція посадових осіб податкового органу не узгоджується з нормами ПК України.

Щодо продажу позивачем імпортованого товару на митній території України за ціною нижчою за ту ціну, яку позивач задекларував при ввезенні та митному оформленні, що на думку податкового органу, не обумовлено економічними причинами (цілями ділового характеру/ділової мети), суд виходить з наступного.

Згідно п.п.14.1.36,14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У відповідності до вимог п.п.135.4.1 п.135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визначається у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана у будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконання робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Відповідно до ст.11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Статтею 14 вищевказаного Закону встановлено, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією товарів/послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України без врахування ПДВ, при цьому, не можуть бути віднесені до податкового кредиту сума податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Так, із матеріалів справи судом встановлено, а також і підтверджено представником відповідача у ході судового розгляду справи, під час проведення перевірки перевіряючими не було виявлено відсутність у позивача податкових накладних або оформлення їх з порушенням вимог ст. 201 ПК України.

При цьому, посилання податкового органу на заповнення розрахунків коригувань вартісних і кількісних показників до податкових накладних з порушенням п.18 наказу Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014р. №10 «Порядку заповнення податкової накладної» судом не береться до уваги з огляду на те, що вказані розрахунки коригування були зареєстровані у встановленому законодавством порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних та за приписами ст. 201 Податкового кодексу України недоліки у оформленні розрахунків коригування до податкових накладних не позбавляють платника право на віднесення відповідних суд до податкового кредиту за умови належним чином заповнення податкової накладної.

Доказів оформлення саме позивачем податкових накладних з порушенням ст.201 Податкового кодексу України суду не надано.

Щодо порівняння податковим органом ціни реалізації товару на митній території України з ціною митної вартості товару при його митному оформленні слід зазначити наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. визначено, що митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

Отже, при визначенні бази оподаткування ПДВ придбаних товарів, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до Митного кодексу України і застосовується при переміщенні через митний кордон не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.10.2010р. та 12.03.2012р. №21-9а10, № 21-380а11, від 28.05.2013р. №21-152а13.

Згідно ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також, твердження представника відповідача про те, що за вказаною операцією придбання та реалізації товару відбулося без отримання доходу,у збиток, не узгоджується з фактично встановленими обставинами у справі та нормами Податкового кодексу, які не передбачають обов'язковість отримання доходу підприємством від окремо взятої господарської операції та позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту за умови наявності збитковості від конкретно взятої господарської операції платника податку з урахуванням того, що копія змісту податкової декларації з податку на прибуток за 2014р. свідчить про отримання не збитку, а отримання доходу (а.с.206-207 том 1).

При цьому, слід зазначити, що господарська операція, в свою чергу, розуміється як факт підприємницької чи іншої діяльності, який викликає зміни в структурі усіх ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті вчинення якого очікується отримання економічних вигод, збільшення чи зменшення зобов'язань, одержання фінансових результатів.

Між тим, окрема господарська операція може і не мати всіх ознак господарської діяльності, зокрема, обов'язковості отримання доходу (прибутковості). Водночас, саме сукупність господарських операцій за певний період є господарською діяльністю, метою якої є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Таким чином, поняття «господарська діяльність» та «господарська операція» не є тотожними.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Окрім того, і приписи ПК України не ставлять в залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності доходу по окремих господарських операціях, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності у 2014р. (а.с.206-207 том 1).

Податковий кодекс України також не пов'язує право на формування витрат та податкового кредиту платником податків із фінансовим результатом звітного періоду підприємства.

За викладеного, суд приходить до висновку, що збитковість за окремо взятою господарською операцією не доведена відповідачем належними та допустимими доказами та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування витрат та податкового кредиту у відповідності до вищенаведених норм чинного податкового законодавства.

Також не може бути підставою для позбавлення платника податків на формування витрат, податкового кредиту та податкових зобов'язань і реалізація платником податку товару нижче собівартості, оскільки норми податкового законодавства таких підстав та обмежень не містять.

Зазначене залишилося поза увагою перевіряючих під час проведення перевірки.

Щодо посилань податкового органу на завищення позивачем бюджетного відшкодування, заявлене по декларації за жовтень 2014р. на загальну суму 331059 грн., слід зазначити наступне.

Згідно пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду - п.200.1 ст.200 ПК України.

За приписами п.200.3 ст.200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розрахованого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п.200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу наведених вище норм та обставин, встановлених у ході судового розгляду справи щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 331059 грн., яка підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку позивача у вересні-жовтні 2014р. по вищевказаних правовідносинах вимог п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про правомірність та обґрунтованість прийнятих податковим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням наведених вище встановлених судом обставин та норм чинного податкового законодавства України у відповідності до вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, слід зазначити, що є неспроможними доводи представника відповідача та перевіряючих про те, що продаж позивачем товару за цінами, нижчими від митної вартості, одержання внаслідок таких операцій збитків на значні суми, призводять до виникнення формальних підстав для відшкодування з бюджету ПДВ не є економічно виправданим з огляду на те, що такі твердження не відповідають нормам податкового законодавства України є припущенням та суб'єктивною думкою податкового інспектора, які жодними доказами не підтверджені, а тому не можуть бути покладені судом в основу даного судового рішення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від 03.03.2015р. не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені вище податкові повідомлення-рішення підлягають визнання судом протиправними та скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи квитанції №0.0.364178813.1 від 20.03.2015р. позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп. (а.с. 3 том 1), а тому з урахуванням ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена сума судових витрат підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТЕЙНЛЕС» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000311501, №0000321501 від 03.03.2015р. - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000311501, №0000321501 від 03.03.2015р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТЕЙНЛЕС» (49000, м. Дніпропетровськ, пр.Калініна, буд. 62, код ЄДРПОУ 37986740) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 05.05.2015р.

Суддя С.О. Конєва