Ухвала

від 18.06.2015 по справі 804/4391/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2015 рокусправа № 804/4391/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК СТЕЙНЛЕС" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000311501 та № 0000321501 від 03.03.2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МК СТЕЙНЛЕС" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою "В1" від 03.03.2015р. за №0000311501 про застосування до позивача зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 331059,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 82764,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою "В4" від 03.03.2015р. за №0000321501 про застосування до позивача суми зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість - 1684,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "МК СТЕЙНЛЕС" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 10.01.2012р. за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, буд.62, перебуває на обліку у ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копіями довідки статистики від 12.01.2012р., копією виписки з ЄДРПОУ від 10.01.2012р., копією свідоцтва платника ПДВ та відомостями, наведеними в акті перевірки від 22.01.2015р., які не оспорюються сторонами.

У період з 29.12.2014р. по 16.01.2015р. податковою інспекцією згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідно до п.200.11 ст.200 ПК України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 331059 грн. відображеного по податковій декларації, поданій за жовтень 2014р. (вх.№9067435232 від 19.11.2014р.) за результатами якої було складено акт №60/15-1/37986740 від 22.01.2015р. за висновками якого встановлені наступні порушення, а саме:

- в порушення ст.42 Господарського кодексу, п.п.14.1.36 та п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.200.1 та п.200.4 ст.200 ПК України, п.18 наказу Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014р. № 10 "Порядку заповнення податкової накладної" ТОВ "МКС" неправомірно завищено суму бюджетного відшкодування, заявлену по декларації з ПДВ за жовтень 2014р. в сумі 331059 грн. та завищено залишок від'ємного значення, яки й після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за жовтень 2014р. в сумі 1684 грн.

На підставі акту, податковим органом 03.03.2015р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: за формою "В1" №0000311501 за яким за порушення п.200.1 та п.200.4 ст.200 ПК України позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за жовтень 2014р. у розмірі 331059 грн. та за штрафними санкціями 82764,75 грн. за формою "В4" №0000321501 за яким за порушення п.200.1 та п.200.4 ст.200 ПК України позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за жовтень 2014р. у сумі 1684 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару (послуг) у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.п. 14.1.36 , 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У відповідності до вимог п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визначається у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отри мана у будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконання робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Приписами п. 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів / послуг визначається з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , з урахуванням загальнодержавних податків та зборів ,до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією товарів/послуг.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

За змістом п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції, зокрема, з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку в тому числі з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

Викладене свідчить, що при визначенні бази оподаткування ПДВ придбаних товарів, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до Митного кодексу України і застосовується при переміщенні через митний кордон не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Згідно вищевказаних норм Податкового кодексу України , витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що у перевіряємому періоду позивач мав взаємовідносини з такими контрагентами - "MS Stainless GmbH" , JIL LIMITED", "METLINE EUROPE" з приводу придбання ТМЦ (металопродукції з нержавіючої сталі) отримання якої було підтверджено відповідними копіями договорів, вантажно-митними деклараціями та в подальшому вказаний товар був позивачем реалізований на території України контрагентам позивача - ТОВ "СІНТЕЗ РЕСУРС" та ПАТ "ДНІПРОАЗОТ", що також підтверджено як відповідними копіями договорів, так і податковими накладними, видатковими накладними, специфікаціями, довіреністю та товарно-транспортними накладними, які були досліджені як перевіряючими у ході перевірки, так і надані до першої інстанції суду.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 19 8 , ст. 20 0, 205 , 206 КАС України , суд апеляційної інстанції-,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук