Ухвала

від 10.11.2015 по справі 804/4391/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/31618/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року

у справі № 804/4391/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МК СТЕЙНЛЕС»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «МК СТЕЙНЛЕС» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2015 року за №0000311501 про застосування до позивача зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 331 059,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 82 764,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2015 року за №0000321501 про застосування до позивача суми зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість - 1 684 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, позов ТОВ «МК СТЕЙНЛЕС» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 03 березня 2015 року №0000311501, №0000321501.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковою інспекцією проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 331 059 грн. відображеного по податковій декларації, поданій за жовтень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 22 січня 2015 року №60/15-1/37986740 за висновками якого встановлені порушення статті 42 Господарського кодексу, підпунктів 14.1.36 та 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.1 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 18 наказу Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10 «Порядку заповнення податкової накладної».

На підставі вказаного акту, податковим органом 03 березня 2015 року були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- за формою «В1» №0000311501, яким за порушення пункту 200.1 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за жовтень 2014 року у розмірі 331 059 грн. та за штрафними санкціями 82 764, 75грн.;

- за формою «В4» №0000321501, яким за порушення пункту 200.1 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за жовтень 2014 року у сумі 1 684 грн.

Відповідно до підпунктів 14.1.36, та 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У відповідності до вимог підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового Кодексу України дохід від операційної діяльності визначається у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана у будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконання робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Вимогами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів / послуг визначається з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією товарів/послуг.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції, зокрема, з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

У відповідності до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в тому числі з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України без врахування ПДВ, при цьому, не можуть бути віднесені до податкового кредиту сума податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

Таки чином, при визначенні бази оподаткування ПДВ придбаних товарів, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до Митного кодексу України і застосовується при переміщенні через митний кордон не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Відповідно до вищевказаних норм Податкового кодексу України, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що у перевіряємому періоду ТОВ «МК СТЕЙНЛЕС» мав взаємовідносини з контрагентами - «MS Stainless GmbH», «JIL LIMITED», «METLINE EUROPE» з приводу придбання ТМЦ (металопродукції з нержавіючої сталі) отримання якої було підтверджено відповідними копіями договорів, вантажно-митними деклараціями та в подальшому вказаний товар був позивачем реалізований на території України контрагентам позивача - ТОВ «СІНТЕЗ РЕСУРС» та ПАТ «ДНІПРОАЗОТ», що також підтверджено як відповідними копіями договорів, так і податковими накладними, видатковими накладними, специфікаціями, довіреністю та товарно-транспортними накладними, які були досліджені перевіряючими у ході перевірки.

Таким чином, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності дій ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень від 03 березня 2014 року №0000311501, №0000321501.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

С.С. Пасічник