Ухвала

від 20.05.2015 по справі 810/2292/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2292/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсан-Буд» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсан-Буд» звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2014 №0003732201, №0003742201 та №0003722201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Арсан-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ «Енергомікс» за вересень, грудень 2010 р., квітень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2011 р., січень, липень, листопад 2012 р., ТОВ «Фірма «ГФ» за липень, серпень, жовтень, грудень 2011 р.; ТОВ «Укркран Транс Каскад» за жовтень 2012 р., ТОВ «СМЦ «Айрон» за період з 01.05.2011 по 31.12.2011, ТОВ «Аміран ХХІ» за період з 01.06.2012 по 30.06.2013. Результати якої оформлено Актом від 12.03.2014 року №168/10-06-22-01/34837703, згідно висновків якого встановлено, що угоди ТОВ «Арсан-Буд» з вказаними контрагентами є такими, що згідно ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України мають ознаки нереальності здійснення, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Також встановлено порушення пп.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п. 198.1 , п. 198.3 , п. 198.4 , п. 198.6 , ст. 198 ПК України ; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п. 44.1 , ст. 44 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України .

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.03.2014: № 0003732201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 90 000 грн.; №0003742201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 444 273 грн. (307 945 грн. - за основним платежем та 136 328 грн. - штрафних (фінансових) санкцій); №0003722201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 509 642 грн., (469 188 грн. - за основним платежем та 40 454 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства на підставі фінансово-господарських відносин з ТОВ «Енергомікс», ТОВ «Фірма «ГФ»; ТОВ «Укркран Транс Каскад», ТОВ «СМЦ «Айрон», ТОВ «Аміран ХХІ».

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Енергомікс» було укладено: договір підряду від 05.08.2010 № 05-08-10СП, відповідно до умов якого ТОВ «Енергомікс» в якості субпідрядника виконані підготовчі роботи на об'єкті «Будівництво та обслуговування торгово-офісного центру. Відповідно до укладеної додаткової угоди від 06.09.2010№ 1 субпідрядником виконуються роботи з винесення за межі земельної ділянки водопроводу, каналізації та електричних мереж. Також з ТОВ «Енергомікс» укладено: договір на виконання робіт та послуг від 20.07.2011 № 05-М/11, відповідно до умов якого ТОВ «Енергомікс» виконані роботи по монтажу зовнішніх мереж газопостачання середнього тиску, ГРП, зовнішніх мереж газопостачання низького тиску; договір підряду від 01.08.2011 № 6-М/11, відповідно до умов якого ТОВ «Енергомікс» виконано роботи по монтажу лівневого водопроводу; договір на виконання робіт та послуг від 14.09.2011 №10-М/11, відповідно до умов якого ТОВ «Енергомікс» виконано роботи по прокладанню газопроводу середнього тиску, та вводу їх в експлуатацію; договір на виконання робіт та послуг від 07.11.2011 № 13-М/11, відповідно до умов якого ТОВ «Енергомікс» виконано роботи по монтажу топкової, монтажу вузла обліку та редагування газу та вводу обладнання в експлуатацію.

Також між ТОВ «Арсан-Буд» і ТОВ «Укркран Транс Каскад» укладено договір підряду №10/05-12 від 10.05.2012, відповідно до умов якого контрагент повинен виконати роботи з влаштування зовнішнього електропостачання. На підставі укладеного договору підрядником виконано за кошти замовника електромонтажні роботи з тимчасового зовнішнього електропостачання.

Між ТОВ «Арсан-Буд» і ТОВ «Фірма «ГФ» укладено договір № 01/06-01 від 01.06.2011 про надання послуг спецтехніки і автомеханізмів. На підставі укладеного договору виконавцем надано за кошти замовника послуги спецтехніки і автомеханізмів

Також на підставі усного правочину, укладеного між ТОВ «Арсан-Буд» і ТОВ «СМЦ «Айрон», контрагентом позивача поставлено на користь ТОВ «Арсан-Буд» у травні - грудені 2012 року товарно-матеріальні цінності - металопрокат (труби, кутники, арматура, швелер, круг, лист г/к) на загальну суму 496 502,37 грн., у т.ч. ПДВ - 83 750,40 грн.

Між ТОВ «Арсан-Буд» і ТОВ «Аміран ХХІ» укладений договір поставки товарів від 17.08.2012 № 1707802. На підставі даного договору ТОВ «Аміран ХХІ» поставлено позивачу товарно-матеріальні цінності, а саме - полікарбонат та комплектуючі до нього (профіль, стрічка, термошайби) на загальну суму 43 333,22 грн., у т.ч. ПДВ - 7222,20 грн.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України ).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу . Як зазначено у пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з контрагентами та економічної доцільності, в тому числі копії наступних документів: акти приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в; технічні умови на водоспоживання і каналізацію №833 від 16.05.2008 та експлікацію до генерального плану; виконавчу схему переносу каналізаційної мережі; технічну довідку № 169 від 22.11.2010; проект виносу кабельних мереж з ділянки будівництва торгово-офісного центру; проект «Газопостачання котельні багатоквартирного житлового-будинку по вул. Соборній, 8 в м. Бровари Київської області», яка включає картку ведення технічного нагляду за будівництвом системи газопостачання; акт огляду робіт; акти прийняття внутрішньої і зовнішньої мереж і систем газопостачання; декларації про готовність об'єкта до експлуатації; акти приймання газообладнання для проведення комплексного випробування (пусконалагоджувальних робіт); договір на здійснення технічного нагляду; будівельні паспорти підземного (надземного газопроводу), схему зварних стиків підземного газопроводу середнього тиску; будівельні паспорти ГРП (ГРПБ); схему вузла обліку та редукування тиску газу; документи про якість будматеріалів (сертифікати відповідності, паспорта, висновки випробувань та ін.); протоколи вимірювань опорів заземлюючих пристроїв, вхідного контролю поліетиленових та сталевих труб; запірної амплітуди; акт експертизи вузла обліку природного газу та базі лічильника, протокол державної метрологічної атестації вузла автоматизованого обліку об'єму природного газу; робочий проект «Виробничий комплекс ТОВ «Триметри»; проект «Газопостачання виробничого комплексу по вул. Підприємницькій , 14 в м. Бровари Київської області», з актом приймання-передачі виконавчо-технічної документації до ПАТ «Київоблгаз»; акт прийняття внутрішньої і зовнішньої мереж і систем газопостачання; будівельні паспорти підземного газопроводу; схеми зварних стиків підземного газопроводу середнього тиску; будівельні паспорти ГРП (ГРПБ); документи про якість будматеріалів (сертифікати якості, дозволами про початок експлуатації об'єктів, паспортами якості); протоколи вхідного контролю сталевих труб, запірної арматури, поліетиленових труб, контролю фітингів ПЕ, вимірювання опорів заземлюючих пристроїв та металевих зв'язків та інші виконавчі документи; банківські виписки за виконані роботи на загальну суму 2 788 998,40 грн.; документи про якість кабельно-провідникової продукції; технічні сертифікати на кабель; журнал кабельних муфт; кабельний журнал; акт розпакування барабанів; акт на приховані роботи; акт технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію; видаткові накладні на придбання обладнання; акти здачі-прийняття робіт; товарно-транспортні накладні тощо, які містять обов'язкові реквізити, та дійшли висновку, що по операціям, які проведені між позивачем та його контрагентами здійснено оплату, належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, з урахуванням самого змісту послуг та видів діяльності позивача та його контрагентів.

Позивачем проведено оплату по вказаним договорам, що підтверджується банківськими виписками та виписками за особовими рахунками, які наявні в матеріалах справи, та містять обов'язкові реквізити.

Як встановлено під час дослідження матеріалів справи, кошти сплачені позивачем є пов'язаними з основною діяльністю ТОВ «Арсан-Буд», а витрати підтверджуються документально.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на висновки актів перевірок контрагентів позивача як на підтвердження фіктивності діяльності та фактів нереального здійснення операцій даними СГД, та як підтвердження відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, висновки, викладені в такому акті є лише відображенням фактичних дій та особистої думки посадових осіб податкового органу, а тому не створюють жодних правових наслідків, та не є обов'язковими для сторін.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 06.10.2014 року.

Податковий орган не надав суду належних доказів відсутності у контрагентів позивача та у самого позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» , серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України , суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень не знайшли свого підтвердження, а податкові повідомлення-рішення від 28.03.2014 року є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 06.10.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.