Постанова

від 04.11.2016 по справі 810/2292/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2016 року 810/2292/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АРСАН-БУД" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

10 квітня 2014 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариства з обмеженою відповідальністю "АРСАН-БУД" (далі - позивач) до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2014 р. №№ 0003732201, 0003742201, 0003722201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 р., позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2016 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У названій ухвалі суд касаційної інстанції зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції залишилось не з'ясованим якими силами та засобами виконувалися спірні роботи, хто виступав їх конкретним виконавцем, не встановлено фактичне перебування на вказаних об'єктах штатних або залучених за цивільно-правовими договорами працівників спірних постачальників, безпосередньо задіяних у виконанні підрядних робіт, не з'ясовано об'єктивної можливості реального виконання постачальниками розглядуваних операцій з урахуванням часу, місць розташування об'єктів та обсягу матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання спірних робіт (т. 5 а.с. 48).

Тобто, в межах даної адміністративної справи, з поміж іншого, підлягає з'ясуванню питання можливості виконання будівельно-монтажних робіт спірними постачальниками.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомікс" (далі - ТОВ "Енергомікс"), товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ГФ" (далі - ТОВ "Фірма "ГФ"), товариством з обмеженою відповідальністю "Укркран Транс Каскад" (далі - ТОВ "Укркран Транс Каскад"), товариством з обмеженою відповідальністю "СМЦ "Айрон" (далі - ТОВ "СМЦ "Айрон"), товариством з обмеженою відповідальністю "Аміран ХХІ" (далі - ТОВ "Аміран ХХІ"). Стверджує, що всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані їх сторонами в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що правочини між позивачем та ТОВ "Енергомікс", ТОВ "Фірма "ГФ", ТОВ "Укркран Транс Каскад", ТОВ "СМЦ "Айрон", ТОВ "Аміран ХХІ" у 2010-2012 р.р. здійснені без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названі правочини є нікчемними.

25 жовтня 2016 р. до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке .

16 лютого 2007 р. відповідач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ № 561306 (т. 1 а.с. 26).

Основним видами діяльності ТОВ позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; розподілення електроенергії; інші спеціалізовані будівельні роботи (т. 1 а.с. 27).

У період з 28 лютого по 6 березня 2014 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з наступними контрагентами: ТОВ «Енергомікс» (код за ЄДРПОУ 3445513) за вересень, грудень 2010 р., квітень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2011 р., січень, липень, листопад 2012 р., ТОВ «Фірма «ГФ» (код за ЄДРПОУ 21624638) за липень, серпень, жовтень, грудень 2011 р.; ТОВ «Укркран Транс Каскад» (код за ЄДРПОУ 32932438) за жовтень 2012 р., ТОВ «СМЦ «Айрон» (код ЄДРПОУ 37588142) за період з 1 травня по 31 грудня 2011 р., ТОВ «Аміран ХХІ» (код ЄДРПОУ 34295869) за період з 1 червня 2012 р. по 30червня 2013 р., за результатами якої 12 березня 2014 р. № 168/10-06-22-01/34837703 (далі - акт перевірки № 168/10-06-22-01/34837703) (т. 1 а.с. 31-42).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що:

- угоди позивача з вказаними контрагентами є такими, що згідно ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 КЦ України мають ознаки нереальності здійснення, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- у порушення пп. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6, ст. 198 ПК України позивачем було занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточних звітних періодів у розмірі 369 612 грн., та завищення залишку від'ємного значення з ПДВ, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.24) за листопад 2012 р. у сумі 38 500 грн 00 коп., та суму залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту (р.21) за листопад 2012 р., у сумі 51 500 грн 00 коп.;

- у порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1, ст. 44 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України позивачем занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 546 271 грн. 00 коп., у т.ч. за 2010 р. - 77 083 грн 00 коп., ІІ кв. 2011 р. - 72 056 грн 00 коп., ІІІ кв. 2011 р. - 196 797 грн 00 коп., ІV кв. 2011 р. - 119 427 грн 00 коп., І кв. 2012 р. - 14 000 грн 00 коп., ІІІ кв. 2012 р. - 12 833 грн 00 коп., ІV кв. 2012 р. - 54 075 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 42).

28 березня 2014 р. на підставі висновків названого акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003732201, яким зменшено розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 90 000 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0003732201) (т. 1 а.с. 112);

- № 000374220, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 444 273 грн 00 коп., з яких 307 945 грн 00 коп. - за основним платежем та 136 328 грн 00 коп. - штрафних (фінансових) санкцій (далі - податкове повідомлення-рішення № 000374220) (т. 1 а.с. 113);

- № 0003722201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 509 642 грн 00 коп., з яких 469 188 грн 00 коп. - за основним платежем та 40 454 грн 00 коп. - штрафних (фінансових) санкцій (далі - податкове повідомлення-рішення № 0003722201) (т. 1 а.с. 114).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, він звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин, п. 44.1, ст. 44 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6, ст. 198 ПК України, в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР).

Згідно з вимогами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як убачається з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу

державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з вимогами п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у

зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як убачається з п. 198.4 ст. 198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не

відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з

дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи,

передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Наявні матеріали справи свідчать про таке .

Як вже зазначалося, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2016 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У названій ухвалі суд касаційної інстанції зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції залишилось не з'ясованим якими силами та засобами виконувалися спірні роботи, хто виступав їх конкретним виконавцем, не встановлено фактичне перебування на вказаних об'єктах штатних або залучених за цивільно-правовими договорами працівників спірних постачальників, безпосередньо задіяних у виконанні підрядних робіт, не з'ясовано об'єктивної можливості реального виконання постачальниками розглядуваних операцій з урахуванням часу, місць розташування об'єктів та обсягу матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання спірних робіт (т. 5 а.с. 48).

На виконання вимог зазначеної ухвали Київським окружним адміністративним судом було витребувано від позивача названі документи.

На виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2016 р. позивачем було надано такі документи.

Зокрема, стосовно господарської з ТОВ "Укркран Транс "Каскад" :

- лист від 20 вересня 2016 р. № 15 (т. 5 а.с. 73);

- розрахунково-платіжні відомості (т. 5 а.с. 74-75);

Стосовно господарської діяльності з ТОВ "Енергомікс" :

- лист від 20 вересня 2016 р. № 6 (т. 5 а.с. 77);

- наказ (т. 5 а.с. 79, 81, 83-84, 86, 87 "а", 88, 90, 92, 94);

- штатний розпис (т. 5 а.с. 79-80, 82, 85, 87, 89, 91, 93).

Стосовно господарської з ТОВ "Аміран ХХІ" :

- лист від 21 вересня 2016 р. № 2109-03 (т. 5 а.с. 110);

- інвойс (т. 5 а.с. 110);

Стосовно господарської з ТОВ "Фірма "ГФ" :

- лист від 6 жовтня 2016 р. № 1 (т. 5 а.с. 123);

- акт звірки взаєморозрахунків (т. 5 а.с. 124).

Стосовно господарської з ТОВ "СМЦ "Айрон" :

- лист від 20 жовтня 2016 р. без номера (т. 5 а.с. 125);

- копію паспорта (т. 5 а.с. 126);

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 5 а.с. 127-128).

Перелічені докази жодним чином не підтверджують якими силами та засобами виконувалися спірні роботи, хто виступав їх конкретним виконавцем, не встановлюють фактичного перебування на вказаних об'єктах штатних або залучених за цивільно-правовими договорами працівників, безпосередньо задіяних у виконанні підрядних робіт, не підтверджують об'єктивної можливості реального виконання постачальниками розглядуваних операцій з урахуванням часу, місць розташування об'єктів та обсягу матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання спірних робіт.

Крім того, названі документи не підтверджують наявності активів, що слугували предметом поставок, не підтверджують фактичного виконання господарських операцій контрагентами позивача.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не було виконано вимоги ухвали Київського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2016 р. в частині надання витребуваних документів, що фактично позбавило суд можливості встановити якими силами та засобами виконувалися спірні роботи, хто виступав їх конкретним виконавцем, фактичне перебування на вказаних об'єктах штатних або залучених за цивільно-правовими договорами працівників, безпосередньо задіяних у виконанні підрядних робіт, об'єктивну можливість реального виконання постачальниками розглядуваних операцій з урахуванням часу, місць розташування об'єктів та обсягу матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання спірних робіт.

Таким чином, судом було виконано вимоги, визначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2016 р., проте, позивачем не було надано доказів, на підтвердження порушень, вказаних у даній ухвалі.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, чого не було зроблено позивачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2014 р. №№ 0003732201, 0003742201, 0003722201 відповідачем винесено правомірно.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.