Ухвала

від 27.07.2016 по справі 810/2292/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" липня 2016 р. м. Київ К/800/27211/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Вербицька О.В., Цвіркун Ю.І.,

за участю секретаря Загороднього А.А.,

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Борисова І.І.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Інспекція)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015

у справі № 810/2292/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арсан-Буд" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2014 № 0003742201, № 0003732201 та № 0003722201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015, позов задоволено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що Товариством подано належні і достатні докази на підтвердження факту поставки задекларованими контрагентами підрядних робіт, тоді як результати податкових перевірок цих контрагентів та їх правовідносини з іншими суб'єктами господарювання не можуть впливати на порядок відображення спірних господарських операцій у податковому обліку Товариства.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Інспекція просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи. За посиланням відповідача, спірні операції з придбання платником підрядних робіт у заявлених постачальників фактично полягали у документуванні руху активів за штучним ланцюгом постачання, створеним із технічних суб'єктів господарювання, з метою одержання Товариством необґрунтованої податкової вигоди.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах: з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомікс» за вересень, грудень 2010 року, квітень, липень, серпень, жовтень-грудень 2011 року, січень, липень, листопад 2012 року; з товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ГФ» за липень, серпень, жовтень, грудень 2011 року; товариством з обмеженою відповідальністю «Укркран Транс Каскад» за жовтень 2012 року; товариством з обмеженою відповідальністю «СМЦ «Айрон» за період з 01.05.2011 по 31.12.2011; товариством з обмеженою відповідальністю «Аміран ХХІ» за період з 01.06.2012 по 30.06.2013.

За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 12.03.2014 № 168/10-06-22-01/34837703 та прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 28.03.2014 № 0003742201, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 307 945 грн. за основним платежем та на 136 328 грн. за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 28.03.2014 № 0003732201 про визначення платникові суми завищення від'ємного значення ПДВ за листопад 2012 року в розмірі 90 000 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 28.03.2014 № 0003722201, згідно з яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 469 188 грн. за основним платежем та 40454 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії слугували висновки Інспекції про те, що операції позивача з придбання будівельно-монтажних робіт у названих постачальників мали фіктивний характер; задекларовані операції фактично полягали лише в оформленні комплексу документів для створення видимості господарських операцій між позивачем та постачальниками першої ланки, при цьому постачальники другої і третьої ланки також були формально залучені до ланцюгу постачання, що дозволило Товариству одержати необґрунтовану податкову вигоду у вигляді сформованих у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ.

На обґрунтування цього висновку відповідач посилається на результати проведення податкових перевірок названих постачальників, у ході яких встановлено, що зазначені особи не виконували роботи, поставлені Товариству, а залучали до виконання договірних зобов'язань перед позивачем фіктивних суб'єктів господарювання, які зареєстровані на підставних осіб, не мають майна, основних фондів та трудових ресурсів для провадження господарської діяльності у сфері будівництва та не провадили фактичної економічної діяльності.

Суди попередніх інстанцій сформували обґрунтовану правову позицію про те, що чинне податкове законодавство (зокрема, підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) пов'язують податкові наслідки у вигляді формування витрат і податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку з реальним виконанням господарської операції та з її підтвердженням належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

У справі, що переглядається, при оцінці податкових наслідків господарських операцій позивача зі спірними контрагентами суди визнали належним доказом дотримання платником наведених правил оподаткування подані Товариством договори підряду, акти виконаних робіт, представлену платником технічну документацію.

Втім наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту та витрат у податковому обліку за відсутності факту придбання товару (роботи, послуги) у задекларованого контрагента.

Слід також враховувати, що для цілей оподаткування реальність господарської операції характеризується не лише наявністю активу, що виступав предметом поставки, але й постачанням цього активу задекларованим платником, тобто наявністю прямого зв'язку з певним контрагентом; наведене зумовлює обов'язок платника належним чином довести фактичне виконання господарської операції саме задекларованим контрагентом.

Саме по собі формування податкового кредиту платником за ланцюговими поставками за участю посередників не є свідченням необґрунтованості податкової вигоди, за умови дійсної економічної участі кожного з посередників у передачі активу на відповідному етапі постачання та виконання цими посередниками свого податкового обов'язку, виходячи з вартості реалізованого товару.

Втім у разі встановлення, що фактична структура поставок активу кінцевому набувачеві була організована через підприємств-посередників, які фактично не були учасниками реальних фінансово-господарських взаємовідносин щодо переміщення та реалізації активу, не сплачували належні податки до бюджету, а були залучені до паперового обігу шляхом номінального оформлення договірних правовідносин, судами слід застосовувати податкову реконструкцію, визначаючи податкові наслідки виходячи з дійсного економічного змісту господарської операції та фактичних змін майнового стану її учасників, що насправді відбулися.

У справі, що переглядається, суди залишили поза увагою доводи Інспекції про непідтвердженість факту поставки будівельно-монтажних робіт позивачеві саме спірними постачальниками.

Суди не перевірили, якими силами та засобами виконувалися спірні роботи, хто виступав їх конкретним виконавцем, не встановили фактичне перебування на вказаних об'єктах штатних або залучених за цивільно-правовими договорами працівників спірних постачальників, безпосередньо задіяних у виконанні підрядних робіт, не з'ясували об'єктивної можливості реального виконання цими постачальниками розглядуваних операцій з урахуванням часу, місць розташування об'єктів та обсягу матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання спірних робіт.

При встановленні та оцінці цих обставин слід враховувати й те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, оскільки прийняття рішення з даного спору вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, що перебуває поза межами повноважень касаційного суду, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду суду слід врахувати вказівки та висновки касаційного суду, викладені в цій ухвалі, ретельно дослідити подані сторонами докази, надати правову оцінку доводам сторін, встановити обставини, що входять до предмета доказування у справі, та прийняти рішення у відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 у справі № 810/2292/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Вербицька Ю.І. Цвіркун