Ухвала

від 19.05.2015 по справі 826/1862/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1862/15 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О ., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» та відповідача - Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання незаконними дії , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач-1), Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач-2) про визнання незаконним дії Головного управління ДФС у Київській області стосовно прийняття рішення від 03.12.2014 №510/10/10-36-10-01-04 про залишення скарги без розгляду, скасування рішення Головного управління ДФС у Київській області від 03.12.2014 №510/10/10-36-10-01-04 про залишення скарги без розгляду, як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 29.08.2014 №0000882204 про визнання суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1040980,50 грн., у т.ч. основний платіж у розмірі 693987,00 грн. та штрафна санкція у розмірі 346993,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2015 року - позов задоволено частково, а саме: визнано незаконним дії Головного управління ДФС у Київській області стосовно прийняття рішення від 03.12.2014 №510/10/10-36-10-01-04 про залишення скарги без розгляду; скасовано рішення Головного управління ДФС у Київській області від 03.12.2014 №510/10/10-36-10-01-04 про залишення скарги без розгляду, як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановую суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зокрема, просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ від 29.08.2014 року № 0000882204 про визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1040980,50 грн. (основний платіж 693987,00 грн. та штрафна санкція 346993,50 грн.), як таке, що прийняте з порушенням чинного законодавства України.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи апеляційні скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Енергокапитал" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ін Еко» та складено акт перевірки від 17.07.2014 №659/22-4/37256969.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «Енергокапитал»: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 693987 за січень 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2014 №0000882204, яким збільшено суму з грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 1040980,50 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 693987,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 346993,50 грн.

Позивачем в порядку адміністравтиного оскарження подано скаргу від 03.10.2014 №03/10-1 до Головного управління Міндоходів у Київській області на винесене податкове повідомлення-рішення від 29.08.2014 №0000882204.

Рішенням від 23.10.2014 №35/10/10-36-10-01-04/1079 Головне управління ДФС у Київській області продовжено строк розгляду скарги до 05.12.2014.

Рішенням від 03.12.2014 №510/10-36-10-01-04 відповідачем-1 залишено скаргу позивача від 03.10.2014 №03/10-1 без розгляду.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що сам факт виконання робіт не є безумовним доказом реальності господарських операцій між сторонами, оскільки для податкового обліку значення має факт виконання робіт/послуг тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження валових витрат та податкового кредиту.

З наданого позивачем договору від 18.09.2013 №18/09 вбачається, що по завершенню наданих послуг протягом 3-х робочих днів сторони підписують акт прийому-передачі наданих послуг (п.2.3), однак ані під час перевірки, ані під час розгляду справи позивачем не надані такі акти.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження дійсної реалізації умов договору від 18.09.2013 №18/09, а саме:

- не надано пояснень яким чином було здійснено перевезення мастил, які підлягали «утилізації», яким транспортом (об'єм мастил згідно заявок мали великий) та на яке місцезнаходження, не надано товарно - транспортних накладних, тощо, отже суд не вбачає дійсний рух таких мастил для подальшої утилізації;

- не надано підтвердження, що на спірному підприємстві є фаховий персонал, який виконував умови за вказаним договором;

- не надано підтверджень, що у спірного контрагента наявні складські приміщення та спеціалізована техніка та устаткування;

- не надано довіреностей або інших документів, які приймали участь у прийомі-передачі мастил від позивача.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що посилання позивача, що податковим органом не досліджено питання виконання договору, не може бути взято до уваги, оскільки позивачем під час розгляду даної справи не надано жодних належних та допустимих доказів щодо дійсної процедури виконання умов укладеного договору між ТОВ «Енергокапитал» та ТОВ «Ін Еко» та не спростовано висновки податкового органу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ "Енергокапитал" не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 29.08.2014 №0000882204, а доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним дії Головного управління ДФС у Київській області стосовно прийняття рішення від 03.12.2014 №510/10/10-36-10-01-04 про залишення скарги без розгляду та скасування рішення Головного управління ДФС у Київській області від 03.12.2014 №510/10/10-36-10-01-04 про залишення скарги без розгляду, як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з рішення відповідача-1 від 23.10.2014 №35/10/10-36-10-01-04/1079 продовжено строк скарги ТОВ «Енергокапитал» до 05.12.2014 року.

У вказаному рішенні зазначено, що податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 25.09.2014, а скарга подана нарочно 08.10.2014, проте такі твердження не відповідають дійсності, оскільки з наданих до матеріалів справи поштовими квитанціями та описами вкладень вбачається, що підприємством подано скаргу листом через поштове відділення 03.10.2014 року.

Відповідно до п.56.15 ст.56 Податкового кодексу України вбачається, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з п.56.16 ст.56 Податкового кодексу України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Водночас, з рішенням відповідача-1 від 03.12.2014 №510/10/10-36-10-01-04 скаргу залишено без розгляду у зв'язку з порушенням строків та не враховано приписи Податкового кодексу України та не взято до уваги попереднє рішення від 23.10.2014 року.

Враховую викладене, колегія суддів вважає, що відповідач-1 безпідставно залишено скаргу без розгляду, чим позбавило платника права на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» та відповідача - Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: О.О. Шостак

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 22.05.2015.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.