Рішення

від 20.09.2018 по справі 826/1862/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2018 року № 826/1862/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапитал" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області провизнання незаконними дії, скасування рішення та визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення, представник позивача: Нікітіна - Дудікова Ганна Юріївна (довіреність від 15.02.2016 б/н),

представник відповідача 1: не прибув,

представник відповідача 2: Кальковець Віталій Леонідович (довіреність від 09.11.2015 № 42),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергокапитал" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання незаконними дії, скасування рішення та визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015, позов задоволено частково, визнано незаконним дії відповідача-1 щодо прийняття рішення від 03.12.2014 № 510/10/10-36-10-01-04 про залишення скарги без розгляду; скасовано рішення від 03.12.2014 № 510/10/10-36-10-01-04 про залишення скарги без розгляду та в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Податкові зобов'язання позивачу нараховано за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Ін Еко . Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договорів, укладений між позивачем та ТОВ Ін Еко не спричиняє реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини із ТОВ Ін Еко , які мали реальний характер та з метою реалізації яких ним було здійснено попередню оплату, водночас на момент проведення перевірки послуги не було надано у зв'язку з тим, що строк виконання зобов'язань за договором спливав 31.12.2014 та в подальшому їх не було виконано у зв'язку з тим, що ТОВ Ін Еко не було надано мастил (олив) послуги з організації збирання, знешкодження, перевезення та утилізації яких мали бути надані останнім.

Також позивач посилається на те, що скарга на податкове повідомлення - рішення від 03.12.2014 № 510/10/10-36-10-01-04 була ним направлена відповідачу 1 у законодавчо встановлені строки. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення в яких зазначив про те, що від ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було отримано акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ін Еко" (код ЄДРПОУ 38454023) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень та лютий 2014 року" від 23.05.2014 № 409/3-22-08-38454023 відповідно до якого стан платника - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням та зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапитал" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Ін Еко за період з 01.01.2014 по 31.01.2014.

За результатами перевірки складено акт від 17.07.2014 №659/22-4/37256969, яким встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 693987 за січень 2014 року.

29.08.2014 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0000882204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 040 980, 50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 346993,50 грн.

03.10.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергокапитал" подано Головному управлінню Державної фіскальної служби у Київській області скаргу від 03.10.2014 № 03/10-1 на податкове повідомлення - рішення від 29.08.2014 № 0000882204.

03.12.2014 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області за результатами розгляду вказаної скарги прийнято рішення про залишення скарги без розгляду від 03.12.2014 № 510/10/10-36-10-01-04.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 29.08.2014 №0000882204 та рішення від 03.12.2014 № 510/10/10-36-10-01-04 звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду не були порушені з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній станом на 16.02.2016) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Вищий адміністративний суд України скасовуючи ухвалою від 16.02.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2014 зазначив наступне: "Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Відтак, для правильного вирішення спору судам необхідно з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити всі первинні документи; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами; перевірити наявність у товариства ділової мети під час здійснення зазначених господарських операцій, зміни в структурі активів та зобов'язань у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок щодо реальності проведених операцій.

Слід також зазначити, що задовольняючи позовні вимоги ТОВ Енергокапитал щодо визнання незаконними дій, суди не належним чином дослідили всі обставини справи та не надали належної оцінки наявним доказам.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для визнання незаконними дій податкового органу стало залишення без розгляду скарги позивача до Головного управління Міндоходів у Київській області на спірне податкове повідомлення-рішення. Мотивами залишення без розгляду цієї скарги стало порушення позивачем строку подачі скарги, а саме 08.10.2014 року нарочно.

Суди, не перевіривши належним чином зазначені обставини, дійшли висновку, що ТОВ Енергокапитал не порушено строк подачі скарги, оскільки вона була надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку 03.10.2014 року, що, як зазначили суди, підтверджується копією поштової квитанції № 7638. В той же час, зазначена копія в матеріалах справи належним чином не завірена.

Також, задовольняючи позовні вимоги, суди не проаналізували висновки та наслідки такого задоволення в системному застосуванні з вимогами частини 2 пункту 56.9 статті 56 ПК України. "

Отже, Вищий адміністративний суд України скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції зазначив про те, що для правильного вирішення спору судам необхідно з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити всі первинні документи; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами; перевірити наявність у товариства ділової мети під час здійснення зазначених господарських операцій, зміни в структурі активів та зобов'язань у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок щодо реальності проведених операцій.

Крім того, Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що надана позивачем копія поштової квитанції від 03.10.2014 № 7638 належним чином не засвідчена, а отже не може бути належним доказом.

Враховуючи позицію викладену Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 16.02.2016 в частині щодо визнання незаконними дій відповідача 1 стосовно прийняття рішення від 03.12.2014 № 510/10/10-36-10-01-04 про залишення скарги без розгляду та визнання нечинним та скасування вказаного рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.2 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Відповідно до пункту 56.16 статті 56 Податкового кодексу України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Згідно з пунктом 56.7 статті 56 Податкового кодексу України у разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

Таким чином, рішення прийняте контролюючим органом може бути оскаржено до контролюючої органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується, при цьому днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У випадку недотримання вказаних строків скарга не розглядається та повертається заявнику.

Позивач звернувся до відповідача 1 зі скаргою від 03.10.2014 № 03/10-1 на податкове повідомлення - рішення від 29.08.2014 № 0000882204.

Факт отримання позивачем податкового повідомлення - рішення від 29.08.2014 № 0000882204 25.09.2014 сторонами не заперечується.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що скарга від 03.10.2014 № 03/10-1 була ним направлена відповідачу рекомендованим листом 03.10.2014 на підтвердження чого додав до позовної заяви копію опису вкладення до рекомендованого листа та квитанції № 7638.

Відповідачем 1 в рішенні за результатами розгляду вказаної скарги від 03.12.2014 № 510/10/10-36-10-01-04 зазначено про те, що скаргу на податкове повідомлення - рішення від 29.08.2014 №0000882204 було подано наручно 08.10.2014.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.02.2016 зобов'язано відповідача та запропоновано позивачу надати додаткові письмові пояснення та документи (докази) щодо обставин викладених у рішенні Вищого адміністративного суду України.

Позивачем суду інших доказів, крім копії квитанції від 03.10.2014 № 7638, щодо якої Вищим адміністративним судом України встановлено факт її неналежного засвідчення, інших доказів на підтвердження факту направлення скарги на адресу відповідача 1 поштою 03.10.2018 суду надано не було.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на описі вкладення до рекомендованого листа наданого позивачем на підтвердження направлення скарги від 03.10.2014 № 03/10-1 наявний відбиток поштового штемпелю з датою "02.10.2014".

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що копія квитанції від 03.10.2014 № 7638 додана позивачем до позовної заяви не може бути належним доказом на підтвердження факту направлення позивачем скарги від 03.10.2014 № 03/10-1 поштою 03.10.2018.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким вином у суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідачем 1 в рішенні про залишення скарги без розгляду від 03.12.2014 № 510/10/10-36-10-01-04 зазначено недостовірну інформацію про те, що скаргу від 03.10.2014 № 03/10-1 подано нарочно 08.10.2014.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що сторонами визнається факт отримання позивачем податкового повідомлення - рішення від 29.08.2014 № 0000882204 25.09.2014, у той час, як у суду відсутні підстави вважати що відповідачем 1 в рішенні про залишення скарги без розгляду від 03.12.2014 № 510/10/10-36-10-01-04 зазначено недостовірну інформацію про те, що скаргу від 03.10.2014 № 03/10-1 подано нарочно 08.10.2014, суд дійшов висновку про те, що у відповідача 1 були наявні правові підстави для залишення скарги позивача від 03.10.2014 № 03/10-1 без розгляду та прийняття рішення від 03.12.2014 № 510/10/10-36-10-01-04, а отже позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В частині оскарження податкового повідомлення - рішення від 29.08.2014 № 0000882204 суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ "Ін Еко" укладено договір від 18.09.2013 №18/09 про надання послуг з організації збирання, знешкодження, перевезення та утилізації мастил (олив).

Пунктом 1.1 вказаного договору встановлено, що замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги зі збирання, заготівлі та утилізації використаних мастил імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними договором.

Згідно з пунктами 2.2 та 2.3 договору від 18.09.2013 №18/09 замовник надає виконавцю рахунок в якому вказує вартість мастил не пізніше ніж за 3 робочих дні до початку надання послуг та по завершенню надання послуг протягом 3-х робочих днів сторони підписують акт прийому - передачі наданих послуг.

Пунктом 3.2 зазначеного договору визначено, зо замовник здійснює передоплату послуг згідно виставленого рахунку на розрахунковий рахунок виконавця.

На підтвердження факту укладення договору від 18.09.2013 №18/09 з метою реального здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Ін Еко" позивачем надано суду копії заявок - розрахунків від 14.01.2013 № 22, від 22.08.2014 № 23, від 28.01.2013 № 24, від 29.01.2013 № 25, банківських виписок та податкових накладних від 28.01.2014 № 4, від 29.01.2014 № 6, від 14.01.2014 №1, від 22.01.2014 № 2.

Таким чином, на підтвердження укладання договору від 18.09.2013 №18/09 з метою реального здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Ін Еко" позивачем надано суду копії заявок - рахунків, які датовані до дати укладання самого договору, а саме, від 14.01.2013 № 22, від 28.01.2013 № 24, від 29.01.2013 № 25 та копію заявки рахунку від 22.08.2014 № 23 дата складання якої не співпадає ні з датами перерахування позивачем коштів ТОВ "Ін Еко", ні з датою видання останнім позивачу видаткових накладних.

В наданих суду письмових поясненнях позивачем зазначено про те, що договір з ТОВ "Ін Еко" було укладено з метою виконання зобов'язань за укладеними договорами на надання послуг з організації збирання, знешкодження, перевезення та утилізації відпрацьованих мастил (олив) від 10.07.2013 № 8 з ТОВ "КСМ-Трейд", від 09.07.2013 № 7 з ТОВ "ЛЛК України", від 05.07.2013 № 4 за ТОВ "Масло Трейд", від 10.07.2013 № 10 з ТОВ "Роса-Україна", оскільки він своїми потужностями не мав можливості забезпечити належне виконання умов договорів самостійно.

Також позивач зазначив про те, що мета господарської операції за договором від 18.09.2013 №18/09 не була досягнута у зв'язку з тим, що оплативши роботи з переробки сировина у порядку передоплати, імпортери частину масла не поставили, що унеможливило виконання ТОВ "Ін Еко" своїх зобов'язань перед ТОВ "Енергокапитал" та відповідно, підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.

Отже, позивачем не заперечується факт того, що ТОВ "Ін Еко" послуги надання яких передбачено умовами договору 18.09.2013 № 18/09 надано не було.

При цьому суд звертає увагу на те, що факт укладання позивачем договорів на надання послуг з організації збирання, знешкодження, перевезення та утилізації відпрацьованих мастил (олив) від 10.07.2013 № 8 з ТОВ "КСМ-Трейд", від 09.07.2013 № 7 з ТОВ "ЛЛК України", від 05.07.2013 № 4 за ТОВ "Масло Трейд", від 10.07.2013 № 10 з ТОВ "Роса-Україна" та надання відповідних послуг, не може свідчити про наявність у нього ділової мети під час укладання з ТОВ "Ін Еко" договору 18.09.2013 № 18/09 оскільки в зазначених договорах та складених за результатами надання послуг за ними первинних документах не зазначено про те, що відповідні послуги будуть надані за рахунок залучення до їх надання ТОВ "Ін Еко".

Пояснень щодо того за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між ним та ТОВ "Ін Еко", щодо зміни в структурі активів та зобов'язань у його власному капіталі у зв'язку зі здійснення правовідносин з зазначеним товариством позивачем суду надано не було.

З огляду на викладене, враховуючи позицію викладено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 16.02.2016, а також те, що 3 з 4 наданих позивачем суду на підтвердження укладання договору від 18.09.2013 №18/09 з метою реального здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Ін Еко" копій заявок - рахунків датовані до дати укладання вказаного договору, а також те, що позивачем не заперечується факт того, що послуги за вказаним договором надані не були, у той час як ним не надано суду пояснень щодо того за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між ним та ТОВ "Ін Еко", щодо зміни в структурі активів та зобов'язань у його власному капіталі у зв'язку зі здійснення відповідних правовідносин та належних пояснень щодо наявності ділової мети, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ТОВ "Ін Еко".

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапитал" (07800, Київська. обл., смт. Бордянка, вул. Індустріальна, 3/3, код ЄДРПОУ 37256969) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260), Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2а, код ЄДРПОУ 39473843) про визнання незаконними дії, скасування рішення та визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю .

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов