Ухвала

від 20.05.2015 по справі 820/10706/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/800/51903/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року

у справі № 820/10706/14

за позовом державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (далі - позивач, ДП «ХМЗ «ФЕД»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з обслуговування ВП у м. Харкові МГУ Міндоходів)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ДП «ХМЗ «ФЕД» звернулось у червні 2014 року до суду з адміністративним позовом до СДПІ з обслуговування ВП у м. Харкові МГУ Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2014 року № 0000094600 та від 26.05.2014 року № 0000164600.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 14.03.2014 року по 27.03.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по правовим відносинам з ТОВ «П-Комп'ютери», ПП «Баварія-Ф», ТОВ «Спецтрубомонтаж», ТОВ НВП «Спеценергосервіс», ТОВ фірма «Сат-Імпекс», ПП «Промтранспоставка», ТОВ «РТК Трейд», ПП «Торгснаб-2009», ТОВ «Металург-2010», ТОВ «Барс-11», ТОВ «Арлета» за період з 14.02.2011 року по 31.01.2014 року, за результатами якої складено акт від 03.04.2014 року № 96/28-09-46-17/14310052, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 п. 200.3, пп. «а» п. 200.4 ст. 200, пп. «г» п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 369 253,23 гривні, занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 226 078,83 гривень та завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 143 174,40 гривні.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.04.2014 року: № 0000094600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 143 174,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 71 587,00 гривень; № 0000104600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 226 079,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 112 834,50 гривні.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, скаргу позивача задоволено частково, на підставі чого відповідачем відкликано податкове повідомлення-рішення від 18.04.2014 року № 0000104600 та прийнято нове від 26.05.2014 року № 0000164600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 226 079,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 112 832,50 гривні.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами, зокрема, з: ТОВ «АРЛЕТА» за договором купівлі-продажу металопродукції (титану та прутків титанового сплаву) від 01.02.2013 року № 01/02-К; ТОВ «Барс-11» за договором купівлі-продажу металопродукції (металопрокату) від 19.07.2012 року № 85; ТОВ «ТК «САТ» за договором перевезення вантажів від 10.01.2011 року № 2448; ТОВ «П-Комп'ютери» за договором купівлі-продажу металопродукції від 05.02.2013 року № 02/13; ПП «Промтранспоставка» за договором поставки продукції (комплектуючих виробів) від 19.02.2013 року № 130219П; ТОВ «РТК Трейд» за договором купівлі-продажу (кругу металевого, електродів та труби) від 17.05.2011 року № 001766.

Фактичне здійснення господарських операцій за вказаними договорами підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій належним чином оформленими первинними документами, а саме копіями договорів, специфікацій, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів, лімітних карток та вимог, виписок із сертифікатів, сертифікатів, платіжних доручень та журналів реєстрації результатів вхідного контролю на кольорові метали.

Досліджені в процесі розгляду справи первинні документи було об'єктивно розцінено судами як належне документальне підтвердження реальності та товарності спірних операцій.

При цьому, актом перевірки підтверджено дотримання вимог ст. 201 ПК України при оформленні податкових накладних, які у відповідності з вимогами п. 201.6 зазначеної статті відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Разом з тим, судами встановлено, що на момент складання податкових накладних зазначені контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

При цьому, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги доводи відповідача щодо неможливості отримання позивачем від ТОВ «АРЛЕТА» титану та прутків титанового сплаву, які ґрунтуються на даних довідки Харківської митниці, оскільки остання містить відомості стосовно відсутності поставок титану даним товариством на територію України виключно у 2013 році, що не виключає можливості отримання вказаним контрагентом титану з інших джерел, крім імпорту.

Також, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що наявність недоліків в оформленні видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та рахунків-фактур не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних та документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на матеріали перевірок контрагентів позивача, які слугували однією з підстав для висновків про фіктивність задекларованих товариством операцій з отримання товару у контрагентів, у зв'язку з тим, що невиконання контрагентами податкових зобов'язань не може впливати на правомірність формування позивачем податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочинів, податковий орган виходить за межі своєї компетенції.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, та правомірність скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року у справі № 820/10706/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько