Ухвала

від 19.02.2015 по справі 761/38172/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/38172/14-ц

Провадження № 2-з/761/130/2015

У Х В А Л А

19 лютого 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.

при секретарі: Криворучко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення солідарно заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вказаний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення солідарно заборгованості за договором позики у розмірі 40813,3 дол. США, що за курсом НБУ становить 641176,94 грн.

19 лютого 2015р. позивачем, в особі повноважного представника, було подано до Шевченківського районного суду м. Києва заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачам квартиру АДРЕСА_1, частку в ТОВ «Метал Профіль Хауз» (код ЄДРПОУ 35894961) та частку в ТОВ «Склад - Маркет Технології» (код ЄДРПОУ 30726848); заборонити відповідачам та будь-яким іншим особам здійснювати відчуження зазначеної вище квартири, частки відповідачів у вищенаведених товариств.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності з ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 3 цієї статті забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 р. за № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення солідарно заборгованості з відповідачів на користь позивача за договором позики, стороною якого є позивач і відповідачка ОСОБА_3

Звертаючись до суду з вказаною заявою про вжиття заходів забезпечення позову, сторона позивача наголошувала, що в подальшому існує загроза невиконання рішення суду, не надавши суду жодних доказів існування такої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, в обґрунтування належності стороні відповідачів нерухомого майна, стороною позивача надано копію договору купівлі - продажу нерухомості від 13 листопада 1994р., посвідчену адвокатом ОСОБА_1, проте те, що зазначений об'єкт нерухомості станом на час подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову належить відповідачам суду надано не було, як і не було надано доказів того, що відповідачі або будь-які інші особи намагаються здійснити відчуження зазначеного майна.

Таким чином, вимоги сторони позивача про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборони відповідачам, чи будь-яким іншим особам, здійснювати відчуження квартири АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню.

Як і не підлягають задоволенню вимоги сторони позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в ТОВ «Метал Профіль Хауз» (код ЄДРПОУ 35894961) та частку в ТОВ «Склад - Маркет Технології» (код ЄДРПОУ 30726848); заборони відповідачам та будь-яким іншим особам здійснювати відчуження зазначених часток у вищенаведених товариств, виходячи з наступного.

В силу положень п. 1) ч. 1 ст. 115 ЦК України та ст.12 Закону України «Про господарські товариства» майно передається учасниками товариству у власність, а у ч.1 ст. 57 Закону України «Про господарські товариства», ч.1 ст.149 ЦК України йдеться про виключення з загального правила непорушності права власності юридичної особи, відповідно до якого можливо звернути стягнення не на частку у статутному фонді товариства, а на частину майна товариства, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі.

У відповідності з ч. 1 ст. 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Таке законодавче визначення не дає можливості корпоративним правам бути об'єктом заставних правовідносин, оскільки корпоративне право є особистим немайновим правом особи, яке випливає з права власності на частку у статутному капіталі товариства і є невід'ємним від такого права власності, тобто право власності на частку у статутному капіталі є особистим немайновим правом особи.

За змістом ч.1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, корпоративне право є правом особи, якій належить частка у статутному капіталі товариства, на управління товариством, участь у загальних зборах, право на отримання прибутку пропорційно частці у статутному капіталі та на інші права, визначені законодавством або статутом.

Тобто, частка у статутному капіталі товариства лише засвідчує здійснення особою внеску до статутного фонду та визначає його вартість, а відтак не може вважатися майном з огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства.

Накладення арешту на корпоративні права особи боржника фактично є втручанням в управління господарським товариством та може призвести до блокування господарської діяльності товариства.

З урахуванням викладеного у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України; ст. ст. 100, 115, 149 ЦК України; ст. 167 ГК України; ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 р. за № 9, суд, -

у х в а л и в :

В задоволені заяви ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення солідарно заборгованості за договором позики - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: