Постанова

від 11.08.2009 по справі 10/173-13/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/173-13/11

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 серпня 2009 р.                                                                                    № 10/173-13/11  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

суддівШевчук С.Р. (доповідач)Демидової А.М.

розглянувши  касаційну               скаргу Полтавської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка"

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.04.2009р.

у справі №10/173-13/11 господарського суду Полтавської області

за позовомПолтавського споживчого товариства "Кооператор-2"

доКолективного підприємства "Управління ринків Полтавської облспоживспілки"

3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет споруВиконавчий комітет Полтавської міської ради

3-тя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет споруПолтавська обласна спілка споживчих товариств "Облспоживспілка"

провизнання права власності

          В судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача: Аксюта Б.О. дов. №4 від 20.06.2008р., Удовенко В.О. дир.

-          відповідача: не з?явились

-          3-ї особи 1: не з?явились

-          3-ї особи 2: Голоднюк О.М. дов. №05/6 від 12.03.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Полтавське споживче товариство “Кооператор-2” звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Колективного підприємства “Управління ринків Полтавської облспоживспілки” про визнання за ним права власності на тимчасові споруди, що розташовані за адресою: м.Полтава, вул. Н.Базар, 16, згідно переліку: пункт охорони ринкового майданчика –1, павільйони торгові –4.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.06.2006 року у справі № 10/173 позов задоволено повністю. Визнано право власності на тимчасові споруди, що розташовані за адресою: м.Полтава, вул. Н.Базар, 16, а саме: пункт охорони ринкового майданчику-1, павільйони торгові-4 за Полтавським споживчим товариством “Кооператор-2”.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2007 року у справі №10/173  рішення господарського суду Полтавської області скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.01.2008 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Полтавську обласну спілку споживчих товариств “Облспоживспілка”, яка 24.06.2008 року подала до господарського суду Полтавської області позовну заяву № 05-06/67 від 23.06.2008 року до Полтавського споживчого товариства “Кооператор-2”, за участю третіх осіб: Виконавчого комітету Полтавської міської ради та Колективного підприємства “Управління ринків Полтавської облспоживспілки” про визнання за нею права власності на ринковий майданчик за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар,16 та розташовані на ньому будівлі і споруди та просила в порядку ст. 26 ГПК України залучити її до участі в справі в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.12.2008року (суддя Босий В.П.) позов задоволено повністю.

Визнано право власності на тимчасові споруди, що розташовані за адресою: м.Полтава, вул. Новий базар,16, а саме: пункт охорони ринкового майданчику-1, павільйони торгові-4 за Полтавським  споживчим товариством “Кооператор-2”.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду                  від 21.04.2009р. (головуючий Жук Г.А., судді Агрикова О.В., Мазур Л.М.) вказане рішення суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов Полтавського споживчого товариства “Кооператор-2” задоволено.

Визнано право власності на тимчасові споруди, що зведені за адресою: м.Полтава, вул.Новий базар,16, а саме: пункт охорони ринкового майданчику-1, павільйони торгові-4 за Полтавським  споживчим товариством “Кооператор-2”.

Стягнуто з Колективного підприємства “Управління ринків Полтавської облспоживспілки” на користь Полтавського споживчого товариства “Кооператор-2” 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи в суді першої інстанції.

В задоволенні позовних вимог Полтавської обласної спілки споживчих товариств “Облспоживспілка” відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою Полтавська обласна спілка споживчих товариств "Облспоживспілка" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові Полтавського споживчого товариства "Кооператор-2" та задоволення  її позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач у справі повністю  підтримує касаційну скаргу третьої особи, з самостійними вимогами.

Треті особи не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Відповідач та третя особа 1 не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 10.08.2009р.  змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Кота О.В., суддів Шевчук С.Р.,  Демидової А.М.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 124 від 27.05.1998 року Колективному підприємству “Управління ринків Полтавської облспоживспілки” дозволено спроектувати та обладнати ринковий майданчик по вул. Новий Базар,16 за умови відселення сімей з житлового будинку по вул. Н.Базар, 16 його послідуючого знесення, а також знесення інших споруд за цією адресою.

На виконання зазначеного рішення було виготовлено архітектурно-планувальне завдання, яке 21.08.1998 року затверджено начальником Головного управління у справах містобудування та архітектури.

Як вбачається з листа до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, 24.07.2000 року погоджено робочий проект ринкового майданчика з Головним управлінням у справах містобудування та архітектури.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 25.04.2001 року №127 “Про дозвіл на завершення освоєння ділянки по вул. Новий Базар, 16 з обладнанням ринкового майданчику” відповідачу дозволено освоєння ділянки по вул. Н.Базар, 16 з почерговим обладнанням ринкового майданчику за рахунок знесення житлових будинків, наступним оформленням відповідної документації, введенням в експлуатацію та переведенням на нього торгівлі усіма видами непродовольчих товарів.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 12.09.2001 року № 267 Управлінню ринків Полтавської Облспоживспілки надано дозвіл обладнати 1 чергу ринкового майданчика за рахунок знесення ветхого будинку по вул. Н.Базар,16 та зобов'язано відповідача за власний рахунок придбати мешканцям квартири № 8 будинку по вул. Н.Базар, 16, що підлягав знесенню, нову квартиру згідно з додатком до цього рішення.

01.07.2002 року Управління ринків Полтавської ООС та  ПСТ “Кооператор-2” уклали договір № 1 на дольову участь у будівництві по вул. Н.Базар,16, відповідно до умов якого управління у відповідності до рішення № 267 від 12.09.2001 року є замовником-забудовником площадки по вул.Н.Базар,16 в м.Полтава і приймає ПСТ “Кооператор-2”в дольову участь в будівництві ринкового майданчику.

Сторони договору домовилися спільно діяти в процесі будівництва для чого здійснити відповідні внески, а по завершенню будівництва здійснити поділ ринкового майданчику у відповідності до розміру своїх внесків (п.1.2 договору).

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору, управління здійснює свій внесок у спільне будівництво будівлі трудовою участю (отримання дозволів, надання місць для будівництва), що становить 2,25 частки у спільному будівництві, ПСТ “Кооператор-2” здійснює свій внесок у спільне будівництво майновими ресурсами (будівельні матеріали, обладнання), трудовою участю (виконання робіт, отримання дозволів та отримання місця, веде податкову та бухгалтерську звітність) та коштами, що становлять 97,75 часток у спільному будівництві.

Відповідно до п. 2.3 договору управління по завершенню будівництва, введення будівлі в експлуатацію та державної реєстрації об'єкту нерухомого майна в 10-денний термін передає ПСТ “Кооператор-2”частки будівлі у власність.

18.07.2002 року Полтавське споживче товариство “Кооператор-2”, згідно договору купівлі-продажу для відселення мешканців будинку № 16 по вул. Новий Базар придбало квартиру, вартістю 32 120 (тридцять дві тисячі с двадцять) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням (т.1 а.с.9) та отримав ордер № 397 від 04.11.2002 року  на жиле приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 13 кв. 93.

Крім того, як встановили суди, позивач, на виконання умов договору № 1 від 01.07.2002 року за власний кошт замовив виконання певних робіт та зведення на вказаній території споруд, саме: будівництво на ринковому майданчику торгових павільйонів, виконання робіт пов'язаних з влаштуванням майданчика, спорудженням забору та приміщення для охорони. Як свідчить акт виконаних робіт від 02.08.2003 року (т.1 а.с.10) Приватним підприємцем Олійник А.В. виконано зазначені роботи на загальну суму 228 000 (двісті двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп, зокрема позивач  поніс наступні затрати: Асфальтування майданчика - 29, тис. грн.; купівля та укладка плит бетонних -1,2 тис. грн.; облаштування пункту охорони ринкового майданчика (сторожки) - 3,5 тис.; підведення води та облаштування каналізації - 2,6 тис. грн..; послуги крана - 0,8 тис. грн.; облаштування торгового майданчика -13,8 тис. грн.; облаштування торгового майданчика -1,2 тис. грн.; перенесення водопровідної колонки на інше місце -1,6 тис. грн.; газифікація - 2 200 грн., всього на суму 103, 4 тис грн.

Предметом даного судового спору стала матеріально-правова вимога Полтавського споживчого товариства "Кооператор-2" про визнання за ним права власності на тимчасові споруди, що розташовані за адресою: м.Полтава, вул. Н.Базар, 16, згідно переліку: пункт охорони ринкового майданчика –1, павільйони торгові –4, оскільки саме позивач замовив та збудував торгові павільйони по вул. Новий Базар, 16 і здійснює фактично управління господарською діяльністю на території ринку.

Місцевий господарський суд, виходячи з того, що належність права власності на спірні тимчасові споруди, що зведені за адресою: м. Полтава, вул.Новий базар,16 Полтавському  споживчому товариству “Кооператор-2”  підтверджується встановленими обставинами та матеріалами справи, задовольнив позов  Полтавського споживчого товариства "Кооператор-2".

Апеляційний господарський суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, втім оскільки господарський суд Полтавської області в порушення вимог ст. 26 ГПК України в жодному процесуальному документі до прийняття рішення у справі та  в самому рішенні від 18.12.2008 року не розглянув подану Полтавською обласною спілкою споживчих товариств “Облспоживспілка” заяву № 05-06/67 від 23.06.2008 року про її залучення в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору шляхом визнання за нею права власності на ринковий майданчик за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар,16 та розташовані на ньому будівлі і споруди, скасував рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права та в порядку ст. 26 ГПК України залучив до участі у справі в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору Полтавську обласну спілку споживчих товариств “Облспоживспілка”.

За результатами розгляду  справи в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції прийнято нове рішення про задоволення позову Полтавського споживчого товариства "Кооператор-2", оскільки його право власності на спірні тимчасові споруди доведено матеріалами справи та відмову в задоволенні позову Полтавської обласної спілки споживчих товариств.

При цьому, відмовляючи в задоволенні вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, апеляційний господарський суд виходив з того, що вона не надала   доказів, які б підтверджували, що Полтавська обласна спілка споживчих товариств здійснювала будь-яку діяльність на ринковому майданчику по вул. Новий Базар, 16 та є власником чи належним користувачем об'єктів на території ринку по вул. Новий базар, 16 у м. Полтава та самої земельної ділянки по вул. Новий Базар, 16, тобто не довела належними та допустими доказами що вона  є власником майна по вул. Новий Базар, 16. Безпідставним також було визнано і посилання  Полтавської обласної спілки споживчих товариств на те, що вона є засновником КП “Управління ринків Полтавської облспоживспілки”, а відповідно і власником майна, що обліковується на балансі відповідача і складає його статутний капітал, оскільки  Облспоживспілка набула статусу юридичної особи значно пізніше, а саме 17.05.1993 р., ніж КП “Управління ринків Полтавської облспоживспілки”, що свідчить, що вони є різними юридичними особами.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 №11 (із змінами та доповненнями) та ст.ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як ні суд першої інстанції, ні апеляційний господарський суд під час повторного розгляду справи не з'ясували до кінця дійсний правовий зміст правовідносин, не встановили дійсні права та обов'язки сторін та не перевірили чи оспорювалось право позивача на час подачі позову.

Так, вирішуючи спір про визнання права власності, судами попередніх судових інстанцій не з'ясували, що є предметом доказування, а відтак, всупереч вимогам ст. 392 ЦК України відповідно до якої власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, вдались до розгляду, а в подальшому до задоволення вимог Полтавського споживчого товариства "Кооператор-2", не зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів про те, що відповідачем було оспорене або не визнавалося суб'єктивне право позивача.

Окрім того, підставою позову про визнання права власності є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно, що може підтверджуватись представленими їм правовстановлюючими документами, будь-якими іншими доказами про приналежність позивачу спірного майна.

Отже, оскільки предметом позову є визнання права власності на тимчасові споруди встановлені на  у м. Полтава, по вул. Н.Базар (ринок), 16, а саме:  пункт охорони ринкового майданчика та чотири торгові павільйони, господарським судам попередніх інстанцій необхідно було з'ясувати на підставі чого  виникло право власності на ці споруди у позивача, а саме: чи  це право виникло з  договору про дольову участь, укладеного 01.07.2002 року між управлінням ринків Полтавської ООС та  ПСТ “Кооператор-2” чи з рішення  виконавчого комітету Полтавської міської ради  від 21.06.2006р., яким функцію забудовника земельної ділянки  по вул. Новий Базар, 16 (ринок) визнано за ПСТ "Кооператор-2" та перевірити, при цьому,  чи взагалі надавався Полтавському споживчому товариству "Кооператор-2" дозвіл на розміщення спірних тимчасовим споруд по вул. Новий Базар, 16.

Відповідно до ст.22 Закону України “Про основи містобудування” забудова земельних ділянок здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а експлуатація об'єктів дозволяється після прийому їх державною технічною комісією (ст.18 цього Закону).

До того ж, суди не перевірили чи підпадають споруджені об'єкти під статус об'єктів нерухомого майна, оскільки відповідно до п.3.5 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої Державним комітетом статистики України 24.10.2005 року № 327, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.11.2005 року за № 1350/11630, павільйон - різновид об'єкта роздрібної торгівлі, який розташований в споруді легкого, некапітального будівництва з невеликою торговою залою і допоміжними приміщеннями.

Згідно характеристики будівель у вигляді “Кіосків і павільйонів збірно-розбірної конструкції”, викладеної у Класифікаторі будівель і споруд споживчої кооперації України, затвердженого Постановою правління Укоопспілки 14.07.2003 року № 216 із змінами і доповненнями, внесеними постановою правління Укоопспілки 27.02.2004 року № 21, такими є кіоски і павільйони металеві заводського виготовлення; покрівля та стіни з склопластику; підлоги дощаті; торгові приміщення обладнані прилавками і полками; оздоблення - підвищеного ґатунку; водопровід, електроосвітлення. Відповідно до Таблиці 12 “Питома вага конструктивних елементів у відсотках” в павільйонах збірно-розбірної конструкції відсутній такий конструктивний елемент як фундамент.

Відповідно до п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказам МЮ України 07.02.2002 року №7/5, зареєстрованого в МЮ України 18.02.2002 року за №157/6445, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку; не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Отже, в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанцій не з'ясували предмет та правову підставу позову, не  встановили  чи була у позивача правова підстава для встановлення спірних об?єктів, та чи підпадають споруджені об'єкти під статус об'єктів нерухомого майна і чи прийняті вони в експлуатацію державною технічною комісією, тоді як встановлення даних обставин має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Окрім цього, судом апеляційної інстанції під час перегляду  справи в апеляційному порядку було допущене грубе порушення норм процесуального права, зокрема ст. 26 Господарського процесуального кодексу України, оскільки  відповідно до частини першої цієї статті третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, може вступити у справу до ухвалення судом рішення, тобто вступ  цієї особи у справу саме як третьої особи з самостійними вимогами  на стадії апеляції не допускається.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський     суд   України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази та додатково перевірити чи дійсно права Полтавської обласної спілки споживчих товариств порушуються прийняттям рішення у даній справі, виходячи з того, чи виник спір щодо одних і тих же споруд, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка" задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. та рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2008р. у праві №10/173-13/11 скасувати, а справу №10/173-13/11 передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.

Головуючий                                                                         Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                           Демидова А.М.