Рішення

від 20.05.2015 по справі 188/1248/14-ц

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1248/14-ц

Провадження № 2/188/19/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

в складі:

головуючої: судді Ніколаєвої І.К.

при секретарі Карпенко С.М.

представники позивача Підлужний В.М.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом Селянського фермерського господарства "Едельвейс" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Петропавлівського районного управління юстиції в особі реєстраційної служби Петропавлівського районного управління юстиції

про стягнення коштів, визнання договорів недійсними та тлумачення правочину..

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся Позивач - селянське фермерське господарство ( надалі СФГ "Едельвейс) до ОСОБА_3, ОСОБА_4 Петропавлівського районного управління юстиції в особі реєстраційної служби Петропавлівського районного управління юстиції з позовом про стягнення коштів, визнання договорів недійсними та тлумачення правочину.

В обґрунтування позову Позивач вказав, що 20.05.2008 року він уклав договори оренди земельних ділянок з їх власником - ОСОБА_4 цими договорами йому передавались в оплатне строкове користування земельна ділянка площею 4,88 га та земельна ділянка площею 4,89 га , які розташовані на території Брагинівської сільської ради. Земельні ділянки розташовані на полі НОМЕР_6.

23 вересня 2008 року вказані договори були зареєстровані у Петропавлівський районній філії Дніпропетровського регіонального центру державного кадастру за НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Договори уклались строком на 5 років з 01.01.2009 року по 31.12.2013 року про що було вказано у п. 8. Цим же пунктом договору було передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновляти його на новий строк, про свій намір орендар повинен повідомити письмово орендодавця не пізніше за 60 днів до закінчення строку договору.

Керівник СФГ "Едельвейс" проводив збори орендодавців з травня 2013 року та пропонував продовжити строк дії укладених з ними договорів оренди . Після чого був укладений новий договір оренди земельних ділянок і з ОСОБА_4 строком на 10 років.

Восени 2013 року Позивач засіяв поле НОМЕР_6, на якому розташовані ділянки відповідачки, озимою пшеницею всього 74 га. Весь період дане поле оброблялось Позивачем, вносились добрива, проводилась протравка посівного матеріалу.

У Жовтні 2013 року Позивачеві стало відомо, що були зареєстровані договори оренди земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_4 та НОМЕР_5 укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Вирішити спірне питання з відповідачами в досудовому порядку не вдалося і у червня 2014 року Позивач дізнався, що чоловік відповідачки ОСОБА_3 на комбайні здійснив збір врожаю пшениці на полі НОМЕР_6. Позивачем був складений акт, проведений заміри скошеної частини поля та встановлено, що збір врожаю був здійснений на площі 9,770 га . Збір врожаю ОРІЄНТОВНО відбувся на земельних ділянках за кадастровими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_7. В акті також зафіксували факт пошкодження врожаю пшениці яка знаходилась навколо ділянки.

Іншу частину врожаю на полі НОМЕР_6 з площі 64,2 га зібрав Позивач. Середня врожайність пшениці на цьому полі склала 39,4 ц/га та визначений клас пшениці відповідно до ДМТУ 3768:2010, "Пшениця. Технічні умови" про що вказано у карточці аналізу зерна № 13 від 17.07.2014 року.

Позивач вказує, що ОСОБА_3 безпідставно отримала дохід або МОГЛА його отримати на загальну суму 81598,80 гривень. Надав суду розрахунок де вказав, що з двох спірних земельних ділянок відповідачка ОСОБА_3 зібрала 38,49 тон "Пшениці. Технічні умови" 2 класу вартістю за 1 тонну 2120 гривень .

Представник Позивача в судовому засіданні збільшив розмір позовної вимоги про що вказав у письмовій заяві. Збільшуючи позовні вимоги позивач навів розрахунки та обґрунтував їх наданими доказами, а саме копією листа управління АПК у Петропавлівському районі від 01.12.2014 року за №93 та копію листа Дніпропетровської ТПП від 15.12.2014 року за № 1673/07-08. Згідно вказаних розрахунків позовна вимога збільшилась до 107772 гривні. Позовні вимоги, представники вважають обґрунтованими та прохають суд їх задовольнити у повному обсязі. керуючись ст.ст. 1212,1214 ЦК України. Позивач прохає суд стягнути на його користь вказану суму,

11.03.2015 року Позивач направив до суду заяву про уточнення позовних вимог ( а.с. 222) на підставі якої прохає суд зобов'язати ОСОБА_3 повернути Позивачеві 38 т.490 кг пшениці 3 класу. Свою нову вимогу Позивач обґрунтовує тим, що врожайність озимої пшениці на полі НОМЕР_6 склала 39,4 центнера/га при загальній площі 9,7700 га, то загальна кількість пшениці яку безпідставно отримала відповідачка на його думку складає саме 38,49 тон.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у зміненій редакції, прохає суд зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 повернути Позивачеві 38 т.490 кг пшениці 3 класу.

Також Позивач вказує, що відповідачі спричинили своїми діями йому моральну шкоду, він прохає стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 1 гривня при цьому Позивач керується ст. 23 ЦК України.

Також Позивач прохає суд витлумачити п. 8 договорів оренди від 20.05.2008 року укладених між Позивачем та ОСОБА_4 посилаючись на ст.ст. 213,253,763 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 203,215, ЦК України, ст.ст. 6 ЗУ "Про оренду землі", ст. 93 Земельного кодексу України, Позивач також прохає суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 23.09.2013 року. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі зареєстроване право оренди за ОСОБА_3 на вказані спірні земельні ділянки.

Відповідачка ОСОБА_3. та її представник позов не визнали повністю, прохають суд відмовити в його задоволенні. ОСОБА_3 не заперечувала, що дійсно у літку 2014 року з поля НОМЕР_6, де перебувають земельні ділянки ОСОБА_4, з якою вони уклали договори оренди, врожай був ними зібраний, але наполягає на тому, що вказані земельні ділянки були засіяні ними озимою пшеницею восени 2013 року. Після укладення договору з ОСОБА_4 в осені 2013 року та їх належної реєстрації, вони засіяли їх пшеницею. Земельні ділянки мають свої межі, вони відділені від всього поля рівчаками. Запевнила суд, що Позивач ніколи до неї не звертався з будь якими претензіями або вимогами щодо цього спору. Вважає свої дії правомірними та прохає відмовити у задоволенні позову. Представник відповідачки ОСОБА_2 наголосив на тому, що позовні вимоги не обґрунтовані, порушений порядок визначення розміру збитків або шкоди, позивачем не доведено, що відповідачка має пшеницю в такому розмірі як позивачі зобов'язують її повернути. Відсутні докази щодо розташування спірних земельних ділянок саме на полі НОМЕР_6, викопіювання, на якому зазначено місце розташування земельних ділянок та схеми земельних ділянок суду не надані.

Також представник відповідачки вказав, що для визначення розміру шкоди Позивач повинен був користуватися Методикою визначення розміру шкоди , затвердженої Постановою КМ України № 963 від 25.07.2007 року та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим Постановою КМ України № 284 від 19.04.1993 року що ним зроблено не було. Розрахунки що до вартості щодо розміру начеб то зібраного врожаю з спірних земельних ділянок визначені невірно з порушенням норм закону. Прохає у задоволенні позову повністю відмовити..

Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала, повідомила суд, що вона не мала наміру продовжувати з Позивачем договір оренди належних їй, на праві приватної власності, земельних ділянок і не підписувала з ним нових договорів. Ніяких письмових пропозицій, щодо продовження строку дії договорів, вона від Позивача не отримувала, згоду на поліпшення стану земельної ділянки вона Позивачеві не надавала. Вказала, що на нових договорах, начебто укладених нею з Позивачем, стоїть не її підпис. Прохає у задоволенні позову відмовити, а договори заключні нею з ОСОБА_3 не визнавати недійсними через те, що ОСОБА_3 обробляє її ділянки та сплачує їй орендну плату за використання ними. Відповідачка надала суду письмові пояснення ( а.с.160-163).

Відповідач 3 - начальник реєстраційної служби Петропавлівського районного управління юстиції Дніпропетровської області Іващук С.А. в судовому засіданні позов не визнав, вважає вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень необґрунтованими та безпідставними, надав письмові заперечення.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснили, що вони працюють трактористами у Позивача і в осені 2013 року вони засіяли поле НОМЕР_6 озимою пшеницею. Поле вони засіяли повністю, після чого обробляли посіви, вносили добрива. Про те, що з цього поля був частково зібраний врожай сторонньою особою вони дізнались від працівників СФГ "Едельвейс".

Голова СФГ "Едельвейс" Карпенко В.І. в судовому засіданні підтвердив, що з відповідачкою ОСОБА_4 в його особі, як голови СФГ "Едельвейс" у травні 2008 року були укладені два договори на оренду двох земельних ділянок власником яких є відповідачка. В договорах вони вказали, що строк дії договору до 31 грудня 2013 року. В травні 2013 року він особисто зустрівся з орендодавцями землі яких він орендує і обробляє, серед цих осіб знаходилась ОСОБА_4 Декілька орендодавців відмовились укладати з ним нові договори оренди, але ОСОБА_4 такої заяви не зробила і саме через це з нею були укладені нові договори оренди у вересня 2013 року строком на 10 років. Договори відповідачка підписала особисто. Після складання цих договорів та до моменту їх реєстрації вказані земельні ділянки, разом з іншими на полі НОМЕР_6, були ними засіяні озимою пшеницею. Ділянки оброблялись разом зі всіма іншими. В жовтні 2013 року їм відмовили в реєстрації нових договорів з ОСОБА_4 через те, що вона уклала та вже зареєструвала договори з ОСОБА_3 Договори вони зареєстрували до закінчення строку дії їх договорів тобто до 31 грудня 2013 року. Свідок вважає, що таки дії є противоправними і такими що завдали шкоди позивачеві. Врожай, який вони посіяли, в літку 2014 року убрав чоловік відповідачки ОСОБА_3 В досудовому порядку спор вирішений не був через відмову відповідачів погодитися на будь які умови. Він особисто намагався через ОСОБА_4 налагодити контакт з відповідачкою ОСОБА_3 але все було марно.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з оглядом на наступні обставини.

Стаття 3 ЦПК України передбачає, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 10 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вимог ст. 11 ЦПК України, суд, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наданих доказів сторонами суд встановив наступне.

Сторони по справі перебувають у цивільно правових правовідносинах урегульованих договорами оренди земельних ділянок. Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення правовідносин між сторонами зокрема є угоди.

Позивач - селянське фермерське господарство "Едельвейс" зареєстрований як юридична особа у єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України з 29.01.2002 року. Одним з видів діяльності вказаного господарства є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується копією довідки серії АБ № 387498 ( а.с. 10).

Так Позивач та відповідач 2 перебували у цивільно правових відносинах урегульованих договорами оренди земельних ділянок укладеними ними 30.05.2008 року та зареєстрованими у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру земельного кадастру 23 вересня 2008 року за НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ( а.с. 11-15). Цими договорами Позивачеві передавались в оплатне строкове користування земельні ділянки площею 4,88 га та 4,89 га розташованих на території Брагинівської сільської ради, власником яких є відповідач 2 - ОСОБА_4 Право приватної власності підтверджується Державними актами серії НОМЕР_8 та серії НОМЕР_9 ( а.с. 15,16).

Згідно умов вказаних договорів, строк їх дії 5 років, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2013 року. п. 8. вказаних договорів було передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновляти його на новий строк, про свій намір орендар повинен повідомити письмово орендодавця не пізніше за 60 днів до закінчення строку договору.

п. п.22 та 23 вказаних договорів вказує, що здійснення орендарем без згоди орендодавця витрат на поліпшення орендованої земельних ділянки , які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цієї ділянки, НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ ВІДШКОДУВАННЮ. Відшкодування орендарю витрат за проведення поліпшення стану земельної ділянки визначаються окремою угодою сторін.

п. 34 договору вказує, що дія договору припиняється після закінчення строку, на який його було укладено, тобто до 31 грудня 2013 року.

В супереч п. 8 договору Позивач, маючи намір продовжити дію вказаних договорів ще на 10 років , не надіслав ОСОБА_4 письмове повідомлення про свої наміри. Продовжуючи обробляти вказані земельні ділянки ( вносити добриво тощо...) Позивач знав, що дія договорів закінчилась, ніякої угоди з відповідачкою щодо повернення витрат за проведення поліпшення стану земельної ділянки Позивач не уклав і згідно п.п. 22 та 23 договорів такі витрати не підлягають відшкодуванню.

Надані Позивачем ( а.с.72-75) копії договорів оренди земельних ділянок від 16.09.2013 року начебто укладені з власником земельних ділянок ОСОБА_4 і які представник позивача прохав суд вважати як пропозицію з боку позивача щодо продовження договорів оренди земельних ділянок, відповідача ОСОБА_4 оспорила в судовому засіданні, піддала сумніву дійсності її підпису на договорах та пояснила, що вона не мала наміру на продовження дії договорів з Позивачем у них виникли неприязнені стосунки, непорозуміння щодо орендної плати і своєчасної її виплат.

Ствердження відповідачки не було спростоване доказами з боку позивача і тому суд не має підстав вважати, що позивачем був виконаний п.8 договорів.

Але при цьому суд вважає, що вимога позивача щодо витлумачення п.8 договорів земельних ділянок укладених між СФГ "Едельвейс" та ОСОБА_4 від 20.05.2008 року, що зареєстровані 23.09.2008 року про що у державній реєстрації земель вчинено записи НОМЕР_2 та НОМЕР_3 підлягає задоволенню з оглядом на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Згідно ч.3 ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакові для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Частина 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", вказує, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ч.1 ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання подій, з якої пов'язано його початок.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором що передбачено ч.1 ст. 763 ЦК України.

Отже, судом встановлено, що строк дії вказаних договорів був погоджений сторонами договору і в п.8 вказаних договорів зазначено, що строк їх дії 5 років, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2013 року. Договори були підписані як позивачем так і відповідачкою 2 та зареєстровані належним чином. Постільки, сам спір між сторонами виник саме через передчасну реєстрацію нових договорів між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дана вимога Позивача підлягає задоволенню, а порушене право Позивача підлягає захисту.

Також суд вважає, що вимога позивача щодо визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_4 та кадастровий № НОМЕР_5 укладені між відповідачем 1 та відповідачем 2 також підлягає задоволенню з оглядом на наступне.

Судом встановлено, що 23.09.2013 року між ОСОБА_4 ( відповідачка2) та ОСОБА_3 ( відповідач1) було укладено договір оренди земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_4 та кадастровий № НОМЕР_5. Дія договорів укладених позивачем та відповідачкою 2 30.05.2008 року та зареєстрованими у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру земельного кадастру 23 вересня 2008 року за НОМЕР_2 та НОМЕР_3, закінчувалась 31 грудня 2013 року.

Отже, договори оренди земельних ділянок, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були укладені під час дії договорів оренди, тих самих земельних ділянок, укладених між ОСОБА_4 та СФГ "Едельвейс".

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 1 ст. 215 ЦК України вказує, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених земельним кодексом України, цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності до ст. 93 Земельного кодексу України, право орендаря земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно до ч.2 ст. 95 Земельного кодексу України, порушені права землекористувача підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Отже, укладення договорів оренди щодо одних й тих самих об'єктів оренди під час дії договорів оренди з СФГ "Едельвейс" є незаконним та порушує право позивача яке підлягає захисту в судовому порядку і тому суд має всі підстави для визнання їх недійсними.

При цьому суд критично ставиться до пояснень відповідача 3 - представника Петропавлівського РУЮ, який позов не визнав, в письмовому запереченні вказав, що підстав для визнання договорів недійсними та скасування державної реєстрації права на оренду вказаних земельних ділянок немає.

Постільки суд прийшов до висновку про недійсність укладених договорів оренди між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 то вимога позивача про скасування рішень про державну реєстрацію права оренди за вказаними договорами також підлягає задоволенню.

При цьому суд враховує наступне: Договори оренди земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_4 та НОМЕР_5 укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 23.09.2013 року, були передані для реєстрації до служби Петропавлівського РУЮ для реєстрації прав оренди на відповідні земельні ділянки і право на оренду вказаних земельних ділянок було зареєстроване за ОСОБА_3 строком на 6 років в порядку ч.1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Вказані рішення були прийняті 10 жовтня 2013 року і проведена їх реєстрації тоді як дія попередніх договорів оренди земельних ділянок укладених між ОСОБА_4 та СФГ "Едельвейс" закінчувалась 31 грудня 2013 року, що підтверджується рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обов'язків № 6611099 від 10.10.2013 року ( а.с. 93), рішенням № 6613530 від 10.10.2013 року ( а.с.117) Земельні ділянки були передані ОСОБА_4 ОСОБА_3 04.10.2013 року, що підтверджується актами прийому-передачі земельних ділянок (а.с.102,115).

Отже, дані рішення були прийняті з порушенням законодавства і тому підлягають скасуванню.

Відповідно до абзацу 1 п.1 ч.2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно до п.12 "Порядку надання інформації про зареєстровані земельні ділянки органу державної реєстрації прав та про зареєстровані речові права на земельні ділянки органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру" , інформація про зареєстровані права надається одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на земельну ділянку , право користування (сервітут) земельною ділянкою, право постійного користування земельною ділянкою, право оренди (суборенди) земельної ділянки.

В даному випадку судом встановлено, що вказаний порядок реєстрації був порушений, що дає суду право на скасування реєстрації вказаних договорів.

Щодо вимоги Позивача про зобов'язання ОСОБА_3 повернути СФГ "Едельвейс" 38 т. 490 кг пшениці суд вважає дану вимогу необґрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає.

Обгрунтовуючі дану вимогу Позивач посилається на ст.1212, ст. 1214 ЦК України при цьому він наводить розрахунок зібраного, на думку Позивача протиправно, ЧОЛОВІКОМ відповідачки ОСОБА_3, врожаю на земельних ділянках площею 9,7700 га. І вказує, що відповідачка зібрала 38,49 тон пшениці 3 класу вартістю на день пред'явлення позову 2120 гривень за 1 тонну. Класність пшениці ним визначена на підставі лабораторного аналізу. Та вказує, що відповідачка отримала або МОГЛА отримати дохід від зібраного врожаю в сумі 81598,80 гривень.

В силу ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає неналежними доказами наданими Позивачем, а саме акти витрат насіння і садивного матеріалу №8 затвердженого 30 вересня 2013 року начеб то витраченими, восени 2013 року, на обробку поля НОМЕР_6 на території Брагинівської сільської ради розміром 4,88 га та 4,89 га, озимою пшеницею 74 га,, обліковими листами тракториста - машиніста ОСОБА_8 та ОСОБА_7 доданими до матеріалів справи. Акти №№ 1,17,18,20. якими позивач намагається довести, що після посіву озимої пшениці на полі НОМЕР_6 , він восени 2013 року продовжив його обробку з вересня 2013 року по квітень 2014 року, шляхом внесення мінеральних органічних і бактеріальних добрив, протравлення посівного матеріалу.

Надаючи суду докази обробки поля НОМЕР_6 Відсутні докази щодо розташування спірних земельних ділянок саме на полі НОМЕР_6, викопіювання, на якому зазначено місце розташування земельних ділянок та схеми земельних ділянок суду не надані.

У самому Акті від 30 червня 2014 року ( а.с.25) комісія вказує, що ЧОЛОВІКОМ ОСОБА_3 було здійснено збір врожаю пшениці на полі НОМЕР_6 на площі 9,770 га але вказують, що врожай ОРІЄНТОВНО відбувся на земельних ділянках за кадастровими номерами НОМЕР_10 та НОМЕР_11, Отже суд не має підстав вважати даний доказ належним через те, що по-перше у акті вказано, що начебто врожай зібраний іншою особою а не самою відповідачкою, тоді як вимога про повернення врожаю пред'являється саме до ОСОБА_3: по-друге вказується що місце збору урожаю ОРІЄНТОВНЕ. Замість належних доказів щодо фактичних обставин по справі, суд отримав тільки ДОПУЩЕННЯ вказані Позивачем. Як до особи яка зібрала врожай так і місця його збору. При цьому Позивач не залучає особу яка начеб то зібрала врожай, а саме чоловіка відповідачки 1, в якості відповідача по даній справі. В судовому засіданні представники позивача також не наполягали на залученні до участі у справі вказану особу.

Також в судовому засіданні були допитані свідки за клопотанням Позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 яким не відомо чи розташовані земельні ділянки відповідачки ОСОБА_4 саме на полі НОМЕР_6.

Спір між сторонами виник щодо збору врожаю улітку 2014 року з вказаних земельних ділянок. На час збору врожаю договори між Позивачем та ОСОБА_4 припинили свою дію 31.12.2013 року, як встановлено судом письмову пропозицію щодо продовження їх дії Позивач не направляв відповідачці ОСОБА_4 а той факт, що вона виявила бажання продовжити ще на 10 років передачу в оренду вказаних земельних ділянок з Позивачем в суді не доведений. ОСОБА_4 заперечує, що вона підписувала нові договори з Позивачем і ця обставина не була спростована Позивачами. Тому суд прийшов до висновку, що право на продовження дії вказаних договорів оренди Позивач не набув, але продовжував обробляти земельні ділянки, що протиричіть умовам договорів.

На момент збору врожаю діяли договори оренди земельних ділянок, що були зареєстровані належним чином за кадастровими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5 укладені в жовтні 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а відтак договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки, наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Про те, що є підстави для визнання недійсними договорів укладених у жовті 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та скасування їх реєстрації відповідачка ОСОБА_3 не могла знати про що вона підтверджувала в судовому засіданні. Також це підтвердив Позивач прохаючи суд витлумачити строк дії договорів, визнати недійсними ці договори та скасувати їх реєстрацію, тобто ця обставина не могла бути відома ОСОБА_3 через що виник даний спір. ОСОБА_3 діяла на підставі вказаних договорів, вважала себе належним орендарем земельних ділянок тому суд не має підстав вважати її дії, щодо обробки земельних ділянок, з жовтня 2013 року по день винесення судом рішення, правомірними.

В даному випадку застосовувати, при вирішенні спору саме ст. ст. 1212,1214 ЦК України на які посилається Позивач , є невірним, неправомірність дій з боку відповідача не доведена в судовому порядку. у ст. 1166 ЦК, відповідно до якої завдана шкода у будь-яких випадках підлягає відшкодуванню завжди у повному обсязі. До загальних норм інституту відшкодування шко¬ди належать норми, якими встановлюється обов'язок відшкодувати майнову шкоду (ст. 1166 ЦК), обов'язок відшкодувати моральну шкоду (ст. 1167 ЦК) і норми, відповідно до яких необхідне урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди (ст. 1193 ЦК). Позивач укладав договори оренди земельних ділянок на свій страх і ризик і у разі настання таких ризиків Позивач повинен діяти виходячи з умов договорів.

Тому, вимога Позивача про зобов'язання ОСОБА_3 повернути Позивачеві 38 тон 490 кг пшениці 3 класу в натурі є необґрунтованою. Самі фактичні обставини вказані Позивачем не підтверджені належними доказами, будуються на припущеннях і тому задоволенню дана вимога не підлягає.

Суд також прийшов до висновку, що не підлягає задоволенню також вимога Позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів на його користь моральної шкоди з вказаних виші підстав а також через необґрунтованість вимоги щодо приниження з боку відповідачів чести та гідності Позивача.

ст. 213 ЦПК України, щодо визначення вимог законності та обґрунтованості рішення суду, вказує: 1. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до розглянутих судом правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.

3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо з'ясованих обставин, на які сторони та інші особи, що беруть участь у справі, посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, та відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності";

Враховуючі вище зазначене позов підлягає частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволені частково, суд на підставі ст. 88 ЦПК України вважає необхідним стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Богдано Вербки, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, ІНПП НОМЕР_1, проживаючої АДРЕСА_1) на користь Сільського фермерського господарства "Едельвейс" код ЄДР 31831541, вул. Тельмана,53, с. Брагинівка, Петропавлівського району, Дніпропетровської області судовий збір в сумі 487 (чотиреста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

На підставі ст.ст.3,10,11,57,60,61, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203,213,215,253,1212,1214, ЦК України, ст. 25,93 Земельного кодексу України, ст. 6,19 Закону України "Про оренду землі" суд , -

ВИРІШИВ:

Цивільний позов Селянського фермерського господарства "Едельвейс" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Петропавлівського районного управління юстиції в особі реєстраційної служби Петропавлівського районного управління юстиції про стягнення коштів, визнання договорів недійсними та тлумачення правочину задовольнити частково.

Витлумачити п. 8 договорів оренди земельних ділянок, укладений між СФГ "Едельвейс" та ОСОБА_4 від 20.05.2008 року, що зареєстровані 23.09.2008 року у державному реєстрі за НОМЕР_2 та НОМЕР_3, визначивши, що строк дії обох договорів починався 01.01.2009 року а закінчився 31.12.2013 року.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 23.09.2013 року.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_5 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 23.09.2013 року.

Скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обятяжень на підставі яких зареєстровано право оренди ОСОБА_3 (ІНПП НОМЕР_1, проживаючої АДРЕСА_1) на земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_4 та НОМЕР_5.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Богдано Вербки, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, ІНПП НОМЕР_1, проживаючої АДРЕСА_1) судовий сбір на користь Сільського фермерського господарства "Едельвейс" код ЄДР 31831541, вул. Тельмана,53, с. Брагинівка, Петропавлівського району, Дніпропетровської області судовий збір в сумі 487 (чотиреста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяті діб після його проголошення, особам, які брали участь у справі, але не були присутні під час його проголошення, в той же строк після отримання копії рішення.

Суддя І. К. Ніколаєва