Рішення

від 05.08.2015 по справі 188/1248/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6848/15 Справа № 188/1248/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ніколаєва І. К. Доповідач - Петренко І.О.

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.

при секретарі - Яловій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Едельвейс" на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської область від 20 травня 2015 року по справі за позовом Селянського фермерського господарства "Едельвейс" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Петропавлівського районного управління юстиції в особі реєстраційної служби Петропавлівського районного управління юстиції про стягнення коштів, визнання договорів недійсними та тлумачення правочину,-

В С Т А Н О В И Л А :

До суду звернувся Позивач - селянське фермерське господарство ( надалі СФГ "Едельвейс) до ОСОБА_2, ОСОБА_3 Петропавлівського районного управління юстиції в особі реєстраційної служби Петропавлівського районного управління юстиції з позовом про стягнення коштів, визнання договорів недійсними та тлумачення правочину.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 20.05.2008 року він уклав договори оренди земельних ділянок з їх власником - ОСОБА_3 цими договорами йому передавались в оплатне строкове користування земельна ділянка площею 4,88 га та земельна ділянка площею 4,89 га , які розташовані на території Брагинівської сільської ради. Земельні ділянки розташовані на полі НОМЕР_2.

23 вересня 2008 року вказані договори були зареєстровані у Петропавлівський районній філії Дніпропетровського регіонального центру державного кадастру за № 040812903060 та № 040812903064.

Договори уклались строком на 5 років з 01.01.2009 року по 31.12.2013 року про що було вказано у п. 8. Цим же пунктом договору було передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновляти його на новий строк, про свій намір орендар повинен повідомити письмово орендодавця не пізніше за 60 днів до закінчення строку договору.

Керівник СФГ "Едельвейс" проводив збори орендодавців з травня 2013 року та пропонував продовжити строк дії укладених з ними договорів оренди. Після чого був укладений новий договір оренди земельних ділянок і , зокрема , з ОСОБА_3 строком на 10 років.

Восени 2013 року Позивач засіяв поле НОМЕР_2, на якому розташовані ділянки відповідачки, озимою пшеницею всього 74 га. Весь період дане поле оброблялось Позивачем, вносились добрива, проводилась протравка посівного матеріалу.

У жовтні 2013 року Позивачеві стало відомо, що були зареєстровані договори оренди земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_3 та НОМЕР_4 укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Вирішити спірне питання з відповідачами в досудовому порядку не вдалося і у червні 2014 року Позивач дізнався, що чоловік відповідачки ОСОБА_2 на комбайні здійснив збір врожаю пшениці на полі НОМЕР_2. Позивачем був складений акт, проведені заміри скошеної частини поля та встановлено, що збір врожаю був здійснений на площі 9,770 га . Збір врожаю орієнтовно відбувся на земельних ділянках за кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4. В акті також зафіксували факт пошкодження врожаю пшениці , яка знаходилась навколо ділянки.

Іншу частину врожаю на полі НОМЕР_2 з площі 64,2 га зібрав Позивач. Середня врожайність пшениці на цьому полі склала 39,4 ц/га та визначений клас пшениці відповідно до ДМТУ 3768:2010, "Пшениця. Технічні умови" про що вказано у карточці аналізу зерна № 13 від 17.07.2014 року.

Позивач вказує, що ОСОБА_2 безпідставно отримала дохід або могла його отримати на загальну суму 81598,80 гривень. Надав суду розрахунок де вказав, що з двох спірних земельних ділянок відповідачка ОСОБА_2 зібрала 38,49 тон "Пшениці. Технічні умови" 2 класу вартістю за 1 тонну 2120 гривень.

Представник Позивача в судовому засіданні збільшив розмір позовної вимоги про що вказав у письмовій заяві. Збільшуючи позовні вимоги позивач навів розрахунки та обґрунтував їх наданими доказами, а саме копією листа управління АПК у Петропавлівському районі від 01.12.2014 року за №93 та копію листа Дніпропетровської ТПП від 15.12.2014 року за № 1673/07-08. Згідно вказаних розрахунків позовна вимога збільшилась до 107772 гривні. Позовні вимоги, представники вважають обґрунтованими та прохають суд їх задовольнити у повному обсязі, керуючись ст.ст. 1212,1214 ЦК України. Позивач просить суд стягнути на його користь вказану суму,

11.03.2015 року Позивач направив до суду заяву про уточнення позовних вимог ( а.с. 222) , на підставі якої просить суд зобов'язати ОСОБА_2 повернути Позивачеві 38 т.490 кг пшениці 3 класу. Свою нову вимогу Позивач обґрунтовує тим, що врожайність озимої пшениці на полі НОМЕР_2 склала 39,4 центнера/га . При загальній площі убраної відповідачами території 9,7700 га кількість пшениці , яку безпідставно отримала відповідачка складає саме 38,49 тон.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у зміненій редакції, прохав суд зобов'язати відповідачку ОСОБА_2 повернути Позивачеві 38 т.490 кг пшениці 3 класу.

Також Позивач прохав суд витлумачити п. 8 договорів оренди від 20.05.2008 року укладених між Позивачем та ОСОБА_3 посилаючись на ст.ст. 213,253,763 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 203,215, ЦК України, ст.ст. 6 ЗУ "Про оренду землі", ст. 93 Земельного кодексу України, позивач також просив суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 23.09.2013 року. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі зареєстроване право оренди за ОСОБА_2 на вказані спірні земельні ділянки.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2015 року позовні вимоги СФГ «Едельвейс» задоволені частково .

Витлумачено п. 8 договорів оренди земельних ділянок, укладених між СФГ "Едельвейс" та ОСОБА_3 від 20.05.2008 року, що були зареєстровані 23.09.2008 року у державному реєстрі за № 040812903060 та № 040812903064,та визначено, що строк дії обох договорів починався 01.01.2009 року , а закінчився 31.12.2013 року.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_3 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 23.09.2013 року.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 23.09.2013 року.

Скасувано рішення про державну реєстрацію договорів та обтяжень , на підставі яких зареєстровано право оренди ОСОБА_2 (ІНПП НОМЕР_1, проживаючої АДРЕСА_1) на земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 та НОМЕР_4.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі СФГ «Едельвейс» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 повернути йому 38 т. 490 кг. пшениці третього класу в натурі, в решті рішення залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_3 перебували у цивільно-правових відносинах урегульованих договорами оренди земельних ділянок укладеними ними 30.05.2008 року та зареєстрованими у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру земельного кадастру 23 вересня 2008 року за № 040812903060 та № 040812903064 ( а.с. 11-15).

Цими договорами Позивачеві передавались в оплатне строкове користування земельні ділянки площею 4,88 га та 4,89 га , розташованих на території Брагинівської сільської ради, власником яких є відповідач - ОСОБА_3 Право приватної власності підтверджується Державними актами серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 ( а.с. 15,16).

Згідно умов вказаних договорів, строк дії їх визначено - 5 років, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2013 року.

Пунктом 8 вказаних договорів було передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновляти його на новий строк. Про свій намір орендар повинен повідомити письмово орендодавця не пізніше чим за 60 днів до закінчення строку договору.

Пункти 22 та 23 вказаних договорів зазначають на те , що здійснення орендарем без згоди орендодавця витрат на поліпшення орендованої земельних ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цієї ділянки, не підлягають відшкодуванню. Відшкодування орендарю витрат за проведення поліпшення стану земельної ділянки визначаються окремою угодою сторін.

Пункт 34 договорів вказує, що дія договору припиняється після закінчення строку, на який його було укладено, тобто 31 грудня 2013 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд правильно виходив із того , що ним було встановлено , а саме те , що 23.09.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено новий договір оренди земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_3 та кадастровий НОМЕР_4 , хоча дія договорів укладених позивачем та ОСОБА_3 від 23.05.2008 року та , зареєстрованими у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру земельного кадастру 23 вересня 2008 року за № 040812903060 та № 040812903064, закінчувалась лише 31 грудня 2013 року.

Строк дії договорів укладених позивачем за ОСОБА_3 23 травня 2008 року був погоджений сторонами договору і в п.8 вказаних договорів зазначено, що строк їх дії - 5 років, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2013 року. Договори були підписані як позивачем так і ОСОБА_3 та зареєстровані належним чином. Оскільки, сам спір між сторонами виник саме через передчасну реєстрацію нових договорів між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимога Позивача про визнання останніх договорів не дійсними була задоволена , а порушене правопозивача захишено.

Так , відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 1 ст. 215 ЦК України вказує, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених земельним кодексом України, цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності до ст. 93 Земельного кодексу України, право орендаря земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно до ч.2 ст. 95 Земельного кодексу України, порушені права землекористувача підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Також судом першої інстанції було правильно встановлено , що договори оренди земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_3 та НОМЕР_4 укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 23.09.2013 року, були передані для реєстрації до служби Петропавлівського РУЮ для реєстрації прав оренди на відповідні земельні ділянки і право на оренду вказаних земельних ділянок було зареєстроване за ОСОБА_2 строком на 6 років в порядку ч.1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Дані рішення були прийняті 10 жовтня 2013 року і проведена їх реєстрації , хоча дія попередніх договорів оренди земельних ділянок укладених між ОСОБА_3 та СФГ "Едельвейс" закінчувалась лише 31 грудня 2013 року, що підтверджується рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обов'язків № 6611099 від 10.10.2013 року ( а.с. 93), рішенням № 6613530 від 10.10.2013 року ( а.с.117)

Земельні ділянки були передані ОСОБА_3 ОСОБА_2 04.10.2013 року, що підтверджується актами прийому-передачі земельних ділянок (а.с.102,115).

Однак , відповідно до абзацу 1 п.1 ч.2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно до п.12 "Порядку надання інформації про зареєстровані земельні ділянки органу державної реєстрації прав та про зареєстровані речові права на земельні ділянки органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру" , інформація про зареєстровані права надається одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на земельну ділянку, право користування (сервітут) земельною ділянкою, право постійного користування земельною ділянкою, право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Судом встановлено, що вказаний порядок реєстрації був порушений, а саме інформація про вже зареєстровані права надана не була , що призвело до реєстрації двох користувачів земельними ділянками одночасно , що дало суду право на скасування реєстрації вказаних договорів.

В даній частині про задоволення позовних вимог рішення суду першої інстанції обома сторонами не оскаржується.

Однак , відмовляючи частково в задоволенні уточнених позовних вимог СФГ «Едельвейс» ( ар. сп.221-222) про зобов»язання ОСОБА_2 повернути позивачу 38,49 тон пшениці 3 класу в натурі , суд першої інстанції виходив із того , що на момент збору врожаю зі спірних земельних ділянок , що належать ОСОБА_3 , а саме на 29-30 червня 2014 року ( ар. сп. 25) , діяли договори оренди земельних ділянок укладені в жовтні 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та , які були зареєстровані належним чином, а тому підстав вважати , що ОСОБА_2 було зібрано пшеницю , що не належала їй не має.

Однак , з такими висновками погодитись не можна виходячи з наступного.

Як було зазначено вище, кінець дії договорів укладених між СФГ «Едельвейс» та ОСОБА_3 в 2008 році визначено як 31 грудня 2013 року.

Як визначено в п. 29 даних договорів орендодавець не може вчиняти дії , які б перешкоджали орандареві користуватись земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи , а саме за акту витрат насіння і садивного матеріалу № 8 затвердженого 30 вересня 2013 р. ( ар. сп. 17 ) ; акту №25 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та рослин за вересень 2013 року ( ар. сп. 20) ; акту №24 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за вересень 2013 року ( ар. сп. 21) саме СФГ «Едельвейс» було оброблено та засіяно озимою пшеницею поле НОМЕР_2 площею 74 га , на якому знаходяться земельні ділянки відповідачки ОСОБА_3 Дані обставини відповідачі не заперечували.

Яких - небудь допустимих доказів , що спростовували вище вказані обставини відповідачами і , зокрема ОСОБА_2 суду надано не було.

Навпаки , як вбачається з відповіді Управління агропромислового розвитку Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 14 липня 2014 року за № 56 ( ар. сп. 29) повідомляється , що даних про посівні площі ОСОБА_2 із зазначенням культури , полів , в тому числі земельних ділянок, за 2012 та 2013 роки - відсутні. А з доповідної записки від 8 серпня 2014 року ( ар. сп. 76) вбачається , що ОСОБА_2 користується земельними ділянками ,( серед яких земельних ділянок , що належать ОСОБА_3 не вказано ) і засіяні вони - сояшником.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку , що на момент складання актів прийому -передачі земельних ділянок від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , а саме на 4 жовтня 2013 року ( ар. сп. 102,115) ці ділянки були засіяні СФГ «Едельвейс» озимою пшеницею , врожай якої у червні 2014 року було безпідставно зібрано за вказівкою ОСОБА_2 з посиланням на договори оренди укладені 23 вересня 2013 року з ОСОБА_3 і , які ( договори) на даний час визнані судом не дійсними , проти чого ОСОБА_2 не заперечує , оскільки нею апеляційна скарга подана не була.

Відповідно до положень ч.І ст. 1212 ЦК України особа , яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно ) зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді , коли підстава , на якій воно буде набуте , згодом відпала.

В частині 2 ст. 1212 ЦК України зазначено на те , що положення цієї глави застосовуються незалежно від того ,чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна , потерпілого , інших осіб чи наслідком події.

В частині 3 ст. 1212 ЦК України зазначено на те , що положення глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним право чином.

Частина 1 ст. 1213 ЦК України встановлює загальне правило відповідно до якого, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

В матеріалах справи містяться докази , згідно з яким врожайність озимої пшениці на полі НОМЕР_2 склала 39,4 центнера/га при загальній площі 9,7700 га (обліковий лист тракториста-машиніста - ОСОБА_5., акт від 3 липня 2014 р., затвердженого Начальником управління агропромислового розвитку Петропавлівської РДА).

В свою чергу середня врожайність пшениці по Петропавлівському району складає 43,6 центнера/га згідно до листа управління агропромислового розвитку Петропавлівської РДА від 14.07.2014 р. за №56 ( ар. сп. 29).

Виходячи з наведеного загальна кількість пшениці, яка була безпідставно отримана ОСОБА_2 , складає 38,49 тон. Відповідно до лабораторного аналізу класність пшениці з поля НОМЕР_2 відповідає 3 класу згідно ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови» ( ар. сп. 28).

Відповідно до положень ст.. 60 ЦК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і , щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Посилання відповідача в запереченнях на апеляційну скаргу на не вірно визначений розмір шкоди , спричинений позивачу , який зазначено в натуральному об»ємі з посиланнями на Методику визначення розміру шкоди … , затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, визнати обґрунтованою не можна. Так , зазначена Методика спрямована на визначення розміру заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок , використання земельних ділянок не за цільовим призначенням , зняття ґрунтового покриву ( родючого шару грунту ) без спеціального дозволу ( п.1 Методики) , тобто на вирішення питань , які до спору сторін не має відношення.

Посилання відповідача в запереченнях на апеляційну скаргу на Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам ,затверджений постановою КМУ від 19 квітня 1993 року № 284 також визнати обґрунтованими не можна , оскільки даний Порядок застосовується у випадку спричинення шкоди заподіяної вилученням ( викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок , встановленням обмежень щодо їх використання , погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв»язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок ( п.1 Порядку …) , який до спору сторін також не має відношення.

Виходячи з наведеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення , а в решті - рішення постановлено у відповідності з вимогами закону та не оскаржується.

Керуючись ст.ст.303,307,308, 309,313 - 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Едельвейс" - задовольнити.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської область від 20 травня 2015 року - в частині відмови в задоволенні позовних вимог - скасувати.

Зобов»язати ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) повернути Селянському ( фермерському ) господарству « Едельвейс» ( Код ЄДР 31831541 , вул.. Тельмана ,53 с. Брагинівка Петропавлівського району Дніпропетровської області 52705) 38 т 490 кг ( тридцять вісім тон чотириста дев»яносто кілограм ) пшениці 3 класу в натурі.

В решті рішення - залишити без змін

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення , може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя - І.О. Петренко

Судді - С.П.Котушенко

-М.М. Романюк