Рішення

від 25.05.2015 по справі 904/1735/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.15 Справа № 904/1735/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУЇДИ", с. Надеждівка, Дніпропетровська область

до приватного підприємства "НК-ПЛЮС", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - фізична особа - підприємець Матвійчук Валентин Володимирович, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 103 618,28 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Капля К.І.

Представники:

від позивача: Падалка Ю.П., довіреність б/н від 12.02.2015

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРУЇДИ» (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до приватного підприємства «НК-ПЛЮС» (надалі - Відповідач) про стягнення 103 618,28 грн. за договором поставки №8 від 11.02.2014.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2015 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог не предмет спору на стороні Позивача - фізичну особу-підприємця Матвійчука Валентина Володимировича.

В судовому засіданні 14.04.2015 оголошувалась перерва до 28.04.2015, в судовому засіданні 28.04.2015 розгляд справ був відкладений на 18.05.2015 відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015, на підставі клопотання Позивача, відповідно до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду спору був продовжений до 19.05.2015.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме - порушення строків оплати за поставлений товар. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір поставки №8 від 11.02.2014, накладні №27 від 13.02.2014, №30 від 20.02.2014, №36 від 28.02.2014.

Позивач керуючись п.4.1. Договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить стягнути з Відповідача, заборгованість за поставлений товар в сумі 76 033,50 грн., три процентів річних у сумі 2 236,55 грн., інфляційні втрати в сумі 18 354,49 грн., пеню в сумі 6 993,74 грн.

Відповідач у призначене на 18.05.2015 судове засідання не з'явився; відзив на позовну заяву не надав. 15.05.2015 Відповідач через канцелярію суду подав заяву про відкладення розгляду справи на більш пізній термін.

Розглянувши Заяву Відповідача, враховуючи обмеження строку вирішення спору, встановлений ст.69 Господарського процесуального кодексу України (який спливає 19.05.2015), а також ненадання Відповідачем доказів на підтвердження неможливості забезпечити явку повноважного представника в судове засідання 18.05.2015, суд відмовив в задоволенні заяви Відповідача про відкладення розгляду справи.

Оскільки неможливість присутності в судовому засіданні представника Відповідача документально підтверджена не була, надані Позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа в судове засідання, призначене на 18.05.2015 не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. 15.05.2015 Третьою особою через канцелярію суду подані письмові пояснення б/н від 15.05.2015. Суд долучив письмові пояснення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18.05.2015 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2014 товариство з обмеженою відповідальністю «ДРУЇДИ» (Позивач, Продавець) та приватне підприємство «НК-ПЛЮС» (Відповідач, Покупець) уклали договір поставки №8 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати міцелій їстівних грибів «Вешенка» субстратний в поліетиленовому пакеті (далі - Товар) Покупцю, а останній зобов'язався прийняти його та сплатити в строки та на умовах передбачених дійсним Договором (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.п.5.1., 5.2. Договору Сторони встановили, що Продавець зобов'язується виготовити, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити за товар у відповідності до раніше погодженими кількістю і ціною, в порядку, встановленому даним Договором. Ціна одного поліетиленового пакету міцелія грибів вешенки субстратного становить 17,58 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.1. Договору встановлені наступні умови оплати: 100% попередня оплата за сім банківських днів до поставки товару.

На виконання умов Договору, 13.02.2014 Позивач поставив Відповідачу Товар загальною вартістю 26 897,40 грн., що підтверджується накладною №27 від 13.02.2014, підписаною та скріпленою печатками Позивача та Відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За змістом ч.4 ст.538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією зі сторін, незважаючи на виконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Виходячи з викладеного, оскільки Позивач здійснив поставку Товару Відповідачу без здійснення останнім попередньої оплати, Відповідач мав оплатити поставлений Товар в день його отримання, тобто 13.02.2014. Проте Відповідач оплату поставленого Товару не здійснив. Отже сума заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 26 897,40 грн.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків розрахунку за поставлений Товар, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 26 897,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні 14.04.2015 представник Відповідача стверджував, що оплатив Товар, поставлений 13.02.2014 за накладною №27, але доказів такої оплати суду не надав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням наведеного, оскільки всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Відповідачем не було надано до суду доказів на підтвердження оплати поставленого Товару в сумі 26 897,40 грн., суд не приймає доводи Відповідача до уваги.

Також суд вважає необґрунтованими позовні вимоги Позивача про стягнення основного боргу в сумі 49 136,10 грн. за накладними №30 від 20.02.2014 та №36 від 28.02.2014 виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що належним та допустимим доказом отримання товару є видаткова накладна, яка оформлена належним чином і відповідає вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки саме така накладна є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію.

Оглянувши накладну №30 від 20.02.2014, за якою поставлений товар загальною вартістю 24 524,10 грн. та накладну №36 від 28.02.2014, за якою поставлений товар з загальною вартістю 24 612,00 грн., суд констатує, що зазначені накладні не відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в них відсутній особистий підпис (печатка) або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу отримувача товару.

Тому самі по собі ці накладні не є належним та достатнім доказом підтвердження здійснення між сторонами господарської операції.

Надана 27.04.2015 Головним управлінням ДВС у Дніпропетровській області розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2014 року по ПП «НК-ПЛЮС» та ТОВ «ДРУЇДИ» також не є належним доказом поставки та отримання Відповідачем Товару в сумі 49 136,10 грн., оскільки не є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію. До того ж, як вбачається з розшифровок, у Позивача та Відповідача суми податкових зобов'язань та податкового кредиту різняться.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 2 236,55 грн. за загальний період прострочення з 14.02.2014 по 13.02.2015, інфляційні втрати в сумі 18 354,49 грн. за загальний період прострочення з лютого 2014 року по грудень 2014 року.

Враховуючи, що Позивачем доведено шляхом надання належних доказів, що Відповідачем допущено порушення строків оплати за поставлений Товар лише за накладною №27 від 13.02.2014 в сумі 26 897,40 грн., перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме підлягають стягненню 3% річних в сумі 806,92 грн. та інфляційні втрати в сумі 6 622,23 грн.

Згідно з п.5.5. Договору, за прострочку оплати Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі 6 993,74 грн. за загальний період прострочення з 14.02.2014 по 29.08.2014.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарським судом встановлено, що зобов'язання з оплати поставленого Товару в сумі 26 897,40 Відповідачем не виконано.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково - в сумі 2 411,18 грн. (за порушення строків оплати поставленого Товару за видатковою накладною №27 від 13.02.2014).

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «НК-ПЛЮС» (51935, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пров. Більшовицький, буд.7, кв.53, код ЄДРПОУ 37103577) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЇДИ» (53042, Дніпропетровська область, с. Надеждівка, вул. Жовтнева, буд.1а, код ЄДРПОУ 34685418) 26 897,40 грн. (двадцять шість гривень вісімсот дев'яносто сім гривень 40 копійок) основного боргу, 806,92 грн. (вісімсот шість гривень 92 копійки) 3% річних, 6 622,23 грн. (шість тисяч шістсот двадцять дві гривні 23 копійки) інфляційних втрат, 2 411,18 грн. (дві тисячі чотириста одинадцять гривень 18 копійок) пені, 734,75 грн. (сімсот тридцять чотири гривні 75 копійок) судових витрат.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 25.05.2015.

Суддя А.Є. Соловйова