Постанова

від 01.07.2015 по справі 904/1735/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2015 року Справа № 904/1735/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.

суддів: Вечірка І.О., Кощеєва І.М. (Зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати від 01.07.2015 р.),

секретар судового засідання: Петровська А.В.,

за участю сторін

від позивача: Падалка Ю.Г., представник, довіреність №б/н від 12.02.2015 р.,

від відповідача: Демінов О.І., представник, довіреність №1706 від 17.06.2015 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "НК-Плюс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015р. у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Друїди", с.Надеждівка, Дніпропетровська область

до приватного підприємства "НК-Плюс",м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фізична особа - підприємець Матвійчук Валентин Володимирович, м.Кривий Ріг

про стягнення 103 618,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 р. у даній справі (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено частково; стягнуто з приватного підприємства "НК-ПЛЮС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Друїди" 26 897,40 грн. основного боргу, 806,92 грн. - 3% річних, 6 622,23 грн. - інфляційних втрат, 2 411,18 грн. - пені, 734,75 грн. - судових витрат; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано посиланням на те, що відповідачем допущено порушення строків розрахунку за поставлений товар на суму 26 897,40 грн. за договором поставки № 8 від 11.02.2014 р.

Не погодившись з даним рішенням, приватне підприємство "НК-Плюс" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, просить рішення господарського суду в частині часткового задоволення позову скасувати, в іншій частині рішення залишити без змін.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що накладна № 27 відповідає вимогам законодавства та є достатнім доказом проведення господарської операції. Згадана накладна містить печатку та підпис невідомої особи без зазначення посади та прізвища. В накладній відсутні посилання на будь-яку довіреність, яка уповноважує певну особу на отримання товару.

Крім того, скаржник зазначає, що посилання господарського суду на ч.4 ст.538 ЦК України є недоречним, оскільки для застосування вказаної норми необхідний факт виконання зустрічного зобов'язання, а доказів такого факту позивачем не надано.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційна скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Друїди" (продавець) та приватним підприємством "НК-Плюс (покупець) укладено договір поставки №8, за умовами якого продавець зобов'язався передати міцелій їстівних грибів "Вешенка" субстратний в поліетиленовому пакеті покупцю, а останній зобов'язався прийняти його та сплатити в строки та на умовах передбачених дійсним договором (п.1.1. поговору).

Відповідно до п.п.5.1., 5.2. договору продавець зобов'язується виготовити, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за товар у відповідності до раніше погодженими кількістю і ціною, в порядку, встановленому даним договором. Ціна одного поліетиленового пакету міцелія грибів вешенки субстратного становить 17,58 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.1. договору сторони узгодили наступні умови оплати: 100% попередня оплата за сім банківських днів до поставки товару.

На виконання умов договору, 13.02.2014 р. позивач поставив відповідачу товар, без отримання попередньої оплати, загальною вартістю 26 897,40 грн., що підтверджується накладною №27 від 13.02.2014 р., підписаною та скріпленою печатками позивача та відповідача.

Відповідач оплату поставленого товару не здійснив, заборгованість складає 26 897,40 грн.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання зі сплати заборгованості за переданий товар перед позивачем у розмірі 26 897,40 грн. не виконав, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 26 897,40 грн.

Господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 49 136,10 грн. за накладними №30 від 20.02.2014 р. та №36 від 28.02.2014 р., у зв'язку з невідповідністю зазначених накладних вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в них відсутній особистий підпис (печатка) або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу отримувача товару.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що надана 27.04.2015 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2014 року по ПП "НК-Плюс" та ТОВ "Друїди" не є належним доказом поставки та отримання відповідачем товару в сумі 49136,10 грн., оскільки не є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що за прострочку оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання в сумі 26 897,40 грн., а тому колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, здійснивши власний розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних, погоджується з судом першої інстанції та вважає суми пені - 2 411,18 грн. 3% річних - 806,92 грн., інфляційних втрат - 6 622,23 грн. правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на відсутність у накладній №27 посилання на будь-яку довіреність, яка уповноважує певну особу на отримання товару, враховуючи таке.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Під час розгляду даної справи, місцевим господарським судом встановлено, що накладна №27 від 13.02.2014 р., за якою був поставлений спірний товар, підписана позивачем та відповідачем, скріплена їх печатками, а також містить усі необхідні реквізити та відповідає вимогам закону щодо неї.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що вказана накладна є документом, що засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин, а тому у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Отже, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, котрі підтверджують факт здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Колегія суддів також не приймає до уваги твердження скаржника про те, що посилання господарського суду на ч.4 ст.538 ЦК України є недоречним, з урахуванням наступного.

За ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Із наведеного вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України.

Тобто строк (термін) здійснення часткової або повної попередньої оплати визначається відповідно до ст. 530 ЦК України тільки у разі, якщо такий строк (термін) не встановлений самим договором.

Пунктами 4.1., 4.2. спірного договору сторони передбачили строк здійснення попередньої оплати товару, а також порядок оплати товару.

Наведене свідчить про те, що суд правильно застосував до спірних правовідносин положення ст. 538 ЦК України про зустрічне виконання зобов'язання.

Так, за цією нормою виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Наведене свідчить, що поставка товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.10.2014р. у справі № 3-125гс14.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що оскільки, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 26 897,40 грн., без здійснення попередньої оплати, то обов'язок з оплати цього товару виник в момент його прийняття, тобто 13.02.2014 р.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "НК-Плюс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015р. у справі №904/1735/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Постанова складена в повному обсязі 02.07.2015 р.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.О.Вечірко

І.М.Кощеєв