Постанова

від 14.05.2015 по справі 914/4544/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р. Справа № 914/4544/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Едель", м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 12.02.2015 р.

у справі № 914/4544/14

за позовом: приватна агрофірма "Галицька", с.Берлин Бродівського р-ну Львівської обл..

до відповідача: приватного підприємства "Едель", м.Львів

про стягнення 64862, 35 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Яцюк В.Ю.- представник (за довіреністю б/н від 17.12.2014 р.)

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.02.2015р. (суддя Р.В.Крупник) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства «Едель» на користь приватної агрофірми «Галицька» 51 077,00 грн. боргу, 11 090,17 грн. інфляційних витрат, 2 695,18 грн. 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не виконано обов'язку щодо оплати боргу за поставлений товар в повному обсязі. В частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних рішення суду обґрунтоване простроченням виконання зобов'язання.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі посилається виключно на те, що до додані до позовної заяви документи не засвідчені належним чином, а тому, не можуть бути належними та допустимими доказами, які б підтверджували заборгованість відповідача перед позивачем.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що апелянт не надав жодних доказів на спростування боргу чи його розміру. Крім цього, до відзиву на апеляційну скаргу долучив посвідчені належним чином копії документів на підтвердження боргу скаржника, які подавались з позовною заявою до суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р. (у складі колегії суддів: головуючого судді Матущака О.І., суддів Скрипчук О.С., Юрченка Я.О.) відкладено до 14.05.2015 р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Юрченка Я.О., у склад колегії для розгляду даної справи введено замість судді Юрченка Я.О. - суддю Дубник О.П.

В судовому засіданні представник позивача підтримав подані заперечення на апеляційну скаргу, просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 15.01.2010р. між позивачем та відповідачем укладено договір №2/1, згідно п. 1.1. якого, продавець (позивач) зобов'язується продати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити рослинну сировину.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.6 вказаного договору, моментом отримання сировини покупцем вважається дата на супровідних документах підписаних уповноваженою особою покупця та завірених штампом приймального пункту покупця.

Покупець зобов'язується оплатити прийняту рослинну сировину протягом 15 днів з моменту її отримання, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця або готівковими коштами.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що з моменту укладення договору та по 30.08.2011р. позивачем передано, а відповідачем прийнято товар - хміль сухий загальною вартістю 257367,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними №1 від 15.01.2010р., №3 від 22.01.2010р., №4 від 28.01.2010р., №8 від 29.01.2010р., №9 від 26.02.2010р., №22 від 13.03.2010р. та №46 від 30.08.2011р. та довіреностями на одержання товару. Вказані накладні підписані повноважними представниками сторін договору та скріплені їх печатками.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, зокрема, банківських виписках по рахунку, накладні №1 від 15.01.2010р., №3 від 22.01.2010р., №4 від 28.01.2010р., №8 від 29.01.2010р., №9 від 26.02.2010р. та №46 від 30.08.2011р. оплачені відповідачем повністю, більше того, по накладній №46 від 30.08.2011р. існувала переплата в розмірі 908,00 грн. Натомість, судом встановлено, що накладна №22 від 13.03.2010р. на суму 154785,00 грн. оплачена відповідачем частково, до сплати залишається 51985,00 грн. При цьому, позивач з урахуванням переплати за накладною №46 від 30.08.2011р. в розмірі 908,00грн. просить суд стягнути з ПП «Едель» 51077,00 грн.

Станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції та в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідач заборгованості за договором не сплатив.

При прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Відповідно до ст.ст. 655, 692 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, про стягнення з відповідача 51 077,00 грн. основного боргу.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом встановлено факт прострочення виконання договірного зобов'язання відповідачем, а тому, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про стягнення з відповідача 11 090,17 грн. інфляційних витрат та 2 695,18 грн. 3% річних відповідно.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що твердження скаржника про те, що додані до позовної заяви документи не засвідчені належним чином, не спростовують факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу. Окрім цього, в процесі розгляду справи в апеляційній інстанції позивачем повторно подано належно засвідчені копії документів, які були подані з позовною заявою.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 12.05.2015 р. у справі

№ 914/4544/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.