Постанова

від 20.05.2015 по справі 902/1742/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 902/1742/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Тимошенко О.М. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Капшієнко В.А. (директор); Саюк Б.О. (довіреність №б/н від 18 травня 2015 року)

відповідача: Скавронська-Гончаренко М.М. (довіреність №б/н від 12 січня 2015 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Біохімінвест" на рішення господарського суду Вінницької області від 24.02.15 року у справі №902/1742/14 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Вінницька якість"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест"

про стягнення 93 156,44 грн. заборгованості за договором підряду

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Вінницької області (суддя Яремчук Ю.О.) від 24 лютого 2015 року у справі №902/1742/14 позов Приватного підприємства «Фірма «Вінницька якість» (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохімінвест» (надалі - відповідач) про стягнення 93156,44 грн. заборгованості за договором підряду задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" (22400, Вінницька область, м.Калинівка, вул. Дзержинського, 1; код ЄДРПОУ 35165147) на користь Приватного підприємства "Фірма "Вінницька якість" (23222, Вінницька область, Вінницький район, с.Якушинці, вул. Мечнікова, 1б; код ЄДРПОУ 34610054) 74280,43 грн. основної заборгованості; 2720,90 грн. неустойки; 305,26 грн. 3% річних; 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено /а.с. 166-171/.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2014 року. Вищезазначений акт №1 виконаних робіт за жовтень 2014 року на загальну суму 96399,60 коп. згідно договору підряду №5 від 31.03.2014 року неодноразово направлявся відповідачеві. Натомість відповідач останній не підписав. 07 жовтня 2014 року Приватним підприємством «Фірма «Вінницька якість» було виставлено відповідачу рахунок №96 на суму 77119,68 грн. в тому числі ПДВ, щодо сплати коштів за монтаж трубопровідного обв'язування ТПВ в цеху дистиляції гліцерину за договором підряду №5 від 31.03.2014 року. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 22 жовтня 2014 року згідно рахунку №96 від 07 жовтня 2014 року було сплачено 2839,25 грн., що стверджується випискою банку, копія якого міститься в матеріалах справи. З врахуванням проплат борг відповідача на момент розгляду справи в суді першої інстанції становив 74280,43 грн..

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Біохімінвест» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 24.02.2015 року по справі №902/1742/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити /а.с. 183-186/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що судом було порушено частину 4 статті 882 Цивільного кодексу України, адже суд залишив поза увагою той факт, що на акті приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2014 року жодним чином не зазначено про відмову від підпису даного акту замовником. Оскільки позивачем було проігноровано пункт 7.2.1. Договору №5 від 31.03.2014 року, за яким до підписання акту здачі приймання виконаних робіт позивач був зобов'язаний провести рентгенографію зварювальних стиків обв'язки трубопроводів та надати відповідні Протоколи, у відповідача не виникало зобов'язання щодо прийняття робіт, а отже відмова від підписання була цілком вмотивована та правомірна. Господарським судом Вінницької області не було надано належної оцінки порушення позивачем зобов'язання виконання робіт у встановлений строку, тобто строк виконання робіт повинен був не перевищувати умови встановлені у пункті 6.1.1 і пункті 6.1.2 договору. Судом першої інстанції було залишено поза увагою та не досліджено лист відповідача №194 від 23.10.2014 року, який по своїй суті є заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 74280,43 грн..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2015 року у справі №902/1742/14 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та призначено дату судового засідання на 06 травня 2015 року /а.с. 181-182/.

Від позивача - Приватного підприємства «Фірма «Вінницька якість» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що 31 жовтня 2014 року позивачем було отримано лист від ТОВ «Біохімінвест», за №194 від 23.10.2014 року зі змісту якого випливає небажання підписувати акти виконаних робіт, посилаючись на переплату по іншому договору підряду, який виконував позивач. Судом надавалась можливість відповідачеві по справі протягом усього часу розгляду справи в суді першої інстанції викласти власні мотиви щодо відмови від підписання актів виконаних робіт, чим позивач не скористався. Свої зобов'язання за договором позивач по справі виконав в повному обсязі, та відповідно склав акти виконаних робіт. Повне гідравлічне випробування та вибіркова рентгенографія зварювальних з'єднань виконані 15 червня 2014 року, про що складені відповідні протоколи. Строки виконання робіт не були порушені, оскільки фактично роботи за договором підряду були виконані в червні, відповідно і були складені акти виконаних робіт. Однак, подані на підпис акти виконаних робіт протягом усього часу до моменту пред'явлення претензії (жовтень 2014 року) не підписувались і не повертались позивачеві по справі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06 травня 2015 року у справі №902/1742/14 розгляд апеляційної скарги відповідача ТОВ «Біохімінвест» було відкладено на 20 травня 2015 року та зобов'язано позивача надати докази проведення гідравлічних досліджень виконаних робіт.

15 травня 2015 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від позивача - Приватного підприємства "Фірма "Вінницька якість" надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу, в яких позивач зазначає, що гідравлічні випробування окремих (оговорених) ділянок трубопроводів виконувалися в потоці та по завершенню робіт про що були складені, підписані сторонами та подані на затвердження заступнику директора по виробництву ТОВ "Біохімінвест" Чорній Тетяні Станіславівні відповідні акти, разом з актами виконаних робіт в червні місяці 2014 року. З незрозумілих причин (відсутність будь-яких офіційних зауважень до виконаних робіт) акти виконаних робіт та гідравлічних випробувань до теперішнього часу не затверджені, тому надати копії актів гідравлічних випробувань позивач надати немає можливості.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 19 травня 2015 року у справі №902/1742/14/, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Дужича С.П. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М.

06 травня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" було подано через канцелярію суду клопотання про призначення технічної експертизи обладнання, яке обґрунтовано тим, що позивачем не було проведено позитивних гідравлічних випробувань та не надано протоколи, що підтверджують позитивний результат та належне виконання робіт згідно договору. Обладнання встановлене позивачем не розвиває заявленої потужності. В ході проведених заходів по встановленню причин невідповідної потужності обладнання апелянтом було визначено, що одним із чинників, який негативно впливає на продуктивність обладнання є неякісне зварювання трубопроводу GC-84315-25-16H31-30-1. Встановленням фактів якості зварювальних стиків обв'язки трубопроводів та гідравлічне випробування можливі лише при здійсненні технічної експертизи особами з спеціальними знаннями.

У судовому засіданні 20 травня 2015 року представник відповідача наполягала на задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Представники позивача проти задоволення клопотання про призначення експертизи заперечили.

При вирішенні клопотання колегією суддів враховується, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В зв'язку з відсутністю у дійсній потребі у спеціальних знаннях та можливістю заміни висновку експерта іншими засобами доказування у клопотанні про призначення експертизи слід відмовити.

Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та додаткових пояснень на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31 березня 2014 року між ПП "Фірма Вінницька якість" та ТОВ "Біохімінвест" було укладено договір № 5 підряду на виконання монтажних робіт.

Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник взяв на себе зобов'язання виконати монтаж трубопровідної обв'язки тонко плівкового випарника в цеху дистиляції гліцерину на об'єкті Замовника ТОВ "Біохімінвест" розміщеному за адресою: м. Калинівка, вул. Дзержинського, 1, Вінницької області.

Згідно пункту 2.1. договору вартість виконаних будівельно-монтажних робіт по договору становить 96399,60 грн. в тому числі 16066,60 грн. ПДВ.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що замовник перераховує в порядку авансу 20% від погодженої в договорі ціни в сумі 19279,92 грн. протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору.

Позивачем 31 березня 2014 року було виставлено відповідачу рахунок №15 щодо попередньої оплати за договором підряду №5 від 31.03.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 квітня 2014 року відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було перераховано як попередня оплата, за монтаж трубопровідної обв'язки, грошові кошти в сумі 19279, 92 грн. згідно рахунка №15 від 31.03.2014 року, що підтверджується банківською випискою /а.с. 42/.

Пунктом 6.1.1 договору встановлено, що початок виконання будівельно-монтажних робіт - не пізніше 2 робочих днів після отримання письмового повідомлення замовника про необхідність виконання робіт, але не раніше отримання авансу розмірі 20% від договірної ціни.

Відповідно до пункту 6.1.2 договору - термін виконання будівельно-монтажних робіт - не пізніше 21 календарного дня після початку виконання робіт.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2014 року /а.с. 44-50/. Всі зауваження по якості виконаних робіт були виправленні.

Вищезазначений акт №1 виконаних робіт за жовтень 2014 року на загальну суму 96399,60 грн. згідно договору підряду №5 від 31.03.2014 року неодноразово направлявся відповідачеві. Натомість відповідач останній не підписав.

07 жовтня 2014 року Приватним підприємством «Фірма «Вінницька якість» було виставлено відповідачу рахунок №96 на суму 77119,68 грн. в тому рахунку ПДВ, щодо сплати коштів за монтаж трубопровідного обв'язування тонко плівкового випарника в цеху дистиляції гліцерину за договором підряду № 5 від 31.03.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 22 жовтня 2014 року згідно рахунку № 96 від 07 жовтня 2014 року було сплачено 2839,25 грн., що стверджується випискою банку, копія якого міститься в матеріалах справи /а.с. 54/.

З врахуванням проплат борг відповідача на момент розгляду справи в суді першої інстанції становив 74280,43 грн.

Пунктом 9.3. договору №5 від 31 березня 2014 року передбачено, що за порушення строків оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику неустойку в розмірі 0,5% від несплаченої вартості виконаних монтажно-будівельних робіт за кожен день прострочення.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань позивачем було нараховано відповідачу 0,5% неустойки та 3% річних.

При цьому, відповідач у суді першої інстанції стверджував, що останнім було здійснено повну оплату по договору №5 від 31.03.2014 року, про що свідчить виписка банку від 20.05.2014 року, в якій зазначено про сплату коштів в розмірі 74280,43 грн., при цьому помилково було зазначено призначення платежу згідно договору №120725 від 25.07.2012 року згідно рахунків №31, 32, 33, 34, 35, 36, 37 від 21.05.2014 року. Представником позивача було заперечено проти даного пояснення та зазначено, що між сторонами по справи існували правовідносини згідно договору №12075 від 25.07.2012 року, та кошти в сумі 74280,43 грн. були сплачені саме згідно договору №120725 від 25.07.2012 року та згідно рахунків №31, 32, 33, 34, 35, 36, 37 від 21.05.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до частини 1 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації та кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Частиною 4 статті 879 Цивільного кодексу України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що заборгованість відповідача в сумі 74280,43 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Разом з тим, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги твердження апелянта, що останнім здійснено повну оплату по договору №5 від 31.03.2014 року, про що свідчить виписка банку від 20.05.2014 року, в якій зазначено про сплату коштів в розмірі 74280,43 грн., при цьому помилково було зазначено призначення платежу згідно договору №120725 від 25.07.2012 року згідно рахунків №31, 32, 33, 34, 35, 36, 37 від 21.05.2014 року. Дані твердження є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що між сторонами існували відносини згідно договору №12075 від 25.07.2012 року (копія договору міститься в матеріалах справи /а.с 112/) та кошти в сумі 74280,43 грн. були сплачені саме згідно договору №120725 від 25.07.2012 року. Отже, призначення платежу згідно договору №120725 від 25.07.2012 року не може вважатися платежем в рахунок погашення заборгованості за договором №5 від 31.03.2014 року. Таким чином, дана оплата пов'язана з іншим господарським зобов'язанням та не стосується предмету розгляду в даній справі. Доказів зарахування позивачем даної проплати в рахунок погашення заборгованості за договором підряду на виконання монтажних робіт №5 від 31.03.2014 року суду не надано.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що відповідачем 22.10.2014 року згідно рахунку №96 від 07.10.2014 року та 22.04.2014 року згідно рахунку №15 від 31.03.2014 року по договору №5 від 31.03.2014 року було сплачено 2839,25 грн. та 19279,92 грн. відповідно, що стверджується виписками банку, копії яких містяться в матеріалах справи /а.с. 42, а.с. 128/. Дані дії відповідача доводять факт існування заборгованості в розмір 74280,43 грн., оскільки, інших підстав щодо сплати коштів по вищевказаному рахунку у відповідача не було, а відтак його твердження в сукупності з іншими доказами не приймаються колегією суддів до уваги.

Крім суми основного боргу, позивачем було заявлено до стягнення 18570,70 грн. неустойки та 305,26 грн. 3% річних.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 9.3. договору №5 від 31 березня 2014 року передбачено, що за порушення строків оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику неустойку в розмірі 0,5% від несплаченої вартості виконаних монтажно-будівельних робіт за кожен день прострочення.

Колегією суддів перевірено розрахунок пені та встановлено, що сума пені в розмірі 2720,90 грн. є арифметично вірною, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства (період нарахування 23.10.2014 року - 11.12.2014 року)

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний суд зробивши перерахунок 3% річних відповідно до норм чинного законодавства, прийшов до висновку про правильність задоволення судом першої інстанції 3% річних в розмірі 305,26 грн. (період нарахування 23.10.2014 року - 11.12.2014 року).

Як визначає стаття 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Посилання апелянта на той факт, що відмова від підписання акту приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2014 року була вмотивована та правомірна не приймається колегією суддів до уваги виходячи з наступного.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обгрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відмова від підпису пояснювалась відсутністю гарантійного листа про зміну призначення платежу, однак матеріали справи не містять інформації стосовно наявності недоліків у виконаній роботі.

Отже замовник на порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Аналогічної правової позиції дотримується також і Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 11 травня 2012 року по справі №21/5005/14068/2011.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 24.02.15 року у справі №902/1742/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/1742/14 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.