Ухвала

від 21.05.2015 по справі 826/20111/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20111/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок моделей виробничого одягу" до Державної фіскальної служби України про ненадання податквої консультації,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок моделей виробничого одягу", звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність ДФС України щодо ненадання податкової консультації ТОВ «Будинок моделей виробничого одягу» на запит №01-93 від 03.11.2014 р.

2. Зобов'язати ДФС України надати податкову консультацію на запит ТОВ «Будинок моделей виробничого одягу» на запит №01-93 від 03.11.2014 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у ненаданні податкової консультації Товариству з обмеженою відповідальністю «Будинок моделей виробничого одягу» на запит №01-93 від 03.11.2014 р. Зобов'язано Державну фіскальну службу України повторно розглянути запит Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок моделей виробничого одягу» №01-93 від 03.11.2014 р. щодо надання податкової консультації відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуваннями висновків суду.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної фіскальної служби України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.11.2014 р. ТОВ «Будинок моделей виробничого одягу» звернулося до відповідача з листом №01-93 (надалі-Лист №01-93), в якому просило надати консультацію з питань практичного застосування норм податкового законодавства, а саме п. 287.6 ст. 287 , п. 287.8 ст. 287 та п. 2 ст. 286 Податкового кодексу України (надалі - ПК України ), зокрема щодо сплати податку на землю власниками нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку.

24.11.2014 р. листом №11494/7/99-99-15-03-01 відповідачем було доручено ГУ ДФС у м. Києві розглянути викладені позивачем в Листі №01-93 питання та в межах компетенції надати відповідь згідно з вимогами чинного законодавства України.

Вважаючи бездіяльність ДФС України щодо ненадання особисто ТОВ «Будинок моделей виробничого одягу» податкової консультації протиправною та такою, що порушує права та законні інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність бездіяльності відповідача, що полягає у ненаданні відповідачем податкової консультації на звернення ТОВ «Будинок моделей виробничого одягу» №01-93 від 03.11.2014 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Пунктом п. 52.1 ст. 52 ПК України визначено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Водночас, п. 52.2 ст. 52 ПК України визначено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Консультації надаються контролюючими органами (п. 52.4 ст. 52 ПК України ).

При цьому, п. 52.5 ст. 52 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Разом з тим, п. 53.3 ст. 53 ПК України встановлено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, з аналізу вищевикладених норм чинного законодавства суд першої інстанції правомірно зазначає, що платник податків з метою отримання допомоги щодо практичного використання окремих норм податкового законодавства має право звернутися із відповідним запитом про надання податкової консультації до податкового органу, в тому числі й до ДФС України.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано погоджується з доводами позивача на рахунок того, що жодних обмежень щодо звернення платника податків безпосередньо до центрального органу державної податкової служби та отримання від останнього податкової консультації зазначені норми ПК України не містить.

Так, ч.1 Положення «Про Державну фіскальну службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №236 від 21.05.2014 р . (надалі - Положення №236) визначено, що Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

П.33 та п.34 ч.4 Положення №236 визначено, що ДФС з поміж іншого, відповідно до покладених на неї завдань надає консультації відповідно до Податкового та Митного кодексів України , а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, за погодженням з Мінфіном затверджує узагальнюючі податкові консультації.

Таким чином, колегія суддів в повній мірі погоджується з доводами суду першої інстанції, що ДФС України наділена правом самостійно надавати податкові консультації платникам податків.

При цьому, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача щодо наявності у останнього права у межах власних повноважень надавати обов'язкові для виконання державним службовцям та працівникам апарату ДФС, її територіальним органам доручення, однак колегія суддів погоджується з посиланнями суду першої інстанції, що оскільки чинним законодавством прямо передбачена можливість ДФС України самостійно надавати податкові консультації платникам податків, відповідачу нічого не перешкоджало самостійно надати таку консультацію позивачу, чого як вбачається з матеріалів справи вчинено не було.

Враховуючи ту обставину, що Податковим кодексом України чітко передбачено право платника податку на звернення до Державної фіскальної служби як центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, за податковою консультацією, то ДФС повинна була самостійно надати таку консультацію позивачу, а не переправляти лист позивача до ГУ ДФС у м. Києві.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача, що полягає у ненаданні відповідачем податкової консультації на звернення ТОВ «Будинок моделей виробничого одягу» №01-93 від 03.11.2014 р., так Як позивач в межах наданих йому чинним податковим законодавством прав, звернувся за податковою консультацією безпосередньо до відповідача, а тому мав право отримати відповідь саме від відповідача. А отже, позовні вимоги щодо протиправності бездіяльності відповідача, що полягає у ненаданні відповідачем податкової консультації на звернення ТОВ «Будинок моделей виробничого одягу» №01-93 від 03.11.2014 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача надати ТОВ «Будинок моделей виробничого одягу» індивідуальну податкову консультацію у відповідь на його запит від 03.11.2014 р. №01-93, так як надання податкових індивідуальних консультацій належить до виключної компетенції податкового органу.

Так, зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, встановлено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, від так завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про зобов'язання відповідача надати ТОВ «Будинок моделей виробничого одягу» індивідуальну податкову консультацію у відповідь на його запит №01-93 від 03.11.2014 р., виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що відповідно до ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, прийшов до висновку про визнання протиправною бездіяльності ДФС України, що полягає у ненаданні останнім ТОВ «Будинок моделей виробничого одягу» податкової консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства та зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення позивача №01-93 від 03.11.2014 р. щодо надання податкової консультації відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуваннями висновків суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, недоведена правомірність та обґрунтованість вчинених ним дій з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини, та позовні вимоги законні обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону. Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2015 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 25 травня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Горбань Н.І.