Постанова

від 19.05.2015 по справі 826/3252/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3252/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІННЕР СК» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними, нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 березня 2015 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВІННЕР СК» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними, нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 04 грудня 2014 року №0000492203 та №0000482203.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між позивачем та ПП «Оптова компанія «Ельбрус» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22 вересня 2014 року по 26 вересня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, правонаступником якої на час розгляду справи є ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВІННЕР СК» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Оптова компанія «Ельбрус» за період з 01 вересня 2011 року по 31 серпня 2014 року, за результатами якої складено акт від 03 жовтня 2014 року №463/1-22-01/38130358, в якому встановлено порушення позивачем п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 3680146,00 грн., в тому числі за 2013 рік - 3680146,00 грн.; п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 629673,00 грн., у тому числі за серпень 2013 року - 141705,00 грн., вересень 2013 року - 103728,00 грн., жовтень 2013 року - 100227,00 грн., листопад 2013 року - 88166,00 грн., грудень 2013 року - 100017,00 грн., січень 2014 року - 95830,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що в перевіряємому періоді дохід, який був отриманий позивачем від контрагента ПП «Оптова компанія «Ельбрус» в сумі 16700000 грн., насправді мав бути включений ТОВ «ВІННЕР СК» в графу декларації «Інші доходи», як безповоротна фінансова допомога, а не в графу «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))», адже ПП «Оптова компанія «Ельбрус» має ознаки фіктивності, внаслідок чого позивач не міг продати товари фіктивному контрагенту (ніби-то продав товар іншим особам), внаслідок чого грошові кошти, отримані від ПП «Оптова компанія «Ельбрус», не як плата за товари, а як безповоротна фінансова допомога. Крім цього, акт перевірки містить в собі посилання на те, що позивачем не надано транспортних документів, а оскільки за позивачем рахується дебіторська заборгованість в сумі 203,62 грн. по спірному контрагенту та відсутні залишки ТМЦ на складі, то відповідач сприймає зазначені обставини в сукупності як беззаперечний доказ отримання позивачем саме безповоротної фінансової допомоги.

Також з акту перевірки вбачається, що відповідач дійшов висновку про заниження позивачем задекларованих показників витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинам з ПП «Оптова компанія «Ельбрус» за період з 01 серпня 2013 року по 31 грудня 2013 року на загальну суму 2669191,00 грн., а також заниження податкового кредиту за період з 01 серпня 2013 року по 31 січня 2014 року на загальну суму 629673,00 грн., оскільки первинні документи складені з порушенням вимог чинного законодавства.

На підставі акту перевірки №463/1-22-01/38130358 від 03 жовтня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 грудня 2014 року №0000492203, згідно якого за порушення п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4600183,00 грн., у тому числі 3680146,22 грн. за основним платежем та 920037,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000482203, згідно якого за порушення п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 787091,00 грн., у тому числі 629673,00 грн. за основним платежем та 157418,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується поставка товару (надання послуг) та використання їх у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду дійшла наступних висновків:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

В силу п.п.135.1-135.3 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

У відповідності до пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, серед іншого, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та ПП «Оптова компанія «Ельбрус» (покупець) укладено договір поставки продукції №1 від 01 серпня 2013 року, відповідно до умов якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору. Поставки товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями відповідно до заявок покупця, виходячи з наявного товару на складі постачальника. В разі відсутності товару на складі постачальника, постачальник повинен повідомити про це покупця протягом 2-х календарних днів, або відмовити у поставці з інших причин. Товар повинен бути переданий Покупцю у строк не більше 2-х календарних днів з моменту отримання заявки (п.4.1). Заявка подається у письмовій формі через факс, поштою або через представника постачальника (п.4.3).

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи додано видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товару, заявки на відвантаження продукції, виписки по рахунку на підтвердження отримання коштів від контрагента.

Крім того, позивачем на підтвердження реальності реалізації товару ПП «Оптова компанія «Ельбрус» надано договір №AS13UPA622 від 01 серпня 2013 року, укладений між позивачем та ТОВ «Астеліт», згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, з метою та в межах здійснення своєї статутної господарської діяльності та з метою отримання прибутку, Астеліт зобов'язується передавати у власність позивача, а ТОВ «ВІННЕР СК» зобов'язується приймати та оплачувати товар (початкові пакети та/або скретч-карти та/або електронні ваучери, що надають можливість отримувати телекомунікаційні послуги, які надаються Астелітом, та/або модеми, телефонні апарати, а також інші пристрої та/або обладнання, визначене сторонами в договорі, у будь-якій комбінації) з метою його подальшої реалізації кінцевим споживачам; а також видаткові накладні на отримання товару від ТОВ «Астеліт». Саме для реалізації придбаного у ТОВ «Астеліт» товару позивачем залучалось ПП «Оптова компанія «Ельбрус».

Висновки відповідача ґрунтуються на постанові старшого слідчого з ОВС другого відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м.Києві за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32014100000000036 від 05 березня 2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст.212, ч.3 ст.209 КК України, в якій зазначено, що невстановленими особами, повторно, у період з серпня 2011 року створено шляхом реєстрації ПП «Оптова компанія «Ельбрус» та постановки на податковий облік в ДПІ у м.Сімферополі. Допитана в якості свідка, засновник та службова особа ПП «Оптова Компанія Ельбрус» ОСОБА_2 підтвердила свою непричетність до створення та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Таким чином, реквізити та банківські рахунки ПП «Оптова Компанія Ельбрус» використовувались невстановленими особами у незаконній діяльності та фінансові операції, проведені за їх участю, мають ознаки операцій, пов'язаних з легалізацією коштів, здобутих злочинним шляхом та операцій, направлених на незаконне формування податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки, з метою ухилитися останніми від сплати податків в особливо великих розмірах.

За таких обставин перевіряючими зроблено висновок, що оскільки на поточний рахунок ТОВ «ВІННЕР СК» надходили грошові кошти від ПП «Оптова торгівля «Ельбрус» в оплату товарів, а ОСОБА_2 не причетна до фінансово-господарської діяльності підприємства, то у позивача відсутня можливість повернути кошти, внаслідок чого сума в розмірі 16700000 грн. є безповоротною фінансовою допомогою, а не платою за товари.

Однак, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань, а тому за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Оптова Компанія Ельбрус» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість. В свою чергу, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання правочину.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності контрагента - ПП «Оптова Компанія Ельбрус», включаючи безтоварний характер вищезазначених операцій з позивачем, натомість, показання свідків є одним з доказів в кримінальній справі та оцінку їм має дати суд в порядку кримінального судочинства.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем документи є належними доказами виконання умов договору поставки продукції №1 від 01 серпня 2013 року, укладеного між позивачем та ПП «Оптова Компанія Ельбрус», оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на факт відсутності підпису у видаткових накладних уповноважених ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» осіб для отримання товарно-матеріальних цінностей, оскільки дане твердження спростовується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Колегія суддів дійшла до висновку, що відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про нездійснення господарської операції, за умови надання підприємством всіх інших належно оформлених підтверджуючих документів, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо безпідставності тверджень податкового органу про порушення ТОВ «ВІННЕР СК» пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України в частині заниження інших доходів за 2013 рік на суму 16700000,00 грн. з огляду на те, що грошові кошти отримані від ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» на поточний рахунок не внаслідок проведення операцій з реалізації товарів, а є коштами, що отримані безпідставно та безповоротно, та повинні бути враховані у складі інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 2013 рік, оскільки позивачем дану суму доходів включено до «Доходів від реалізації товарів (робіт, послуг)», а за умови включення зазначеної суми ще і до графи «Інші доходи» це призведе до подвійного оподаткування отриманих доходів податком на прибуток, що є порушенням прав позивача та вимог п.135.3 ст.135 Податкового кодексу України, згідно якого суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Що стосується тверджень відповідача про заниження позивачем задекларованих показників витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинам з ПП «Оптова компанія «Ельбрус» за період з 01 серпня 2013 року по 31 грудня 2013 року на загальну суму 2669191,00 грн., а також заниження податкового кредиту за період з 01 серпня 2013 року по 31 січня 2014 року на загальну суму 629673,00 грн., колегія суддів зазначає наступне:

Між позивачем (замовник) та ПП «Оптова компанія «Ельбрус» (виконавець) укладено договір про надання послуг №ВН 01/08 від 01 серпня 2013 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати послуги по популяризації товарів (стартові пакети, Prepaid продукція, модеми, телефони) та послуг замовника, інформуванню споживачів про товари та послуги, просуванню товару, які визначені в п.1.2 цього договору, в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором і відповідними додатковими угодами до цього договору.

Послугами згідно з умовами цього договору, у тому числі, але не виключно, вважаються: систематичне надання повної інформації щодо товару, в тому числі про правила та умови використання товару, строк придатності товару, тарифи на послуги мобільного зв'язку кожного з операторів; послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, пошук каналів збуту для реалізації товару, вивчення ринку товару; послуги зі збору та розповсюдження інформації про товар, популяризація торгівельних марок виробників товарів та продуктів, інформаційне сприяння позитивному іміджеві операторів перед існуючими та потенційними клієнтами; послуги з розміщення товару в місцях продажу та підтримання в торгових приміщеннях достатнього асортименту товару, систематичне інформування потенційних споживачів про наявні товари, акції та особливості кожного виду товару (п.1.2).

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи додано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №0-00000002 від 31 січня 2014 року, №0-00000001 від 31 січня 2014 року, №0-00000011 від 30 листопада 2013 року, №0-00000012 від 30 листопада 2013 року, №0-00000013 від 31 грудня 2013 року, №0-00000014 від 31 грудня 2013 року, №0-00000006 від 30 вересня 2013 року, №0-00000007 від 30 вересня 2013 року, №0-00000008 від 31 жовтня 2013 року, №0-00000009 від 31 жовтня 2013 року, №0-00000010 від 31 жовтня 2013 року, №0-00000001 від 31 серпня 2013 року, №0-00000002 від 31 серпня 2013 року, №0-00000003 від 31 серпня 2013 року, №0-00000004 від 31 серпня 2013 року, податкові накладні №183 від 31 серпня 2013 року, №181 від 31 серпня 2013 року, №180 від 31 серпня 2013 року, №182 від 31 серпня 2013 року, №147 від 30 вересня 2013 року, №146 від 30 вересня 2013 року, №168 від 31 жовтня 2013 року, №198 від 31 жовтня 2013 року, №199 від 31 жовтня 2013 року, №135 від 30 листопада 2013 року, №158 від 30 листопада 2013 року, №140 від 31 грудня 2013 року, №142 від 31 грудня 2013 року, №145 від 31 січня 2014 року, №152 від 31 січня 2014 року, виписки по рахунку на підтвердження перерахування коштів на рахунки контрагента.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем документи на підтвердження виконання умов договору про надання послуг №ВН 01/08 від 01 серпня 2013 року не є належними доказами надання ПП «Оптова компанія «Ельбрус» послуг з популяризації товарів та послуг позивача, оскільки надані позивачем первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так як у випадку надання таких послуг, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) відсутнє місце складання документу, відсутні посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, та відсутній зміст самої операції, без конкретизування, які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості послуг, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, а також наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, позивачем не надано доказів, який саме товар та послуги, популяризувались, не визначено, на якій території надавались такі послуги, протягом якого часу та чим підтверджується їх фактичне надання. Враховуючи, реалізацію в цей період позивачем ПП «Оптова компанія «Ельбрус» товару, який був придбаний у ТОВ «Астеліт», ПП «Оптова компанія «Ельбрус» могло надаватись послуги з популяризації цього товару, однак за наявності згоди ТОВ «Астеліт», що передбачено п.2.2.4 договору №AS13UPA622 від 01 серпня 2013 року. Разом з тим, до матеріалів справи такої згоди не надано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем безпідставно сформовано по взаємовідносинам з ПП «Оптова компанія «Ельбрус» витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за період з 01 серпня 2013 року по 31 грудня 2013 року на загальну суму 2669191,00 грн., а також податковий кредит за період з 01 серпня 2013 року по 31 січня 2014 року на загальну суму 629673,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у податковій звітності з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік задекларовано доходи у розмірі 23761884 грн. та витрати на суму 23303953 грн., однак не доведено правомірність формування витрат по взаємовідносинам з ПП «Оптова компанія «Ельбрус» за період з 01 серпня 2013 року по 31 грудня 2013 року на загальну суму 2669191 грн., в результат чого сума витрат має становити 20634762 грн. (23303953 грн. - 2669191 грн.), а об'єкт оподаткування - 3127122 грн. (23761884 грн. - 20634762 грн.).

Враховуючи, що ставка податку на прибуток становила 19%, податок на прибуток за 2013 рік становить 594153 грн. З урахуванням вже зазначеного у податковій звітності сплаченого податку на прибуток на суму 87007 грн., сума правомірно донарахованого податку на прибуток за основним платежем становить 507146 грн. та правомірно нараховано штрафну санкцію у розмірі 25%, що складає 126787 грн.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 04 грудня 2014 року №0000482203 повністю та від 04 грудня 2014 року №0000492203 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 507146,00 грн. за основним платежем та 126787,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, які прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з огляду на те, що позивачем не доведено реального виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг №ВН 01/08 від 01 серпня 2013 року з ПП «Оптова компанія «Ельбрус» та використання їх результатів в господарській діяльності позивача, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, натомість податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 04 грудня 2014 року №0000492203 підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3173000,00 грн. за основним платежем та 793250,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій з огляду на недоведення відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України його правомірності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 березня 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 березня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВІННЕР СК» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 04 грудня 2014 року №0000492203 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3173000,00 грн. за основним платежем та 793250,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В іншій частині в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.