Постанова

від 13.05.2015 по справі 826/4810/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2015 року № 826/4810/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні системи" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003202201 від 23.06.2014 та №0003192201 від 23.06.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні системи" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003202201 від 23.06.2014 та № 0003192201 від 23.06.2014.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Дек Україна" за період діяльності з 01.02.2012 по 30.06.2013. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ "Дек Україна" не спричиняє реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з контрагентом ТОВ "Дек Україна", які за твердженням позивача мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 05.05.2015 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 15.05.2014 по 23.05.2014 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі наказу №603-П від 15.05.2014 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні системи" з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Дек Україна" за період діяльності з 01.02.2012 по 30.06.2013.

За результатами перевірки складено акт № 4344/26-51-22-01/32912940 від 30.05.2014, яким встановлені наступні порушення:

- частин першої - шостої статті 203, частини першої статті 215, частини першої статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів (послуг) у ТОВ "Дек Україна";

- статті 22, статті 134, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) у ТОВ "Дек Україна";

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік в розмірі 822023,01 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 782879,06 грн.

На підставі акта перевірки № 4344/26-51-22-01/32912940 від 30.05.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 23.06.2014:

- № 0003202201/5857, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 987598,83 грн., у тому числі за основним платежем - 782879,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 195719,77 грн.;

- № 0003192201/5858, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1027528,76 грн., у тому числі за основним платежем - 822023,01 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 205505,75 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні системи" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 23.06.2014 № 0003202201/5857 та №0003192201/5858, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Між ТОВ "Комунікаційні системи" та ТОВ "Дек Україна" було укладено ряд договорів, а саме:

- договір від 02.08.2011 № Д-020801 (договір суду позивач не надав);

- договір про надання послуг від 10.10.2011 № Д-1010/2 (договір суду позивач не надав);

- договір про виконання робіт від 10.11.2011 № Д-1011/1 (договір суду позивач не надав);

- договір про надання послуг від 11.01.2012 № Д-1101/01 , згідно якого виконавець зобов'язується надати послуги з обслуговування комп'ютерної техніки та підтримки сайту замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги. Надання послуг, не визначених цим розділом, здійснюється на підставі додаткових угод, що є невід'ємними частинами цього договору. В додаткових угодах визначається розмір, форми і порядок виплати винагороди, обсяг повноважень виконавця на вчинення представницьких дій;

- договір поставки від 18.01.2012 № Д-1801/01 , згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві комп'ютерну техніку та аксесуари (далі - Товар), асортимент та кількість якого визначається видатковими накладними та/або рахунками-фактурами, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його;

- договір про надання послуг від 01.10.2012 № ДУ-0110/01 , згідно якого виконавець бере на себе зобов'язання з надання замовнику послуг з розробки програмного забезпечення, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги;

- договір про надання консультаційно-інформаційних послуг від 01.10.2012 № ДУ-0110/02 , згідно якого виконавець зобов'язується надати замовникові консультації з особливостей ведення 1С Бухгалтерія 8.2, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим договором;

- договір про надання консультаційно-інформаційних послуг від 02.02.2012 № ДУ-0202/1 , згідно якого виконавець зобов'язується надати замовникові консультаційно-інформаційні послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим договором. Під послугами сторони розуміють консультації з: організації офісної інфраструктури на базі Ubuntu Server; засобів групової роботи на базі Ubuntu Server; створення корпоративних політик і внутрішніх корпоративних документів в галузі захисту інформації в організаціях; аудиту і аналізу ризиків інформаційної безпеки корпоративних систем;

- договір про надання послуг від 05.03.2012 № ДУ-0503/1 , згідно якого виконавець бере на себе зобов'язання з надання замовнику послуг з контролю та забезпечення якості відео послуг в ІР-мережах. SaaS сервіси онлайн-взаємодії в мережі Інтернет: відеоконференції, вебінари, відеоспостереження, онлайн трансляції;

- договір про надання послуг від 06.04.2012 № ДУ-0604/1 , згідно якого виконавець зобов'язується надати послуги з обслуговування кондиціонерів замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги;

- договір про надання послуг від 15.08.2012 № ДУ-1508/1 (договір суду позивач не надав);

- договір про надання консультаційно-інформаційних послуг від 19.04.2012 № ДУ-1904/1 , згідно якого виконавець зобов'язується надати замовникові консультаційно-інформаційні послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим договором. Під послугами сторони розуміють консультації з: конфігурації комп'ютерних технічних засобів; впровадження системи управління інформаційною безпекою банку;

- договір про надання консультаційно-інформаційних послуг від 20.10.2012 № ДУ-2010/01 , згідно якого виконавець зобов'язується надати замовникові інформаційні послуги на тему: «Моніторинг стану і перспективи розвитку біометричних систем та їх практична реалізація в Україні», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим договором. Вказану в п.1.1. послугу виконавець здійснює у відповідності до Технічного завдання, яке становить невід ємну частину цього договору;

- договір про надання послуг від 23.04.2012 № ДУ-2304/1 , згідно якого виконавець зобов'язується надати послуги з ремонту обладнання замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги;

- договір про надання послуг від 24.05.2012 № ДУ-2405/1 , згідно якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з розробки веб-сайту, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги;

- договір про надання послуг від 27.06.2012 № ДУ-2706/1 , згідно якого виконавець зобов'язується надати послуги з благоустрою території замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Позивачем на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Дек Україна" за вищезазначеними договорами надано суду копії податкових накладних, видаткової накладної, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); банківських виписок.

Разом з тим, позивачем не надано документів на підтвердження факту придбання товарів та робіт з метою та в цілях використання у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять кінцевих результатів наданих послуг (фото або звіти, проекти і їх погодження, плани роботи та проведення консультацій).

Також, позивачем не розкрито спектр наданих послуг (які дії включали в себе послуги та скільки робочих годин), як і не вказано відповідальних осіб щодо їх надання та отримання, оскільки наданий ТОВ "Дек Україна" перелік послуг для ТОВ "Комунікаційні системи" є досить широким та не вичерпним (обслуговування комп'ютерної техніки та підтримки сайту; розробка програмного забезпечення; консультації з особливостей ведення 1С Бухгалтерія 8.2; консультаційно-інформаційні послуги; відео послуги тощо).

Позивачем не надано доказів, що ТОВ "Дек Україна" мало штат працівників, які мають відповідні спеціальні знання та повноваження для надання даних послуг.

Крім того, ТОВ "Комунікаційні системи" не надано доказів, що придбаний у ТОВ "Дек Україна" товар відповідає вимогам відповідних нормативних документів, що регламентують якісні характеристики товару, який поставляється (ДЕРЖСТАНДАРТ, ТУ и т. п.), а також, що даний товар був використаний у господарській діяльності позивача.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів наявності у ТОВ "Дек Україна трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг та товарів.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами надані послуги та поставлені товари були надані саме цим контрагентом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу, а тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2014 № 0003202201/5857 та № 0003192201/5858.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення № 172 від 31.10.2014 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 466,12 грн.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні системи" (код ЄДРПОУ 32912940) решту суми судового збору у розмірі 3918,68 грн. (три тисячі дев'ятсот вісімнадцять гривень 68 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов