Ухвала

від 30.06.2015 по справі 826/4810/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4810/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні системи» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні системи» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання про типравним та скасування податкових повідомлено-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ТОВ «Комунікаційні системи» просить суд скасувати постанову та задовольнити позов, оскільки вважає, що рішення прийняте при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 15.05.2014 по 23.05.2014 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі наказу №603-П від 15.05.2014 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні системи» з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Дек Україна» за період діяльності з 01.02.2012 по 30.06.2013.

За результатами перевірки складено акт № 4344/26-51-22-01/32912940 від 30.05.2014, яким встановлені наступні порушення, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення:

- ч. 1-6 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів (послуг) у ТОВ «Дек Україна»;

- статті 22, статті 134, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) у ТОВ «Дек Україна»;

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік в розмірі 82 2023,01 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 78 2879,06 грн.

На підставі акта перевірки №4344/26-51-22-01/32912940 від 30.05.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.06.2014 № 0003202201/5857, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 98 7598,83 грн., у тому числі за основним платежем - 78 2879,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19 5719,77 грн.; від 23.06.2014 №0003192201/5858, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 027 528,76 грн., у тому числі за основним платежем - 822 023,01 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 205 505,75 грн.

ТОВ «Комунікаційні системи» не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями від 23.06.2014 №0003202201/5857 та №0003192201/5858, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Комунікаційні системи» та ТОВ «Дек Україна» було укладено ряд договорів, а саме:

- договір від 02.08.2011 № Д-020801 (договір суду позивач не надав);

- договір про надання послуг від 10.10.2011 № Д-1010/2 (договір суду позивач не надав);

- договір про виконання робіт від 10.11.2011 № Д-1011/1 (договір суду позивач не надав);

- договір про надання послуг від 11.01.2012 № Д-1101/01, згідно якого виконавець зобов'язується надати послуги з обслуговування комп'ютерної техніки та підтримки сайту замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги. Надання послуг, не визначених цим розділом, здійснюється на підставі додаткових угод, що є невід'ємними частинами цього договору. В додаткових угодах визначається розмір, форми і порядок виплати винагороди, обсяг повноважень виконавця на вчинення представницьких дій;

- договір поставки від 18.01.2012 № Д-1801/01, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві комп'ютерну техніку та аксесуари (далі - Товар), асортимент та кількість якого визначається видатковими накладними та/або рахунками-фактурами, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його;

- договір про надання послуг від 01.10.2012 № ДУ-0110/01, згідно якого виконавець бере на себе зобов'язання з надання замовнику послуг з розробки програмного забезпечення, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги;

- договір про надання консультаційно-інформаційних послуг від 01.10.2012 № ДУ-0110/02, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовникові консультації з особливостей ведення 1С Бухгалтерія 8.2, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим договором;

- договір про надання консультаційно-інформаційних послуг від 02.02.2012 № ДУ-0202/1, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовникові консультаційно-інформаційні послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим договором. Під послугами сторони розуміють консультації з: організації офісної інфраструктури на базі Ubuntu Server; засобів групової роботи на базі Ubuntu Server; створення корпоративних політик і внутрішніх корпоративних документів в галузі захисту інформації в організаціях; аудиту і аналізу ризиків інформаційної безпеки корпоративних систем;

- договір про надання послуг від 05.03.2012 № ДУ-0503/1, згідно якого виконавець бере на себе зобов'язання з надання замовнику послуг з контролю та забезпечення якості відео послуг в ІР-мережах. SaaS сервіси онлайн-взаємодії в мережі Інтернет: відеоконференції, вебінари, відеоспостереження, онлайн трансляції;

- договір про надання послуг від 06.04.2012 № ДУ-0604/1, згідно якого виконавець зобов'язується надати послуги з обслуговування кондиціонерів замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги;

- договір про надання послуг від 15.08.2012 № ДУ-1508/1 (договір суду позивач не надав);

- договір про надання консультаційно-інформаційних послуг від 19.04.2012 № ДУ-1904/1, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовникові консультаційно-інформаційні послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим договором. Під послугами сторони розуміють консультації з: конфігурації комп'ютерних технічних засобів; впровадження системи управління інформаційною безпекою банку;

- договір про надання консультаційно-інформаційних послуг від 20.10.2012 № ДУ-2010/01, згідно якого виконавець зобов'язується надати замовникові інформаційні послуги на тему: «Моніторинг стану і перспективи розвитку біометричних систем та їх практична реалізація в Україні», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим договором. Вказану в п.1.1. послугу виконавець здійснює у відповідності до Технічного завдання, яке становить невід ємну частину цього договору;

- договір про надання послуг від 23.04.2012 № ДУ-2304/1, згідно якого виконавець зобов'язується надати послуги з ремонту обладнання замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги;

- договір про надання послуг від 24.05.2012 № ДУ-2405/1, згідно якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з розробки веб-сайту, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги;

- договір про надання послуг від 27.06.2012 № ДУ-2706/1, згідно якого виконавець зобов'язується надати послуги з благоустрою території замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Позивачем на підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дек Україна» за вищезазначеними договорами надано суду копії податкових та видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); банківських виписок.

Також, разом з апеляційною скаргою позивач надав суду копії договорів, актів виконаних робіт, бухгалтерських довідок у підтвердження реалізації товарів і послуг, придбаних у ТОВ «Дек Україна».

Однак, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не розкрито спектр наданих послуг (які дії включали в себе послуги та скільки робочих годин), як і не вказано відповідальних осіб щодо їх надання та отримання, оскільки наданий ТОВ «Дек Україна» перелік послуг для ТОВ «Комунікаційні системи» є досить широким (обслуговування комп'ютерної техніки та підтримки сайту; розробка програмного забезпечення; консультації з особливостей ведення 1С Бухгалтерія 8.2; консультаційно-інформаційні послуги; відео послуги тощо).

ТОВ «Комунікаційні системи» не надано суду доказів, що придбаний у ТОВ «Дек Україна» товар відповідає вимогам відповідних нормативних документів, що регламентують якісні характеристики товару (стандартів, технічних регламентів), таких як сертифікатів відповідності, декларацій про відповідність, свідоцтв про визнання відповідності тощо.

До наданих позивачем документів у підтвердження подальшого використання (реалізації) отриманих від ТОВ «Дек Україна» товарів та послуг суд ставиться критично оскільки з них неможливо встановити, що такі товари та послуги були отримані позивачем саме від ТОВ «Дек Україна» і в подальшому були реалізовані відповідним контрагентам.

Посилання позивача на Постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» в підтвердження необхідності звернення податкового органу до суду про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення в дохід держави відповідних коштів є необгрунтованим з огляду на наступне.

Частинами 1-2 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому, згідно з ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Таким чином, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину є не обов'язком, а, у даному випадку, правом податкового органу.

Разом з тим, якщо сторона спору посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам сторони.

Крім того, варто звернути увагу на акт «Про результати проведення зустрічної звірки TOB «Дек Україна» (ЄДРПОУ 33693461) щодо документального підтвердження господарських відносин за період з 01.02.2012 по 30.06.2013» від 26.11.2013 №487/26-51-22-01/33693461, яким було встановлено відсутність у ТОВ «Дек Україна» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Апеляційний суд погоджується з позицією позивача, що обставини, зазначені в наведеному акті зустрічної звірки не можуть бути єдиною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, разом з тим, висновки податкового органу при проведенні зустрічної звірки контрагента позивача можуть бути взяті до уваги у сукупності з іншими доказами.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення укладених між ТОВ «Комунікаційні системи» та ТОВ «Дек Україна» договорів як таких, що не спрямовані на настання відповідних правових наслідків, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є обґрунтованими та скасуванню не підлягають.

Отже, оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні системи» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.