Ухвала

від 13.05.2015 по справі 758/2869/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 22-ц/796/4838/2015 головуючий у 1-й інстанції: Декаленко В.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.

при секретарі: Бугай О.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "АП "Укртранс", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2, про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зміну формулювання причин звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористані відпустки та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 15 березня 2005 року по 14 лютого 2014 року він працював у ПП "АП "Укртранс", на посаді начальника охорони у робочому режимі у робочі дні з 09 год.00 хв. до 18 год. 00 хв. До грудня 2012 року трудові відносини з підприємством наказом (розпорядженням) про зарахування його на роботу відповідачем не оформлювались, проте, він зазначає, що його було допущено до роботи на посаді начальника охорони підприємства. Зазначає, що факт його працевлаштування на ПП "АП "Укртранс" на посаду начальника охорони та виконання ним відповідних посадових обов'язків з 15 березня 2005 року по грудень 2012 року можуть бути підтверджені показаннями свідків, перепусткою № 19, виданою відповідачем на його ім'я, а також перепусткою зі штампом відділу кадрів ПП "АП "Укртранс" з дозволом в'їзду його особистого автомобіля марки Mitsubishi з peєстраційним номером НОМЕР_1 на територію ПП "АП "Укртранс", та іншими доказами. На думку позивача, з 15 березня 2005 року з відома та згоди відповідача він був допущений до роботи на ПП "АП "Укртранс" та фактично перебував з відповідачем у трудових відносинах. Однак відповідач існування цих обставин заперечує, що обумовлює необхідність встановлення в судовому порядку перебування у фактичних трудових відносинах з відповідачем у період з 15 березня 2005 року по 24 грудня 2012 року. Вказує на те, що починаючи з грудня 2012 року його було офіційно оформлено на роботу за сумісництвом за наказом керівника ПП "АП "Укртранс", на підставі чого було видано відповідні посвідчення. Але починаючи з жовтня 2013 року працівники служби охорони ПП "АП "Укртранс" відмовилися допускати його на охоронювану територію підприємства для виконання своїх трудових обов'язків, посилаючись на усне розпорядження адміністрації відповідача. З жовтня 2013 року відповідач безпідставно припинив виплату заробітної плати, що є порушенням норм чинного законодавства України про працю. Посилається на те, що внаслідок вищевказаних дій, на сьогоднішній день у відповідача перед ним виникала заборгованість по виплаті заробітної плати за період з жовтня 2013 року по 14 лютого 2014 року включно на загальну суму 20250 грн. Зазначає, що всі спроби вирішення даного питання шляхом переговорів не дали жодного результату. У зв'язку із наведеними обставинами, керуючись нормами законодавства України у січні 2014 року він звернувся із письмовою заявою від 27 січня 2014 року до відповідача із проханням звільнити з посади начальника охорони ПП "АП "Укртранс" за власним бажанням з підстави, передбаченої ч. 3 ст. 38 КЗпП України та у строки, передбачені нормами законодавства про працю, здійснити виплату всіх сум, що належать до виплати, в тому числі заборгованість по заробітній платі, грошову компенсацію за всі невикористані відпустки (ст. 83 КЗпП України). Проте, у листі № 14 від 14 лютого 2014 року, відповідач повідомив його, що з огляду на ті обставини, що він з невідомих причин з 7 листопада 2013 року був відсутній на своєму місці, а тому згідно з наказом керівника ПП "АП "Укртранс" № 18-к від 14 лютого 2014 року його звільнено із займаної посади начальника служби охорони за прогули без поважних причини згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказує на те, що мотивування наказу керівника ПП "АП "Укртранс" не можна визнати правильним, а звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - обґрунтованим, оскільки уповноважені посадові особи відповідача фактично штучно та без попередження створили, як працівникові умови, за яких він не мав змоги з'являтися на робочому місці. Вважає, що наказ ПП "АП "Укртранс" № 18-к від 14 лютого 2014 року про його звільнення з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підлягає визнанню недійсним, зі зміною підстав та формулювання звільнення. Позивач зазначає, що виходячи з положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України, відповідач зобов'язаний виплатити йому заборгованість з виплати заробітної плати за період з жовтня 2013 року по 14 лютого 2014 року включно, а також суму середнього заробітку з розрахунку періоду часу з 14 лютого 2014 року по 14 березня 2014 року за прострочення виплати належних коштів при звільненні. Також зазначає, що відповідно до ст.ст. 74, 75, 76, 83 КЗпП України суд повинен зобов'язати відповідача виплатити компенсацію за всі невикористані щорічні відпустки за період роботи з 15 березня 2005 року по 14 лютого 2014 року на загальну суму 32856 грн. 34 коп. із розрахунку: (4500 грн. х 12 місяців х 355 днів) х 24 дні х 9 років. Вважає, що у зв'язку з порушенням його трудових прав, було завдано істотної моральної шкоди, що полягає у фізичних та душевних стражданнях та істотного погіршення стану його здоров'я, а тому, відповідач повинен відшкодувати йому завдану моральну шкоду, яку з урахуванням обставин справи він оцінює у 25000 грн. та витрати понесені на лікування.

Посилаючись на наведене, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, позивач просив суд встановити факт його перебування у трудових відносинах з ПП "АП "Укртранс" з 15 березня 2005 року по грудень 2012 року; визнати недійсним наказ ПП "АП "Укртранс" № 18-к від 14 лютого 2014 року в частині його звільнення з посади начальника служби охорони; змінити формулювання причини його звільнення із "Звільнити ОСОБА_1, начальника служби охорони, 14 лютого 2014 року за прогули без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України" на "Звільнити ОСОБА_1, начальника служби охорони, 14 лютого 2014 року, за власним бажанням, з підстав невиконання законодавства про працю власником ПП "АП "Укртранс"та уповноваженим ним органом, ч. 3 ст. 38 КЗпП України"; стягнути з ПП "АП "Укртранс"на його користь заборгованість по заробітній платі за період з жовтня 2013 року по 14 лютого 2014 року включно у сумі 20250 грн.; стягнути з ПП "АП "Укртранс" на його користь середній заробіток у розмірі 54000 грн. за весь час затримки виплати належних йому коштів при звільненні з посади начальника служби охорони ПП "АП "Укртранс" з 14 лютого 2014 року по 10 лютого 2015 року; стягнути з ПП "АП "Укртранс" на його користь компенсацію за невикористані ним оплачувані щорічні відпустки за весь період його працевлаштування в ПП "АП "Укртранс" з 15 березня 2005 року по 14 лютого 2014 року на загальну суму 32856 грн. 34 коп.; стягнути з ПП "АП "Укртранс"на його користь моральну шкоду в розмірі 25000 грн.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги показання свідків та не надав належну оцінку ряду інших доказів, які підтверджують факт працевлаштування позивача на посаді начальника охорони ПП "АП "Укртранс" починаюси з 15 березня 2005 року.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представники ПП "АП "Укртранс"- Єфімов О.М., Костенко М.І., та Ситюк Т.М. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом установлено, що 24 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до директора ОСОБА_2 з проханням прийняти його на посаду начальника служби охорони за сумісництвом з 24 грудня 2012 року згідно трудового договору про роботу за сумісництвом. На зазначеній заяві наявна резолюція ОСОБА_2: "В наказ"(а. с. 21, том І).

Відповідно до трудового договору про роботу за сумісництвом від 24 грудня 2012 року укладеного між ПП "АП "Укртранс"в особі директора ОСОБА_2 (Роботодавець) та громадянином ОСОБА_1 (Працівник), працівник приймається на роботу на посаду начальника служби охорони та зобов'язується сумлінно виконувати роботу, Роботодавець зобов'язується виплачувати Працівникові встановлену цим Договором заробітну плату (а. с. 24, том І).

Відповідно до Наказу ПП "АП "Укртранс" № 156-К від 24 грудня 2012 року, ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника служби охорони за сумісництвом з 24 грудня 2012 року. Підстава: заява ОСОБА_1 З наказом ознайомлений - підпис ОСОБА_1 (а. с. 23, том І).

Згідно з контрольним листом для прийнятого на роботу на автопідприємство ПП "АП "Укртранс", ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду начальника служби охорони, вступний інструктаж з питань охорони праці провів: заступник директора з ОП ОСОБА_7 24 грудня 2012 року; з правилами внутрішнього розпорядку ознайомила начальник відділу кадрів Ситюк Т.М. 24 грудня 2012 року (а. с. 22, том І).

Відповідно до Наказу ПП "АП "Укртранс" № 83-К від 15 липня 2013 року (параграф 3), надано ОСОБА_1 начальнику охорони, щорічну відпустку терміном на 14 календарних днів з 15 липня 2013 року по 28 липня 2013 року за період роботи з 24 грудня 2012 року по 23 грудня 2013 року, підстава: заява Якименка п.п., графік відпусток (а. с. 73, том І).

Згідно з довідкою ПП "Дозор"№ 1/17 від 24 грудня 2012 року, остання видана ОСОБА_1 про те, що він працює у приватному підприємстві "Дозор"на посаді директора з 1 квітня 2000 року по теперішній час (а. с. 88, том І).

Відповідно до доповідної записки від 22 листопада 2013 року начальника відділу кадрів Ситюк Т.М. на ім'я директора ПП "АП "Укртранс" ОСОБА_2 слідує, що начальник служби охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 7 листопада 2013 року по теперішній час. Всі спроби зв'язатись з ним по розслідуванню даного випадку та за результатами такого розслідування прийняти рішення про подальшу роботу ОСОБА_1 в ПП "АП "Укртранс" результатів не дали (а. с. 26, том І).

Згідно з актом про відсутність працівника на робочому місці від 22 листопада 2013 року, комісія по розслідуванню випадку відсутності начальника служби охорони ОСОБА_1 на робочому місці, створена на підставі наказу ПП "АП "Укртранс" від 22 листопада 2013 року № 30, начальник служби охорони ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці ПП "АП "Укртранс" протягом всього робочого часу з 9:00 до 13:00. Всі спроби зв'язатись з ним по телефону результатів не дали. Комісією прийняте рішення про направлення рекомендованого листа за адресою мешкання ОСОБА_1. з проханням пояснити причини відсутності на робочому місці з 7 листопада 2013 року та надати підтверджуючі документи (а. с. 27, том І).

Відповідно до Акту фіксування факту прибуття комісії по розслідуванню випадку відсутності начальника служби охорони на робочому місці за адресою проживання ОСОБА_1 від 9 січня 2014 року 13 год. 45 хв., за вказаною в паспорті ОСОБА_1 адресою: АДРЕСА_1, двері ніхто не відчиняв з 13:00 до 13:45. Намагання звернутись за номером стаціонарного телефону також були безрезультатними. Слухавку ніхто не підняв. Комісією прийняте рішення про направлення повідомлення телеграфом з метою з'ясування причин відсутності на робочому місці ОСОБА_1 (а. с. 28, том І).

Відповідно до висновку комісії по розслідуванню випадку відсутності на робочому місці начальника служби охорони ОСОБА_1 від 14 лютого 2014 року, встановлено, що з 7 листопада 2013 року начальник служби охорони ОСОБА_1 відсутній на роботі з невідомих причин. 22 листопада 2013 року начальник відділу кадрів Ситюк Т.М. звернулась з доповідною запискою на ім'я директора підприємства ОСОБА_2 з проханням розслідувати причини відсутності начальника служби охорони на робочому місці. Наказом № 30 від 22 листопада 2013 року створена комісія по розслідуванню випадку відсутності на робочому місці начальника служби охорони ОСОБА_1 В ході службового розслідування проведені заходи та встановлено наступне. 22 листопада 2013 року проведено опитування співробітників служби охорони. Охоронець ОСОБА_8 повідомив, що останній раз бачив свого безпосереднього керівника ОСОБА_1 на роботі 6. листопада 2013 року, а ОСОБА_9 підтвердив той факт, що 7 листопада 2013 року ОСОБА_1 на роботу не з'явився та на телефонні дзвінки не відповідав. Крім того, вони повідомили, що з моменту зникнення ОСОБА_1 останній жодного разу на роботі так і не з'являвся. 22 листопада 2013 року складений акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці. В цей же день на адресу ОСОБА_1 направлений рекомендований лист з проханням пояснити причини відсутності на робочому місці. Вказаний лист було повернуто підприємству у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання. 9 січня 2014 року комісія здійснила виїзд за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1 та встановила, що за адресою: АДРЕСА_1, при проведенні заходів щодо з'ясування причин відсутності на робочому місці, двері ніхто не відчиняє та місце перебування ОСОБА_1 невідомо. Складений акт про фіксування факту прибуття комісії за адресою проживання ОСОБА_1 від 9 січня 2014 року, 28 січня 2014 року та 06 лютого 2014 року на адресу ОСОБА_1 направлені телеграми. Згідно повідомлень телеграфу від 28 січня 2014 року телеграму було вручено дочці ОСОБА_1, за отриманням телеграми від 6 лютого 2014 року адресат не з'явився, двері ніхто не відчинив. Резолюція директора ОСОБА_2 "звільнити за прогули без поважних причин" (а. с. 46-47, том ІІ).

Як вбачається з наказу ПП "АП "Укртранс"№ 18-К від 14 лютого 2014 року (параграф 2), ОСОБА_1, начальника служби охорони, звільнено 14 лютого 2014 року за прогули без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України. Бухгалтерії виплатити працівникові всі належні йому від підприємства суми. Підстава: акт відсутності на робочому місці, висновки комісії по розслідуванню випадку відсутності ОСОБА_1 на робочому місці (а. с. 4, том І).

У відповідь на лист ОСОБА_1 від 26 січня 2014 року ПП "АП "Укртранс" листом № 14 від 14 лютого 2014 року повідомило останнього про те, що трудові відносини з ПП "АП "Укртранс" розпочалися 24 грудня 2012 року (з моменту укладення договору про роботу за сумісництвом). За відпрацьований на підприємстві час за період з 24 грудня 2012 року по 24 червня 2013 року ОСОБА_1 надавалась оплачувана щорічна відпустка терміном на 14 календарних днів та були виплачені відпускні. Стосовно надання додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, зазначено, що при оформленні на роботу ОСОБА_1 не надав жодного документа, який би підтвердив статус учасника бойових дій. Зауважили, що з 7 листопада 2013 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з невідомих причин, була створена спеціальна комісія, яка зафіксувала факт відсутності на роботі, зібрала відповідні пояснення від працівників служби охорони, виїжджала за місцем проживання ОСОБА_1 та неодноразово надсилала рекомендовані листи та телеграми з проханням пояснити, а також надати документи, які б підтверджували поважність причин відсутності на робочому місці. Беручи до уваги висновки комісії по розслідуванню випадку відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, наказом ПП "АП "Укртранс"від 14 лютого 2014 року № 18-к ОСОБА_1 було звільнено за прогули без поважних причин (а. с. 5-6, том І).

Також установлено, що на ПП "АП "Укртранс"було проведено ряд перевірок різними державними контролюючими органами з питань дотримання підприємством чинного законодавства України.

Так, відповідно до акту № 21 від 19 червня 2008 року Управління Пенсійного фонду України у Броварському районі Київської області перевірки своєчасності, достовірності, правильності нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування до Пенсійного фонду України платником ПП "АП "Укртранс", в результаті документальної перевірки повноти та правильності нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування порушень не виявлено. Авансові платежі у вигляді сум страхових внесків за період 2 жовтня 2007 року по 30 квітня 2008 року перераховувались в повному обсязі. Заборгованість по заробітній платі станом на 1 травня 2008 року відсутня (а. с. 146-147, том ІІ)

Як убачається з довідки Броварського ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 10 квітня 2014 року № 140/1703/31170085 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правильності обчислення, повноту та своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб ПП "АП "Укртранс" в період з 1 січня2012 року по 31 грудня 2013 року, документальною позаплановою виїзною перевіркою правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб ПП "АП "Укртранс"за вказаний період, в тому числі під час виплати доходів громадянину ОСОБА_1, порушень чинного законодавства України не виявлено (а. с. 35-37, том І).

Згідно з листами Територіальної державної інспекції з питань праці у Київській області від 13 березня 2014 року № 13/02-10 та від 13 березня 2014 року № Я170/01-24, під час розгляду звернення ОСОБА_1 з приводу порушення вимог законодавства про працю у ПП "АП "Укртранс" порушень процедури накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не встановлено (а. с. 115-117, том І).

Відповідно до Листа Броварського ОДПІ від 20 березня 2014 року № 187/1006-17-02/491, слідує, що заява ОСОБА_1 від 17 лютого 2014 року щодо не оформлення трудових відносин з ПП "АП "Укртранс" розглянута, та порушення податкового законодавства та встановлено, оскільки відсутні дані щодо неофіційного працевлаштування громадянина ОСОБА_1 на ПП "АП "Укртранс"з 15 березня 2005 року (а. с. 118, том І).

Згідно з п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, день звільнення є останнім днем роботи.

Відповідно до наказу ПП "АП "Укртранс" № 87-к від 21 липня 2014 року "Про внесення змін до наказу № 18-к від 14 лютого 2014 року, внести зміни до параграфу 2 наказу № 18-к від 14 лютого 2014 року при цьому правильно читати: "звільнити ОСОБА_1, начальника служби охорони, 6 листопада 2013 року за прогули без поважних причин, п. 4 ст.40 КЗпП України"(а. с. 158, том ІІ).

Стаття 21 КЗпП України визначає, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, як правило, трудовий договір укладається в письмовій формі. При укладенні трудового договору з фізичною особою додержання письмової форми договору є обов'язковим. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Істотні умови трудового договору визначені положеннями ст. 21 КЗпП України, до яких належить, зокрема визначення характеру роботи, для виконання якої укладається трудовий договір, розмір заробітної плати, місце роботи, час початку дії трудового договору, тривалість цього строку, та трудова функція, яку буде виконувати працівник (найменування професії).

Згідно з правовою позицією, яка викладена в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", фактичний допуск до роботи як доказ укладення трудового договору має значення лише у випадку, якщо такий допуск було здійснено за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Судом установлено, що позивач не заперечує ту обставину, що з 15 березня 2005 року по 23 грудня 2012 року наказ або розпорядження про його прийняття на роботу відповідачем не видавався, трудовий договір, як того вимагає закон, з ним не укладався, страхові внески державі не перераховувалися.Позивачем не надано суду доказів щодо порушення відповідачем вимог трудового законодавства.

Відповідно до видаткових касових ордерів, відомостей на виплату грошей та інших документів наданих відповідачем (том І: а. с. 38-72, 74-76, 77-83, 84-87, 127-254; том ІІ. а. с. 1-46) убачається, що з березня 2005 року по 24 грудня 2012 року на ПП "АП "Укртранс" позивач не працював, заробітна плата не нараховувалася, єдині внески не відраховувалися. Будь-яких доказів про наявність поважних причин відсутності на роботі 7 листопада 2013 року позивачем до суду не надано, а твердження про те, що відповідач не допускав його на робоче місце також не підтверджено належними доказами в розумінні ст.ст.57, 58 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірвано власником у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Установивши, що ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ПП "АП "Укртранс" на посаду начальника служби охорони за сумісництвом лише з 24 грудня 2012 року, а з 7 листопада 2013 року його було правомірно звільнено із займаної посади за прогули без поважних причин (п .4 ст. 40 КЗпП України), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо встановлення факту перебування у трудових відносинах з 15 березня 2005 року по 23 грудня 2012 року та зміну формулювання причини звільнення.

Згідно з нормами чинного трудового законодавства України, надання щорічної відпустки у конкретний період у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником, порядок і умови надання щорічних відпусток визначені ст. 79 КЗпП України. При цьому, ст. 83 КЗпП України передбачена компенсація за невикористану щорічну відпустку.

Оскільки з 15 березня 2005 року по 24 грудня 2012 року позивач не перебував з відповідачем у трудових відносинах, а в період з 24 грудня 2012 року по 26 червня 2013 року позивачу надавалась оплачувана щорічна відпустка терміном на 14 календарних днів та були виплачені відпускні, суд першої інстанції вірно вважав, що підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача компенсації за невикористані ним оплачувані щорічні відпустки відсутні.

Позивача було звільнений наказом № 18-к від 14 лютого 2014 року, наказом № 87-к від 21 липня 2014 року "Про внесення змін до наказу № 18-к від 14.02.2014 року" з 07 листопада 2013 року, копія наказу направлена поштою на його адресу разом із листом № 14 від 14 лютого 2014 року та повідомленням, про те, що у зв'язку з нез'явленням за отриманням заробітної плати, згідно чинного законодавства вона була депонована до банку (а. с.70, 72, том І). Отримання такого листа з відповідними документами позивачем не заперечується, проте правом на отримання грошових коштів позивач не скористався.

Ураховуючи наведене, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення на користь позивача з відповідача заборгованості по заробітній платі за період з жовтня 2013 року по 14 лютого 2014 року в сумі 20250 грн., та середнього заробітку у розмірі 54000 грн. за весь час затримки виплати належних йому коштів при звільненні з посади начальника охорони з 14 лютого 2014 року по 10 лютого 2015 року.

За змістом ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням того, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем трудового законодавства, так само як не доведено факту заподіяння йому моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Ураховуючи викладене, підстави для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: О.В. Шахова

Л.Д.Поливач