Постанова

від 19.05.2015 по справі 821/375/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2015 р. м. Київ К/800/50/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз Л.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чаплинського районного центру зайнятості на постанову Херсонського окружного адміністративного суду та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Чаплинського районного центру зайнятості

до відповідача Першоконстянтинівської сільської ради

про стягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И В :

31.01.2013р. до суду з позовом про стягнення штрафу у розмірі 18 763,07 грн. з Першокостянтинівської сільської ради звернувся Чаплинський районний центр зайнятості (далі Центр зайнятості). Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідачем в порушення приписів Закону України «Про зайнятість населення» несвоєчасно направлено до Центру зайнятості інформацію щодо вивільнених працівників. На цій підставі позивач просив задовольнити позов і стягнути з сільради штраф в сумі 18763,07гр.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5.12.2013 р., відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з судовими рішеннями, Центр зайнятості звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 10.07.2012р. сільська рада повідомила Центр зайнятості про вивільнення ОСОБА_4 з 11.09.2012р. Фактично ж наказ про звільнення працівника було прийнято 4.09.2012р., а звіт за формою № 5-ПН (факт) про вивільнення працівника подано відповідачем до Центру зайнятості 1.10.2012р..

Вважаючи, що відповідачем порушено обумовлені пунктом 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» строки надання даних, Центром зайнятості складено акт від 20.11.2012р. яким запропоновано сільській ради сплатити штраф в сумі 18736,07гр.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд, погодившись з ним, виходили з того, що звільнений працівник не є штатним працівником апарату сільської ради чи її виконавчого комітету, а отже до відповідача не можуть бути застосовані штрафні санкції як до роботодавця. Крім того зазначили, що складений позивачем акт перевірки від 20.11.2012р. не є рішенням суб'єкту владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України, отже не тягне за собою правових наслідків, а є лише засобом фіксування.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 приймалася на роботу у Першокостянтинівськму дитячому садку та звільнялась зі своєї посади відповідними розпорядженням голови сільради.

Звіти про заплановане вивільнення працівника та про фактичне звільнення було оформлено і направлено в адресу Центру зайнятості також сільською радою.

Таким чином Центром зайнятості під час розгляду справи надано допустимі та належні докази того, що сільська рада є власником комунального дошкільного навчального закладу та роботодавцем вивільненого з нього працівника.

Відповідно до пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Пунктом 6 цієї статті обумовлено, що Порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюються законодавством України.

Пунктом 8 Положення про державну службу зайнятості (затв. постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24.06.1991р. N47) передбачено, що державна служба зайнятості має право стягувати відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників, як це передбачено пунктом 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення".

Оскільки відповідачем порушено як строк направлення повідомлення про заплановане вивільнення працівника, так і строк надання інформації про його фактичне звільнення, Центр зайнятості обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення передбаченого статтею 20 Закону України «Про зайнятість населення» штрафу у розмірі річної заробітної плати вивільненого працівника.

За таких обставин судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок щодо необґрунтованості заявленого позову.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 231, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чаплинського районного центру зайнятості задовольнити.

Скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5.12.2013 р.

Задовольнити позов Чаплинського районного центру зайнятості.

Стягнути з Першокостянтинівської сільської ради (Херсонська область, Чаплинський р-н, вул. Миру, буд. 1, ЄДРПОУ 00431591) на користь Чаплинського районного центру зайнятості (Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Леніна, буд.38, р/р № 31175301900299, МФО 852010, ЄДРПОУ 21309138) штраф в розмірі 18 763, 07 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят три гривні сім копійок).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

Л.Л. Мороз